УДК : 616.158-03-053.2:616.012.03

Зозуля Ольга Василівна. Клініко-генетична характеристика дітей з хворобою Гоше та перспективи покращення якості їх життя : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 228, 22 / О. В. Зозуля. - Львів, 2026. - 161 с. - Бібліогр.: с. 134 -153. (161 назва).

У виконаному дослідженні розв’язано актуальне наукове завдання – комплексно охарактеризовано клініко-генетичні особливості, біомаркери активності та детермінанти якості життя дітей із хворобою Гоше 1 типу, що дозволило поглибити розуміння гетерогенності перебігу захворювання та чинників терапевтичної відповіді. Отримані результати сформували наукове підґрунтя для персоніфікованого підходу до моніторингу та лікування ХГ1 у дитячому віці, поєднавши генетичний профіль, клінічні показники, біохімічні маркери та індикатори якості життя в єдину аналітичну модель.

  1. ХГ1 у дітей характеризується вираженою клінічною гетерогенністю, що зумовлена поєднанням генетичних, біохімічних та фенотипових чинників. Комплексний аналіз встановив широкий спектр проявів: від помірної анемії та тромбоцитопенії до спленомегалії > 15 см (зареєстровано у 100% дітей із генотипом N370S/84GG) та виражених кісткових уражень (p<0,05). Навіть за однакових мутацій GBA формуються різні клінічні фенотипи, що підтверджує варіабельність перебігу ХГ1.
  2. Статистичний аналіз продемонстрував значущі зв’язки між мутаційним статусом гена GBA та клінічними характеристиками ХГ1. Зокрема, у дітей з мутацією N370S/84GG частота тромбоцитопенії < 100 Г/л становила 86%, а рівень Lyso-GL1 після 5 років терапії залишався підвищеним у 67% випадків (p < 0,05), що свідчить про прогностичну цінність мутаційного статусу.
  3. Результати дослідження засвідчили високу клінічну ефективність ферментозамісної терапії іміглюцеразою. Через 5 років лікування у 85% дітей нормалізувалися показники гемоглобіну та тромбоцитів, у 78% відзначалося зменшення гепатоспленомегалії, а регрес кісткових проявів зафіксовано у 70% пацієнтів (p < 0,05). Водночас, не зважаючи на позитивну динаміку основних клініко-лабораторних показників, у частини дітей після проведеної терапії зберігалися окремі клінічні прояви захворювання. Зокрема спостерігалися болі в кістках (50 %) та підвищена втомлюваність (42 %). Ці симптоми частіше виявляли у пацієнтів зі складними генетичними  варіантами (p < 0,05).
  4. Рівень Lyso-GL1 продемонстрував високу інформативність як біомаркер активності хвороби та відповіді на лікування. Підвищення Lyso-GL1 асоціювалося із тяжчими кістковими змінами та більшою вираженістю гепатоспленомегалії (p <0,05). Динаміка біомаркера дозволила оцінювати відновлення кісткової системи та ефективність ферментозамісної терапії в індивідуальному режимі.
  5. Якість життя дітей з ХГ1 має прямий зв’язок із клінічним станом та ефективністю лікування. Виявлено статистично значущу кореляцію між тяжкістю спленомегалії, тромбоцитопенії, кістковими ураженнями та зниженням показників PedsQL (r = 0,62-0,78; p < 0,05). Після ≥ 5 років терапії покращення фізичного компонента QoL зафіксовано у 72% пацієнтів, психологічного – у 68%.

Задокументований клінічний випадок розвитку гострої лімфобластної лейкемії у дитини з ХГ1, який обґрунтовує необхідність онкологічної настороженості під час ведення таких пацієнтів. Отримані результати підтверджують доцільність персоніфікованого підходу до лікування, інтеграції клініко-генетичних даних, біомаркерів та показників якості життя при довготривалому спостереженні дітей із ХГ1.

УДК: 616.8-009.614-021.1:617.55-007.43-089

Ушневич Жанна Олександрівна. Реґіонарна анестезія в хірургії гриж передньої черевної стінки впрограмі швидкого відновлення :  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 / Ж. О. Ушневич. - Львів, 2025. - 214 с. - Бібліогр.: с. 172-200 (193 назви).

Ушневич Ж.О. Реґіонарна анестезія в хірургії гриж передньої черевної стінки впрограмі швидкого відновлення. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 222 – «Медицина» (22 – Охорона здоров’я) – Львівський
національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, Львів, 2025.
Мета дослідження полягала в покращенні якості періопераційного ведення пацієнтів, які переносять операції з приводу гриж передньої черевної
стінки шляхом застосування реґіонарної анестезії в програмі швидкого відновлення на підставі вивчення маркерів стресу, варіабельності ритму серця,
швидкості післяопераційного відновлення та ефективності знеболення. Обстежено та проаналізовано 91 пацієнта, які знаходилися на стаціонарному лікуванні у відділенні хірургії №3 Комунального некомерційного підприємства «Львівська обласна клінічна лікарня» за період з 2022 по 2025 рр.

УДК : 616.24-085.816.2-06:616.831]-001-005.1-036.11

Мерза Романа Орестівна.Обгрунтування вибору технології механічної вентиляції легень у хворих з гострим пошкодженням головного мозку  : [ спец.] 222, 22 / Р. О. Мерза - Львів, 2023 - 157 с. - Бібліогр.: с. 126-152 (205 назв).

Дисертаційна робота присвячена вивченню ефективності різних технологій механічної вентиляції легень у хворих з гострим пошкодженням головного мозку, їх впливам на гемодинаміку, запалення, киснево-транспортну систему крові.

Проведення даного дослідження дозволило зробити наступні висновки:

  1. Показами до переводу хворих з ГПГМ на МВЛ крім РаО2 менше 70 мм рт. ст. чи SpO2 < 90% при FiO2 > 0,45 треба вважати: частоту самостійного дихання < 10 або > 35 в 1хв, РаСО2 < 32 або > 55 мм рт. ст., особливо коли це супроводжується ознаками енцефалопатії (ейфорія, неадекватна реакція на навколишнє середовищие) та/або участю в акті дихання допоміжної мускулатури), оцінка за шкалою ком Глазго менше 10 балів (якщо є можливість оцініти) .
  2. Респіраторна терапія за технологією VCV у хворих з ГПГМ, яка проводилась за наступними параметрами вентиляції: Vt – 7-8 мл/кг ідеальної МТ, Rate (f) – 15-16 / хв,  І : Е = 1:1,5 – 1:1 (Ti = 1,5 – 2,5c), Insp Pause 0,3-0,4 c (або 15-20% від часу вдиху, або 5-10% від дихального циклу), РЕЕР – 8-9 см вод. ст., інспіраторний потік (VINSP) – 50-55 л/хв, FiO2 ≤ 60%, дозволяє утримувати нормодинамічний тип центральної гемодинаміки впродовж всього періоду МВЛ, сприяє стабілізації ознак запалення, протягом трьох діб сприяє відновленню постачання та споживання кисню та 2,3-ДФГ і АТФ еритроцитів.
  3. Респіраторна терапія у хворих з ГПГМ керована тиском проведена за загальноприйнятими параметрами за винятком того, що вже на початку МВЛ РЕЕР становить 8-9 см вод. ст. та не впливає негативно на неврологічний стан пацієнта, його гемодинаміку, на 5-6 добу знижує рівень інтерлейкінів. МВЛ керована по тиску вже протягом однієї доби сприяє нормалізації постачання кисню (VO2  197,5 ± 16,1 мл/хв·м2), що прямо корелювало з зростанням АТФ еритроцитів ( R=0,586087, p=0,002616) та 2,3-ДФГ (R=0,646353, р=0,043454).
  4. Летальність хворих з ГПГМ, тривалість перебування на МВЛ, частота виникнення нозокоміальної інфекції та частота невдалих спроб відлучення від МВЛ не залежить від того чи МВЛ проводиться за технологією з контролем по тиску чи об’єму.
  5. У хворих з ГПГМ МВЛ проведена за IntelliVent-ASV технологією (програма «пошкодження ЦНС») сприяла нормалізації показників гемодинаміки протягом першої доби МВЛ та корелювало зі зменшенням рівня лактату крові та прозапальних цитокінів. В той же термін відновлюється постачання та споживання кисню (відповідно 1080,5 ± 32,6 та 207,5 ± 13,1 мл/хв·м2) та корелює із стабілізацією показників 2,3-ДФГ еритроцитів (4,15 ± 0,12 мкмоль/ 1гНв) і АТФ еритроцитів ( 3,66 ± 0,11 мкмоль/ 1гНв ).
  6. Тривалість МВЛ за IntelliVent-ASV технологією у хворих з ГПГМ становила 9 ± 0,5 доби і достовірно відрізнялася від відповідного показника першої та другої груп хворих (відповідно - R=0,724089, p=0,000139 та R=0,672727, р=0,033041).
  7. З 80 хворих, яким МВЛ проводилася за IntelliVent-ASV технологією померло 14 хворих, і летальність склала 17,5%, що достовірно відрізнялося від відповідного показника хворих  першої (35,44%) та другої  (31,34%) груп хворих.
  8. Підтримка стабільного тиску в манжетці інтубаційної/трахеостомічної трубки в межах 28-29 см вод. ст. з допомогою пристрою «IntelliCuff» (Hamilton, Швейцарія) достовірно зменшує частоту виникнення нозокоміальної пневмонії та летальність.
  9. Проведення трахеостомії на 2-3 добу у хворих з ГПГМ, яким показана тривала МВЛ прямо корелює із зменшенням частоти позитивних бактеріальних дослідження виділень з трахеоброхіального дерева (R=0,625071, p=0,001868), а й із зменшенням частоти виявлення вентиляційно-асоційованої пневмонії (R=0,704122, p=0,000255).
  10. Адаптація хворих з ГПГМ до МВЛ з допомогою декмедетомідину в дозі 0,2 – 1 мкг/кг/год дозволяє проводити респіраторну терапію за вибраними параметрами, не суттєво впливає на показники гемодинаміки, яку при необхідності доцільно коригувати з допомогою внутрішньовенного введення кристалоїду. Застосування дексмедетомідину дозволяє оцінювати рівень свідомості хворих та можливість відлучення хворих від МВЛ.
  11. При вирішенні питання про відлучення хворих від МВЛ доцільно враховувати декілька моментів. По-перше треба оцінити хворих за шкалою VISAGE: VISual pursuit (стеження поглядом), Swallowing (ковтальний рефлекс), AGE (вік), оцінка за шкалою коми Глазго. По-друге необхідно врахувати результати тетради Гейла  (показати язик, стиснути руку в кулак  рук, можливіть підняти голову і зігнути ногу в коліні). По-третє доцільно вирахувати RSBI –індекс (rapid shallowbreathing index ( f  /Vt ).