Репозитарій

УДК: 616.711:616:009.7:615.211

Актуальність. Остеохондроз хребта є однією з найбільш частих причин появи больового синдрому в спині та кінцівках. Методи лікування варіюють від лікувальної фізкультури та масажу до складних транспедикулярних фіксацій хребта з декомпресією спинного мозку та його корінців. У най-складніших випадках, незважаючи на адекватно проведене оперативне втручання, больовий синдром повертається з не меншою інтенсивністю. Метою нашої роботи було описати клінічний випадок лікування больового синдрому при поширеному остеохондрозі хребта з післяопераційним м’язово-тонічним синдромом. Результати. Хронічний біль не піддавався лікуванню нестероїдними протизапальними препаратами та прегабаліном, проте його ефективно купірували за допомогою техніки регіонарної анестезії: міжфасціальної блокади м’язів — випрямлячів спини. Основною складністю і небезпекою при проведенні блокади було те, що вже наявна в пацієнта металоконструкція змінила анатомічні орієнтири, а метал, з якого вона складалася, розсіював ультразвукові промені, тому зображення на моніторі ультразвукового апарату стало недостатньо якісним для безпечного та ефективного виконання регіонарної анестезії. Блокаду м’язів — випрямлячів спини було виконано під контролем цифрової рентгенографії. Висновки.Блокада м’язів — випрямлячів спини може бути використана для лікування болю незалежно від його етіології. Альтернативою ультразвукової навігації при проведенні блокад може бути цифрова рентгенографія, особливо в разі, коли ультразвукове дослідження є технічно складним чи неможливим.

Background. Osteochondrosis is one of the most com-mon causes of pain in back and extremities. Treatment methods range from therapeutic exercises and massage to complex transpe-dicular spine fixations with decompression of the spinal cord and its roots. In the most difficult cases, despite adequate surgery, pain might return with no less intensity. The purpose was to describe a clinical case of pain treatment in a patient with generalized os-teochondrosis accompanied by a postoperative surgery muscular-tonic syndrome. Results. Chronic pain could not be controlled with nonsteroidal anti-inflammatory drugs and pregabalin, however, it was effectively relieved using the technique of regional anesthesia, erector spinae plane block. The main difficulty and danger of the blockade was that if the patient already had metal structure in the body this might have changed anatomical landmarks, and metal it-self scattered ultrasound rays in such way that the picture on ultra-sound monitor was not good enough to safely and effectively per-form regional anesthesia. Therefore, erector spinae plane block was performed under the control of digital radiography. Conclusions. Erector spine plane block can be used to treat severe pain regardless of its etiology. The use of digital radiography to perform blockade can be an alternative technique if ultrasound imaging is technically difficult or impossible due to different reasons.

УДК: 616-001-031.81-008.811.6-002

Причинами смерті при тяжких травмах є як ушкодження, несумісні з життям, так і тяжкі кровотечі. Коагулопатію, асоційовану з травмою, виявляють у 46 % пацієнтів уже на місці події та у 60 % пацієнтів — при надходженні на лікування. Мета: встановити наявність зв’язку між показниками загальної відповіді організму на запалення та показниками судинно-тромбоцитарного і коагуляційного гемостазу у пацієнтів з політравмою. Матеріали та методи. Проведено проспективне обсервацій-не дослідження 20 пацієнтів віком від 19 до 55 років з політравмою, які перебували на лікуванні у відділенні анестезіології з ліжками інтенсивної терапії в Комунальному некомерційному підприємстві «8-ма міська клінічна лікарня м. Львова». Пацієнтів оцінювали за Injury Severity Score (ISS) та шкалою APACHE II (Acute Physiology And Chronic Health Evaluation II) з урахуванням тривалості синдрому загальної відповіді організму на запалення і лікування у відділенні інтенсивної терапії (ВІТ) та госпіталізації. Етапи дослідження: надходження на лікування у ВІТ (d1), третя доба (d3), п’ята доба (d5). Основними оцінюваними клінічними маркерами були показники: загальної відповіді організму на запалення, судинно-тромбоцитарного гемостазу (внутрішньосудинна активація тромбоцитів, агрегація тромбоцитів, індукована адреналіном і аденозиндифосфатом), коагуляційного гемостазу (міжнародне нормалізоване відношення, активований частковий тромбопластиновий час, рівень загального фібриногену та D-димерів). Результати. Встановлено наявність вірогідного (p < 0,05) позитивного кореляційного зв’язку між співвідношенням рівнів дискоехіноцитів до сфероехіноцитів та рівнем загального фібриногену на етапі d1, а також тенденцію (p = 0,09) до наявності позитивного кореляційного зв’язку між цим співвідношенням та температурою тіла пацієнта. Виявлено вірогідний (p < 0,05) зворотний кореляційний зв’язок між цим співвідношенням і рівнем тяжкості стану пацієнтів за шкалою APACHE II та прямий вірогідний (p < 0,05) кореляційний зв’язок із тривалістю госпіталізації у ВІТ, а також тенденції до зворотного кореляційного зв’язку з тяжкістю ушкоджень за шкалою ISS (p = 0,07) та до прямого кореляційного внаслідок Systemic Inflammatory Response Syndrome (SIRS) (p = 0,12). Висновки. У пацієнтів із політравмою встановлено: наявність вірогідного (p < 0,05) позитивного кореляційного зв’язку між співвідношенням дискоехіноцити/сфероехіноцити та рівнем загального фібриногену; тенденцію (p = 0,09) до позитивного кореляційного зв’язку між цим співвідношенням та температурою тіла пацієнта; вірогідний (p < 0,05) зворотний кореляційний зв’язок з рівнем тяжкості стану пацієнтів за шкалою APACHE II; прямий вірогідний (p < 0,05) кореляційний зв’язок з тривалістю госпіталізації у ВІТ; тенденцію (p = 0,07) до зворотного кореляційного зв’язку з тяжкістю ушкоджень за шкалою ISS та тенденцію (p = 0,12) до прямого кореляційного зв’язку з тривалістю SIRS.

Background. Causes of death due to severe injuries are both injuries incompatible with life and severe bleedings. Trauma-induced coagulopathy is usually found in 46 % of patients at the scene and in 60 % of individuals upon admission to the hospital. The purpose of the study was to establish the relationship between systemic inflam-matory response syndrome (SIRS) and vascular-platelet and coagu-lation hemostasis parameters in patients with polytrauma. Materials and methods. We completed a prospective observational study and included 20 patients aged 19 to 55 years with polytrauma who were admitted to the Department of Anesthesiology with Intensive Care at Lviv City Clinical Hospital No. 8. Patients’ state was evaluated ac-cording to the Injury Severity Score (ISS) and Acute Physiology and Chronic Health Evaluation (APACHE II) score. We also took into account the duration of SIRS, the length of intensive care unit (ICU) stay, and hospital stay. Stages of the study: the day of admission to ICU (d1), the third day (d3), the fifth day (d5). The major clinical markers evaluated were: SIRS parameters, vascular-platelet hemo-stasis (intravascular platelet activation, adrenaline- and adenosine diphosphate-induced platelet aggregation), coagulation hemostasis (international normalized ratio, activated partial thromboplastin time, level of total fibrinogen and D-dimers). Statistical analysis was performed using variation statistics methods. The correlation dependence was performed with Spearman’s rank correlation coef-ficient. We determined significance level (p), and the differences were considered statistically significant at p < 0.05. Results. We have found a significant (p < 0.05) positive correlation between disco-cytes to spherocytes ratio and the level of total fibrinogen on stage d1, as well as a tendency (p = 0.09) to the presence of a positive correlation between this ratio and the patient’s body temperature. There was a significant (p < 0.05) inverse correlation between this ratio and the patient’s health status according to APACHE II, and a direct significant (p < 0.05) correlation with the length of ICU stay, as well as trends to an inverse correlation with the severity of injuries according to ISS (p = 0.07) and to a direct correlation with the duration of SIRS (p = 0.12). Conclusions. Patients with poly-trauma had a significant (p < 0.05) positive correlation between the discocytes to spherocytes ratio and level of total fibrinogen, a tendency (p = 0.09) to a positive correlation between this ratio and the patient’s body temperature, a significant (p < 0.05) inverse cor-relation with the patient’s health status according to APACHE II, a direct significant (p < 0.05) correlation with the length of ICU stay, a trend (p = 0.07) to an inverse correlation with the severity of injuries according to ISS and a tendency (p = 0.12) to a direct cor-relation with duration of SIRS.

На постампутаційний біль страждають від 50 до 80 % військовослужбовців після ампутацій кінцівок. Больовий синдром в куксі є вагомим фактором відтермінування протезування, недостатньо ефективної реабілітації пацієнта, затримки відновлення його працездатності і повернення до виконання службових обов`язків.

 Мета. Дослідити структуру типів постампутаційного болю в куксі серед військовослужбовців після травматичної ампутацій та ефективність видів їхньої хірургічної корекції.

 Матеріали і методи. Рандомізоване крос-секційне дослідження 231 військовослужбовця з больовим синдромом в куксі після ампутацій внаслідок вогнепальних поранень, бойових травм, які проходили хірургічне лікування у Військово-медичному центрі Західного регіону впродовж 2022-2023 років.

 Результати. У 36,36 % пацієнтів вибірки спостерігався соматичний біль в куксі, основною причиною якого були остеофіти (30,74 %). 41,13 % ампутантів мали нейропатичний біль в резидуальній кінцівці. У 22,51 % пацієнтів больовий синдром був викликаний як соматичними причинами, так і невромами.

 Протез-асоційований біль, як різновид соматичного, виявлений у 17,32 % осіб. На противагу простим резекціям болючих термінальних невром, після лідокаїн-алкогольних ін’єкцій утримання чи рецидив нейропатичного болю в куксі достовірно нижчий (Pα=0,013) впродовж періоду 3-6 місяців. Через 1-2 місяці після формування RPNI, виконаного при резекції 25 термінальних невром, відновлення болю не спостерігалось. 

Висновки. Важливо припускати у хворого з болем в куксі наявність одного чи обох типів болю: соматичного і/чи нейропатичного. Прості резекції невром призводять до небажано високого рівня повторних операцій — (21,79±4,86) % болючих невром. З метою лікування нейропатичного болю, викликаного термінальними невромами, лідокаїн-алкогольні ін’єкції достатньо прості та ефективні ((8,70±6,77) % повторних втручань). Перспективною є RPNI методика при лікуванні і профілактиці симптомних невром. 

Ключові слова: постампутаційний біль, біль в куксі, симптомна термінальна неврома, остеофіт, резекція невром, хімічна денервація, RPNI

УДК: 616-001-005.6-039.71

Актуальність. Ефективність та універсальність регіонарних методів знеболювання в поєднанні з мультимодальним підходом до періопераційної аналгезії дозволяють використовувати їх для дедалі більшої кількості пацієнтів, зокрема при проведенні операцій в гінекології. Мета: оці-нити анальгетичну ефективність TAP-блоку як компонента мультимодальної аналгезії порівняно з відсутністю застосування регіонарних методів аналгезії при проведенні абдомінальних тотальних гістеректомій. Матеріали та методи. Нами проведено ретроспективне одноцентрове дослідження у відділеннях анестезіології, інтенсивної терапії та гінекології КП «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка». У дослідження було включено пацієнтів із симптомними фіброміомами, ускладненими кровотечами зі статевих шляхів, які потребували проведення тотальної абдомінальної гістеректомії (надпіхвової ампутації матки з придатками), віком 40–65 років. Критеріями виключення з дослідження були: відмова пацієнта від участі у дослідженні на будь-якому з його етапів, клас за ASA > IV, індекс маси тіла > 40 кг/м2, застосування агоністів/агоністів-антагоністів опіатних рецепторів до операції, неконтрольована артеріальна гіпертензія, порушення ритму серця. До аналізу даних включені 43 пацієнти. Результати. Встановлено, що рівень болю за візуальною аналоговою шкалою у І групі досягав максимальних значень на етапах до-слідження h12 та h24 і становив 4,8 [3,3; 5,8] бала та 5,3 [3,9; 6,4] бала, тоді як у пацієнтів ІІ групи на аналогічних етапах дослідження біль було оцінено в 2,7 [2,3; 3,5] бала та 2,1 [1,6; 4,1] бала відповідно (p < 0,05). Виявлено вірогідні відмінності рівня частоти серцевих скорочень між І та ІІ групами пацієнтів на етапі дослідження h24 (93 [87; 98] уд/хв у І групі порівняно з 72 [63; 79] уд/хв у ІІ групі, p = 0,05). Не встановлено вірогідних відмінностей середнього артеріального тиску між І та ІІ групами пацієнтів на всіх етапах дослідження, проте була тенденція до зниження цього показника впродовж усього дослідження в І групі пацієнтів. Середня добова потреба в налбуфіні на етапі дослідження h24 мала тенденцію (p = 0,07) до нижчих показників серед пацієнтів ІІ групи (40,9 ± 1,1 мг/добу) порівняно з показниками пацієнтів І групи (51,4 ± 2,9 мг/добу). На етапі до-слідження h72 потреба в налбуфіні була вірогідно нижчою (p < 0,05) в ІІ групі та становила 5,8 ± 0,8 мг/добу порівняно з 22,5 ± 4,1 мг/добу в І групі. Середня тривалість госпіталізації серед пацієнтів І групи становила 6,8 ± 0,5 дня, серед пацієнтів ІІ групи — 4,2 ± 0,2 дня (p < 0,05). Висновки.Застосування двостороннього TAP-блоку із 0,25% бупівакаїном та ад’ювантом дексаметазоном продемонструвало тенденцію до зниження потреби в налбуфіні в першу післяопераційну добу на 25,7 %, на третю післяопераційну добу — в 3,9 раза (p < 0,05). Тривалість госпіталізації у пацієнтів ІІ групи зменшувалася на 2,6 дня (p < 0,05)

Background. The effectiveness and widespread use of regional anesthesia in combination with a multimodal approach to perioperative analgesia allow them to be used for an increasing number of patients, including those undergoing surgery in gyneco-logy. The purpose of the study was to determine the effectiveness of transversus abdominis plane block as a component of multimodal analgesia compared to no regional methods of analgesia for a total abdominal hysterectomy. Materials and methods. We conducted a retrospective single-center study at the Department of Anaesthe-siology and Intensive Care and the Department of Gynecology of Yuriy Semenyuk Rivne Regional Clinical Hospital (Ukraine). The study included patients aged 40–65 years with symptomatic fibroids complicated by vaginal bleedings, who required a total abdominal hysterectomy (supravaginal amputation of the uterus with ovaries). Exclusion criteria were: patient’s refusal to participate in the study at any of its stages, ASA class > IV, body mass index > 40 kg/m2, use of opioid receptor agonists/agonists-antagonists before surgery, uncontrolled arterial hypertension, heart rhythm disorders. Forty-three patients were included in data analysis. Results. It was found that the level of pain on visual analogue scale in the first group reached its maximum values at h12 and h24 stages of the study and was 4.8 [3.3; 5.8] and 5.3 [3.9; 6.4] points, respectively, while in patients of the second group at same stages of the study pain seve-rity was 2.7 [2.3; 3.5] and 2.1 [1.6; 4.1] points (p < 0.05). Signifi-cant differences were found in heart rate between the first and the second groups at h24 stage of the study (93 [87; 98] bpm in the first group and 72 [63; 79] bpm in the second, p = 0.05). There were no significant differences in mean blood pressure at all stages of the study; however, there was a tendency towards a decrease in these data throughout the study in the first group of patients. The ave-rage daily dose of nalbuphine at h24 stage has a tendency (p = 0.07) towards a decrease in the second group (40.9 ± 1.1 mg/day) com-pared with the first group (51.4 ± 2.9 mg/day). At h72 stage, the need in nalbuphine was significantly lower (p < 0.05) in the sec-ond group (5.8 ± 0.8 mg/day) compared to the first group (22.5 ± ± 4.1 mg/day). The average length of hospital stay in the first group was 6.8 ± 0.5 days, in the second one — 4.2 ± 0.2 days (p < 0.05). Conclusions. The use of bilateral transversus abdominis plane block with 0.25% bupivacaine and dexamethasone showed a tendency towards a reduction in the need for nalbuphine in the first post-operative day by 25.7 %, on the third postoperative day — by 3.9 times (p < 0.05). The length of hospital stay in the second group was decreased by 2.6 days compared to the first group (p < 0.0

УДК 616.311.2+616.314.17):618.2

Існують численні вітчизняні та закордонні дослідження патології тканин пародонту у жінок, які очікують народження дитини, проте й досі наявна низка невирішених питань, одне з яких є виникнення захворювань тканин пародонту вагітних у віковому аспекті. Метою даної роботи стало дослідження розвитку захворювань пародонту вагітних у різних вікових групах. Було проведено обстеження 83 жінок ІІ-ІІІ триместру вагітності, віком 19-45 років, яких поділили у залежності від віку на три групи - група І (34 осіб) – вагітні віком 19-25 років, група ІІ (29 осіб)– вагітні віком 26-35 років, ІІІ група (20 осіб) – вагітні віком 36-45 років. Для оцінки клінічних ознак ураження пародонту визначали пародонтальні та гігієнічний індекси (папілярно-маргінально-альвеолярний індекс, ступінь кровоточивості ясен, проба Шиллера-Писарєва, числове значення проби Шиллера-Писарєва – йодне число Свракова та спрощений індекс гігієни порожнини рота за Гріном-Вермільоном).Отримані результати вказують на високий рівень захворювання пародонту у вагітних. Захворювання пародонту виявили у 74,7 %обстежених. Під час дослідження встановлено значне прогресування патології тканин пародонту вагітних, які є старшими 26 років, та свідчать про те, що жінки у цій віковій категорії перебувають у зоні значного ризику виникнення захворювань пародонту. Дані, які отримали у наслідок індексного дослідження свідчать про те що значення індексу кровоточивості найнижчим було у вагітних з захворюванням пародонту І групи, а найвищий у жінок ІІІ групи. Значення індексу РМА різнилося у 1,3 рази (р˂0,05) у вагітних груп І та ІІ, у 1,2 рази (р˂0,05) у жінок ІІ та ІІІ групи та у півтора рази (р˂0,05) у вагітних І та ІІІ груп. Значення ЧС мали схожу тенденцію до зростання у вікових групах, так само, як результати попередньо описаних індексів. Гігієна у вагітних всіх вікових груп, які хворіли на захворювання пародонту була задовільною. Саме тому, особливу увагу слід приділити своєчасній діагностиці, лікуванню та профілактиці захворювань тканин пародонту у вагітних, враховуючи їх вік.
Ключові слова: вагітність, захворювання пародонту, індексна оцінка.