УДК 618.15-002: 618.1/31-089

Проблема відновлення репродуктивного здоров’я жінок після невідкладних операцій з приводу гострої гінекологічної патології в останні роки набуває все більшої соціальної та медичної значущості. Це зумовлено як зростанням її частоти, так і віддаленими негативними наслідками – зниженням фертильності, розвитком больового синдрому, змінами гормонального гомеостазу тощо. Одним із проявів післяопераційної дисфункції організму є поява у пацієнток надмірної кількості вагінальних виділень. Однак цілеспрямовані дослідження стану вагінальної мікробіоти у жінок, що перенесли ургентні операційні втручання з приводу гострої гінекологічної патології, поодинокі, а результати суперечливі. Мета дослідження: оцінювання поширеності та характеру вагінальних виділень у жінок репродуктивного віку, які перенесли ургентні гінекологічні операції. Матеріали та методи. У досліджувану когорту увійшли 125 жінок репродуктивного віку. В основну групу включено 60 жінок репродуктивного віку, які були оперовані в ургентному порядку з приводу апоплексії яєчника, позаматкової вагітності, ускладненого новоутворення яєчника; у групу порівняння – 35 пацієнток, оперованих у плановому порядку з приводу гінекологічної патології; у контрольну групу – 30 умовно здорових жінок. Діагностику причин вагінальних виділень й інфікування збудниками, що передаються статевим шляхом, проводили методом pH-метрії, бактеріоскопічного та молекулярно-біологічного дослідження. Обстеження проводили на 5-у добу після операції. Результати. Перед плановим операційним втручанням бактеріальний вагіноз було діагностовано у 22,9% жінок групи порівняння, вульвовагінальний кандидоз – у 2,9%. Невідкладність операції з приводу гострої гінекологічної патології зумовила доопераційне визначення стану мікробіоти піхви тільки у 56,7% пацієнток основної групи з виявленням у 26,5% бактеріального вагінозу, у 17,7% – аеробного вагініту. Після операції порушення стану мікробіоти піхви було виявлено у 78,3% пацієнток основної групи та у 34,3% – групи порівняння (бактеріальний вагіноз – 53,3% і 31,4% відповідно). Висновки. Дисбіоз і запальні захворювання (аеробний вагініт) нижніх відділів статевих органів слід розглядати як один з чинників ризику виникнення гострої гінекологічної патології. Дисбіотичні процеси мають тенденцію до прогресування після операції, що зумовлює необхідність проведення передопераційної санації піхви для зменшення ризику розвитку післяопераційних ускладнень.

The problem of restoring women’s reproductive health after emergency operations for acute gynecological pathology has been social and medical significance in recent years. This is due to both the increase in its frequency and long-term negative outcomes – a decrease fertility rate, the development of pain syndrome, changes in hormonal homeostasis, etc. One of the manifestations of postoperative dysfunction in the organism is the appearance of an excessive amount of vaginal secretions in female patients. However, the targeted studies about the state of the vaginal microbiota in women after urgent surgical interventions for acute gynecological pathology are rare, and the results are contradictory. The objective: to assess the prevalence and nature of vaginal discharge in women of reproductive age after urgent gynecological operations. Materials and methods. The studied cohort included 125 women of reproductive age. The main group included 60 women of reproductive age after urgent operations because of ovarian apoplexy, ectopic pregnancy, complicated ovarian neoplasm; the comparison group – 35 patients after planned surgery for gynecological pathology; the control group consisted of 30 healthy women. The diagnosis of the causes of vaginal secretions and infection with sexually transmitted pathogens was carried out by the method of pH-metry, bacterioscopic and molecular biological research. The examination was carried out on the 5th day after the operation. Results. Before planned surgical operations, bacterial vaginosis was diagnosed in 22.9% of women in the comparison group, vulvovaginal candidiasis – in 2.9%. The urgency of the operation because of acute gynecological pathology led to the preoperative determination of the state of the vaginal microbiota in only 56.7% of patients in the main group, with the detection of bacterial vaginosis in 26.5%, aerobic vaginitis in 17.7%. After surgery, vaginal microbiota was abnormal in 78.3% of patients in the main group and in 34.3% – in the comparison group (bacterial vaginosis – 53.3% and 31.4%, respectively). Conclusions. Dysbiosis and inflammatory diseases (aerobic vaginitis) of the lower genital organs should be considered as one of the risk factors for acute gynecological pathology. Dysbiotic processes have a tendency to progress after surgery, which makes it necessary to carry out preoperative sanitation of the vagina to reduce the risk of postoperative complications development.

618.1- 036.11-089.888-089.168.1-06-02-084

 Дякунчак Ю. Р. Оцінка ризику та профілактика ранніх і пізніх порушень репродуктивного здоров’я жінок після ургентних гінекологічних втручань. : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 / Ю. Р. Дякунчак. - Львів, 2023. - 167 с. - Бібліогр.: с. 130-163 (312 назв). 

ВИСНОВКИ
   У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання сучасної гінекології щодо зниження частоти порушень репродуктивного здоров’я після ургентних гінекологічних операційних втручань у жінок репродуктивного віку шляхом удосконалення диференційованих лікувально-реабілітаційних заходів на основі вивчення клініко-параклінічних особливостей перебігу раннього та
пізнього післяопераційного періоду.
1. За даними ретроспективного аналізу встановлено, що реабілітаційна терапія в умовах реальної клінічної практики проводиться щодо обмеженого контингенту пацієнток, які перенесли невідкладні операційні гінекологічні втручання і переважно стосується пацієнток, які звертаються з приводу безпліддя. Відсутність патогенетично обґрунтованих інтра- та післяопераційних заходів після ургентних операцій з приводу
гострої гінекологічної патології зумовлює високий ризик вторинного безпліддя (ВШ=2,660, 95% ДІ 1,461–4,844); дисменореї (ВШ=6,926, 95% ДІ 3,524–13,612); нециклічного хронічного тазового болю (ВШ=12,613, 95% ДІ 6,304–25,234); АМК (ВШ=8,536, 95% ДІ 3,159–23,069); диспареунії (ВШ=1,918, 95% ДІ 1,047–3,513). У 27,5 % пацієнток розвивається дисменорея, у 34,5 % – нециклічний хронічний тазовий біль, у 19,5 % – диспареунія, у 15,5 % – аномальні маткові кровотечі за відсутності аналогічних порушень до операції; а частота безпліддя впродовж 2 років після ургентного операційного втручання зростає з 12,5 % до 23,5 % – у 1,9 разів.
2. Встановлено, що утворення функціональних кіст яєчників, як одного з факторів ризику апоплексії яєчників, свідчить про хронічну ановуляцію, корелює з частотою порушень менструального циклу у пацієнток основних груп – коефіцієнт кореляції Спірмена r=0,322 (прямий 126 помірний зв’язок (р=0,012). Значна частота запальної і дисгормональної патології, репродуктивних втрат, штучного переривання вагітності до ургентного операційного втручання, рецидиви ургентної гінекологічної патології зумовлюють низький рівень реалізації репродуктивної функції у пацієнток досліджуваної когорти (37,7 %). Порушення менструального циклу, первинна дисменорея вірогідно частіше спостерігаються у жінок з апоплексією яєчника як порівняно зі здоровими жінками, так із пацієнтками з позаматковою вагітністю (р<0,05), і складають підвищений ризик невідкладних операційних втручань за відсутності відповідного лікування (ВР=4,317, 95% ДІ 2,303 – 8,091). Ризик позаматкової вагітності є високим за наявності перенесених запальних процесів нижнього відділу генітального тракту; захворювань, що передаються статевим шляхом (хламідіоз, трихомоніаз), ЗЗОМТ ( ВР=2,779, 95 % ДІ 1,818 – 4, 248, NNT 1,649).
3. Незалежно від типу ургентної патології, що зумовила операційне втручання, в післяопераційному періоді спостерігається зростання рівня експресії як про- так і протизапальних цитокінів. При операціях з приводу апоплексії рівень ІЛ-6 зростає у 2,3 рази, з приводу позаматкової вагітності – у 3,2 рази, з приводу ускладненого утворення яєчника – в середньому у 4,1 рази, при планових операціях – лише у 1,9 рази. Найвища експресія протизапальних цитокінів спостерігається у пацієнток, оперованих з приводу позаматкової вагітності й ускладненого утворення яєчника лапаротомним доступом – рівень ІЛ-4 у сироватці крові пацієнток, оперованих з приводу порушеної позаматкової вагітності, зріс у 25,9 рази, а з приводу ускладненого утворення яєчника – у 38,5 рази. Корекція на тривалість доопераційного перебігу хвороби, тип операційного втручання та наявність дефіциту вітаміну D виявила відносно сильний зв’язок з більшою тривалістю періоду від моменту появи скарг до операційного втручання (коефіцієнт Пірсона С=0,456; критерій Хі квадрат 19,723; р<0,001); більшою операційною травмою (лапаротомія), (коефіцієнт Пірсона С=0,665; критерій Хі квадрат 127 106,798; р<0,001) та тяжким дефіцитом вітаміну D (коефіцієнт Пірсона С=0,527; критерій Хі квадрат 65,481, р<0,001).
4. Встановлено поширеність дефіциту вітаміну D у когорті пацієнтоу з ургентною гінекологічною патологією – в середньому 36,4 % та тяжкого дефіциту вітаміну D з рівнем 25(ОН) D в середньому 8,5 ± 1,7 нг/мл у 29,5 % жінок. Доведено, що дисбаланс про- і протизапальних цитокінів після невідкладних операційних втручань вірогідно пов’язаний із тяжким дефіцитом кальцидіолу.
5. Особливостями гормонального балансу жінок, що перенесли ургентні операції з приводу гострої гінекологічної патології є тривала стресіндукована гіперпролактинемія (15,0 %), нормогонадотропна дисфункція яєчників з ановуляцією ті недостатністю лютеїнової фази, зниження рівня АМГ у 61,1 % пацієнток з впливом хірургічних енергій на уражений яєчник до 12-го місяця після операції.
6. Факторами ризику рецидиву ургентної гінекологічної патології є несвоєчасна діагностика та відсутність або неадекватність корекції у післяопераційному періоді дисбіотичних і запальних процесів нижнього відділу генітального тракту (35,3 %) та метаболічних порушень (61,8 %), відсутність обстеження для виявлення гормонального дисбалансу (26,5 %); безсистемність і коротка тривалість гормональної терапії (55,9 %);
відсутність ранньої і повторної системної протизапальної і протизлукової терапії (41,2 %).
7. Застосування удосконаленого діагностичного та диференційованого лікувально-профілактичного комплексу заходів для пацієнток після ургентних гінекологічних операційних втручань дозволяє зменшити тривалість післяопераційного болю на 3,8 ± 0,3 доби, інтенсивність больових відчуттів з другої доби після операції у 2,9 рази; знизити частоту запальних і незапальних післяопераційних ускладнень у 8,9 разів; досягти клініко-лабораторної нормалізації стану мікробіоти піхви 95,5% - 98,3 % відповідно; забезпечити встановлення овуляторного МЦ з 128 повноцінною лютеїновою фазою і нормальним оваріальним резервом у 86,7% випадках проти 46,7 %; досягти бажаної вагітності природнім шляхом у 46,9 % випадках проти 22,7 % в умовах в умовах реальної клінічної практики.