У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення й нове розв’язання актуального наукового завдання – удосконалення діагностики коморбідних уражень ОСК у хворих на СЧВ на основі: вивчення їхнього характеру і частоти; виявлення та характеристики синтропічних варіантів; з’ясування діагностичної цінности їхніх клінічних і лабораторних маркерів; визначення чинників ризику ймовірности їх виникнення.

1. У половини хворих на СЧВ із коморбідними ураженнями ОСК є синдром А. Г. М. Рейно, атеросклероз й недостатність МК, майже у третини – ущільнення МК, симптоматична АГ, ретикулярне ліведо, ангіопатія сітківки та міокардит, а також зі спадною частотою – ущільнення КА, порушення ритму серця, перикардіальний випіт, варикозна хвороба вен нижніх кінцівок, пролапс МК, легенева гіпертензія, ГХ, недостатність ТК, дифузний кардіосклероз, недостатність клапана аорти, кардіоміопатія, посттромбофлебітний синдром, тромбоз периферійних вен, порушення провідности серця, капілярит, ендокардит, ІХС: стабільна стенокардія, ІХС: постінфарктний кардіосклероз, мітральний стеноз і стеноз устя аорти.
2. У 94,40 % хворих на СЧВ коморбідні ураження ОСК є синтропічними, серед яких: синдром А. Г. М. Рейно, атеросклероз, недостатність МК, ущільнення стулок МК, симптоматична АГ, ретикулярне ліведо, ангіопатія сітківки, міокардит, перикардіальний випіт, легенева гіпертензія, тромбоз периферійних вен, капілярит, ендокардит.
3. Найчастіше синдром А. Г. М. Рейно фіксували у хворих на СЧВ жінок, міокардит – у чоловіків; синдром А. Г. М. Рейно – у хворих молодого віку, атеросклероз – у хворих похилого віку, капілярит – у хворих із найменшою тривалістю СЧВ, недостатність МК – із тривалістю СЧВ 6–10 років, атеросклероз – із тривалістю СЧВ понад 10 років; синдром А. Г. М. Рейно – у хворих із підгострим перебігом, а тромбоз периферійних вен – із гострим перебігом недуги.
4. Для діагностики синдрому А. Г. М. Рейно найбільшу діагностичну цінність має констеляція клінічних маркерів «біль у суглобах + мерзлякуватість кінцівок»; атеросклерозу – окремий маркер задишка або констеляція «біль у суглобах + задишка»; недостатности МК – «біль у суглобах + нові висипання + акцент другого тону над аортою»; ущільнення МК – «задишка + відчуття перебоїв у роботі серця»; симптоматичної АГ – окремий клінічний маркер акцент другого тону над аортою; ретикулярного ліведо – «біль у суглобах + нові висипання + задишка»; ангіопатії сітківки – «біль у суглобах + підвищення артеріального тиску»; міокардиту – «серцебиття + систолічний шум над верхівкою серця»; перикардіального випоту – «біль у суглобах + ослаблення тонів серця»; легеневої гіпертензії – окремий маркер акцент другого тону над легеневою артерією або констеляція «біль у суглобах + акцент другого тону над легеневою артерією»; тромбозу периферійних вен – «біль у суглобах + фотосенсибілізація + задишка»; капіляриту – «серцебиття + біль голови + підвищення артеріального тиску»; ендокардиту – «гарячка + систолічний шум над верхівкою серця + акцент другого тону над легеневою артерією».
5. Із окремих лабораторних маркерів і їхніх констеляцій найбільшу цінність для діагностики синдрому А. Г. М. Рейно має окремий маркер ↓ С3; атеросклерозу – констеляція зі ↓ гемоглобіну + ↑ ЛПНЩ + ↑ ANA + ↓ С4; недостатности МК – ↑ ШОЕ + ↑ anti-dsDNA + ↑ ANA + ↑ АФЛА Ig М; ущільнення МК – ↑ ШОЕ + ↑ ЛПНЩ + ↑ малих ЦІК + ↑ ANA; симптоматичної АГ – ↑ ЛПНЩ + ↑ anti-dsDNA + ↑ ANA + ↑ anti-SSA (Ro); ретикулярного ліведо – ↑ ШОЕ + ↑ малих ЦІК + ↑ anti-dsDNA + ↑ anti-Sm; ангіопатії сітківки – ↑ ЛПНЩ + ↑ ІА + ↑ anti-dsDNA + ↑ ANA; міокардиту – окремий маркер ↓ С4; перикардіального випоту – еритропенія + ↑ С-РП + ↑ вовчаковий антикоагулянт; легеневої гіпертензії – гіперхолестеролемія + ↑ ЛПНЩ + ↑ anti-dsDNA + ↑ ANA; тромбозу периферійних вен – еритропенія + ↓ гемоглобіну + ↑ ЛПНЩ + ↑ ANA, капіляриту – ↑ β-глобулінів + ↑ ІА + ↑ anti-dsDNA + ↑ АФЛА Ig М + ↑ anti-Sm + ↓ С4; ендокардиту – ↑ ШОЕ + ↑ загального фібриногену + ↑ γ-глобулінів + гіперхолестеролемія + ↑ anti-Sm.
6. Найкраще прогностичне значення серед діагностично цінних окремих клінічних маркерів і їхніх констеляцій у хворих на СЧВ для визначення ймовірности виникнення синдрому А. Г. М. Рейно має зблідніння пальців рук та ніг на холоді (АР 80,00 %); атеросклерозу – окремий клінічний маркер задишка або констеляція «біль у суглобах + задишка» (АР 66,67 %); недостатности МК – «біль у суглобах + нові висипання + акцент другого тону над аортою» (АР 93,75 %); ущільнення МК – «задишка + відчуття перебоїв у роботі серця» (АР 69,23 %); симптоматичної АГ – акцент другого тону над аортою (АР 72,50 %); ретикулярного ліведо – «біль у суглобах + нові висипання + задишка» (АР 51,72 %); ангіопатії сітківки – «біль у суглобах + підвищення артеріального тиску» (АР 56,10 %); міокардиту – «серцебиття + систолічний шум над верхівкою серця» (АР 55,17 %); перикардіального випоту – «біль у суглобах + ослаблення тонів серця» (АР 33,33 %); легеневої гіпертензії – окремий клінічний маркер акцент другого тону над легеневою артерією або констеляція «біль у суглобах + акцент другого тону над легеневою артерією» (АР 83,33 %).
7. Найкраще прогностичне значення серед діагностично цінних окремих лабораторних маркерів та їхніх констеляцій у хворих на СЧВ для визначення ймовірности виникнення синдрому А. Г. М. Рейно має ↓ С3 (АР 76,47 %); атеросклерозу – констеляція із ↓ гемоглобіну + ↑ ЛПНЩ + ↑ ANA + ↓ С4 (АР 90,00%); недостатности МК – ↑ ШОЕ + ↑ anti-dsDNA + ↑ ANA + ↑ АФЛА Ig М (АР 60,78 %); ущільнення МК – ↑ ШОЕ + ↑ ЛПНЩ + ↑ малих ЦІК + ↑ ANA (АР 56,00 %); симптоматичної АГ – ↑ ЛПНЩ + ↑ anti-dsDNA + ↑ ANA + ↑ anti-SSA (Ro) (АР 53,41 %); ретикулярного ліведо – ↑ ШОЕ + ↑ малих ЦІК + ↑ anti-dsDNA + ↑ anti-Sm (АР 39,29 %); ангіопатії сітківки – ↑ ЛПНЩ + ↑ ІА + ↑ anti-dsDNA + ↑ ANA (АР 44,10 %); міокардиту – окремий маркер ↓ С4 (АР 76,92 %); перикардіального випоту – еритропенія + ↑ С-РП + ↑ вовчакового антикоагулянту (АР 56,52 %); легеневої гіпертензії – гіперхолестеролемія + ↑ ЛПНЩ + ↑ anti-dsDNA + ↑ ANA (АР 24,20 %).

Стаття присвячена вивченню динаміки показників артеріального тиску та ехокардіографії у хворих на артеріальну гіпертензію в залежності від віку. Мета. Оцінити в динаміці 30-денного лікування зміни показників ДМАТ і структурно-функціонального стану серця у хворих на АГ середнього та похилого віку. Матеріали і методи дослідження. Обстежено 80 хворих (39 чоловіків та 41 жінка) на АГ ІІ стадії 1-3 ступенів. Залежно від віку було розподілено на групи: І група (n = 47) хворі середнього віку та ІІ група (n = 33) похилого віку. Оцінку результатів ДМАТ та ЕхоКГ проводили на початку спостереження та після 30 днів лікування. Результати та їх обговорення. На початку лікування у людей похилого віку встановлена достовірне підвищення САТн, ДАТд та ПАТ (р < 0,05) у порівнянні з хворими середнього віку. Після 30 днів лікування в обох групах хворих спостерігалося покращення контролю АТ. При аналізі показників ЕхоКГ спостерігалося невелике, але достовірне зниження ІММЛШ після лікування у хворих середнього віку. Висновки. На початку спостереження у хворий похилого віку встановлено достовірне підвищення САТн, ДАТд та ПАТ (р < 0,05), а також порушення добового ритму АТ за типом non-dipper. Після 30 днів лікування САТ знизився в більшій мірі у хворих похилого віку, але ДАТ - у хворих середнього віку. У групі хворих середнього віку після лікування спостерігався регрес гіпертрофії міокарда, а у пацієнтів похилого віку - вдається досягти відсутності прогресування ступеня ГЛШ.

The article is devoted to the study of the dynamics of indicators blood pressure and echocardiography in patients with arterial hypertension, depending on age. Purpose. To assess the dynamics of 30-day treatment of changes in ABPM indicators and the structural and functional state of the heart in middle-aged and elderly patients with hypertension. Materials and methods. 80 patients (39 men and 41 women) with stage II hypertension of 1-3 degrees were examined. Depending on age, it was divided into groups: I group (n = 47) middle-aged patients and II group (n = 33) elderly patients. ABPM and Echo results were evaluated at the beginning of observation and after 30 days of treatment. The results. At the beginning of treatment, a significant increase in SBP, DBP, and PBP was established in elderly people (p < 0.05) compared to middle-aged patients. After 30 days of treatment, an improvement in blood pressure control was observed in both groups of patients. Analyzing Echo indicators, a small but significant decrease in LVEF was observed after treatment in middle-aged patients. Conclusions. At the beginning of observation, an elderly patient had a significant increase in SBP, DBP, and PBP (p < 0.05), as well as a violation of the non-dipper daily BP rhythm. After 30 days of treatment, SBP decreased to a greater extent in elderly patients, but DBP - in middle-aged patients. In a group of middle-aged patients, after treatment, a regression of myocardial hypertrophy was observed, and in elderly patients, it was possible to achieve the absence of progression of the degree of LVH.

Коронавірусна хвороба (COVID-19), викликана вірусом SARS-CoV-2, стала причиною виникнення глобальної проблеми охорони здоров’я. COVID-19 часто спричиняє неадекватну та надмірну імунну відповідь, що призводить до розвитку «цитокінового шторму».

Мета дослідження – вивчити рівень IL-6 та LTB4 у пацієнтів при коронавірусній інфекції залежно від характеру ураження легеневої тканини.

Матеріали і методи. Обстежено 49 осіб із COVID-19 віком (60,0±8,8) року, які перебували на лікуванні в KHП ЛОР «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги». Хворих поділили на 2 групи: перша гpyпa – пацієнти з COVID-19 та інтерстиційною нижньочастковою пневмонією; друга гpyпa – особи з COVID-19 та інтерстиційною полісегментарною пневмонією. В усіх пацієнтів супутньою патологією була АГ, а також надмірна маса тіла чи ожиріння. Усім особам проводили визначення гемограми, біохімічного аналізу крові, який включав дослідження рівня глюкози, аланінамінотрансферази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (ACT), креатиніну (з вирахуванням швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) за формулою 2021 CKD-EPI Сгеаtіninе), сечовини, феритину, С-реактивного протеїну (СРП) та фібриногену. Шляхом імуноферментного аналізу визначали LTB4 та IL-6 у сироватці крові.

Результати. 25 пацієнтів із COVID-19 та нижньочастковою пневмонією віком (59,0±9,0) року увійшли до складу першої групи; разом з тим, як друга гpyпa включала 24 особи з COVID-19 та полісегментарною пневмонією віком (58,4±8,8) року. Відмічено підвищення ШОЕ, концентрації глюкози, фібриногену, СРП, феритину та LTB4 (p<0,01) у пацієнтів двох груп. Збільшен-

ня вмісту медіаторів запалення, а саме LTB4 та IL-6, ймовірно, свідчать про формування «цитокінового шторму» в осіб другої групи з полісегментарноюпневмонією при COVID-19.

Висновки. У пацієнтів із полісегментарною коронавірусною пневмонією рівень LTB4 є достовірно вищим порівняно з хворими на COVID-19 та нижньочаст­кову пневмонію. Подальше дослідження прозапальних медіаторів дозволить покращити стратегію лікуван­ня даної патології, зокрема в осіб з коморбідною пато­логією та факторами ризику більш тяжкого перебігу COVID-19.

Coronavirus disease (COVID-19) caused by the SARS-CoV-2 virus has caused a global health problem. COVID -19 often provokes an inadequate and excessive immune response, leading to the development of a "cytokine storm".

The aim of the study – to investigate the level of IL-6 and LTB4 in patients with coronavirus infection depending on the nature of lung tissue damage.

Materials and Methods. 49 people with COVID-19 aged (60.0±8.8) years, who were treated at Lviv Emergency Hospital were examined. Patients were divided into 2 groups: group 1 – patients with COVID-19 and interstitial lower lobe pneumonia; group 2 – persons with COVID-19 and interstitial polysegmental pneumonia. In all patients, the concomitant pathology was hypertension, and overweight or obesity. All individuals underwent blood test, biochemical blood test, which included glucose, alanine aminotransferase (ALT), aspartate aminotransferase (ACT), creatinine (with calculating glomerular filtration rate (GFR) according to the formula 2021 CKD-EPI Creatinine), urea, ferritin, C – reactive protein (CRP), and fibrinogen. LTB4 and serum IL-6 were determined by ELISA method.

Results. Twenty-five patients with COVID-19 and lower lobe pneumonia aged (59.0±9.0) years were included in group 1; while group 2 included 24 individuals with COVID-19 and polysegmental pneumonia aged (58.4±8.8) years. Elevated levels of ESR, glucose, fibrinogen, CRP, ferritin, and LTB4 (p <0.01) were observed in patients of the two groups. Elevated levels of inflammatory mediators, namely LTB4 and IL-6, are likely to indicate the development of a cytokine storm in individuals with group 2 with polysegmental pneumonia in COVID-19.

Conclusions. Patients with polysegmental coronavirus pneumonia have significantly higher LTB4 levels than those with COVID-19 and lower lobe pneumonia. Further study of pro-inflammatory mediators will improve the treatment strategy of this pathology, particularly in persons 

Мета. Оцінити ефективність запропонованого способу хірургічного лікування паравазальних флегмон шиї в ділянці грудинно-ключично-соскоподібного м'яза.

Матеріали і методи. В проспективне дослідження було залучено 39 пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні в клініці загальної хірургії (КНП "1 територіальне медичне об'єднання м.Львова) з приводу глибоких паравазальних флегмон шиї в ділянці грудинно-ключично-соскоподібного м'яза.

Результати. При застосуванні розпрацьованого способу виконання оперативного втручання у пацієнтів з приводу паравазальних флегмон шиї в ділянці грудинно-ключично-соскоподібного м'яза, було встановлено, що дана методика дозволяє чітко зорієнтувати розріз на гнійне вогнище, провести маніпуляції на «сухому операційному полі», забезпечити високий рівень інтраопераційної антиемболічного захисту та безпеку операційних прийомів, звести до мінімального ризику субопераційні ушкодження судинно-нервового пучка та відсутність косметичного та функціонального дефектів.

Висновки. Використання розпрацьованого способу оперативного втручання дає змогу суттєво підвищити якість медичного обслуговування "складної" когорти пацієнтів з гнійними ураженнями глибоких просторів шиї, зокрема зменшити ймовірність розвитку життєвонебезпечних ускладнень та відчутного погіршення якості в післяопераційному періоді.

Ключові слова: паравазальна флегмона шиї, хірургічний метод лікування глибоких флегмон шиї, інтраопераційний антиемболічний захист.

Артеріальна гіпертензія (АГ) є найпоширенішим супутнім ураженням серед хворих на COVID-19. АГ, незалежно від інших чинників ризику погіршує перебіг коронавірусної інфекції, що, очевидно, пов’язане з імунною активацією та запаленням при гіпертонії. Фактори активації імунної системи при АГ залишаються недостатньо вивченими. Метою роботи було порівняти рівень ІЛ-6 у пацієнтів з АГ і супутнім SARS-CoV-2 (COVID-19) та в осіб з АГ ІІ стадії. Обстежено 82 пацієнти із ІІ стадією АГ із підтвердженим SARS-CoV-2 за допомогою ПЛР-тесту. Їх розділено на 2 групи залежно від тяжкості перебігу коронавірусної хвороби. У першу групу увійшов 41 пацієнт із COVID-19 середньої тяжкості, у другу – 41 хворий із тяжким перебігом цього захворювання. У контрольну групу ввійшло 44 пацієнти із ІІ стадією АГ. Вік хворих на АГ у поєднанні з коронавірусною інфекцією був достовірно вищим порівняно з віком хворих на АГ контрольної групи. Рівень сатурації у пацієнтів першої і другої груп був нижчим у порівнянні із контрольною групою (р<0,01). Рівні креатиніну та сечовини достовірно вищі при тяжкому перебігу COVID-19 (r=0,77) порівняно з хворими середнього ступеня тяжкості COVID-19 (р<0,05) та нормою (р<0,01). Середній рівень прозапального ІЛ-6 був у 1,93 разу вищим у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і супутнім SARS-CoV-2 середнього ступеня тяжкості (р<0,05) та у 4,63 разу вищим у пацієнтів із SARS-CoV-2 при тяжкому перебігу (р<0,01) порівняно з контрольною групою, що може свідчити про розвиток цитокінового шторму в цих пацієнтів. Отож, COVID-пневмонія у поєднанні із АГ ускладнюється погіршенням функції нирок, змінами деяких показників гемостазу на тлі погіршення насичення крові киснем. Рівень сатурації у таких пацієнтів достовірно зменшувався при помірному та важкому перебігу COVID-19 (р<0,01) та негативно корелював із рівнем ІЛ-6 (r=–0,363). Залежно від тяжкості перебігу COVID-19 рівні ІЛ-6 різко зростають при помірному (р<0,05) та тяжкому (р<0,01) перебігу порівняно з нормальними показниками.

Arterial hypertension (AH) is the most common concomitant pathology in patients with COVID-19. AH, regardless of other risk factors, worsens the course of coronavirus infection, which is associated with immune system activation and inflammation in hypertension. Factors, that activate the immune system in AH remain poorly understood. The study aimed to compare the level of IL-6 in patients with AH and concomitant COVID-19 and patients with AH stage ІІ. 82 patients with AH stage ІІ and confirmed SARS-CoV-2 by PCR test. All individuals were divided into 2 groups depending on the severity of coronavirus disease. The first group included 41 patients with moderate COVID-19, the second – 41 patients with severe course of the disease. The control group included 44 individuals with AH stage ІІ. The age of patients with AH in combination with COVID-19 was significantly higher compared to the age of the individuals in the control group. The level of saturation was lower in patients of the group І and ІІ compared to the control group (р<0,01). Creatinine and urea levels were significantly higher in the group ІІ (r=0,77) compared with patients with a moderate course of COVID-19 (р<0,05) normal parameters (р<0,01). The mean level of proinflammatory IL-6 was 1.93 times higher in patients with AH and moderate COVID-19 (р<0,05) and 4.63 times higher in individuals with severe COVID-19 (р<0,01) compared with the control group. These changes may indicate the development of a cytokine storm in these patients. COVID-19 pneumonia in combination with AH is complicated by the deterioration of renal function, changes in some indicators of hemostasis on the background of  decreasing the blood oxygen saturation. The level of saturation was significantly reduced in patients with moderate and severe COVID-19 (р<0,01) and was negatively correlated with the concentration of IL-6 (r=-0,363). As COVID-19 progresses, IL-6 level increases sharply with moderate (р<0,05) and severe (р<0,01) course compared to normal parameters.