УДК 616.89-008.454+616.127-005.8

Анотація. Тривожність та депресія належать до  поширених захворювань у  світі та Україні зокрема. Частота їх значно зросла протягом останніх 2 років у зв’язку зі збройним вторгненням російської федерації. Часто депресивні татривожні стани відзначають ізольовано, але часом вони поєднуються з різноманітною серцево-судинною патологією. У статті представлена відповідь на запитання: «Чи існує чіткий доведений зв’язок між розладами психоемоційного стану в осіб молодого віку та виникненням серйозних кардіологічних захворювань через 3–4 десятиліття?». Проведено аналіз довготривалого шведського дослідження, яке здійснювало анкетування 49 321 юнака віком 18–20 років перед їх призовом на  військову службу з  подальшим багаторічним спостереженням на  предмет виявлення в  них ішемічної хвороби серця. Отримані результати показали слабку і статистично несуттєву кореляцію між ранніми проявами депресії в юнаків та подальшим розвитком серйозної серцево-судинної патології в чоловіків зрілого віку. На противагу депресії, наявність тривожності сильно пов’язана з майбутнім розвитком ішемічної хвороби серця протягом наступних 4 десятиліть. Відносний ризик віддаленої в часі госпіталізації з приводу ішемічної хвороби серця та гострого
інфаркту міокарда в юнаків із симптомами депресії становив 1,18 (95% довірчий інтервал (ДI) 0,80–1,75) та 1,20 (95% ДI 0,75–1,90) відповідно. Для тривожності ці показники становили 2,44 (95% ДI 1,44–4,14) і 2,82 (95% ДI 1,56–5,11) відповідно.
Ключові слова: тривожність, депресія, ішемічна хвороба серця, віддалений ризик.

Підручник складено відповідно до нової навчальної програми за єдиним планом. Висвітлено загальні положення, етіологію, патогенез захворювань різних органів і систем, традиційні та сучасні можливості діагностики.

У розділі І описано управління якістю клінічних лабораторних досліджень, що на даний час є актуальним.

У наступних розділах описано сучасні уявлення про кровотворення та новітні аспекти діагностики захворювань крові згідно із критеріями класифікації ВООЗ.

У частині, присвяченій загальноклінічним і цитологічним дослідженням, велику увагу приділено правилам забору матеріалу та його підготовці до аналізу, фізико-хімічним властивостям, оцінюванню макро- й мікроскопічної картини при патології різних органів і систем. Наведено цитоморфологічні ознаки запальних і передпухлинних станів, доброякісних і злоякісних пухлин різних гістологічних типів.

УДК: 616.311.17-008.6-06:616.152.112-008.9:616.716.4-018.4:612.015.31]-092.9

Деструктивні зміни кісткової тканини коміркової частини нижньої щелепи визначають ступінь важкості перебігу та впливають на результат лікування захворювань пародонту. Порушення балансу макро- та мікроелементів призводить до структурно-функціональних змін у кістковій тканині коміркової частини нижньої щелепи, а в поєднанні з запальним процесом у м’яких тканинах пародонту веде до втрати зубів. Мінеральні елементи, які є депоновані в кістках, входять у буферні системи організму і здатні впливати на метаболічні процеси макроорганізму шляхом мобілізації в кров’яне русло.

Мета роботи. Порівняльний аналіз вмісту мінеральних елементів у кістковій тканині альвеолярного паростку нижньої щелепи щурів при змодельованому експериментальному пародонтиті, який виникає на тлі метаболічних порушень, і після проведеної фармакотерапевтичної корекції.

Матеріали та методи. Дослідження було проведено на 80 білих безпородних статевозрілих щурах-самцях віком 2-4 місяці і масою 120-200 г. Тварини були розділені на 5 груп (по 16 у кожній): дві контрольні – ІК (негативний контроль) і ІІК (умовно позитивний контроль) та три дослідні: ІД, ІІД, ІІІД. Контрольну (1-шу) групу склали тварини, які протягом усього експерименту перебували на стандартному раціоні віварію. Тваринам 2-5-ї груп моделювали пародонтит, для цього щурам вводили per os 0,04% розчин амонію хлориду (NH4Cl) протягом 30 діб. Тварини 3 групи з експериментальним пародонтитом отримували внутрішньом’язово 5% розчин мельдонію дигідрату 0,25 мг на 1 кг ваги. Тваринам 4-ї групи пародонтит коригували за допомогою препарату кальцію першого покоління – «Кальцію гліцерофосфат» із розрахунку 133 мг на 1 кг ваги щура. Тваринам 5-ї групи пародонтит коригували 5% розчином мельдонію дигідрату в поєднанні з кальцію гліцерофосфатом із розрахунку 133 мг на 1 кг ваги щура. Вміст цинку та магнію визначали атомно-абсорбційним методом, стронцію, кальцію, натрію, калію – атомно-емісійним, фосфору та заліза – фотометричним методом.

Результати дослідження. Зміна кількості елементів у кістковій тканині коміркової частини нижньої щелепи свідчить про нерівномірність та різні механізми перебігу процесу мінералізації в залежності від обраного засобу корекції. Позитивний ефект корекції проявляється в тому, що сприяє поступовому підвищенню ступеня щільності шляхом накопичення досліджуваних елементів у кістковій тканині нижньої щелепи щурів, що свідчить про зворотність патологічних змін на даному досліджуваному етапі експерименту. Висновки. Проведені дослідження підтверджують, що кісткова тканина коміркової частини нижньої щелепи є лабільною системою, яка активно реагує як на дію несприятливих чинників, так і на вплив коригуючих засобів зміною кількісного складу та процентного співвідношення макро- та мікроелементів.
Ключові слова: пародонтит, метаболічна модель, мінеральний склад кісткової тканини, фармакотерапевтична корекція. 

Пандемія COVID-19 внесла корективи у роботу закладів охорони здоров’я як України, так і Львівщини. У Львівській області 24 стаціонари були перепрофільовані для роботи з хворими на COVID-19 і підозрою на цю недугу. В Україні не опубліковані дані про скринінгові лабораторні дослідження на виявлення інших збудників, які спричиняють хворобу з клінічними проявами у вигляді кашлю. Описані випадки коінфекції COVID-19 і кашлюку в Бразилії. Метою роботи було визначити кількісні показники сироваткових анти-IgG до B. pertussis у хворих на COVID-19.

УДК 616.311.2+616.314.17/.19)-08-053.81 

 Резюме. На сьогодні захворювання тканин пародонта переважають у структурі стоматологічної захворюваності, поширюючись в усіх вікових групах, мають агресивний перебіг із високою здатністю до частих загострень та рецидивів. це викликає необхідність подальшої розробки та упровадження нових методів та схем місцевого та загального лікування захворювань пародонта із застосуванням різних медикаментозних засобів. особливу увагу необхідно приділити медикаментам із нестероїдною протизапальною дією, серед яких виділяється препарат на основі бензидаміну гідрохлориду. мета дослідження – встановити ефективність запропонованої схеми терапії захворювань пародонта в осіб молодого віку. матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 53 особи молодого віку хворі на хронічний катаральний гінгівіт та генералізований пародонтит початкового – I ступенів розвитку. Залежно від застосованих схем лікування, обстежуваних осіб поділили на дві групи. Усім хворим групи порівняння проводили лікування, передбачене Протоколом надання медичної допомоги за спеціальністю «Терапевтична стоматологія». Хворим основної групи, окрім базової терапії, застосовували запропоновану схему лікування, яка включала використання розчину для полоскання «фортеза» та таблетки «Хлорофіліпт». обстеження проводили до лікування, відразу після лікування та через 6 місяців після лікування. Результати досліджень та їх обговорення. Гігієна ротової порожнини у хворих із патологією пародонта основної групи одразу після проведеного лікування суттєво покращилась і залишалась доброю упродовж півроку. В осіб із ХКГ та ГП початкового – і ступеня, до лікування яких входила запропонована схема, було виявлено кращий терапевтичний ефект як одразу після лікування, так і через 6 місяців після лікування, ніж у групі порівняння, про що засвідчили показники індексів рма та рВі. Висновки. Дані клінічних досліджень засвідчили суттєво кращі результати лікування захворювань пародонта у молодих осіб, при використанні розчину для полоскання «фортеза» та таблеток «Хлорофіліпт», що підтверджено результатами гігієнічного та пародонтальних індексів відразу після лікування та через півроку після лікування