Серцева недостатність у хворих з гострим коронарним синдромом та субклінічним гіпотиреозом: клінічні, патогенетичні та прогностичні аспекти

Кузь Н.Б. Серцева недостатність у хворих з гострим коронарним синдромом та субклінічним гіпотиреозом: клінічні, патогенетичні та прогностичні аспекти. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 222 – Медицина (22 – Охорона здоров’я). – Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, м. Львів, 2024. Мета проведеного дослідження полягала у вдосконаленні діагностики, стратифікації ризику прогресування серцевої недостатності (СН) і прогнозування ускладнень гострого коронарного синдрому (ГКС) у хворих із супутнім субклінічним гіпотиреозом (СГ) на підставі з’ясування особливостей факторів ризику, ліпідного обміну, добової регуляції артеріального тиску, структурно-функціонального стану міокарда, змін біомаркерів sST2 та NT- proBNP та їх взаємозв’язків. У зв’язку з цим у включених в дослідження пацієнтів, залежно від функції щитоподібної залози (ЩЗ), проведено порівняльний аналіз передумов розвитку та особливостей перебігу ГКС, здійснена оцінка стану ліпідного обміну, добової регуляції артеріального тиску і характеру структурно-функціонального стану міокарда за даними ехокардіографії, досліджена варіабельність рівнів біомаркерів міокардіальної дисфункції sST2 і NT-proBNP, вивчені їх взаємозв’язки із показниками структурно-функціонального стану міокарда, проведено мультифакторний аналіз предикторів ускладненого перебігу ішемічної хвороби серця (ІХС) та прогресування СН впродовж 12 місяців після ГКС, з’ясоване прогностичне значення рівнів sST2 і NT-proBNP. Для виконання поставленої мети і завдань дослідження були використані наступні методи дослідження: загальноклінічні (скарги, анамнез, об’єктивний огляд, дані амбулаторних і госпітальних карт); антропометричні (ріст, маса тіла, обвід стегон (ОС), обвід талії (ОТ)); опитувальники (тест Фагерстрема, опитувальник з фізичної активності (International Questionnaire on Physical Activity – IPAQ, шкала Борга); лабораторні (біохімічний аналіз крові - ліпідний спектр крові, глюкоза, глікозильований гемоглобін, сечова кислота (СК), фібриноген (ФГ), креатинін, сечовина; імуноферментний аналіз - плазмові концентрації sST2 та NT-proBNP); інструментальні (електрокардіографія (ЕКГ), ехокардіографія (ЕхоКГ), добовий моніторинг артеріального тиску (ДМАТ)); функціональні проби (6-хвилинний тест ходьби); розрахункові (індекс маси тіла (ІМТ), швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ)); статистичний аналіз. Дисертаційна робота проводилась, як відкрите обсерваційне одноцентрове рандомізоване порівняльне дослідження, у яке було включено 125 пацієнтів з ГКС віком від 36 до 81 років (середній вік – 60,98±0,81 років). Усі хворі були розподілені у дві групи, залежно від функції ЩЗ. Першу (І) групу склали 51 пацієнт (40,8%) – особи із СГ (рівень тиреотропного гормону (ТТГ) >4 мкМО/мл, FT4 та FT3 - в межах норми), середній вік – 62,51±1,18 роки; ІІ групу – 74 особи (59,2%) – хворі з нормальною функцією ЩЗ (рівень
ТТГ 0,4-4 мкМО/мл, FT4 та FT3 - в межах норми), середній вік – 59,93±1,08 років. В якості критеріїв включення пацієнтів у дослідження розглядали:
ГКСелST та ГКСбелST (нестабільна стенокардія, гострий інфаркт міокарда з елевацією і без елевації сегмента ST); хронічна серцева недостатність (ХСН) І-ІІа стадій, І-ІІІ ФК за NYHA; критеріїв виключення - рівень ТТГ <0,4 мкМО/мл, стан після операцій на ЩЗ, опромінення шиї або радіойодтерапія в анамнезі; ХСН ІІБ-ІІІ стадій; IV ФК ХСН за NYHA; гостра серцева недостатність (ГСН) Killip ІІІ-IV ст.; інфекційні, онкологічні, гематологічні, тяжкі соматичні хвороби у період загострення і в стадії декомпенсації. Встановлено, що порівняно з пацієнтами з ГКС і нормальною функцією ЩЗ (ІІ група), серед осіб із супутнім субклінічним гіпотиреозом (І група), реєструється достовірно більша поширеність і виразність основних клінічних ознак і симптомів СН (задишки, набряків кісточок та гомілок, втоми, стомлюваності та збільшення часу для відновлення після навантаження, нічного кашлю, хрипів та легеневої крепітації), достовірно частіший розвиток ускладнень (ГСН Killip II, рецидив ангінозного приступу, гіпертензивний криз, порушення ритму серця), достовірно менша пройдена дистанція за даними 6-хвилинного тесту ходьби наприкінці терміну госпіталізації з приводу ГКС, вищі бали за модифікованою шкалою Борга та, відповідно, - достовірно більша частка хворих з вищою стадією ХСН (ІІА стадії - у 90,20±4,16 % (І) проти 40,54±5,71 % (ІІ), p<0,001) та важчим ФК за NYHA (ІІІ ФК - 62,75±6,77 % (І) проти 37,84±5,64 % (ІІ), р =0,005).
З’ясовано, що в групі хворих з ГКС та зниженою функцією ЩЗ (І група) реєструються на 20-30% достовірно вищі середні рівні основних проатерогенних фракцій ліпідів (ЗХС, ХС ЛПНЩ, ТГ та ХС-неЛПВЩ), порівняно з хворими із нормальною функцією ЩЗ (ІІ група). Серед хворих з ГКС та СГ (І група) питома вага осіб з перевищенням цільових рівнів ЗХС, ХС, ТГ та ХС не-ЛПВЩ достовірно більша, порівняно з такими з нормальною функцією ЩЗ (ІІ група), на: 39,46%, 16,96 %, 10,57% та 10,34 %, відповідно. Встановлено прямий середньої сили кореляційний зв’язок між рівнями: ТТГ та ЗХС (r = 0,335, p < 0,016), ТТГ та ХС ЛПНЩ (r = 0,384, p < 0,005); ТТГ та ХС не-ЛПВЩ (ммоль/л) (r = 0,333, р=0,017) у групі хворих зі зниженою функцією ЩЗ (І). В осіб з нормальною функцією ЩЗ (ІІ) подібні зміни не спостерігались. Проведений порівняльний аналіз добового профілю артеріального тиску (АТ) продемонстрував, що в групі пацієнтів з ГКС та зниженою функцією ЩЗ (І група) реєструються достовірно вищі середні рівні нічних показників АТ – САТн, ДАТн та ІЧ ДАТн, порівняно з хворими із нормальною функцією ЩЗ (ІІ група). Крім того, частка хворих, чиї середні рівні САТ та ДАТ в нічний час перевищували припустимі значення (САТн ˃120 мм рт.ст., ДАТн ˃70 мм рт.ст.), також була достовірно більшою у групі хворих зі зниженою функцією ЩЗ (І група), порівняно з групою хворих без порушення функції ЩЗ (ІІ група). У кожного третього пацієнта зі зниженою функцією ЩЗ (І група) (37,25% за ДІ САТ, та 31,37% за ДІ ДАТ) спостерігається прогностично вкрай несприятливий добовий профіль АТ «night-peaker», що характеризується підвищенням, а не зниженням АТ вночі, і свідчить про дуже високий ризик гострих судинних подій. В результаті порівняльного аналізу особливостей структурно-функціонального стану міокарда хворих з ГКС у співставленні з варіабельністю рівнів у плазмі крові міокардіальних біомаркерів sST2 та NT-proBNP у хворих з ГКС, залежно від функції ЩЗ, встановлено, що у хворих з ГКС та СГ (І група) реєструються достовірно більші середні значення товщини стінок (ТМШП ЛШ та ТЗС ЛШ), маси міокарда ЛШ, ІММЛШ, розмірів КДР, КСР та ЛП, порівняно з пацієнтами із ГКС та без порушення функції ЩЗ (ІІ група). Отримані дані вказують на суттєво більшу виразність ознак гіпертрофії міокарда навіть при початкових субклінічних проявах зниження функції ЩЗ. Порівняно з пацієнтами з нормальною функцією ЩЗ (ІІ група), у осіб з СГ виявляється достовірно більша питома вага пацієнтів з вираженою діастолічною дисфункцією ЛШ, а саме із псевдонормальним типом діастолічної дисфункції (р=0,0001), характерними ознаками якої є виражені порушення релаксації серцевого м’яза. Аналіз типів геометричних моделей ремоделювання ЛШ засвідчив достовірне 4-кратне переважання частоти формування ексцентричної гіпертрофії - маркеру дезадаптивного ремоделювання, у пацієнтів з ГКС та супутнім СГ, порівняно із хворими з ГКС та нормальною функцією ЩЗ (р=0,0001). Продемонстровано, що в групі хворих з ГКС та помірно зниженою функцією ЩЗ (І група) достовірно вищі середні рівні sST2 та NT-proBNP і достовірно більші частки осіб із рівнями sST2 ≥35 нг/мл, NT-proBNP >600 нг/л, порівняно з пацієнтами з ГКC та нормальною функцією ЩЗ (ІІ група), що свідчить про вищий ризик розвитку, прогресування та ускладнень СН за рахунок ймовірно вищої поширеності міокардіального фіброзу та інших процесів патологічного ремоделювання ЛШ на тлі субклінічного зниження функції ЩЗ. Виявлено достовірний сильний або значний кореляційний зв’язок рівня sST2 (ng/ml) та NT-proBNP (pg/ml) із: КСР ЛШ (відповідно, r= 0,744, р<0,001*, r= 0,704, р<0,001*), КДР ЛШ (відповідно, r= 0,744, р<0,001*, r= 0,704, р<0,001*); ММЛШ (відповідно, r=0,646, р<0,001*, r=0,512, р<0,004*), ІММЛШ (г/м2) (відповідно, r=0,670, р<0,001*, r=0,569, р<0,001*); значний зворотний – з ФВ ЛШ (%) (відповідно, r= - 0,651, р<0,001*, r= - 0,561, р<0,001*), помірний прямий - з ознаками ДД (відповідно, r= 0,353, р=0,046; r= 0,448, р=0,045). Встановлені закономірності кореляційних зв’язків були характерні переважно для хворих І групи. В групі хворих з нормальною функцією ЩЗ (ІІ група) зазначені вище кореляції були або відсутні, або виявляли слабкий недостовірний зв'язок. Достовірним (помірної інтенсивності) серед них виявився лише зворотний зв'язок рівня sST2 (ng/ml) з ФВ ЛШ (%) (r= - 0,469, р<0,009*), зворотний зв'язок рівня NT-proBNP (pg/ml) з ВТС ЛШ у.о. (r= - 0,462, р<0,01*) і прямий - з ТМШП ЛШ (см) (r= 0,376, р<0,041). З’ясовано, що найчастішими віддаленими ускладненнями після перенесеного ГКС в обох групах хворих є: поява або прогресування порушень ритму серця та зростання ФК ХСН, які достовірно у більш ніж 1,5-2 рази частіше реєструвались серед осіб із СГ (відповідно 58,8 % (І) проти 40,5% (ІІ), р <0,05; 54,9% (І) проти 21,6 % (ІІ), р <0,05). Інші ускладнення загалом виникали рідше, проте знов таки, - приблизно удвічі-втричі частіше в І групі хворих: епізоди повторної госпіталізації з приводу декомпенсації СН (відповідно 35,3 % (І) проти 9,4% (ІІ), р<0,05), повторне черезшкірне коронарне втручання (відповідно 23,5 % (І) проти 9,4% (ІІ), р<0,05). Госпіталізація з приводу ІМ відмічалась у, відповідно, - 9,8 % (І) проти 8,1% (ІІ), р˃0,05. Встановлено 2 епізоди смерті в групі з гіпотиреозом (І) при відсутності смертності в групі еутиреозу (ІІ). За результатами логістично-регресійного аналізу встановлено, що зниження функції ЩЗ за математично встановленим критерієм ТТГ > 3,06 мкМО/мл впродовж 12 місяців після перенесеного ГКС у хворих із СГ (І група) достовірно підвищує ризик декомпенсації СН у понад 27 разів (ОR=27,23, CI=10,9-48,8); прогресування ХСН (збільшення ФК за NYHA) – у 3 рази (ОR=3,21, CI=1,82-8,77); розвитку ІМ, повторного ЧКВ, виникнення чи прогресування порушень ритму серця – в 1,5-1,6 разів (відповідно, ОR=1,61, CI=1,14-2,83; ОR=1,56, CI=1,17-1,83; ОR=1,56, CI=1,17-1,83). При перевищенні рівня ТТГ > 3,06 мкМО/мл навіть у осіб зі збереженою функцією ЩЗ (ІІ група, ТТГ – 0,4-4,0 мкМО/мл) ризик декомпенсації СН і прогресування СН також достовірно зростає, хоча із суттєво нижчою інтенсивністю - у 1,5-1,7 разів: відповідно, ОR=1,51, CI=0,41-1,71 та ОR=1,73, CI=0,51-2,11. Доведено, що найбільшу прогностичну вагу щодо підвищення ризику виникнення більшості віддалених ускладнень після перенесеного ГКС, незалежно від функції ЩЗ, мають рівні міокардіальних біомаркерів sST2 > 40,2 нг/мл та NТ-proBNР > 406,16 пг/мл, хоча й із достовірною перевагою їх прогностичного значення в групі осіб із СГ (І група), порівняно з ІІ групою. Зокрема, рівень sST2 > 40,2 нг/мл у І групі достовірно збільшує ризик виникнення декомпенсації СН, прогресування ХСН (збільшення ФК за NYHA), розвитку ІМ, аритмії, повторного ЧКВ приблизно у 2-3 рази (відповідно, ОR=1,81, CI=0,21-3,07; ОR=2,54, CI=0,58-3,94; ОR=2,54, CI=1,31-2,16; ОR=1,97, CI=1,45-2,15; ОR=2,96, CI=1,75-3,52); рівень NТ-proBNР > 406,16 пг/мл – у 1,6-7,1 разів, за виключенням повторного ІМ (відповідно, ОR=1,61, CI=1,17-1,83; ОR=2,15, CI=0,17-3,37; ОR=4,10, CI=1,25-6,57; ОR=7,10, CI=2,32-8,13). У ІІ групі хворих збільшення рівнів цих міокардіальних біомаркерів також супроводжуються збільшенням ризику декомпенсації СН та прогресування ФК за NYHA приблизно у півтора-два рази (відповідно, ОR=1,56, CI=0,43-2,11; ОR=1,66, CI=0,19-2,27 за sST2, та ОR=1,62, CI=0,93-2,12; ОR=1,97, CI=0,93-2,12 - за рівнями NТ-proBNР.

ANNOTATION

Kuz N.B. Heart Failure in Patients with Acute Coronary Syndrome and Subclinical Hypothyroidism: Clinical, Pathogenetic, and Prognostic Aspects. — A
qualification scientific work in the form of a manuscript. Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy in specialty 222 — Medicine (22 — Health Care). — Danylo Halytsky Lviv National Medical University, Ministry of Health of Ukraine, Lviv, 2024. The aim of the conducted study was to improve the diagnosis, risk stratification of heart failure (HF) progression, and prediction of complications of acute coronary syndrome (ACS) in patients with concomitant subclinical hypothyroidism (SH) by identifying the features of risk factors, lipid metabolism, daily regulation of blood pressure, structural and functional state of the myocardium, changes in biomarkers sST2 and NT-proBNP, and their interrelationships. In this regard, a comparative analysis of the prerequisites for the development and characteristics of the course of ACS was carried out in the included patients, depending on thyroid function. The study assessed the state of lipid metabolism, daily regulation of blood pressure, and the nature of the structural and functional state of the myocardium based on echocardiography data. The variability of myocardial dysfunction biomarkers sST2 and NT-proBNP levels was investigated, their relationships with the indicators of the structural and functional state of the myocardium were studied, a multifactorial analysis of predictors of the complicated course of ischemic heart disease (IHD) and HF progression during 12 months after ACS was performed, and the prognostic significance of sST2 and NT-proBNP levels was determined. To achieve the stated aim and research tasks, the following research methods were employed: general clinical (complaints, medical history, objective examination, data from outpatient and hospital records); anthropometric (height, body weight, hip circumference (HC), waist circumference (WC)); questionnaires (Fagerström test, International Questionnaire on Physical Activity (IPAQ), Borg scale); laboratory (biochemical blood analysis — lipid profile, glucose, glycated hemoglobin, uric acid, fibrinogen (Fg), creatinine, urea; immunoassay analysis — plasma concentrations of
sST2 and NT-proBNP); instrumental (electrocardiography (ECG), echocardiography (EchoCG), ambulatory blood pressure monitoring (ABPM)); functional tests (6-minute walk test); calculations (body mass index (BMI), glomerular filtration rate (GFR)); statistical analysis. The dissertation work was conducted as an open observational single-center randomized comparative study, which included 125 patients with ACS aged 36 to 81 years (mean age — 60.98±0.81 years). All patients were divided into two groups, depending on thyroid function. The first (I) group consisted of 51 patients (40.8%) with SH (thyroid-stimulating hormone (TSH) level >4 μIU/ml, FT4 and FT3 within normal range), mean age — 62.51±1.18 years; the second (II) group consisted of 74
patients (59.2%) with normal thyroid function (TSH level 0.4-4 μIU/ml, FT4 and FT3 within normal range), mean age — 59.93±1.08 years. Inclusion criteria for the study were considered: ACS with ST elevation (STEMI) and ACS without ST elevation (NSTEMI) (unstable angina, acute myocardial infarction with and without ST segment elevation); chronic heart failure (CHF) stages I-IIa, functional classes I-III according to NYHA; exclusion criteria were: TSH level <0.4 μIU/ml, post-thyroid surgery, history of neck irradiation or radioiodine therapy; CHF stages IIB-III; CHF functional class IV according to NYHA; acute heart failure Killip class III-IV; infectious, oncological, hematological, severe somatic diseases in the period of exacerbation and decompensation stage. It was established that, compared to patients with ACS and normal thyroid function (Group II), individuals with concomitant subclinical hypothyroidism (Group I) exhibited a significantly higher prevalence and severity of the main clinical signs and symptoms of HF (dyspnea, ankle and leg edema, fatigue, tiredness, prolonged recovery time after exertion, nocturnal cough, wheezing, and pulmonary crepitation). There was also a significantly higher incidence of complications (acute heart failure Killip II, recurrent angina attack, hypertensive crisis, arrhythmia), a significantly shorter distance covered in the 6-minute walk test at the end of the hospitalization period for ACS, higher scores on the modified Borg scale, and consequently, a significantly higher proportion of patients with a more advanced stage of CHF (stage IIA — in 90.20±4.16% (Group I) vs. 40.54±5.71% (Group II), p<0.001) and a more severe functional class according to NYHA (functional class III — 62.75±6.77% (Group I) vs. 37.84±5.64% (Group II), p = 0.005). It was found that in the group of patients with ACS and reduced thyroid function (Group I), the average levels of the main pro-atherogenic lipid fractions (total cholesterol (TC), LDL cholesterol (LDL-C), triglycerides (TG), and non-HDL cholesterol) were significantly higher by 20-30% compared to patients with normal thyroid function (Group II). Among patients with ACS and SH (Group I), the proportion of individuals exceeding target levels of TC, LDL-C, TG, and non-HDL cholesterol was significantly greater compared to those with normal thyroid function (Group II) by 39.46%, 16.96%, 10.57%, and 10.34%, respectively. A moderate positive correlation was established between the levels of TSH and TC (r = 0.335, p < 0.016), TSH and LDL-C (r = 0.384, p < 0.005), and TSH and non-HDL cholesterol (mmol/l) (r = 0.333, p = 0.017) in the group of patients with reduced thyroid function (Group I). These changes were not observed in individuals with normal thyroid function (Group II). A comparative analysis of the 24-hour blood pressure (BP) profile demonstrated that in the group of patients with ACS and reduced thyroid function (Group I), significantly higher average nighttime BP levels — systolic BP (SBP), diastolic BP (DBP), and the diastolic BP time index (DBP time index) — were recorded compared to patients with normal thyroid function (Group II). Additionally, the proportion of patients whose average nighttime SBP and DBP levels exceeded acceptable values (nighttime SBP >120 mm Hg, nighttime DBP >70 mm Hg) was also significantly greater in the group of patients with reduced thyroid function (Group I) compared to the group with normal thyroid function (Group II). In every third patient with reduced thyroid function (Group I) (37.25% for SBP 24-hour index and 31.37% for DBP 24-hour index), an extremely unfavorable “night-peaker” BP profile was observed, characterized by an increase, rather than a decrease, in nighttime BP, indicating a very high risk of acute vascular events.
As a result of the comparative analysis of the structural and functional state of the myocardium in patients with ACS in relation to the variability of plasma levels of myocardial biomarkers sST2 and NT-proBNP in patients with ACS, depending on thyroid function, it was found that patients with ACS and SH (Group I) had significantly higher mean values of wall thickness (IVS and PW of the LV), LV myocardial mass, LVMI, dimensions of EDD, ESD, and LA, compared to patients with ACS and normal thyroid function (Group II). These data indicate a significantly greater severity of signs of myocardial hypertrophy even with the initial subclinical manifestations of reduced thyroid function. Compared to patients with normal thyroid function (Group II), those with SH had a significantly higher proportion of patients with severe diastolic dysfunction of the LV, specifically with a pseudonormal type of
diastolic dysfunction (p = 0.0001), characterized by pronounced disturbances in myocardial relaxation. The analysis of the types of geometric remodeling patterns of the LV demonstrated a significant fourfold predominance of the formation of eccentric hypertrophy — a marker of maladaptive remodeling — in patients with ACS and concomitant SH, compared to patients with ACS and normal thyroid function (p = 0.0001). It was demonstrated that in the group of patients with ACS and moderately reduced thyroid function (Group I), the mean levels of sST2 and NT-proBNP were significantly higher, and there were significantly greater proportions of individuals with sST2 levels ≥35 ng/ml and NT-proBNP levels >600 ng/l, compared to patients with ACS and normal thyroid function (Group II). This indicates a higher risk of development, progression, and complications of HF, likely due to a higher prevalence of myocardial fibrosis and other processes of pathological LV remodeling against the background of subclinical thyroid dysfunction. A significant strong or considerable correlation was found between the levels of sST2 (ng/ml) and NT-proBNP (pg/ml) with the following: LV ESD (r = 0.744, p < 0.001*; r = 0.704, p < 0.001*), LV EDD (r = 0.744, p < 0.001*; r = 0.704, p < 0.001*), LV myocardial mass (r = 0.646, p < 0.001*; r = 0.512, p < 0.004*), LVMI (g/m²) (r = 0.670, p < 0.001*; r = 0.569, p < 0.001*). A significant inverse correlation was observed with LVEF (%) (r = -0.651, p < 0.001*; r = -0.561, p < 0.001*), and a moderate direct correlation was found with signs of DD (r = 0.353, p = 0.046; r = 0.448, p = 0.045). These correlation patterns were predominantly characteristic of patients in Group I. In the group of patients with normal thyroid function (Group II), the aforementioned correlations were either absent or exhibited a weak, non-significant connection. Among them, only the inverse correlation of sST2 (ng/ml) with LVEF (%) (r = -0.469, p < 0.009*), the inverse correlation of NT-proBNP (pg/ml) with LV RWT (r = -0.462, p < 0.01*), and the direct correlation with IVS (cm) (r = 0.376, p < 0.041) were significant (moderate intensity). It was found that the most common long-term complications after ACS in both groups of patients are the onset or progression of heart rhythm disturbances and an increase in CHF functional class, which were recorded significantly more frequently among individuals with SH (58.8% in Group I vs. 40.5% in Group II, p < 0.05; 54.9% in Group I vs. 21.6% in Group II, p < 0.05). Other complications generally
occurred less frequently, but again, approximately two to three times more often in Group I patients: episodes of rehospitalization due to HF decompensation (35.3% in Group I vs. 9.4% in Group II, p < 0.05), repeated percutaneous coronary intervention (23.5% in Group I vs. 9.4% in Group II, p < 0.05). Hospitalization due to MI was noted in 9.8% of Group I vs. 8.1% of Group II, p > 0.05. Two episodes of death were recorded in the hypothyroidism group (Group I), with no mortality in the euthyroid group (Group II). According to the results of logistic regression analysis, a decrease in thyroid function, defined mathematically by a TSH criterion > 3.06 µIU/ml, significantly increases the risk of HF decompensation over 27 times (OR = 27.23, CI = 10.9-48.8) within 12 months after ACS in patients with SH (Group I). Additionally, it triples the risk of CHF progression (increase in NYHA FC) (OR = 3.21, CI = 1.82-8.77), and increases the risk of MI, repeated PCI, and the onset or progression of heart rhythm disturbances by 1.5-1.6 times (OR = 1.61, CI = 1.14-2.83; OR = 1.56, CI = 1.17-1.83; OR = 1.56, CI = 1.17-1.83, respectively). Even in individuals with normal thyroid function (Group II, TSH 0.4-4.0 µIU/ml), exceeding a TSH level of >3.06 µIU/ml significantly increases the risk of HF decompensation and progression, though with significantly lower intensity, by 1.5-1.7 times: OR = 1.51, CI = 0.41-1.71 and OR = 1.73, CI = 0.51-2.11, respectively. It has been proven that the greatest prognostic weight for increasing the risk of most long-term complications after ACS, regardless of thyroid function, is associated with myocardial biomarker levels of sST2 > 40.2 ng/ml and NT-proBNP > 406.16 pg/ml, though their prognostic significance is essentially greater in the group with SH (Group I) compared to Group II. Specifically, in Group I, an sST2 level > 40.2 ng/ml significantly increases the risk of HF decompensation, HF progression (increase in NYHA FC), MI, arrhythmias, and repeated PCI by approximately 2-3 times (OR = 1.81, CI = 0.21-3.07; OR = 2.54, CI = 0.58-3.94; OR = 2.54, CI = 1.31-2.16; OR = 1.97, CI = 1.45-2.15; OR = 2.96, CI = 1.75-3.52, respectively). An NT-proBNP level > 406.16 pg/ml increases the risk by 1.6-7.1 times, except for repeated MI (OR = 1.61, CI = 1.17-1.83; OR = 2.15, CI = 0.17-3.37; OR = 4.10, CI = 1.25-6.57; OR = 7.10, CI = 2.32-8.13, respectively). In Group II, the increase in these myocardial biomarker levels is also accompanied by an increased risk of HF decompensation and NYHA FC progression by approximately 1.5-2 times (OR = 1.56, CI = 0.43-2.11; OR = 1.66, CI = 0.19-2.27 for sST2, and OR = 1.62, CI = 0.93-2.12; OR = 1.97, CI = 0.93-2.12 for NT-proBNP levels).

https://drive.google.com/file/d/1Z1cCEBnEAlHNbjDilBt0KWKpPMtneBr1/view?usp=sharing