УДК 342.7: 341.231.145

Гарасимів Оксана Юріївна. Вплив практики Європейського суду з прав людини на вдосконалення правозахисного законодавства в Україні (загальнотеоретичний аспект) :  дис. ... канд. юрид. наук : [спец.] 12.00.01, 08 / О. Ю. Гарасимів. - Львів, 2020. - 257 с. - Бібліогр.: с. 213-253 (429 назв).

Виконане дисертаційне дослідження дозволяє зробити такі висновки.

1. Удосконалення нормативно-правових гарантій у сфері захисту прав і свобод людини в Україні на підставі рекомендацій ЄСПЛ є одним із чинників, завдяки яким мінімізуються порушення конвенційних прав і свобод. Таке вдосконалення може здійснюватись не лише на основі заходів загального характеру, прямо висловлених Судом у його рішеннях проти України, а й на основі непрямих рекомендацій, які формально не є зобов’язуючими для держави.
2. Практикою ЄСПЛ є підстави вважати обов’язкові як для самого ЄСПЛ, так і для держав-учасниць Конвенції правові позиції щодо застосування норм Конвенції до конкретних суспільних відносин, викладені ЄСПЛ у його рішеннях, які мають використовуватися при вирішенні аналогічних справ.
3. Впливом практики ЄСПЛ на національні нормативно-правові гарантії прав і свобод людини є позитивна правотворча реакція компетентного органу держави на висловлені ЄСПЛ рекомендації та вказівки щодо удосконалення таких гарантій.
4. Вплив практики ЄСПЛ на вдосконалення нормативно-правових гарантій поділяється на наступні види:

1) за способом впливу:

а) прямий;

б) непрямий;

2) за юридичною природою нормативної підстави (джерела) впливу:

а) національний та
б) зарубіжний;

3) за онтичним (буттєвим) статусом впливу: а) реальний та б)
превентивний;

4) за повнотою дій держави щодо здійснення заходів, необхідних для
реалізації рекомендацій ЄСПЛ із вдосконалення національного законодавства з прав
і свобод людини:

а) завершений;

б) незавершений;

5) залежно від обсягу правовідносин, на врегулювання яких спрямований вплив практики ЄСПЛ:

а)загальний;

б) галузевий;

в) спеціальний.
5. З-поміж усіх констатованих ЄСПЛ у справах проти України упродовж 2008-2013 рр. порушень конвенційних прав і свобод людини щонайменше 1/5 спричинена недоліками саме національного правозахисного законодавства. 
6. Здійснено порівняльно-кількісну характеристику недоліків національного законодавства у сфері прав і свобод людини за галузевим критерієм (якщо загальна кількість згаданих недоліків приймається за 100 %):
а) недоліки цивільного процесуального законодавства констатовані у 71 рішенні (що становить 58,2 % від усіх проаналізованих рішень);
б) недоліки кримінального процесуального законодавства встановлені у 48 рішеннях (39,3 %);
в) недоліки цивільного права зазначені у 29 рішеннях (23,8 %);
г) недоліки кримінального права виявлені у 20 рішеннях (16,4 %);
ґ) недоліки конституційного права вказані у 3 рішеннях (2,5 %);
д) недоліки адміністративного судочинства констатовані у 3 рішеннях (2,5 %);
є) недоліки адміністративного права представлені в 2 рішеннях (1,6 %);
ж) недоліки конституційного процесу виявлені в 1 рішенні (0,8 %).
7. Аналіз виявлених ЄСПЛ недоліків національного правозахисного законодавства дозволив зробити висновок, що найбільша їхня кількість присутня в галузі кримінального процесуального права (18 видів недоліків, 14 з яких було усунуто з прийняттям КПКУ 2012 р.), а найменша (по одному законодавчому недоліку) – в галузях конституційного процесуального та цивільного процесуального права.
8. Виявлено 37 видів національних законодавчих недоліків у сфері захисту прав і свобод людини, які класифіковано за такими критеріями: 1) характер означених недоліків (відсутність норми, спрямованої на забезпечення та захист конвенційних прав і свобод або неефективність існуючих нормативно-правових гарантій таких прав і свобод); 2) зміст (за статтею Конвенції) конвенційного права і свободи, які мали б бути забезпечені відповідними законодавчими нормами (право на свободу та особисту недоторканність; захист власності; право на справедливий ; заборона катування; право на повагу до особистого та сімейного життя; свобода вираження поглядів; свобода зібрань та об’єднань; право на подання індивідуальної заяви; право на вільні вибори; право на оскарження у кримінальних справах; право 211 на ефективний засіб юридичного захисту); 3) вербальна форма виразу рекомендацій ЄСПЛ з усунення недоліків нормативно-правових гарантій конвенційних прав і свобод (прямі рекомендації та непрямі рекомендації); 4) галузевий критерій стосовно національних галузей права (недоліки публічного права та недоліки
приватного права).
9. Існують особливі механізми впливу практики ЄСПЛ на вдосконалення національних нормативно-правових правозахисних гарантій, залежно від тієї чи іншої форми такого впливу: а) реальний вплив у прямій формі забезпечується зовнішніми (діяльність ЄСПЛ та КМ РЄ) та внутрішніми (нормативно-правові приписи, що діють в кожній державі-члені РЄ) засобами; б) усі інші види реального впливу забезпечуються доброю волею самих держав та приписами ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» щодо проведення експертизи законопроектів та періодичних перевірок чинних НПА на відповідність Конвенції та практиці ЄСПЛ; в) превентивний вплив
забезпечується ще в процесі поточної комунікації відповідної держави з ЄСПЛ у зв’язку з підготовкою до розгляду ним певної справи; г) зарубіжний вплив забезпечується лише доброю волею та ініціативою держави, яка прагне узгодити своє законодавство з європейськими стандартами прав і свобод людини.
10. У концентрованій формі результати дослідження представлені у Зведеній таблиці (Додаток Д). За цими результатами можна запропонувати наступні рекомендації національному законодавчому та іншим правотворчим органам:
- звертати увагу передусім на прямі рекомендації ЄСПЛ щодо вдосконалення національного правозахисного законодавства з метою його гуманізації;
- виправляти існуючі у національній системі законодавства недоліки ще тоді, коли справа перебуває на розгляді ЄСПЛ, забезпечуючи тим самим більш широкі можливості для здійснення превентивного впливу практики Суду на вдосконалення нормативно-правових правозахисних гарантій прав і свобод людини в Україні;
- проводити аналіз усієї рубрики «Оцінка Суду», що міститься у рішеннях ЄСПЛ, з метою виявлення непрямих рекомендацій стосовно вдосконалення правозахисного законодавства України;
- впроваджувати ефективні законодавчі засоби національного правозахисту задля заповнення констатованих ЄСПЛ прогалин у законодавчому забезпеченні конвенційних прав і свобод.

УДК 004.8:61:34:17

Стаття присвячена дослідженню правових і етичних аспектів впровадження технологій штучного інтелекту (ШІ) у сферу охорони здоров’я. Застосування ШІ відкриває нові можливості для діагностики, лікування та прогнозування захворювань, надаючи медичним працівникам інструменти для прийняття більш точних і своєчасних рішень. Однак, разом з перевагами виникають значні виклики, зокрема щодо правового регулювання та етичних норм. Наголошено на необхідності створення комплексного підходу, що поєднує правове, етичне та технічне регулювання для ефективного впровадження ШІ у медичну практику. Забезпечення високих стандартів якості даних, прозорості алгоритмів і підзвітності розробників сприятиме безпечному та етичному використанню ШІ, що покращить якість медичних послуг та підвищить загальний рівень охорони здоров'я.

Проаналізовано закони про паліативну допомогу низки зарубіжних країн (Італії, Іспанії, Німеччини, Словаччини, Франції), визначено їх особливості, важливі для національного закону, необхідність прийняття якого визріла в Україні. Сформовано мозаїку стратегії спеціального закону крізь призму преамбули, понятійно-категоріального апарату і принципів. Розкрито авторське бачення контенту акта, у структурі якого мали б бути, зокрема, правовий статус паліативних пацієнтів, законних представників паліативних пацієнтів, членів їхніх сімей, а також правовий статус медичних працівників, які забезпечують надання паліативної допомоги. Обґрунтовано необхідність позначення ключової дефініції досліджуваної сфери саме як «паліативна допомога» (без хоспісної).

Висвітлено стратегічні вектори розвитку національного законодавства у сфері біо- логічної безпеки та біологічного захисту крізь призму аналізу нормативно-правової бази України та проєктних актів. На підставі Рішення Ради Європейського Союзу (CFSP) 2019/1296 від 31 липня 2019 року розкрито проблеми у сфері біологічної безпеки та біологічного захисту в Україні, на основі проєктного законодавства визначено шляхи їх подолання. Проаналізовано спільну площину для дослідження безпекової проблеми і фармацевтичної діяльності — тематику антибіотикорезистентності та нормативні заходи протидії їй.