Актуальність. Лістеріоз належить до спільних для людей і тварин інфекційних захворювань, що спричиняється Listeria monocytogenes. Медико-соціальне значення лістеріозу визначається високою летальністю хворих людей, у тому числі вагітних і новонароджених, осіб похилого віку і з імунодефіцитними станами. Контроль проблеми лістеріозу у ветеринарії зумовлює значні економічні видатки на додаткові заходи безпеки харчового ланцюга.

Мета роботи – висвітлити сучасний стан проблеми лістеріозу в розрізі концепції «Єдине здоров’я» з огляду оцінювання ризиків ураження людей, продовольчої безпеки.

Матеріали та методи. Проведено пошук у наукометричних базах Scopus, Web of Science, MEDLINE/PubMed, Google Scholar (1995–2025) за термінами: «L. monocytogenes», «лістеріоз людини», «екосистема лістеріозу», «лістерії в харчовому ланцюгу», «лістерії у тваринництві», «концепція «Єдине здоров’я». Проаналізовано державні та міжнародні директивні документи щодо лістеріозу. Використано аналітичний прийом для визначення медико-ветеринарного значення лістеріозу, програм і стратегій зменшення тягаря проблеми.

Результати. Спостерігається тенденція до зростання поширеності лістеріозу, розширення спектру чинників тваринного і рослинного походження передачі патогену до людей, що вимагає необхідності посилення контролю сировини і продуктів харчування. Інтенсифікація міждержавної торгівлі, неузгодженість регламентів контролю безпечності харчових продуктів у різних державах збільшує ризики виникнення епідемічних ускладнень, зумовлених L. monocytogenes. Відсутність вакцини для людей обмежує профілактику лістеріозу. Провідною ланкою впливу на епідемічний процес лістеріозу є продовольча безпека і мінімізація ризиків зараження людей. Міжсекторальна взаємодія потребує стандартизації на державному і міжнародному рівнях, удосконалення нормативних документів щодо оцінювання ризиків міждержавного поширення, здійснення розслідувань спалахів та реагування на них.

Висновки. Оптимізація контролю продовольчої безпеки і зниження тягаря лістеріозу в розрізі концепції «Єдине здоров’я» потребують узгодження державних і міжнародних директивних документів, створення вакцин.

Ключові слова:лістеріоз людини, Єдине здоров’я, продовольча безпека

Короста — облігатне антропонозне ектопаразитарне захворювання, яке спричиняє кліщ Sarcoptes scabiei variety (var.) hominis. Захворювання має планетарне поширення. Його медико-соціальне значення визначається рівнем ураженості населення, розмаїттям клінічних форм, що утруднює своєчасну діагностику, ймовірністю хронізації та розвит­ком ускладнень, а також впливом на якість життя людей.

Мета роботи — визначити епідеміологічні особливості корости у світі та в Україні на сучасному етапі глобалізації, вивчити особливості проявів і тенденцій хвороби в період надзвичайних ситуацій, зокрема російсько-української війни.

Матеріали та методи. Наративний огляд літератури здійснено за результатами інтернет-пошуку в наукометричних базах даних PubMed, Scopus, WHO Library за період 2016—2025 рр. Для оцінювання тягаря хвороби використано офіційні дані ООН, національних Центрів контролю захворювань, Міністерства охорони здоров’я України, а також віково-стандартизовані показники та тенденції поширеності корости за даними платформи Global Burden Diseases Results Tool (Institute of Health Metric and Evaluation, 2021—2024).

Результати та обговорення. Короста (МКХ-10: Клас 1. В86) має глобальне поширення. За рекомендацією ВООЗ її розглядають з трьох позицій — як забуту тропічну хворобу (neglected tropical disease), ектопаразитарне інвазійне захворювання людини та як інфекцію, що передається статевим шляхом. Поширеність корости у 2021 р. становила 206,6 млн випадків, захворюваність — 622,5 млн. Щонайменше 200 млн людей у світі страждають від корости одночасно в реальному часі.
Протягом останнього десятиріччя спостерігається тенденція до зниження інтенсивності ураження коростою населення країн Африки та Азії й зростання показників захворюваності в країнах Латинської Америки, Центральної та Східної Європи. Чинниками ризику є низка соціальних, поведінкових, економічних і природних явищ, зокрема збільшення кількості надзвичайних ситуацій. Викликає стурбованість формування резистентності Sarcoptes scabiei variety (var.) hominis до протипаразитарних засобів, зокрема до перметрину.
В Україні від 2022 р. епідеміологічний нагляд за інфестацією ускладнений внаслідок російсько-української війни. Відзначено зростання показників захворюваності та поширеності корости як серед внутрішньо переміщених осіб, так і українських біженців за кордоном, що корелює з інтенсивністю міграційних процесів та соціально-побутовими умовами у місцях тимчасового розміщення мігрантів.

Висновки. Рівні ураженості населення визначаються низкою соціально-економічних чинників і мають регіональні особливості. Протиепідемічне забезпечення щодо корости потребує нормативно-правового регулювання заходів, кадрового забезпечення служб реагування і суттєвих фінансових витрат. Необхідний посилений моніторинг вразливих груп населення, особливо в умовах міграції та війни.

Echinococcosis is an interdisciplinary medical and veterinary problem, highlighting the interconnected nature of human and animal health, particularly in the context of zoonotic disease transmission and control, currently considered within the framework of the “One Health” approach. Among the nine species of helminths belonging to the genus Echinococcus, two are most relevant for Ukraine and Poland: Echinococcus granulosus sensu lato (s.l.) and E. multilocularis. The former causes cystic (hydatid) echinococcosis in humans, while the latter causes alveolar echinococcosis. These dangerous biohelminthoses form parasitic systems involving definitive hosts (carnivorous mammals of the order Carnivora, families Canidae and Felidae) and intermediate hosts (cattle, sheep, pigs, horses, rodents, humans, etc.).

The aim of this study was to determine the main characteristics of the development of epizootic and epidemic processes of echinococcosis at the present stage, considering the impact of the active phase of the Russo-Ukrainian war on the dynamics of the spread of this biohelminthosis. Descriptive techniques of the comprehensive epidemiological method were used to achieve the goal.

Alveolar and cystic echinococcosis are defined as endemic hazardous parasitic diseases under epizootic and epidemiological surveillance in Ukraine. Cystic echinococcosis is widespread nationwide, while alveolar echinococcosis has a more pronounced zonal distribution. Cases of echinococcosis in humans and animals are recorded annually in Ukraine. The epizootic situation has worsened due to the inability to implement anti-epizootic measures for dogs and livestock in active combat zones and frontline areas. In humans, the chronic parasitic disease manifests with multi-organ damage, most commonly affecting the liver and lungs, though other organs such as the spleen, kidneys, and brain may be involved, too. After a long incubation period, it is usually detected in advanced stages through instrumental diagnostic methods. Surgical removal of larvocysts is performed using the PAIR technique (Puncture-Aspiration-Instillation-Reaspiration). In cases of multiple organ involvement, the prognosis may be unfavorable.

The lack of effective preventive measures and the limited efficacy of anthelmintic treatments complicates efforts to combat human echinococcosis. The optimal approach involves adherence to core strategies of the “One Health” program: deworming dogs as definitive hosts of Echinococcus granulosus s.l., improving environmental health, and raising public awareness.

Міграція населення є складним суспільним процесом, що впливає на соціально-економічні, демографічні та епідеміологічні аспекти життя. За даними ООН, на початку XXI століття кількість мігрантів у світі сягнула 175 мільйонів осіб, і ця цифра продовжує зростати 51. В Україні міграційні процеси набули особливого значення через війну, яка розпочалася у 2014 році та посилилася повномасштабним вторгненням росії у 2022 році. Станом на 2023 рік, за даними Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй у справах біженців (UNHCR), близько 6,9 мільйонів українців стали біженцями за кордоном, а 3,7 мільйонів є внутрішньо переміщеними особами (ВПО). У 2025 році, за оновленими оцінками Центру економічної
стратегії, кількість біженців станом на листопад 2024 року становила 5,2 мільйона, але з урахуванням триваючого відтоку і часткового повернення та тих, хто виїхав через війну, загальна кількість може сягати 6,8 мільйона 52 . За 2023-2024 роки найбільше українців прийняли у Німеччині (1,17 млн), Польщі (960 тис.) та Чехії (381 тис.). Інші держави прихистили також велику кількість наших громадян: Словаччина (115,9 тис.), Англія (253 тис.), Іспанія та Італія (до 200 тис.), Нідерланди (150 тис.), Австрія (85 тис.), Бельгія (75 тис.), Норвегія, Франція, Швейцарія понад 60 тис. кожна 53 . Динаміка 2024 року показує чистий відтік близько
0,5 млн осіб, і прогнозується додатковий відтік 0,2 млн у 2025 році. Переміщення населення створюють умови для поширення інфекційних хвороб, таких як ротаноровірусна інфекції, туберкульоз і гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ), через перенаселеність, обмежений доступ до медичних послуг і погіршення санітарних умов 54, 55, 56 . Нашою метою було здійснення аналізу впливу міграційних процесів на формування епідемічних ускладнень в Україні та оптимізація рекомендації щодо запровадження
протиепідемічного забезпечення населення і території в залежності від інтенсивності, обсягів і
направленості переміщення населення в часі війни.

Trench fever is a bartonellosis disease with a transmissible mechanism transmitted via specific vector the human body louse (Pediculus humanus), manifested by a sudden onset, relapsing fever, severe pain in the calf muscles, and abundant maculopapular rash.

Aim. To determine the infestation of the population as a predictor of the occurrence of epidemic complications caused by trench fever, and to assess the impact of social factors resulting from the Russo-Ukrainian war on population prevalence rates.

Materials and Methods. A comprehensive epidemiological method was employed, involving the analysis of official statistics data on pediculosis, the dynamics and geographical distribution characteristics for years 2021-2023, and the processing of primary literature sources regarding trench fever.

Results. Trench fever remains a relevant endemic transmissible disease in Ukraine. The detection of seropositive individuals in all age groups indicates a hidden epidemic process of this disease, as well as the inadequacy of the epidemiological surveillance system in detecting and recording cases. The increase in the prevalence of pediculosis is the highest in administrative areas with the largest population density of internally displaced persons.

Discussion. The intensity of the epidemic process of trench fever correlates with socio-economic disruptions and wars; it is accompanied by worsening of living conditions and impoverishment of the population. The adaptation of the pathogen to spread by body lice has led to changes in the clinical and epidemiological characteristics of the disease.

Conclusions. Ukraine is endemic of trench fever. During war, active epidemiological surveillance should be conducted to promptly identify cases, with control of pediculosis infestation in the general population.

Key words: trench fever, pediculosis, clinical and epidemiological characteristics, war.

Abbreviations:ICD International classification of diseases; DNA deoxyribonucleic acid; UN – United Nations Organization; GR – growth rate; PR – prevalence rate; HIV human immunodeficiency virus; USA – United States of America.