Impact of surgery is examined in individuals with combined stenotic-occlusive lesions of extracranial and femoralpopliteal-tibial arteries to determine its effects on functional recovery and quality of life. A 50-patient prospective cohort study. Men made up 92% of patients. The age distribution between 51 and 70 suggests a demographic background for surgical procedures, however caution is advised. Surgery frequency shows that bypass surgery is 40% common and that angioplasty, angioplasty with stent, and endarterectomy are versatile. After surgery, quality of life improved statistically, demonstrating the efficacy of therapies beyond functional recovery. While weariness during exercise varied, the overall beneficial outcomes suggest that surgical procedures can improve the lives of vascular disease patients. The findings enrich treatment plans and improve knowledge of subtle outcomes in functional recovery and QOL for doctors, researchers, and patients.

Abstract. Background. Non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD) is a pressing issue in modern society. While excess circulating glucose and insulin resistance contribute to its pathogenesis, the diagnosis poses particular challenges. The purpose of the study was to identify new additional non-invasive diagnostic markers of NAFLD and the risk of developing comorbid diseases in these patients. Materials and methods. The study involved 64 men aged
39 to 62 years: 35 patients were diagnosed with non-alcoholic fatty liver disease according to EASL-EASD-EASO guidelines, 29 patients comprised the control group. The results of complete blood count, biochemical blood tests, and abdominal ultrasound were evaluated in both groups. Results. Patients with NAFLD had significantly higher body weight and body mass index, higher glucose, HOMA-IR, total cholesterol, triglycerides, low-density lipoproteins,
atherogenic index, alkaline phosphatase, gamma-glutamyl transferase, alanine aminotransferase, and aspartate aminotransferase. Additional non-invasive markers of NAFLD were high body mass index, HOMA-IR, total cholesterol, triglycerides, low-density lipoproteins, atherogenic index, and alanine aminotransferase, which may also indicate future risks of type 2 diabetes and hypertension. Conclusions. Among patients with NAFLD within three
years, hypertension occurred in 22.2 % of cases and type 2 diabetes in 20.0 %, which is higher than in patients without NAFLD (8.7 and 4.3 %, respectively). We found that at the time of initial examination, patients with NAFLD had higher body weight and body mass index, as well as higher glucose, HOMA-IR, total cholesterol, triglycerides, low-density lipoproteins, atherogenic index, alkaline phosphatase, gamma-glutamyl transferase, alanine aminotransferase, and aspartate aminotransferase. From these metrics, we identified high body mass index, HOMA-IR, total cholesterol, triglycerides, low-density lipoproteins, atherogenic index, alkaline phosphatase as potential non-invasive risk markers for NAFLD. This highlights the importance of studying them for the early diagnosis of type 2 diabetes and hypertension, which could improve the treatment of this cohort of patients in the future.
Keywords: non-alcoholic fatty liver disease; type 2 diabetes; hypertension; obesity; non-invasive diagnostic markers

 УДК 061.22:61 (477)

Видання присвячене 125-річчю від початку діяльності Лікарської комісії НТШ – першої наукової організації лікарів-українців, яка стала символомнауковогомедичного життя України, та 150-річчю з часу заснування Наукового товариства ім. Шевченка – першої української Національної академії наук, заснованої уЛьвові 1873 р. У книзі вперше зібрано та структуровано біографічні відомості і матеріали про наукову, професійну та громадсько-фахову діяльність дійсних членів НТШ від початку створення окремої Лікарської комісії та обрання перших її членів і до сьогодні. Кожна біографічна довідка доповнена бібліографією основних наукових праць та літературою про лікарів-дійсних членів НТШ.
Для наукових працівників, істориків, джерелознавців, бібліографів та широкого кола читачів, особливо тих, хто цікавиться історією української науки загалом та медицини і бібліографістики зокрема.

616-073.48-079.43:616-053.13/15].001.36

Прокопчук Наталія Миколаївна. Обгрунтування алгоритму пренатальної діагностики вроджених вад розвитку на основі оптимізації УЗД та генетичного консультування : [спец.] 222, 22 /  Н. М. Прокопчук - Львів, 2024. - 211 с. - Бібліогр.: с. 169-194 (211 назв).

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та вирішення наукового завдання, що полягає у розробці оптимізованого алгоритму комплексної пренатальної діагностики для плодів з розширеним комірцевим простором та удосконаленні ранньої ультразвукової діагностики вроджених вад розвитку. 1. Нормативні значення основних біометричних параметрів плода (БПР, ОГ, ОЖ, ДС) у дослідженій вибірці вагітних Львівської області статистично істотно не відрізняються від загальновживаних референтних значень. Оцінка довжини кістки носа плода у II триместрі має проводитися за обчисленими регіональними нормативами, які у 14-18 тижнів відрізняються від інших популяцій (р<0,05).
2. Діагностичні можливості сучасного УЗД дозволяють виявити у І триместрі вагітності 30,3% ВВР, у ІІ триместрі – 58,9%, у ІІІ триместрі –10,8%. Встановлено, що ВВР серцево-судинної системи та центральної нервової системи – 28,6% і 19,4%, відповідно від загальної кількості, були найпоширенішими в загальній структурі пренатально діагностованих вад. 3. Виявлено значущу різницю між втратами вагітностей через аномальний каріотип плодів на термінах 4-12 тижнів порівняно з термінами 13-21 тижнів (61,7%:38,3%)(р<0,05), причому найчастіше завмирали вагітності на терміні менше 12 тижнів, якщо в ембріонів були хромосомні порушення з високою летальністю – трисомія хромосоми 16 (94,7%), триплоїдія (83,3%), додаткові маркерні хромосоми (77,8%). Відмінності у віковому складі жінок порівняно зі всією групою знайдено лише для трисомії 21 і трисомії 18 (р<0,05). 4. Несприятливе закінчення вагітності у випадках розширеного КП плода понад 2,5 мм виявлено у 65,3% випадків, із яких хромосомні порушення становили 69,9%, аномалії систем та органів плода – 25,3%. Доведено відсутність істотної різниці між плодами з товщиною КП (2,5-3,5) мм і 166 більше ніж 3,5 мм за поширеністю хромосомних порушень , що вказує на необхідність проведення генетичних досліджень набряклих плодів вже при розширенні КП понад 2,5 мм. 5. У спектрі хромосомної патології серед набряклих плодів переважала анеуплоїдія автосом (94,8%), зокрема, трисомія хромосоми 21 становила 61,9% від усієї хромосомної патології при товщині КП (2,5-3,5) мм і 54,1% при товщині КП >3,5 мм. Ймовірність діагностики кардіальних аномалій, що були найпоширенішою вадою у плодів із групи ризику, залежала від розміру КП і була вищою при його збільшенні понад 3,5 мм порівняно з (2,5-3,5) мм 95%ДІ 11,7-38,3:33,7-54,2, р=0,03; ВШ=0,40. Проте, серед вроджених вад серця АВ-комунікацію істотно частіше виявляли у плодів з меншою товщиною КП (2,5-3,5 мм) (р=0,03, χ2=4,70).
6. Оптимізований алгоритм пренатальної діагностики у вагітних із набряклими плодами обґрунтовує обов’язкову ехокардіографію серця плода у І триместрі вже при розмірі КП ≥2,5 мм і необхідність проведення інвазивних обстежень з адекватними лабораторними генетичними методами саме у ранні гестаційні терміни (11-13 тижнів).

УДК 611.7-007-053.5

За даними офіційної статистики та наукової медичної літератури, патологія опорно-рухового апарату (ОРА) належить до групи найпоширеніших, поступаючись лише серцево-судинним та онкологічним захворюванням.  Літературні джерела свідчать, що порушення структури та функції ОРА діагностуються в пацієнтів різного віку та статі незалежно від території проживання.  Діти з патологією ОРА — вродженою або набутою — посідають серед них особливе місце, оскільки упродовж періоду росту та формування скелету вплив численних екзо- та ендогенних факторів може призводити до виникнення або посилення вже існуючої деформації різних відділів хребта, грудної клітки, стопи, щелепо-лицевої ділянки тощо, проявів сколіотичної хвороби, плоскостопості, щелепо-лицевих аномалій, а відтак — до порушення функції травної, дихальної, серцево-судинної, ендокринної та нервової систем. Численні автори наголошують, що упродовж останніх десятиліть значно зменшується відсоток здорових дітей, натомість суттєво зростає кількість дітей із хронічними захворюваннями, вадами розвитку, різними формами порушень постави й сколіозом. Низка авторів зазначають, що порушення постави сьогодні спостерігаються у 15–17% дошкільнят, 33% дітей молодшого шкільного віку та у 67–72% дітей старшого шкільного віку. Л. Середа та співавт. (2013) стверджують, що серед 4–6 річних дітей хвороби кістково-м’язової системи — порушення постави, сколіоз, плоскостопість — посідають перше місце в рейтингу захворюваності. Л.Ф. Горзов та співавт. (2019) наголошують на ключовому значенні остеопенічного синдрому в патогенезі сколіотичної хвороби, що приводить до метаболічних перетворень кісткової системи організму в цілому та до розвитку зубощелепних аномалій. За їхніми даними, частота таких аномалій серед дітей, хворих на сколіоз, у 2,5 раза вища, ніж у здорових, і становить 69–82,5%.