UDC 618.14-006-089+616.346.2-002

Tumor formations of the tubes, hydrosalpinxes, pyosalpixes have a number of discrepancies in outpatient service examinations and intraoperative clinical diagnosis.
Purpose - to report a unique case with discrepancies between the preoperative diagnosis (pyosalpinx, hydrosalpinx) and the intraoperative and postoperative definitive findings (appendicular tumor, mucocele).
Clinical case. A 50-year-old woman, a 3-year-old Mirena IUD wearer, applied for examination for pain in the right iliac region and a slight rise in temperature to 37-37.5 over the past 10 days. The examination showed the movement of the tumor on the right up to 7-4 cm, sensitive on palpation, uterine fibroids, and appendices on the left without features. Other history, physical examination, and laboratory tests were not remarkable, and there was no leukocytosis as in inflammatory processes. Ultrasound and MRI showed neoplasms of the right appendages of 7-5-4 cm, avascular and uterine fibroids — 3 subserosal nodes of 10-5 mm each. Intraoperatively Intact 2 fallopian tubes were detected, a tumor formation of the appendix 3-2-3 cm without adhesions was isolated. Laparoscopic appendectomy was performed along with conservative myomectomy and bilateral salpingectomy. Histopathology showed mucocele without atypia, myomas nodules, and fallopian tubes without features.
Conclusions. In the formation of the right appendages of the uterus, a thorough preoperative diagnosis is required, which does not always give a definitive answer to the clinical diagnosis. Diagnostic laparoscopy, visual and operational clinical experience of the surgeon, cytological and histological examination of intra- and postoperative results make it possible to carry out adequate surgical treatment. Patients should be informed about doubts between outpatient and intraoperative diagnosis, possible changes in the intraoperative surgical plan. Prompt care should be provided in institutions with appropriate teams and equipment.
The research was carried out in accordance with the principles of the Helsinki Declaration. The informed consent of the patient was obtained for conducting the studies.

УДК 618.14-002:616.379-008.64:612.017

Анотація. Метою нашої статті було дослідження імунної відповіді у хворих із генітальним ендометріозом (ГЕ) та цукровим діабетом 2 типу (ЦД2). У дослідженні взяло участь 97 жінок із ГЕ, 57 з яких хворіли ЦД2. Пацієнтки були поділенні на дві групи: 1-ша група – особи з ГЕ (40 жінок) і 2-га група – особи з ГЕ і ЦД2 (57 жінок). Контрольну групу склали 22 жінки, без ознак ГЕ і які в анамнезі не мали ЦД2. Імунологічний статус оцінювали шляхом визначення показників клітинної та гуморальної ланок імунітету. Найбільш помітні зміни були у вмісті Т-лімфоцитів і NK-клітин. У хворих з ГЕ і ЦД2 достовірно знижується кількість Т-лімфоцитів (CD3+), а також відзначається виражене підвищення процентного вмісту NK-клітин (CD16+). При цьому у хворих 2-ої групи, виявлено більш значна зміна цих показників. У пацієнток з ГЕ, так і у пацієнток з ЦД2 і ГЕ була знижена кількість CD4+ і CD8+ субпопуляцій: у 1-ій групі різниця відносного вмісту хелперів з контролем була незначною і склала 4,4  %, у 2-ій групі – 15,3 % (р<0,05). Відносна кількість супресорів (CD8+) у жінок з ГЕ була в середньому на 6,6  %, нижча, ніж у контрольній групі, у жінок з ЦД2 і ГЕ – на 9,9  %. Виявлено зниження активованих Т- і В-лімфоцитів (CD25+) стосовно контролю у пацієнток обох груп: в 1-ій групі на 15,6  %, у 2-ій групі на 28,1  % (p<0,05). В цілому у пацієнток 1-ої групи ми відзначали зниження кількості CD19+ клітин, але в пацієнток 2-ої групи вміст цих клітин достовірно збільшився і в середньому на 15,4  % перевищував такі в контролі. Середній рівень ЦІК у хворих обох груп достовірно перевищив контрольні величини: у 1-ій групі на 18,3 % (p<0,05), а у 2-ій – на 28,8 % (p<0,05). Крім того, у пацієнток ГЕ виявлено підвищення вмісту в крові IgA і IgG на фоні нормального рівня IgM, у хворих з ЦД2 і ГЕ вміст усіх досліджуваних імуноглобулінів був підвищеним. У 1-ій групі вміст IgA перевищив контроль в середньому на 3,2  %, IgG – на 6,1  %, у 2-ій групі – на 8,4 % і 8,7  % відповідно, а рівнь IgM – на 10,4 %. Отже, при ГЕ на тлі ЦД2 відбувається порушення функціонування як клітинної, так і гуморальної ланки імунної системи. ЦД2 значно ускладнює перебіг ГЕ.

Abstract. The purpose of our study was to investigate the immune type in patients with genital endometriosis (GE) and type 2 diabetes (T2DM). The study involved 97 women with GE and 57 with T2DM. The patients were divided into two groups: group 1 – individuals with GE (40 women) and group 2 – individuals with GE and T2DM (57 women). The control group consisted of 22 women with no sign of GE and no history of T2DM. The immunological status was assessed by measuring indicators of cellular and humoral immunity. The greatest significant changes occurred in the combination of T-lymphocytes and NK cells. In patients with GE and T2DM, the number of T-lymphocytes (CD3+) significantly decreases, and there is also a significant increase in the percentage of NK cells (CD16+). In patients of the 2nd group, a more significant change in these indicators was revealed. In patients with GE, and patients with CD2 and GE, the number of CD4+ and CD8+ subpopulations was reduced: in the 1st group, the difference between helper cells and control was insignificant and was 4, 4 %, in the 2nd group – 15.3 % (p<0.05). The abundance of suppressors (CD8+) in women with GE was on average 6.6 %, lower in the control group, in women with T2DM and GE – by 9.9 %. A decrease in the activity of T- and B-lymphocytes (CD25+) was detected compared to the control in patients of both groups: in the 1st group by 15.6 %, in the 2nd group by 28.1 % (p<0.05). . In general, in patients of the 1st group, there was a decrease in the number of CD19+ cells, while in patients of the 2nd group, these cells significantly increased, on average by 15.4% having experienced the same in the control. The average level of CICs in patients from both groups significantly exceeded the control values: in the 1st group by 18.3% (p<0.05), and in the 2nd group – by 28.8% (p<0.05). In addition, in patients with GE, an increase in the content of IgA and IgG in the blood was found against the background of a normal level of IgM, in patients with T2DM and GE, the content of all studied immunoglobulins was increased. In the 1st group, the content of IgA exceeded the control by an average of 3.2 %, IgG – by 6.1 %, in the 2nd group – by 8.4% and 8.7 %, respectively, and the level of IgM – by 10,4 %. Therefore, with GE and T2DM, there is a malfunction of both the cellular and humoral links of the immune system. T2DM significantly complicates the course of GE.

УДК: 618.14-06-053.8/.86

Анотація. Гіперпластичні процеси ендометрія є морфофункціональним патологічним станом слизової оболонки матки, що характеризується дифузним або вогнищевим розростанням (проліферацією) залозистих та /або стромальних структур з переважним ураженням залоз функціонального або базального шару ендометрія. Метою дослідження була оцінка інформативності обстеження жінок пізнього репродуктивного віку щодо гіперпластичних процесів ендометрія за допомогою комплексної ультрасонографії з використанням кольорового доплерівського картування і доплерометрії на підставі аналізу власних спостережень та даних джерел сучасної наукової медичної літератури у порівнянні з результатами патоморфологічних досліджень. 138 пацієнткам пізнього репродуктивного віку проводили комплексне ультрасонографічне дослідження та біопсію або лікувально-діагностичне вишкрібання ендометрія. На підставі даних патоморфологічного дослідження діагностовано наступні види гіперплазії ендометрія: гіперплазія ендометрія, обмежена поліпом ендометрія; гіперплазія ендометрія без атипії; гіперплазія ендометрія з атипією. Відповідно пацієнток було ретроспективно розподілено на 3 клінічні групи. І група включала 47 хворих з поліпами ендометрія, ІІ група – 46 жінок з гіперплазію ендометрія без атипії, ІІІ група – 45 пацієнток з гіперплазією ендометрія з атипією. Співпадіння ультрасонографічних та патоморфологічних даних пацієнток І клінічної групи становило 76,59% (36 пацієнток), у ІІ групі – 93,47% (43 хворих), у ІІІ групі – 91,11% (41 жінка). Дослідженням виявлено, що при застосуванні ультразвукової допплерометрії при атипових формах гіперплазії ендометрія спостерігається зниження індексу резистентності судин в середньому на 43,51±1,0% (р<0,05) та достовірне зниження швидкості кровообігу в маткових артеріях на 17,52±2,0% у порівнянні з неатиповими варіантами. Результати дослідження та дані літератури свідчать, що зниження індексу резистентності судин можна вважати важливим діагностичним критерієм вірогідності гіперпластичних процесів ендомерія з атипією. Стверджено, що компресійна еластографія, як додатковий метод до стандартного алгоритму діагностики гіперпластичних процесів ендометрія, дозволяє на 7,42%±1,0 зменшити розбіжність результатів ультрасонографічних досліджень з патологоанатомічним діагнозом. Стверджено, що застосування комплексної ультрасонографії на етапі ранньої діагностики дозволяє запідозрити характер патологічного процесу і визначає покази для патоморфологічного дослідження.
Ключові слова: гіперпластичні процеси ендометрія, пізній репродуктивний вік, комплексна ультразвукова діагностика, патоморфологія.

Перекрут придатків матки найчастіше відбувається в жінок репродуктивного віку, проте може спостерігатись у будь-якому віці, починаючи від моменту народження і до 18 років [1,6,12]. Ця патологія становить близько 4% серед дівчат, які звертаються до хірургів із приводу гострого абдомінального болю [6,11]. Своєчасне встановлення діагнозу перекруту придатків матки часто буває утрудненим, що зумовлене відсутністю патогномонічних симптомів, а це, своєю чергою, спричиняє відтермінування хірургічного втручання [6,11,29]. Запізніле втручання призводить до зростання ризику розвитку некротичних змін у придатках матки, а також виникнення інших ускладнень, зокрема перитоніту, кровотечі, сепсису [15,26], а в подальшому – до зниження фертильності [28]. Донедавна стандартом хірургічного лікування дітей і дорослих із перекрутом придатків матки була оваріектомія через побоювання, що  тканина яєчника нежиттєздатна, а деторсія без видалення може спричинити тромбоемболію та розвиток злоякісного процесу в залишеному яєчнику [15,21,26]. На сьогодні хірургічна тактика лікування дівчат із цією патологією передбачає проведення деторсії, незважаючи навіть на некротичні зміни під час хірургічного втручання [2,4,14]. Слід зазначити, що питання проведення оваріектомії або деторсії за наявності перекруту придатків матки залишається предметом дискусій між дитячими хірургами та гінекологами [4,25].