10,7% серед усіх пацієнтів із персистуючим синдромом сухого ока (ССО) після ексимерлазерної корекції міопії, у яких зафіксували рефракційний регрес у межах 0,5±0,1 D. Потовщення епітелію в центрі рогівки після ексимерлазерної корекції у пацієнтів без ССО менше на 37,5%, ніж у пацієнтів із персистуючим ССО. Товщина епітелію рогівки менша при міопії на 6,4%, ніж за відсутності аметропій. Кератотопографічні дані виявляють нерегулярний астигматизм при ССО, який знижує якість зору, і пов’язані зі змінами товщини епітелію, рефракційним регресом після ексимерлазерної корекції міопії. Профарбовування поверхні рогівки – доказ пошкодження епітелію рогівки при персистуючому ССО після ексимерлазерної корекції міопії.

У статті представлено сучасні підходи до діагностики та лікування пацієнтів з мікроваскулярною дисфункцією та вазоспастичною стенокардією, згідно Настанов Європейського товариства кардіологів від 2019 року [1]. Проаналізований алгоритм діагностики зазначених станів – шляхом вимірювання резерву коронарного потоку, визначення індексу мікроциркуляторної резистетнтності, проведення провокаційного тесту з внутрішньокоронарним введенням ацетилхоліну або ергоновину. Розглянуто сучасні підходи до ведення пацієнтів з рефрактерною стенокардією та безсимптомних дорослих осіб. Підкреслено важливість врахування сучасних рекомендацій в оптимізації лікування окремих популяцій пацієнтів з хронічним коронарним синдромом.

Ключові слова. Хронічний коронарний синдром, мікроваскулярна стенокардія, вазоспастична стенокардія, рефрактерна стенокардія, безсимптомні пацієнти. 

This article presents contemporary approaches to the diagnosis and treatment of patients with microvascular dysfunction and vasospastic angina, according to European Society of Cardiology (ESC) 2019 guidelines [1]. The algorithm for diagnosing these conditions was analyzed, including measurement of coronary flow reserve, determination of the microcirculatory resistance index and performing a provocative test with intracoronary administration of acetylcholine or ergonovine. Contemporary management approaches for patients with refractory angina and asymptomatic adults are considered. The importance of considering contemporary recommendations in optimizing the treatment of specific patient populations with chronic coronary syndrome is emphasized. 

Keywords: сhronic сoronary іyndrome, microvascular angina, vasospastic angina, refractory angina, asymptomatic patients.

Близько 422 млн людей у ​​світі мають на сьогоднішній день цукровий діабет (ЦД) і понад 1 млн 300 тисяч осіб хворіють на діабет в Україні. Діабетична нейропатія сприяє появі в пацієнтів з ЦД атипових – безбольових варіантів перебігу ішемічної хвороби серця (ІХС).Поширеність безбольової ішемії міокарда (ББІМ) серед таких осіб є досить високою, що затруднює вчасну діагностику ІХС та маскує її перебіг. Мета роботи – з’ясувати наявність епізодів ішемії міокарда у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST (STEMI) упродовж першої доби після стентування інфарктзалежної коронарної артерії (КА) та на прикладі клінічного випадку продемонструвати їх безбольовий характер за наявності ЦД 2 типу. Матеріали та методи: обстежено 30 пацієнтівзі STEMI, яким упродовж першої доби після стентування інфарктзалежної КА проведено добовий моніторинг (ДМ) ЕКГ. Результати. Епізодитранзиторної ішемії міокарда були зареєстровані в 50 % осіб. Встановлено, що більшість епізодів (80 %) були безбольовими. За наявності ЦД відмічались лише епізоди безбольової ішемії міокарда (ББІМ), що продемонстровано на прикладі клінічного випадку. Відмічено інформативність ДМ ЕКГ щодо виявлення епізодів ішемії міокарда, зокрема її безбольового варіанту. Висновки. У пацієнтівзі STEMI упродовж першої доби після стентування КА реєструються епізодитранзиторної ішемії міокарда, більшість з яких є безбольовими; за наявності ЦД епізодиішемії мають безбольовий характер; інформативним методом виявлення ішемії міокарда є ДМ ЕКГ.

 Ключові слова. Гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST, стентування інфарктзалежної коронарної артерії, безбольова ішемія міокарда, цукровий діабет, добовий моніторинг електрокардіограми.

Currently, approximately 422 million people in the world have diabetes mellitus, and over 1.3 million individuals in Ukraine are diagnosed with diabetes mellitus. Diabetic neuropathy contributes to atypical, painless variants of ischemic heart disease in patients with diabetes. The prevalence of silent myocardial ischemia among these individuals is quite high, which makes timely diagnosis of ischemic heart disease difficult and masks its course. The purpose of this research was to determine the presence of myocardial ischemia episodes in patients with ST-elevation myocardial infarction during the first day after stenting of the infarct-related coronary artery and to demonstrate their painless nature in the presence of type 2 diabetes mellitus using a clinical case. Materials and methods: 30 patients with ST-segment elevation myocardial infarction were examined, and 24-hour electrocardiographic monitoring was performed during the first day after stenting of the infarct-related coronary atery. The results. Episodes of transient myocardial ischemia were registered in 50% of people. It was established that the majority of episodes (80%) were painless. In the presence of diabetes mellitus, only episodes of painless myocardial ischemia were noted, which is demonstrated by the example of a clinical case. The informativeness of 24-hour electrocardiographic monitoring  in detecting episodes of myocardial ischemia, in particularly its painless variant, was noted. Conclusions. In patients with STEMI episodes of transient myocardial ischemia are registered during the first day after stenting of the coronary artery, most of which are painless; in the presence of diabetes mellitus, ischemic episodes are painless. 24-hour electrocardiographic monitoring is an informative method for detecting myocardial ischemia.

Keywords: ST-segment elevation myocardial infarction, stenting of the infarct-related coronary artery, silent (painless) myocardial ischemia, diabetes mellitus, 24-hour electrocardiographic monitoring.

Включення в загальний комплекс лікування рецидивуючої ерозії рогівки офтальмологічної ізотонічної мазі Гілайс® Кеа з натрію гіалуронатом 0,4% є доцільним завдяки її можливості довше утримуватися на очній поверхні й давати більш пролонгований і дієвий ефект, прискорювати епітелізацію рогівки, полегшувати суб’єктивний стан пацієнтів і поліпшувати якість життя таких хворих.

УДК : 616.24-085.816.2-06:616.831]-001-005.1-036.11

Мерза Романа Орестівна.Обгрунтування вибору технології механічної вентиляції легень у хворих з гострим пошкодженням головного мозку  : [ спец.] 222, 22 / Р. О. Мерза - Львів, 2023 - 157 с. - Бібліогр.: с. 126-152 (205 назв).

Дисертаційна робота присвячена вивченню ефективності різних технологій механічної вентиляції легень у хворих з гострим пошкодженням головного мозку, їх впливам на гемодинаміку, запалення, киснево-транспортну систему крові.

Проведення даного дослідження дозволило зробити наступні висновки:

1. Показами до переводу хворих з ГПГМ на МВЛ крім РаО₂ менше 70 мм рт. ст. чи SpO₂ < 90% при FiO₂ > 0,45 треба вважати: частоту самостійного дихання < 10 або > 35 в 1хв, РаСО₂ < 32 або > 55 мм рт. ст., особливо коли це супроводжується ознаками енцефалопатії (ейфорія, неадекватна реакція на навколишнє середовищие) та/або участю в акті дихання допоміжної мускулатури), оцінка за шкалою ком Глазго менше 10 балів (якщо є можливість оцініти) .
2. Респіраторна терапія за технологією VCV у хворих з ГПГМ, яка проводилась за наступними параметрами вентиляції: Vt – 7-8 мл/кг ідеальної МТ, R_ate (f) – 15-16 / хв,  І : Е = 1:1,5 – 1:1 (Ti = 1,5 – 2,5c), Insp Pause 0,3-0,4 c (або 15-20% від часу вдиху, або 5-10% від дихального циклу), РЕЕР – 8-9 см вод. ст., інспіраторний потік (V_INSP) – 50-55 л/хв_, FiO2 ≤ 60%, дозволяє утримувати нормодинамічний тип центральної гемодинаміки впродовж всього періоду МВЛ, сприяє стабілізації ознак запалення, протягом трьох діб сприяє відновленню постачання та споживання кисню та 2,3-ДФГ і АТФ еритроцитів.
3. Респіраторна терапія у хворих з ГПГМ керована тиском проведена за загальноприйнятими параметрами за винятком того, що вже на початку МВЛ РЕЕР становить 8-9 см вод. ст. та не впливає негативно на неврологічний стан пацієнта, його гемодинаміку, на 5-6 добу знижує рівень інтерлейкінів. МВЛ керована по тиску вже протягом однієї доби сприяє нормалізації постачання кисню (VO₂  197,5 ± 16,1 мл/хв·м²), що прямо корелювало з зростанням АТФ еритроцитів ( R=0,586087, p=0,002616) та 2,3-ДФГ (R=0,646353, р=0,043454).
4. Летальність хворих з ГПГМ, тривалість перебування на МВЛ, частота виникнення нозокоміальної інфекції та частота невдалих спроб відлучення від МВЛ не залежить від того чи МВЛ проводиться за технологією з контролем по тиску чи об’єму.
5. У хворих з ГПГМ МВЛ проведена за IntelliVent-ASV технологією (програма «пошкодження ЦНС») сприяла нормалізації показників гемодинаміки протягом першої доби МВЛ та корелювало зі зменшенням рівня лактату крові та прозапальних цитокінів. В той же термін відновлюється постачання та споживання кисню (відповідно 1080,5 ± 32,6 та 207,5 ± 13,1 мл/хв·м²) та корелює із стабілізацією показників 2,3-ДФГ еритроцитів (4,15 ± 0,12 мкмоль/ 1гНв) і АТФ еритроцитів ( 3,66 ± 0,11 мкмоль/ 1гНв ).
6. Тривалість МВЛ за IntelliVent-ASV технологією у хворих з ГПГМ становила 9 ± 0,5 доби і достовірно відрізнялася від відповідного показника першої та другої груп хворих (відповідно - R=0,724089, p=0,000139 та R=0,672727, р=0,033041).
7. З 80 хворих, яким МВЛ проводилася за IntelliVent-ASV технологією померло 14 хворих, і летальність склала 17,5%, що достовірно відрізнялося від відповідного показника хворих  першої (35,44%) та другої  (31,34%) груп хворих.
8. Підтримка стабільного тиску в манжетці інтубаційної/трахеостомічної трубки в межах 28-29 см вод. ст. з допомогою пристрою «IntelliCuff» (Hamilton, Швейцарія) достовірно зменшує частоту виникнення нозокоміальної пневмонії та летальність.
9. Проведення трахеостомії на 2-3 добу у хворих з ГПГМ, яким показана тривала МВЛ прямо корелює із зменшенням частоти позитивних бактеріальних дослідження виділень з трахеоброхіального дерева (R=0,625071, p=0,001868), а й із зменшенням частоти виявлення вентиляційно-асоційованої пневмонії (R=0,704122, p=0,000255).
10. Адаптація хворих з ГПГМ до МВЛ з допомогою декмедетомідину в дозі 0,2 – 1 мкг/кг/год дозволяє проводити респіраторну терапію за вибраними параметрами, не суттєво впливає на показники гемодинаміки, яку при необхідності доцільно коригувати з допомогою внутрішньовенного введення кристалоїду. Застосування дексмедетомідину дозволяє оцінювати рівень свідомості хворих та можливість відлучення хворих від МВЛ.
11. При вирішенні питання про відлучення хворих від МВЛ доцільно враховувати декілька моментів. По-перше треба оцінити хворих за шкалою VISAGE: VISual pursuit (стеження поглядом), Swallowing (ковтальний рефлекс), AGE (вік), оцінка за шкалою коми Глазго. По-друге необхідно врахувати результати тетради Гейла  (показати язик, стиснути руку в кулак  рук, можливіть підняти голову і зігнути ногу в коліні). По-третє доцільно вирахувати RSBI –індекс (rapid shallowbreathing index ( f  /Vt ).