UDC 616.65-006.6-089-07:616.633-07

At present, the identification of high-risk groups of localized prostate cancer (PCa) is highly relevant. Our previous research demonstrated that prostate cancer antigen 3 (PCA3) scores depend on the tumor zone of origin (TZO) and the tumor growth dominant pattern (TGDP).
The aim: to assess the prognostic value of PCA3 score for identifying postoperative 4–5 grade group according to the International Society of Urological Pathology 2014 (ISUP) classification in patients with localized peripheral zone prostate cancer with posterior TGDP (pPZ-PCa).
Materials and methods. PCA3 scores and correlations were assessed and compared in different PCa patient groups and subgroups based on TZO, TGDP, and ISUP grade. Receiver operating characteristic curve (ROC) analysis was used to evaluate the diagnostic significance of the model and determine the optimal PCA3 score cutoff for identifying ISUP 4–5.
Results. The PCA3 scores showed a significant (p<0.01) positive correlation (r=0.71) with ISUP grade in pPZPCa. PCA3 scores differed significantly (p<0.01) between ISUP 1–3 and 4–5 pPZ-PCa subgroups. ROC analysis demonstrated excellent performance with an AUC of 0.98 (95% CI: 0.95–0.99) for identifying ISUP 4–5 pPZ-PCa.
Conclusions. PCA3 scores demonstrated prognostic value for identifying postoperative ISUP 4–5 in pPZ-PCa.

УДК 616.65-006.6-091.8-079.4

Атипова залозиста гіперплазія (АЗГ) або аденоз передміхурової залози (АПЗ) – це псевдонеопластичний процес, який за своїми тканинно-архітектурними та цитологічними морфологічними особливостями може нагадувати аденокарциному простати. У сучасній фаховій літературі описується ціла низка клініко-морфологічних ознак, які зустрічаються як при АЗГ, так і при карциномах передміхурової залози. Це, по-перше, частота виникнення АЗГ, яка як і частота розвитку простатичних аденокарцином, наростає з віком пацієнтів. По-друге, аденоз – це, подібно до карцином передміхурової залози, мультифокальний процес. По-третє, частота виникнення АЗГ наростає у випадках паралельного розвитку неопластичного процесу, та, навпаки, – аденокарциноми простати частіше діагностуються у випадках аденозу. По-четверте, існують морфологічні особливості, властиві як для АЗГ, так і для злоякісних епітеліальних пухлин простати. Мета роботи – вивчення, аналіз та можливості застосування у практиці диференційно діагностичних критеріїв АЗГ та дрібноацинарних карцином передміхурової залози. Методи. У запропонованому для розгляду клінічному випадку в ході попереднього рутинного гістологічного дослідження біоптатів передміхурової залози 74-річного чоловіка було діагностовано аденоз. 
Результати та підсумки. Однак у результаті подальшого дослідження, а також з урахуванням даних імуногістохімічних реакцій, було верифіковано аденогенну карциному передміхурової залози.

 Отримані результати свідчать про високу інформативність біМРТ в діагностиці раку передміхурової залози. Застосування ВКД дозволило диференціювати клінічно значущий і незначущий варіанти пухлинного процесу, а також доброякісні зміни в тканинах передміхурової залози і може розглядатись у якості потенційного променевого маркеру РПЗ. 

УДК: 616.65-006-073.756.8-079.4

Кобільник Ю.С. Значення мультипараметричної та біпараметричної МРТ в диференційній діагностиці раку мередміхурової залози : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 / Ю. С. Кобільник - Львів, 2023. - 218 с. - Бібліогр.: с. 170-191 (178 назв). 

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення і практичне вирішення актуального наукового завдання, спрямованого на покращення результатів діагностики та лікування хворих на рак передміхурової залози, шляхом використання маркерів на основі мультипараметричної та біпараметричної МРТ.

1. Доведено, що за умови біопсії простати при PI-RADS≥3 чутливість та специфічність мпМРТ і біМРТ як у виявленні усіх ступенів РПЗ за ISUP, так і при виявленні лише кзРПЗ, були еквівалентними, бпМРТ порівняно з мпМРТ дозволяла зменшити на 5,4% виявлення кнРПЗ та збільшити на 15,2% виявлення кзРПЗ. Водночас, за умови біопсії при PI-RADS≥4, чутливість мпМРТ як у виявленні усіх ступенів РПЗ за ISUP, так і кзРПЗ, перевищувала цей показник бпМРТ і складала 85% проти 71% та 96% проти 82% відповідно (p<0,001); бпМРТ у порівнянні із мпМРТ виявляла на 2,1% менше кнРПЗ, проте, остання дозволяла виявити на 6,5% більше кзРПЗ. Такі дані виправдовують використання протоколу бпМРТ у хворих із низьким ризиком клінічно значимого РПЗ (ISUP>1).
2. Отримано статистично достовірну різницю між середніми значеннями ВКД у хворих із РПЗ порівняно із ДГПЗ, ХП та нормальною тканиною передміхурової залози. Застосування ВКД дифузійно-зважених зображень МРТ для диференціації РПЗ будь-якого ступеню за ISUP від не раку простати, при граничній величині відсікання 1,01×10⁻³ мм²/с продемонструвало чутливість та специфічність 97% та 92% відповідно (AUC=0,968; p<0,001), а для виявлення кзРПЗ при граничній величині 0,76×10⁻³ мм²/с – 96% та 96% відповідно (AUC=0,976; p<0,001). Крім цього, між значенням ВКД та категорією РПЗ за ISUP спостерігався сильний зворотній кореляційний зв'язок (r=-0,761; p<0,001), що дозволяє використовувати цей показник у якості діагностичного променевого маркеру раку простати, у якості неінвазійної «променевої біопсії».
3. Виявлено статистично достовірну різницю між середнім значенням ВКД дифузійно-зважених зображень МРТ N+ та N- лімфовузлів у хворих на РПЗ: 0,74±0,09×10^-3 мм²/с проти 1,05±0,23×10^-3 мм²/с (p<0,001, t=5,950), що дозволило проводити їх розрізнення із чутливістю та специфічністю 87% та 75% відповідно, при граничній величині відсікання 0,87×10⁻³ мм²/с (AUC=0,933; p<0,001).
4. Продемонстровано залежність виявлення ознак РПЗ за даними МРТ від гістологічного патерну утворення: пухлини, які не візуалізувались на МР-зображеннях (PI-RADS 1-2) у 100% випадків характеризувались розсіяним розташуванням залоз; для пухлин, які класифікувались як сумнівний результат (PI-RADS 3), були найбільш притаманними розсіяний варіант розташування залоз – 52-68%, малі крибриформні структури – 16,0-40% та проміжний варіант розташування залоз – 8,0-16,0%.
5. Отримано статистично достовірно вище середнє значення ВКД тканин простати у хворих на ДГПЗ, які не отримували лікування фінастеридом порівняно з тими, які його отримували: 1,16±0,16 та 0,84±0,12×10⁻³ мм²/с відповідно (<0,001). Спостерігалась сильна обернена кореляція між тривалістю застосування фінастериду та значенням ВКД підозрілої ділянки простати (r=0,721; p<0,05). Не виявлено відмінностей у середньому значенні ВКД в підгрупі хворих із ДГПЗ які отримували фінастерид порівняно з підгрупою хворих на РПЗ які не отримували даний препарат, та пацієнтів із кнРПЗ, які приймали таке лікування з приводу СНСШ (p>0,05), що має вплив на оцінку за системою PI-RADS і є фактором хибної інтерпретації МР-зображень на користь РПЗ.
6. Серед вивчених нами маркерів на основі ПСА найвищі показники чутливості та специфічності при виявленні РПЗ та лише кзРПЗ у пацієнтів із негативним чи сумнівним результатом мпМРТ (PI-RADS≤3) отримано при застосуванні щПСАпх, які знаходились у межах 93-100% та 89-92% відповідно (p<0,01). Отримані дані свідчать про високу діагностичну цінність щПСАпх, зокрема, для більш точної стратифікації хворих при визначенні показів до біопсії простати.
7. Розроблений на основі отриманих даних алгоритм, який включає променеві маркери МРТ-зображень із встановленими граничними величинами відсікання значення ВКД та молекулярних маркерів, спрямований на підвищення ефективності діагностики, диференціювання та лікування хворих на рак передміхурової залози.