Значення правового регулювання ДРТ в Україні на рівні закону важко переоцінити, оскільки воно впливає на безпеку, ефективність, етичні стандарти і права всіх учасників цього процесу, сприяє збалансованому підходу до інтересів кожної окремої людини та суспільства та відповідає сучасним викликам у галузі репродуктивного здоров'я та сімейного планування.
Пропонована стаття містить юридичний аналіз практики Європейського права з прав людини (далі – ЄСПЛ), пов'язаної з правом на відмову від медичного втручання. Досягнення послідовності, повноти, визначеності й справедливості правового регулювання в цьому питанні можна розглядати як один із перспективних векторів розвитку сучасного медичного права України. Тож на досягнення цієї мети нижче ми проаналізуємо правові
позиції ЄСПЛ та спробуємо виявити основні конвенційні параметри для оцінки національного законодавства і судової практики стосовно захисту окресленого права.
Васкуляризована композитна алотрансплантація (vascular composite allotransplantation, далі – ВКА) – це такий різновид трансплантації, коли відбувається пересадка людині (реципієнтові) тканин, зокрема обличчя, або верхніх та нижніх кінцівок. Такий вид трансплантації застосовується для лікування і реабілітації постраждалих від опіків, вибухів, нападів тварин тощо.
Наркополітика України як стратегія і тактика діяльності держави у сфері контролю за обігом наркотиків, боротьби з їх незаконним обігом та протидії наркоманії в аспекті канабісу (марихуани) може бути загалом схарактеризована в межах парадигми «війна проти наркотиків» (war on drugs), або ж як «політика нульової толерантності». В основі тут лежить догмат про численні небезпеки, які канабіс несе для його споживачів: розвиток залежності, шизофренії, серцево-судинних захворювань.
УДК 347.151.6
Тест апноетичної оксигенації згідно із Діагностичними критеріями смерті людини становить завершальну складову процедури констатації моменту смерті людини. Означена процедура не сумісна з методами лікування хворих у комі, оскільки пов’язана з гіпотонією і фактично і означає зміну ставлення, у результаті чого людина вважається вже не пацієнтом(-кою), а померлим (-ою). У статті аналізуються альтернативи законодавчого регулювання співвідношення відповідальності членів сім’ї та закладу охорони здоров’я при проведенні тесту апноетичної оксигенації, а також роль конструкції презумпції згоди для забезпечення збалансованого і гідного з точки зору психології ставлення до пацієнта та членів його сім’ї. Для національного ж законодавця на цей момент актуальним залишається приведення Діагностичних критеріїв смерті людини у відповідність з частиною 1 статті 43 Основ законодавства про охорону здоров’я в частині введення права членів сім’ї заборони- ти проведення Тесту.