Репозитарій

UDC:  616.833-009.7

Background. Up to 50–80 % of military service members suffer from postamputation pain. Residual limb pain significantly postpones prosthetic surgery, recovery, employability, negatively impacts rehabilitation and military duty performance. 

The purpose was to study residual limb pain types in military personnel after traumatic amputation and efficacy of methods for their treatment. 

Materials and methods. A randomized cross-sectional study was performed of 231 military service members with residual limb pain after combat traumatic amputation, who underwent surgical treatment in tertiary and quaternary level military medical center between 2022 and 2024 amid full-scale war. 

Results. Somatic residual limb pain was observed in 36.36 % of enrolled patients, which was mainly caused by heterotopic ossification (30.74 %). 41.13 % of amputees experienced neuropathic pain due to neuromas. Pain syndrome in 22.51 % of patients resulted from both somatic causes and neuromas. Prosthesis-associated pain as a type of somatic pain was observed in 17.32 % of individuals. This study found that the persistence or recurrence of neuropathic pain among patients from the group of lidocaine-alcohol injection for painful neuromas was significantly lower (Pα = 0.013) at 6-month follow-up compared to the simple neuroma resection group. During 3 months after regenerative peripheral nerve interface, which was performed for 25 terminal neuromas, no pain recurrence was observed. 

Conclusions. It is important to assume the presence of one or both pain types in a patient with residual limb pain: somatic and/or neuropathic. Simple neuroma resections lead to an undesirably high reoperation rate — 21.79 ± 4.86 % of persistent painful neuromas. Lidocaine-alcohol injections are sufficiently simple and effective (8.70 ± 3.26 % of reinjections) in the treatment of neuropathic pain caused by terminal neuromas. Regenerative peripheral nerve interface is promising in the treatment and prevention of symptomatic neuroma. 

Keywords: postamputation pain; residual limb pain; stump pain; symptomatic neuroma; heterotopic ossification; neuroma resection; lidocaine-alcohol injection; regenerative peripheral nerve interface; prosthesis-associated pain

UDC: 618.19-009.7-085

More than 82 % of women of reproductive age note pain in the mammary gland. Every fifth woman feels severe pain (mastalgia) and swelling (mastodynia) in the mammary gland. Cyclic mastalgia is combined with hyperprolactinemia. Hyperprolactinemia occurs when dopamine does not suppress pituitary function enough to reduce prolactin release. Agni casti fructus, known for its dopaminergic activity, relieves pain and discomfort in the mammary glands. 50 patients were under observation. Only 10 % of patients felt mild pain, 32 % experienced moderate pain, 50 % assessed it as severe, and 8 % experienced extreme pain. After the treatment, the complete absence of pain was noted by 76 % of patients. The results of the conducted studies indicate a high efficiency of 76 % and the safety of using Agni casti fructus in treating mastalgia and mastodynia. The high efficiency in the treatment of mastalgia and mastodynia with the herbal medicine Agni casti fructus without the additional use of hormonal drugs can be explained by the fact that this drug normalizes the hormonal balance of a woman

УДК: 617.541-007.24-089.5-031.83-089.85]:616.153.45

Періопераційна стрес-реакція є динамічним процесом, на який впливають пацієнт-специфічні, хірургічні та анестезіологічні фактори.

Мета – оцінити стрес-відповіді при корекції лійкоподібної деформації грудної клітки за Nuss в умовах комбінації загальної анестезії з різними реґіонарними блокадами.

Матеріали та методи. Обсерваційне проспективне дослідження включало 60 підлітків (хлопчики/дівчатка=47/13), які перенесли операцію Nuss для корекції лійкоподібної деформації грудної клітки в умовах комбінації загальної анестезії з різними реґіонарними блокадами. Пацієнти рандомізовані в три групи залежно від методу реґіонарного знеболювання (по 20 осіб у кожній групі): стандартна епідуральна анестезія (СЕА) на рівні Th5–Th8, висока епідуральна анестезія (ВЕА) на рівні Th2–Th3, білатеральна паравертебральна анестезія (ПВА) на рівні Th5–Th8. Рівні кортизолу та глюкози в сироватці крові визначені на трьох етапах: 1-й – вихідний рівень до операції, 2-й – під час травматичного моменту операції (повертання коригувальної пластини), 3-й – після операції.

Результати. Середнє значення кортизолу сироватки серед усіх пацієнтів перед операцією становило 342,4 [282,1–415,0] нмоль/л (медіана – 25–75% процентилі). Під час ротації пластини кортизол знизився до 223,1 [174,9–282,3] нмоль/л (p<0,000001). Після операції та прокидання від наркозу кортизол сироватки становив у середньому 279,6 [216,7–312,6] нмоль/л (p<0,000001 порівняно з вихідним рівнем до операції). На травматичному етапі операції кортизол сироватки був нижчим порівняно з вихідним рівнем до операції в групі СЕА на 41%, у групі ВЕА – на 30%, у групі ПВА – на 31%. Після операції та наркозу кортизол залишався нижчим за вихідний рівень у групі СЕА на 28%, у групі ВЕА – на 20%, у групі ПВА – на 26%. Середній рівень глікемії серед усіх пацієнтів до операції становив 4,62 [4,01–5,05] ммоль/л. Під час операції глікемія значно знизилась до 4,05 [3,86–4,62] ммоль/л (p=0,00018). Після операції глікемія повернулася до вихідного рівня 4,24 [4,09–4,99] ммоль/л (p=0,7). Під час операції глікемія знизилася порівняно з вихідним рівнем у групі СЕА на 11%, у групі ВЕА і ПВА – на 5%. Динаміка кортизолу та глюкози сироватки була схожою у всіх групах зі статистично незначною міжгруповою відмінністю на всіх етапах.

Висновки. Рівні кортизолу та глюкози в сироватці крові під час операції Nuss для корекції лійкоподібної грудної клітки у підлітків в умовах комбінації загальної анестезії з епідуральною та паравертебральною блокадами значно знизилися порівняно з вихідним рівнем до операції. Після закінчення операції глікемія повернулася до вихідного рівня, кортизол дещо підвищився, але залишався нижчим за вихідний рівень. Ці зміни стресмаркерів були більш виразними в групі СЕА на рівні Th5–Th8, ніж у групах ВЕА на рівні Th2–Th3 та ПВА.

Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів.

Results. The average serum cortisol level among all patients before surgery was 342.4 [282.1–415.0] nmol/L. At stage 2 the plasma cortisol decreased up to 223.1 [174.9–282.3] nmol/L (p<0.000001). After the surgery and anesthesia finished the average plasma cortisol was 279.6 [216.7–312.6] nmol/L (p<0.000001 vs baseline). During surgery serum cortisol decreased in group SEA by 41%, in group HEA – by 30%, and in group PVA – by 31% compared with baseline levels. After surgery, the serum cortisol was lower than baseline measurements in group SEA by 28%, in group HEA – by 20%, and in group PVA – by 26%. The average baseline glycemia among all patients before surgery was 4.62 [4.01–5.05] mmol/L. At stage 2 glycemia decreased significantly up to 4.05 [3.86–4.62] mmol/L (p=0.00018). After the surgery finished the average serum glucose among all patients was 4.24 [4.09–4.99] mmol/L (p=0.7). At stage 2 serum glucose decreased in group SEA by 11%, in groups HEA and PVA – by 5% compared with the baseline level. The dynamics of serum cortisol and glycemia were similar in all groups with statistically insignificant intergroup differences at all three stages.

Conclusions. Serum cortisol and glycemia during the Nuss procedure under the combination of general anesthesia with regional blocks decreased significantly. After surgery finished glycemia returned to baseline level, but serum cortisol was lower than baseline measurement. The changes in serum cortisol and glycemia were more pronounced in patients under standard epidural analgesia in Th5–Th8 compared with the high epidural in Th2–Th3 and paravertebral blocks.

The study was conducted in accordance with the principles of the Helsinki Declaration. The study protocol was approved by the Local Ethics Committee of the institution. Informed consent of parents and children was obtained for the study.

УДК: 616.432+816432):612.015.31-02:616.831.34

Background. Traumatic brain injury (TBI) still remains the leading cause of death in people of working age. In Ukraine,
the frequency of TBI varies from 2.3 to 6 cases (average of 4–4.2) per 1,000 population annually depending on the regions. Patients with primary damage to the brain and hypothalamic-pituitary system are at risk of developing cerebral edema due to the water-electrolyte imbalance and, accordingly, osmolar imbalance between cellular and extracellular spaces. Water-electrolyte imbalance as a result of damage to the hypothalamic-pituitary system in traumatic brain injury is not described enough in the literature. The functioning of the central and peripheral links of the endocrine system depending on the location, nature and severity of injury is examined not enough. The question of diagnostic and prognostic values of various indicators of volume status in patients with trauma is also underinvestigated. The purpose of this study was to examine the types of disorders of sodium balance in patients with isolated TBI and hypothalamic-pituitary lesions; to clarify the influence of sodium imbalance type on mortality in patients with TBI and hypothalamic-pituitary lesions. Material and methods. We examined 74 patients (men/women = 60/14) with focal cerebral contusion and lesions of the hypothalamic region. Forty-seven of them were diagnosed with hypovolemia combined with hyponatremia. Hypernatremia with hypervolemia was found in 15 patients. Intracranial pressure monitoring was performed using a multifunction monitor (BSM-3562, Japan, 2018, Nihon Kohden Corporation) with a line for invasive pressure measurement. Continuous non-invasive measurement of organ tissue oxygenation (rSO2) was carried out using. Somanetics Invos Oximeter Cerebral/Somatic monitor (Covidien, Mansfield, MA, USA, 2020). Plasma electrolytes were evaluated inall patients. Conclusions. Patients with TBI and hypothalamic-pituitary lesion have different types of water-sodium imbalance, which demand the differentiated approach to their treatment. Given the small number of observations, we do not dare to link the type of sodium imbalance with lethality in patients with brain trauma and hypothalamic-pituitary lesions. We consider this requires further researches

УДК: 616.1-089-089.5

Вступ. В практику періопераційної анальгезії в гінекології широко впроваджуються методики міофасціальних блокад.

Мета роботи порівняти ефективність TAP блоку та QL блоку для забезпечення післяопераційної аналгезії тотальних абдомінальних гістеректомій.

Матеріали і методи. Проведено ретроспективне одноцентрове когортне дослідження, включено 51 пацієнтку 40-65 років з ускладненими симптомними фіброміомами, розділено їх на І та ІІ групи. В обох групах використовували загальну анестезію, додатково в І групі - TAP блок двобічно з латерального доступу, в ІІ групі - QL блок двобічно із переднього (черезм’язевого) доступу.

Етапи дослідження: 6 годин (h6), 12 годин (h12), 24 години (h24), 48 годин (h48), 72 години (h72) після операції. Досліджувані показники: рівень болю за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ), частота серцевих скорочень (ЧСС), середній артеріальний тиск, добова потреба в налбуфіні, тривалість госпіталізації.

Результати і обговорення. Рівень болю за ВАШ в І групі досягав максимальних значень на етапах дослідження h6 та h12 та складав 4,8 [3,3; 5,8] бали та 5,0 [3,9; 6,4] бали, а в пацієнтів ІІ групи - 2,5 [2,3; 3,5] бали та 2,1 [1,6; 4,1] бали, відповідно (p<0,05). Виявлено відмінності рівня ЧСС між І та ІІ групами на етапі дослідження h12 (86 [82; 90] ударів/хв в І групі, порівняно з 72 [63; 79] удари/хв в ІІ групі, p=0,05). Середня добова потреба в налбуфіні на етапі дослідження h12 мала тенденцію (p=0,07) до нижчих показників в ІІ групі (20,9±1,1 мг/добу), порівняно з І групою (31,4±2,9 мг/добу). На етапі дослідження h24 потреба в налбуфіні була нижчою в ІІ групі та становила 5,8±0,8 мг/ добу, порівняно з 22,5±4,1 мг/добу в І групі (p<0,05). Середня тривалість госпіталізації в І групі становила 7,8±0,5 днів, в ІІ групі - 6,2±0,5 днів (p>0,05).

Висновки. Застосування QL блоку, порівняно з TAP блоком, продемонструвало зниження інтенсивність болю в 2 рази (p<0,05), тенденцію до зниження потреби в налбуфіні в 2,5 рази (p>0,05) та тенденцію до зниження тривалості госпіталізації на 1,6 днів (p>0,05).

Background. Techniques of myofascial blockades are widely used after gynecological surgeries. The aim of study was to compare TAP block and QL block for postoperative analgesia of total abdominal hysterectomies. Materials and methods. We provided the retrospective single-center cohort study and included 51 patients 40-65 years old with complicated symptomatic uterus fibroids,who need total abdominal hysterectomy. Both groups underwent general anesthesia. In addition, in I group it was performed TAP block bilaterally via lateral access; in II group – QL block bilaterally via anterior (transmuscular) access. After surgery both groups` patients received multimodal analgesia with dexketoprofen, paracetamol, nefopam; in case of severe pain - nalbuphine. The stages of the study were 6 hours (h6), 12 hours (h12), 24 hours (h24), 48 hours (h48), 72 hours (h72) after surgery. We made the analysis pain level (with visual analogue scale - VAS), heart rate, mean arterial pressure, daily requirement of nalbuphine, duration of hospitalization. Results and discussion. It was found that the level of pain according to VAS in I group reached its maximum values on the stages h6 and h12 and was 4.8 [3,3; 5.8] points and 5.0 [3.9; 6.4] points, while in II group - 2.5 [2,3; 3.5] points and 2.1 [1.6; 4.1] points, respectively (p <0.05). We found significant differences in heart rate between groups on h12 stage when it was 86 [82; 90] beats / min in I group, and 72 [63; 79] beats / min in II group (p = 0.05). The daily requirement of nalbuphine on h12 stage had the tendency (p = 0.07) to be lower in II group (20.9 ± 1.1 mg / day), compared with the I group I (31.4 ± 2.9 mg / day). The need for nalbuphine use on h24 stage was significantly lower (p <0.05) in II group (5.8 ± 0.8 mg / day), compared with I group (22.5 ± 4.1 mg / day). The duration of hospitalization in I group was 7.8 ± 0.5 days, in II group - 6.2 ± 0.5 days (p>0,05). Conclusion. The use of QL block, compared with TAP block, showed a pain severity decreasing in 2 times (p <0.05), a tendency to reduce the need for nalbuphine use in 2.5 times (p> 0.05), and a tendency to reduce the duration of hospitalization by 1.6 days (p> 0.05).