Репозитарій

 УДК: 612.824:612.146]:616-053.7-072

Музика Ірина Володимирівна. Фізіологічне обгрунтування модуляцій мозкового кровоплину у молодих осіб різної стрес-стійкості :  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 /  І. В. Музика - Львів, 2024. - 174 с. - Бібліогр.: с. 145-170 (200 назв).

Виконано наукове завдання, яке полягало у встановленні характеру модуляцій мозкового кровоплину в осіб молодого віку серед студентів-медиків. Проведено порівняння основних мікросоціальних чинників, карантинних заходів з приводу пандемії COVID-19, психоемоційного навантаження на мозковий кровоплин у молодих осіб жіночої та чоловічої статі різних етнічних груп, охарактеризовано психофізіологічний стан, баланс автономної нервової системи, харчову поведінку та фізичну активність. А також проведено порівняння із студентами, в анамнезі яких було підтверджено інфікування короновірусною інфекцією SARS Cov-2, як новий стресовий чинник серед студентів-іноземців. 

1. Для респондентів обидвох статей європеоїдної раси доведено достовірні (p<0,05) зміни реограми у плані наповнення судин артеріальною кров’ю в бік підвищеного та зафіксовано достовірно (p<0,05) підвищений тонус артеріол серед студентів, які мали у анамнезі перенесену інфекцію SARS Cov-2, що більшою мірою характерно для респондентів чоловічої статі, а ніж жіночої.

Серед студентів-азіатів чоловіків встановлено, що загалом характерний вищий показник наповнення судин артеріальною кров’ю, а ніж для студентів-поляків, що змінюється після перенесеної коронавірусної інфекції у бік підвищення (p˃0,05), виявлено статистично достовірно (p<0,05) підвищений тонус артеріол після перенесеної інфекції з 49% до 62,5%. У цій групі серед жінок простежуємо підвищення наповнення судин артеріальною кров’ю та тонусу судин з 33,5% до 100% та з 27% до 100% відповідно.

У групі студентів-нігерійців доведено достовірно (p<0,05) підвищене наповнення судин артеріальною кров’ю та підвищений тонус артеріол (p<0,05) серед осіб обидвох статей. У цій групі студентів встановлено також і достовірне (p<0,05) утруднення венозного відтоку після перенесеної коронавірусної інфекції.

2. Доведено достовірні зміни показників наповнення мозкових судин артеріальною кров’ю (РІ) та тонусу аретіол (ДКІ) у студентів після перенесеної коронавірусної інфекції, що підтверджує теорію нейроінвазії як чинника модуляції мозкового кровоплину. Все це вказує на дисавтоматію мозкового кровоплину після перенесеної коронавірусної інфекції та може слугувати раннім маркером для відбору пацієнтів, які потребують тривалого лікарського спостереження.
3. Оцінюванням варіабельності серцевого ритму у чоловіків встановлено переважання активності парасимпатичної ланки АНС на синусовий ритм, з високою активністю регуляції та меншим впливом центрального надсегментарного відділу та судинного центру регуляції. У респондентів-чоловіків, які перенесли інфекцію SARS Cov-2, відмічено зменшення впливу парасимпатичної ланки АНС на контроль серцевої діяльності (р<0,05). Серед жінок основної групи дослідження характерно переважання парасимпачного впливу АНС, а після перенесеної коронавірусної інфекції відзначено фактично однаковий вплив симпатичного та парасимпатичного відділів АНС на регуляцію серцевого ритму (p˃0,05).
4. Виявлено зміни мікрокристалізації ротової рідини за типами виражених і помірно виражених деструкцій, що може свідчити про активування гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи та симпатичної ланки АНС, залучених у реалізацію стрес відповіді. Такі зміни зареєстровано у ⅓ усіх учасників дослідження та зростання у понад 2,5 рази у студентів, що перехворіли на SARS CoV-2 COVID-19 і може вказувати про підвищену схильність до розвитку хронічного стресу.
5. Порівняння статевих відмінностей індивідуально-типологічних особливостей психофізіологічного стану студентів, який характеризували за тривожністю, проявами хронічного стресу чи депресією показав, що у чоловіків симптоми переважали над жінками практично у 2 рази. Перенесена коронавірусна інфекція значною мірою впливала на збільшення студентів із симптомами тривоги, стресу та депресії, зафіксовано зростання частоти проявів у понад 3 рази.
6. Встановлено можливість використання стану фізичної активності молодих осіб для прогнозування розвитку модифікацій мозкового кропоплину та проявів хронічного стресу за змінами симпато-парасимпатичної рівноваги за допомогою прогностичних параметрів інтегративного оцінювання реоенцефалографії, ритмограм варіабельності серцевого ритму та змінами мікрокристалізацій ротової рідини. Показано, що студентам-іноземцям ЛНМУ імені Данила Галицького у притаманна гіподинамія. У групі студентів, які зазнали виразних модифікацій мозкового кровоплину у аспекті гіпертонусу артеріол і перехворіли коронавірусною інфекцією, кількість осіб, що були активними та помірно активними, склало 24% порівняно до 76% неактивних та помірно неактивних.
7. Встановлено, що харчова поведінка усіх студентів значною мірою залежить емоційного стану, однак більше притаманна європейцям. Емоційне харчування відмічено у 70% опитаних. Негативні емоції, тривога, страх, стрес, невдачі, ізоляція - сприяють переїданню, а відтак стають плацдармом для розвитку метаболічного синдрому.

УДК: 616.314+616.716.8)]-007-06:616.899:(616.314-002+616.314.17-008.6)]-053.2-084

Данилюк Дмитро Васильович. Обгрунтування профілактики карієсу зубів та захворювань пародонта у дітей з зубощелепними аномаліями на тлі психоневрологічних розладів :  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 / Д. В. Данилюк. - Львів, 2024. - 228 с. - Бібліогр.: с. 185-217 (311 назв.)

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 221 «Стоматологія» (22 Охорона здоров'я) – Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, МОЗ України, Львів, 2024.

 Дисертаційна робота присвячена підвищенню ефективності профілактики карієсу зубів та захворювань пародонта у дітей з зубощелепними аномаліями на тлі психоневрологічних розладів. Отримані результати дослідження дали можливість обґрунтувати комплекс лікувально-профілакичних заходів основних стоматологічних захворювань у дітей з психоневрологічними розладами. Комплексне стоматологічне обстеження було проведено у 215 дітей з психоневрологічними розладами (основна група) та 185 дітей практично здорових (група порівняння) у віці 7-18 років. У результаті проведених досліджень встановлено, що, в середньому, поширеність карієсу зубів у дітей з психоневрологічними розладами становить 90,49±3,78%, що в 1,3 раза більше, ніж у групі порівняння. Вивчення показника інтенсивності карієсу постійних зубів показало, що у дітей основної групи інтенсивність карієсу зубів за індексом КПВ складає, в середньому, 4,92±0,62 зуба, що майже в 1,7 раза вище, ніж у групі порівняння (2,92±0,42 зуба, р<0,01).

Аналіз поширеності та інтенсивності карієсу зубів в залежності від характеру психоневрологічних розладів показав, що у дітей з синдромом Дауна поширеність карієсу, в середньому, складає 95,45±4,43%,і є дещо вище ніж у дітей з легкою розумовою відсталістю (93,75±3,49%, р>0,05 ) та з аутизмом (89,47±4,98%, р>0,05). Інтенсивність карієсу (КПВ) у дітей залежно від характеру психоневрологічних розладів різниться не суттєво і становить, в середньому, у дітей з синдромом Дауна – 8,72±0,60 зуба, у дітей з легкою розумовою відсталістю – 8,54±0,63 зуба та з аутизмом – 8,41±0,43 зуба.

Для визначення стану тканин пародонту проведено обстеження 182 дітей віком 7-15 років з психоневрологічними розладами, які перебувають у навчально-реабілітаційних центрах (НРЦ) (основна група) та 165 практично здорових дітей аналогічного віку (група порівняння). Згідно отриманих результатів дослідження, патологічні процеси в тканинах пародонту виявлені у 75,58±3,67% дітей і представлені переважно хронічним катаральним гінгівітом (71,68±4,25%) і лише у 3 дітей (3,90±1,05%) у віковій групі 13-15 років виявлено гіпертрофічний гінгівіт.

Аналіз результатів по ступенях важкості патологічного процесу свідчить, що у дітей НРЦ у всіх вікових групах переважає легкий ступінь ХКГ і, в середньому, складає 57,83±7,28%, що є в 1,4 рази нижче по відношенню до групи порівняння (79,76±3,79%) (р<0,001). Середній ступінь ХКГ становить значно більше – 37,89±3,68%, відповідно до дітей групи порівняння 18,79±3,45% (р<0,001). Важкий ступінь ХКГ у дітей НРЦ виявлено, в середньому, у 4,25±1,79%, що значно частіше по відношенню до дітей групи порівняння – 1,41±1,04% (р>0,05).

Встановлено, що у дітей з психоневрологічними розладами, поширеність зубощелепних аномалій (ЗЩА), в середньому, становить 89,46±2,63%, тоді як у дітей групи порівняння – 58,60±2,45%, р<0,001. При цьому лише 10,54±2,63% дітей основної групи дослідження та 41,40±2,45% соматично здорових дітей мали ознаки ортогнатичного прикусу, р<0,001.

Найчастіше зустрічалися аномалії зубних рядів серед дітей основної групи - 86,26±2,55% випадків, що на 25,83% частіше по відношенню до групи порівняння (63,98±3,52%, р<0,001). Аномалії прикусу серед дітей основної групи було діагностовано у 73,08±3,29%, що було у 2,52 рази частіше, ніж у групі порівняння (29,03±3,33%, р<0,001). Найрідше спостерігалася поширеність аномалій окремих зубів і, за середніми даними, становила 17,03±2,79% у дітей із психоневрологічними розладами, тоді як у дітей групи порівняння – у 2,11 разів рідше (8,06±2,00%, р<0,05).

УДК519:37+400

В статті розглядається процес оцінювання роботи над ІТ-проектами, який представляється системно і багатомірно, як рефлексивно-аналітичний інструментарій. Дослідження проводилося на основі застосування системи гуманітарних, психофізіологічних, антропологічних та інформаційних методів і підходів, де визначальними є застосування теорії функціональних систем та шляхом методологічно-ціннісного осмислення педагогічних та виробничих досвідів і практик. В даній роботі актуалізований методологічний потенціал ідеї професіоналізації, зокрема фахівця комп’ютерних спеціальностей, педагогічної антропології та теорії функціональних систем, включаючи концепцію квантування психічної діяльності, яка інтерпретується як квантування професійної діяльності. Визначальним методологічним і практико-технологічним чинником, який є передумовою розгляду процесу оцінювання як рефлексивно-аналітичного інструментарію є системне квантування професійної діяльності, яке реалізується на основі використання методологій Kanban, Agile, зокрема, Scrum, "Manifesto for Agile Software Development". В дослідженні використовувались Інформаційні технології: Jira Software, зокрема шаблон Kanban, Agile-інструменти для Kanban, Agile-інструменти для Scrum. Актуальними стратегіями квантування професійної діяльності при роботі над ІТ-проектами є: Epic; Story; Task; Sub-Task; part of the Story/Task; Bug; Sprint. Студентів було розподілено на невеликі групи для роботи над ІТ-проектами. У процесі проектної діяльності вони виконували такі ролі: Engineer, Scrum Master, Product Owner, Tech Lead. Оцінювання, представлене у вказаному системному форматі, є значимою складова результативноцільової основи роботи над ІТ-проектами, а також розглядається як інструмент інноваційної діяльності та передумова особистісно-професійного розвитку і професійної комунікації. В подальших дослідженнях планується розробка проблематики професійної діяльності для роботи над ІТ-проектами, що включає вивчення мотиваційних, ціннісних, когнітивних, операціональних, рефлексивних, складових, а також застосування квантування в педагогічних дослідженнях з професійної підготовки студентів комп’ютерних спеціальностей. Результати даного дослідження планується застосувати для підвищення кваліфікації фахівців інформаційних технологій в умовах післядипломної освіти.

УДК: 378.1:37.01:355.23:159.9

Актуальність статті зумовлено необхідністю аналізу проблеми формування ключових компетенцій XXI століття у здобувачів освіти, а також загальними тенденціями, що склалися нині в освітній системі. Визначення єдиного інформаційного простору можна вважати феноменом діджиталізації технологічного процесу, основою якого є мережа «Інтернет». Це зробило можливим навчатися і працювати на відстані. Особливе місце займає цифровізація системи освіти, котра має закласти основу (фундамент) діджиталізації суспільства. Нині цифрові технології виступають у ролі високотехнологічного засобу комунікації, інструменту розвитку українського цифрового освітнього простору, сприяють підтримці співробітництва та творчості, навчанню навичок, необхідних для життя в оцифрованому світі. Огляд вітчизняної та зарубіжної літератури, аналіз сучасного стану освітніх систем у світі переконують, що система освіти має нині стати на шлях цифровізації. Змінюється система освіти: зростає доступність цифрових освітніх ресурсів, розширюються можливості для людей різного віку, з’являються нові педагогічні інструменти, реальність, в якій взаємодіють всі елементи системи освіти, формується цифрова дидактика, що дозволяє реалізувати персональні освітні траєкторії в онлайн-середовищі. Для того, щоб у здобувачів освіти сформувалася цифрова грамотність, у статті пропонуються та описуються цифрові ресурси, котрі можна використовувати у різних професіях. Використані методи дослідження: теоретичні – аналіз методичної літератури та нормативних документів, прогнозування результатів; практичні – педагогічне спостереження, тестування, моделювання навчання онлайн, педагогічний експеримент – допомагають розкрити основні проблеми та знайти ефективні шляхи їх розв’язання в освітньому процесі.

УДК 78.018.4

Статтю присвячено обґрунтуванню можливості та доцільності в умовах трансформації освіти переходу на масовий формат змішаного навчання. Матеріал статті заснований на результатах теоретичного аналізу інформаційних джерел, узагальнення та концептуального синтезу, а також результатах онлайн-опитування щодо готовності майбутніх учителів до змішаного навчання. Автори узагальнюють досвід масового переходу на навчання, що виник в умовах пандемії, війни росії з Україною з використанням цифрових платформ, сервісів і ресурсів. Дається оцінка основних труднощів і суперечностей, що проявилися у цей період і пов’язані з переосмисленням основних педагогічних понять (самоорганізація навчання, самостійність, уміння в цифровому суспільстві, мотивація навчання, навчальний зміст та ін.). Подано авторське педагогічне розуміння феномена цифрового освітнього середовища з позиції відносного підходу. Зроблено висновок про неможливість перенесення моделі традиційного навчання у цифрове середовище. Обґрунтовується думка про змішане навчання як рух у напрямі зміни та перетворення масової педагогічної практики. Позначено специфіку змішаного навчання та функцій майбутніх учителів у ньому. Наведено результати експериментального дослідження, що свідчать про незначну психологічну та технічну готовність майбутніх учителів до змішаного навчання. Сформульовано гіпотезу про дидактичну закономірність у змішаному навчанні між внутрішньою освітньою мотивацією, самостійністю та відповідальністю в навчанні. Наголошується на його можливості в адаптації освіти до специфічних умов цифрового суспільства, а також ризики, серед яких найбільш значущою є загроза необдуманого та педагогічно неосмисленого впровадження цифрових технологій. Результатом використання моделі змішаного навчання є підвищення якості знань здобувачів освіти і розвиток їхньої здатності навчатися самостійно.