Репозитарій

У другій половині XX століття у зв’язку з уточненням біомеханіки утворення пролежневих виразок основним у вирішенні цієї проблеми став профілактичний напрямок. Експериментальні та клінічні дослідження науково довели високу ступінь ризику щодо таких чинників: гіподинамії, вологості шкіри і навколишнього середовища у формуванні пролежнів – декубітальних виразок (ДВ).

Роль первинної ланки полягає в наданні догляду і допомоги невиліковним хворим шляхом відкриття паліативу на дому. Утім, вона не завжди в повному обсязі реалізовує свої функції, як от замість консультації хірурга та забезпечення своєчасної некректомії за наявності пролежнів III-IV стадії, сімейний лікар натомість у кращому разі призначає симптоматичну терапію. Летальність у хворих з гнильними ускладненнями ДВ, за даними різних авторів, коливається в широких межах (21-81 %).

У відповідності щодо нашого досвіду комплексного лікування 320 тяжких випадків ДВ за 10-річний період нами запропонована адаптація клініко-морфологічних, морфогенетично стверджених варіантів до вимог Європейської експертної комісії з пролежнів та Національної експертної комісії з пролежнів. Досліджено 128 клінічних спостережень ДВ крижово-куприкової ділянки (40 %), 67 (20,94 %) – стопи (ускладнені пролежні п’ятки та випадки, асоційовані з синдромом «діабетичної стопи»), 49 (15,31 %) – ДВ клубових ділянок; у 76 випадках (23,75 %) діагностовано належки інших локалізацій. У 280 хворих (87,5 %) виявлено гнильний процес (абсцеси та флегмони), у 127 пацієнтів (39,69 %) стверджено контактний остеомієліт. Хірургічні інтервенції: здійснено 1216 некр-, секвестрнекр-, і ренекректомій (в середньому 3,8 втручань на кожний випадок), 886 із них – з дренуванням гнійних затьоків, первинних некректомій – 193, первинних секвестрнекректомій – 127, ренекректомій – 896, з них 94 – з повторними втручаннями на кісткових структурах (в середньому 2,8 ренекректомій на кожне клінічне спостереження).

Актуальність. Нейропатичний постампутаційний біль кукси, спричинений термінальними невромами, є великою проблемою для поранених з ампутаціями. Традиційні методи хірургічного лікування болісних невром, ймовірно, не запобігають їхньому повторному формуванню, що зумовлює високий рівень повторних оперативних втручань. Тоді як повторні операції на куксі можуть значно відтерміновувати протезування та реабілітацію таких пацієнтів. Мета. Дослідити випадки рецидивів симптомних термінальних невром серед військовослужбовців після травматичної ампутації внаслідок вибухових поранень. Матеріали і методи. Це клінічне проспективне дослідження. Задля оцінки повторних хірургічних втручань з приводу рецидиву симптомних термінальних невром обстежені тридцять чотири військовослужбовці. До остаточного аналізу були залучені вісім пацієнтів із рецидивом нейропатичного постампутаційного болю кукси після резекції невром. Цим пацієнтам проведене повторне оперативне втручання з видалення термінальних невром, формування регенеративного інтерфейсу периферичних нервів (RPNI) у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону (ВМКЦ ЗР) упродовж 2022 – 2024 років. Результати. Це дослідження показує, що немає різниці в термінах появи первинного постампутаційного болю та рецидиву нейропатичного болю кукси після простих резекцій невром (Pα=0.8) – 5.5 (3.4) і 5.1 (1.7) місяців відповідно. У пацієнтів діагностовано три (2; 3.5) рецидивних симптомних невроми і 0.6 (0; 1.5) болючих невром, які раніше були асимптомними. Середній рівень болю становив 7.6 (1.8) за шкалою DVPRS. У ВМКЦ ЗР усім пацієнтам виконали регенеративний інтерфейс периферичного нерва (RPNI) через рецидивні симптоми невром. На відміну від простих резекцій симптомних термінальних неврином, після застосування методики RPNI середня інтенсивність нейропатичного болю резидуальної кінцівки клінічно значно зменшилася (до 3.3 (0.8), рівень Р<0.001 балів) на шостому місяці спостереження та залишалася на такому рівні протягом 12 місяців. Висновки. Результати цього дослідження свідчать, що проста резекція невроми, яка широко використовується в Україні, не впливає на профілактику формування болючих невром. При виборі хірургічної методики для лікування симптомних термінальних невром автори рекомендують методику RPNI, оскільки в цьому дослідженні виявлено її позитивні результати зі стійким і тривалим ефектом. При повторних операціях, зумовлених рецидивом симптомних невром, варто знаходити та видаляти всі термінальні невроми, зокрема асимптомні, задля запобігання швидкого відновлення болю. Ключові слова: повторні оперативні втручання, рецидив постампутаційного болю, симптомна неврома, резекція невром, RPNI, регенеративний інтерфейс периферичних нервів.

ABSTRACT
Background: The introduction of modern approaches in dentistry requires a review of existing patient care strategies. The growing prevalence of non-communicable diseases (NCDs) in the structure of overall morbidity demonstrates the importance of considering comorbidities when planning dental interventions and medication support.
Objective: The study aims to systematise modern approaches to optimising the drug treatment of patients with NCDs in dental practice on the example of non-alcoholic fatty liver disease and its complications.
Methods: The research methodology included an analysis of modern scientific literature, statistical data and clinical studies.
Results: The relationship between oral diseases and non-alcoholic fatty liver disease is analysed. The pathophysiological mechanisms of this relationship and modern approaches to pharmacological support of patients are considered. Particular attention is paid to using herbal remedies and nutraceuticals in dental practice, which helps reduce systemic inflammation and the risk of complications.
Conclusion: The data obtained indicate the importance of an interdisciplinary approach in treating such patients.

Keywords:periodontitis, surgical dentistry, therapeutic dentistry, non-alcoholic fatty liver disease, non-alcoholic steatohepatitis, herbal remedies, nutraceuticals.

УДК 577.3:[616.311.2+616-08-039.71]

Пародонтит, який є однією з найпоширеніших стоматологічних проблем, викликає серйозні наслідки, такі як втрата зубів та системні ускладнення, що підкреслює необхідність комплексного підходу до його діагностики та лікування. У нашому дослідженні акцент робиться на використанні спектроколоріметрії, яка, визначаючи кольорові зміни в тканинах ясен, стає інноваційним інструментом для оцінки ефективності терапевтичних заходів та динаміки лікування пародонтиту. Мета дослідження. Вивчення ступеня запалення ясен у пацієнтів з пародонтитом в процесі проведення профілактичних заходів за допомогою спектроколоріметрічної оцінки. Матеріали та методи. У дослідженнях брало участь 63 пацієнта із різним ступенем ураження тканин пародонту віком 35-60 років. Пацієнтів було поділено на 2 групи. Лікування пацієнтів основної групи супроводжувалося використанням розробленого комплексу. Було проведено спектроколоріметрічну оцінку запальних процесів у яснах пацієнтів з пародонтитом під час профілактичних заходів, використовуючи розчин Шиллера-Писарєва, що фіксуються кількісно в оптичних і колірних показниках за допомогою спектроколориме- тра типу «Пульсар», адаптованого для стоматологічних цілей. Статистично значущу відмінність між альтернативними кількісними ознаками з розподілом, відповідним нормальному закону, оцінювали за допомогою t-критерію Стьюдента. Різницю вважали статистично значущою при р<0,01. Результати дослідження. У пацієнтів обох груп було відмічено досить сильне забарвлення слизової ясен розчином, як в короткохвильовій, так і в довгохвильовій області видимого діапазону довжин хвиль, що свідчило відповідно про порушення функціонування захиснобар’єрної системи гіалуронова кислота – гіалуронідаза і наявності глікогену, що супроводжує запальні процеси в тканинах пародонту. Дані демонструють позитивний вплив профілактичних заходів на стан ясен у пацієнтів основної групи, у відношенні до групи порівняння. Зміни в коефіцієнті відбиття світла можуть вказувати на зменшення запальних процесів та покращення стану ясен. Висновки. Отримані результати свідчать про знижений бар’єрний захист ясен у обстежених пацієнтів з пародонтитом, що супроводжувався підвищеною проникністю ясен для барвника розчину і, отже, мікроорганізмів, а також позитивна реакція розчину на резервний полісахарид глікоген, яка свідчить про наявність в яснах запалення. Виявлено прогресивне зменшення інтенсивності запальних процесів у яснах пацієнтів основної групи у відношенні до групи порівняння, що вказує на важливість продовження та розширення клінічного впровадження цих методів у стоматологічну практику. Важливим аспектом дослідження є виявлення довготривалого позитивного впливу лікувально-профілактичних заходів на стан тканин пародонту, що засвідчує потенціал цих заходів для запобігання прогресуванню пародонтиту.

Ключові слова: пародонтит, спектроколоріметрія,

запалення ясен, дорослі пацієнти, ротова порожнина.