УДК : 616.314-002:616.89-008.441.1]-039.71-053.2

Бяла Олександра-Христина Андріївна. Обґрунтування профілактики карієсу зубів у дітей із зубощелепними аномаліями та різними рівнями : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 / О-Х. А. Бяла. - Львів, 2026. - 269 с. - Бібліогр.: с. 212-252 (318 назв).

У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального питання сучасної стоматології, що передбачає розпрацювання та підтвердження ефективності комплексу заходів для
профілактики карієсу зубів у дітей з ортодонтичними порушеннями, зважаючи на їхній рівень тривожності.
1. Поширеність карієсу тимчасових та постійних зубів у дітей із ЗЩА становить 73,95±4,02% та 89,92±2,76% при інтенсивності ураження 3,79±0,26 зуба та 3,22±0,34 зуба відповідно. У дітей із ЗЩА при високому рівні
тривожності інтенсивність карієсу постійних зубів у 1,7 раза вища порівняно з середнім рівнем тривожності та у 4,15 раза – по відношенню до низького рівня тривожності. Найнижчий РСД встановлено при високому рівні тривожності (38,32%).
2. Визначено незадовільний рівень гігієни порожнини рота у дітей із ЗЩА з низьким рівнем тривожності (2,14±0,06 бала) та поганий рівень гігієни порожнини рота у дітей з високим рівнем тривожності (2,62±0,09 бала).Встановлено, що діти із ЗЩА, які чистять зуби не регулярно, мають вищий рівень тривожності у порівнянні з дітьми, які роблять це двічі на день. Кількість дітей з низьким рівнем тривожності, які чистять зуби 3 хв, більша в 1,83 раза порівняно з середнім рівнем тривожності, при високому рівні тривожності таких дітей виявлено не було.
3. Загальні значення опитувальника OHIP-14 у дітей із ЗЩА з низьким рівнем тривожності відповідають хорошій якості життя (11,75±0,91 бала), у дітей з високим рівнем тривожності – незадовільній (42,07±1,06 бала). Діти з низьким рівнем тривожності здебільшого відповідали на запитання анкети заперечено при середньому значенні шкали опитувальника 0,84±0,07 бала, з середнім рівнем – «рідко» та «інколи» (1,72±0,07 бала), з високим – «в основному так» та «однозначно так» (3,01±0,08 бала). Найвище значення шкали опитувальника (4 бала) отримано від дітей з високим рівнем тривожності у відповідь на запитання «Чи відчуваєте ви труднощі при вимові слів через проблеми з ортодонтичним апаратом?» та «Чи відчуваєте Ви
больові відчуття в порожнині рота?».
4. Встановлено, що у дітей із ЗЩА ЕФАКБЕ становить 22,88±1,29%, що нижче по відношенню до дітей без ЗЩА на 34,29%. При низькому рівні тривожності у дітей із ЗЩА ЕФАКБЕ на 27,32% нижча по відношенню до
дітей без ЗЩА, при середньому рівні – на 29,55%, при високому рівні – на 43,46%. Зниження ЕФАКБЕ у дітей на тлі різних рівнів тривожності свідчить про зниження функціональної активності клітин.
5. У дітей із ЗЩА виявлено значно вищу частоту висівання із дентальної біоплівки грампозитивних коків (78,2%), грамнегативних та грампозитивних паличок (28,3% та 25,9% відповідно), актиноміцетів (23,8%),
дріжджоподібних грибів (36,9%) по відношенню до дітей без ЗЩА. Кількісні показники кокової флори у мікробіоті дентальної біоплівки дітей із ЗЩА становлять, в середньому, (6,85±0,39)х109 КУО/см3), лактобацил – (5,05±0,29)х104 КУО/см3, дріжджоподібних грибів Candida spp. (3,9±0,47)х102 КУО/см3 і є суттєво вищими, ніж у дітей без ортодонтичної патології.

6. Біостатистичне моделювання дало змогу здійснювати прогнозування кількості уражених карієсом постійних зубів у дітей вікових груп 6-8 та 9-12 років (F = 5,02; p<0,05; R2 = 0,873). З-поміж 14 чинників, які включені в математичну модель, найбільш провокуючими були: індекс Гріна- Вермільйона (15,74%), наявність грампозитивних коків (10,27%) та актиноміцетів (7,38%) у порожнині рота. Отримані результати створюють
підґрунтя для індивідуального/персоніфікованого прогнозування та проведення цілеспрямованих профілактичних заходів шляхом корекції керованих чинників ризику.
7. Розпрацьований комплекс для профілактики карієсу зубів у дітей із ЗЩА з урахуванням рівня тривожності включав використання кальційвмісних зубних паст, ополіскувачів та гелів з фтором, нанесення фторвмісного лаку, місцеве застосування пробіотика «Біогая Продентіс», професійну гігієну та гігієнічне навчання. Ефективність профілактичного комплексу підтверджена редукцією приросту карієсу постійних зубів у дітей з середнім рівнем тривожності 36,9%, у дітей з високим рівнем тривожності 69,4%, покращенням гігієни порожнини рота, підвищенням ЕФАКБЕ на 60,16% при середньому рівні тривожності та на 75,99% – при високому рівні, а також збільшенням МПРР при середньому рівні тривожності – в 1,22 раза, при високому рівні – в 1,46 раза.

УДК 616.314-06:616.311.1+616.314.17/.19)-002-008.9:612.015.11]-08-014

Годований Олег Васильович. Оптимізація диференційованого лікування та профілактики стрес-індукованих порушень метаболізму тканин пародонта у пацієнтів із зубощелепними аномаліями :  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 /  О. В. Годований - Львів, 2024. - 283 с. - Бібліогр.: с. 236-263 (241 назва).

У даній дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення і нове вирішення актуального завдання сучасної стоматології – доклінічне та клінічне обгрунтування заходів лікувально-профілактичного комплексу, cпрямованого на корекцію стрес-індукованих метаболічних порушень тканин пародонта в ортодонтичних пацієнтів із ЗЩА на тлі ХГП початкового-І ступеня тяжкості та зниженння явищ оксидативного стресу на етапі активного ортодонтичного лікування на підставі системного аналізу експериментальних та клітинних технологій in vitro, а також клінічно-інструментальних та лабораторних результатів досліджень.

1. За результатами обстеження 220 ортодонтичних пацієнтів із ЗЩА встановлено, що аномалії прикусу можуть виступати діагностичним маркером ризику розвитку захворювань тканин пародонта. Поширеними були прямий прикус – 30,5% (як різновид фізіологічного прикусу); патологічні прикуси: прогнатія (дистальний прикус) – 21,8%, глибокий прикус – 15%, перехресний прикус – 13,2%, відкритий прикус – 11,4% та прогенія (мезіальний прикус) – 8,1%. На тлі ЗЩА встановлено такі прояви патології тканин пародонта як хронічний катаральний гінгівіт (18,25%), гіпертрофічний гiнгівіт (3,64%), виразковий гінгівіт (3,18%), ХГП початкового-І ступеня (53,6%), ІІ ступеня (18,6%) та ІІІ ступеня тяжкості (2,73%), а також їх залежність від віку та місцевих обтяжливих факторів.
2. У 115 пацієнтів із ЗЩА, які перебували на різних термінах активного періоду ортодонтичного лікування із встановленою незнімною ортодонтичною апаратурою, виявлено наступні захворювання тканин пародонта: хронічний катаральний гінгівіт (28,7%); гіпертрофічний гінгівіт (20,9%); ХГП початкового-І ступеня (26,1%); ХГП І ступеня (8,7%); локалізований пародонтит (8,7%); рецесії ясен (6,9%).

3. Отримані результати експериментальної оцінки гострої токсичності, шкірно- резорбтивної та іритативної дії ГКБ, розпрацьованої для ЛПК, засвідчили, що засіб є практично нетоксичним при пероральному шляху надходження; коефіцієнт 233 подразнювальної дії становив показник 5 (середній бал Ме (Q1÷Q3) – 5 (4÷5)), що у категорії небезпеки розцінюється як сполука з помірною подразнювальною дією на слизові оболонки; коефіцієнт кумуляції перевищував (Ккум&gt;8,2), що свідчило про слабку кумулятивну активність. В експериментальних тварин незначне недостовірне збільшення медіанних або середніх значень активності ферменту каталази, дієнових кон’югатів та кількості кінцевого продукту ПОЛ малонового діальдегіду свідчило про мінімальний вплив компонентів ГКБ на ПОЛ. Високою була активність ГКБ щодо стрептококів, Rothia sp. та псевдомонас (P. aeruginosa). Для S. aureus, S. pyogenes та C. albicans визначено динаміку зниження КУО при експозиції з препаратом ГКБ упродовж 40 хв.
4. За результатами доклінічних порівняльних досліджень рівня життєздатності, виміряних за допомогою MTT-аналізу та тест-аналізу ДНК-комет (генотокисичного впливу) на різних лініях псевдонормальних клітин ссавців і людини (мишачих фібробластів лінії BALB-3T3, людських кератиноцитів лінії HaCaT та мишачих макрофагів лінії J774.2) різних модифікацій ГКБ було встановлено, що саме запатентований засіб на рівні з препаратом порівняння «Холісал» не виявив генотоксичного ефекту на макрофагах мишей J774, враховуючи такі показники пошкодження ДНК як відсоток ДНК у «хвості» (6%) та OTL (0,4). Цито- і генотоксичності різних варіантів ГКБ засвідчили, що саме зразок з препаратом «Протефлазід®» у поєднанні з гель-основою був найменш токсичним для клітин і володів найбільш ефективною дією, як протектор ДНК. Оцінка про- та антиоксидантних властивостей ГКБ з часовою розгорткою за допомогою реактиву DPPH свідчила, що пролонгація лікувального ефекту пародонтальної пов’язки з ГКБ у ротовій порожнині упродовж 2-х годин є оптимальною. Антиоксидантні властивості ГКБ досягали максимального рівня на 2-гу год. (13,3 %), дещо знижуючись на 3-тю годину (7,2 %).

5. Вивчення ефективності проникнення розпрацьованої ГКБ в імітаційне середовище тканин пародонта, що складалось з трьох типів клітин ссавців і людини у напіврідкому агарі з використанням процедури електрофорезу дозволило встановити, що даний засіб найкраще сприяв проліферативній активності усіх 234 трьох типів піддослідних клітин (кератиноцити, фібробласти і макрофаги) ідостовірно (p≤0,05, P≤0,001) переважав дію препаратів порівняння («Холісал» і «Генгігель». Електрофорез клітинних систем потенціював цитостимулювальні і протекторні ефекти ГКБ за умови нанесення цього засобу на «+»-електрод. Дослідження з використанням експериментальної моделі клітинних культур в імітаційному середовищі продемонструвало значний потенціал електрофоретичної процедури для посилення проникнення компонентів ГКБ вглиб моделі тканин пародонта. Це є доказом того, що тривалість процедури електрофорезу в клініці може бути скорочена зі стандартних 15-20 хв на одну щелепу до 20-50 сек. Встановлено, що нові брекети більш інтенсивно втрачають катіони металів у культуральному середовищі, а, відповідно, і в порожнині рота, посилюючи тим самим ОC. Відтак ГКБ модулює здатність клітин протистояти ОС. 5. Керуючись результатами клінічної та індексної оцінки пародонтального статусу в пацієнтів основної групи, а також отриманими показниками ЛДГ ротової рідини, було встановлено, що застосування ЛПК дозволило скоротити у 3-3,5 рази термін підготовки до активного ортодонтичного періоду. Через 6 місяців активного періоду ортодонтичного лікування у пацієнтів основної групи простежували відсутність набряку ясен та кровоточивості, про що свідчили низькі залишкові показники BOP, API та GI – 0,28±0,2%, 3,04±1,85% та 0,06±0,06 балів на противагу показникам групи порівняння – 17,45±9,94% (р&lt;0,001), 73,96±29,89%, 0,34±0,31 балів (р&lt;0,01) та показники ЛДГ – 375,8±102,4 Од/л проти 774,5±177,8 Од/л у порівняльній групі, (р&lt;0,05). 6. У пацієнтів із ЗЩА після початку активного періоду ортодонтичного лікування з встановленням незнімної ортодонтичної апаратури формується ОС, що зумовлено активацією процесів ПОЛ на тлі недостатньою активністю ферментативної ланки антиоксидантної системи. Визначення активності ферментів антиоксидантного захисту (СОД – 89±6,675 % до лікування в основній групі та через три міс після встановлення незнімної ортодонтичної апаратури – 38±2,85% проти показників порівняльної групи – 91±6,825 % та 79±5,925% відповідно (p&lt;0,001) та КА – 40,04±25,03 Од/мл до лікування та 134,2±10,65 Од/мл через три 235 місяці активного ортодонтичного періоду проти відповідних показників порівняльної групи – 39,56±24,67 Од/л та 65±24,875 Од/л, (p&lt;0,001), а також біомаркер місцевої стресорної реакції – АА ротової рідини (аналогічні показники в основній групі – 2997±831,75 Од/л та 9673±536,75 Од/л проти показників порівняльної групи – 3002±831,75 та 4072±532,55 О Од/л, p&lt;0,001) можуть слугувати додатковими, проте не менш важливими діагностичними та прогностичними критеріями активності ОС, спричиненого незнімною ортодонтичною апаратурою та клінічної ефективності застосованого ЛПК, спрямованого на корекцію окисних метаболічних порушень в тканинах пародонта