Репозитарій

Background and objectives. Peritoneal relapse (PR) is the most common pattern of gastric cancer (GC) recurrence after radical treatment. Currently, a variety of adjuvant intraperitoneal chemotherapy methods are being tested for their efficacy in reducing the level of PR. 

Methods. The radical treatment results of 226 patients with localized and locally-advanced GC have been analyzed. To select a group of patients with indications for adjuvant intraperitoneal therapy, a study of independent predictive factors and the development of a predictive PR nomogram for gastric cancer was completed.

Results. As a result of the analysis of about three dozen potential factors in mono- and multivariate analysis, the impact on PR risk was confi rmed by 4 independent predictive factors, namely: serosal invasion and its size (HR 9.36, p <0.001), morphological type according to Lauren (HR 5.3, p <0.001), index of regional lymph node involvement (HR 2.23, p = 0.015) and localization of the tumor in the stomach (HR 3.98, p <0,001).

Conclusions. A predictive PR risk nomogram of gastric cancer after radical surgical treatment has been developed based on the identifi ed independent factors, and it is of great clinical importance as a tool for segregating patients who require adjuvant intraperitoneal chemotherapy.

Extensive dissection of retroperitoneal lymph node (LN) collectors during D2 lymph node dissection inevitably leads to the crossing of a large number of lymphatic ducts with an increased risk of lymph leakage into the abdominal cavity and a potential risk of intraperitoneal dissemination of free malignant cells. The increased risk of intraperitoneal recurrence of gastric cancer (GC) after advanced lymph node dissection remains unclear. The aim of our study was to investigate an advanced lymph node dissection during surgical treatment of gastric cancer as a separate potential predictor of intraperitoneal relapse.

 The level of intraperitoneal recurrence and peritoneal recurrence free survival (PRFS) in 226 patients with localized and locally advanced GC after radical surgery with different levels of lymph node dissection were analyzed.

 The average number of removed LN was 22.94 ± 11.46 (from 4 to 67). There was a statistically significant difference (χ2 = 110.75; p = 0.0001) in the number of removed LN during lymph node dissection of different levels (D0, D1, D1 +, D2). In the long term the overall level of GC progression did not differ in patients with D0,1 (n = 110) and D1+,2 (n = 116) lymph node dissections - 40% and 38,79%, respectively (χ2 = 0.03; p = 0,85). The level of loco-regional recurrences (in regional groups of LN) in subgroup D0,1 was twice as high as in subgroup D1+,2 - 14.55% and 7.76%, respectively (χ2 = 2.67; p = 0.102). Tendency (p = 0.32) to increase the overall 5-year survival by 8.3% with D1+,2 was recorded. No significant increase in the level of intraperitoneal recurrences after advanced lymph node dissection was detected: in subgroup D0,1 they were recorded in 23 (20.9%) patients, in subgroup D1+,2 - in 22 (19%) (χ2 = 0.13; p = 0.72). The level of 2-year PRFS was the same in both subgroups: 77.2% with D0,1 and 82.8% with D1+,2 (p = 0.6, HR 0.36, 95% CI 0.5-3.68). No effect of  D1+,2 on the level of PRFS was found in the subgroup of patients with diffuse/mixed GC and pN+ (p = 0.62), and in the subgroup of patients with high (> 0.2) index of regional LN lesion (p = 0.8). At the same time, a significant increase of 5-year overall survival of patients with diffuse/mixed GC type with D1+,2 lymph node dissection was found (p = 0.048), and loss of efficacy of this level of lymph node dissection in cases of gastric serous membrane area lesion > 5 cm2. 

Carrying out D1+,2 lymph node dissection during surgical treatment of GC does not increase the risk of intraperitoneal recurrence in the long term. The effect of D1+,2 lymph node dissection on overall survival is offset by intraperitoneal relapse in patients with diffuse/mixed type of GC and serous membrane lesion area > 5 cm².

Purpose: Inferior vena cava (IVC) involvement by renal cell carcinoma (RCC) is associated with a higher disease stage and is considered a risk factor for poor prognosis. This study aimed to investigate the role of the apparent diffusion coefficient (ADC) of MRI 3D texture analysis in the differentiation of solid and friable tumour thrombus in patients with RCC.

Materials and methods: The study involved 27 patients with RCC with tumour thrombus in the renal vein or IVC, surgically treated with nephrectomy and thrombectomy and in whom preoperatively abdominal MRI including the DWI sequence was conducted. For 3D texture analysis, the ADC map was used, and the first-order radiomic features were calculated from the whole volume of the thrombus. All tumour thrombi were histologically clas sified as solid or friable.

Results: The solid and friable thrombus was detected in 51.9 % and 48.1 % of patients, respectively. No differences in mean values of range, 90th percentile, interquartile range, kurtosis, uniformity and variance were found between groups. Equal sensitivity and specificity (93 % and 69 %, respectively) of ADC mean, median and entropy in differentiation between solid and friable tumour thrombus, with the highest AUC for entropy (0.808), were observed. Applying the skewness threshold value of 0.09 allowed us to achieve a sensitivity of 86 % and a specificity of 92 %.

Conclusions: In patients with RCC and tumour thrombus in the renal vein or IVC, the 3D texture analysis based on ADC-map allows for precise differentiation of a solid from a friable thrombus.

Мета. Розглянути причини недостатньої ефективності лікування хворих на рак язика Т1-2N0M0. Обʼ’єкт і методи. Проведено ретроспективний аналіз даних про 97 пацієнтів, що знаходилися на лікуванні у відділенні пухлин голови та шиї Львівського онкоцентру з причини плоскоклітинного раку язика Т1-2N0M0. Виділено 6 груп у залежності від методу лікування. У 29 (29,9%) хворих проведено лише хірургічне лікування, у 41 (42,3%) випадку — операцію + променеву терапію, у 7 (7,2%) — хіміопроменеве лікування після операції. У 8 (8,2%) хворих проведено лише курс променевої терапії, у 4 (4,1%) випадках — лише хіміопроменеву терапію, а 8 (8,2%) пацієнтів відмовилися від лікування. У 77 пацієнтів проведено хірургічне втручання, з них у 29 (37,7%), окрім видалення первинної пухлини, зроблено селективну лімфаденектомію І–ІІІ рівнів.

Результати. Медіана виживаності хворих, які отримали лікування, становила 87 міс, а у пацієнтів, що відмовилися від нього, сягала лише 5 міс (95% довірчий інтервал (ДІ) 4,2–5,7). П’ятирічна виживаність у хворих з категорією Т1становила 71,4%, та була достовірно кращою, ніж у пацієнтів з раком язика Т2, за якої вона становила 48,8% (χ2=30,1; p=0,00042). П’ятирічна виживаність у підгрупі без лімфаденектомії була нижчою і становила 54,5% (95% ДІ 47,3–61,7), а у разіїї виконання — 62,6%  (95% ДІ 53,1–72,1). Якщо променева терапія застосовувалася перед операцією (n=13), загальний рівень виживаності становив 20,2±4,9 міс, водночас при проведенні опромінення в ад’ювантному режимі (n=28) цей показник досягав 49,2±7,0 міс.

Висновки. При ранньому раку язика І–ІІ стадії перевагу має первинне хірургічне лікування, що покращує показники загальної 5-річної виживаності. Навіть за відсутності ураження регіонарних лімфатичних вузлів (N0) доцільно проведення курсу ад’ювантної променевої терапії.

УДК 614.274:338.2:35

З’ясовано, що трактування національної безпеки ґрунтується на двох концептуальних підходах людиноцентричному та ціннісно-орієнтованому. Визначено 20 складників національної безпеки, серед яких фармацевтична безпека. З’ясовано, що окремі науковці вважають фармацевтичну безпеку складником економічної безпеки та вітальної (медичної) безпеки. Обґрунтовано, що під фармацевтичною безпекою слід розуміти невіддільну частину національної безпеки, що характеризується таким станом розвитку фармації, у разі якого забезпечується задоволення потреб населення у рівному його доступі до якісної фармацевтичної допомоги. Визначено основні елементи фармацевтичної безпеки. Здійснено моделювання зв’язків фармацевтичної безпеки з економічною безпекою, людською безпекою, медичною безпекою, соціальною безпекою, гуманітарною безпекою, громадською безпекою та порядком, екологічною безпекою, інформаційною безпекою, кібербезпекою.
Ключові слова: національна безпека, складник національної безпеки, людська безпека, фармацевтична безпека