ABSTRACT
Pregnancy-associated renal thrombotic microangiopathy is a rare condition with poor maternal outcome. Pregnancy may trigger atypical hemolytic uremic syndrome or thrombotic thrombocytopenic purpura. The article describes the clinical case of a 37-year-old woman who developed acute renal failure following complicated delivery. A turn-based differential diagnosis of atypical hemolytic uremic syndrome was performed. Unwarranted discontinuation of the targeted therapy with Eculisumab led to the development of chronic renal failure. Pregnancy-associated atypical hemolytic uremic syndrome is a life-threatening condition rarely seen in pregnancy making its early recognition difficult. As thrombotic microangiopathies require urgent treatment, plasmapheresis should be started as soon as they are suspected, followed by Eculisumab after the confirmation of the diagnosis of atypical hemolytic uremic syndrome. This may contribute to reducing maternal morbidity and mortality rates.
KEY WORDS: acute kidney injury, hemorrhage, atypical hemolytic-uremic syndrome
ILLUSTRATED STUDENT GUIDE is a study guide on histology, cytology and embryology for students of medical universities and academies of Ukraine. Its main purpose is to help students in self-preparing and in practical classes in studying microscopic slides of cells, tissues and organs, interpreting the obtained images and mastering specific histological and embryological terminology. The guideline was discussed and approved by Profile Methodological Commission for Medico-Biological Subjects. Protocol № 2, March 23, 2023.
Condensed bicyclic systems with thiadiazole core being annelated to other five-membered heterocycles such as 1,3-thiazole, imidazole or 1,2,4-triazole occupy prominent place in medicinal chemistry because of their broad spectrum of pharmacological activities. The combination of several heterocycles into a bicyclic system commonly provides much more interest in the enhanced activity profile of its analogs than their parent separate constituents. In this review, we summarized the literature data about the main approaches for obtaining and possible directions of structural modification of the most common 1,3,4-thiadiazole containing [5+5] annelated heterosystems as promising objects for modern medicinal chemistry.
Колективом кафедри гістології, цитології та ембріології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького укладений ілюстрований посібник, метою якого є допомогти студентам стоматологічного факультету при самопідготовці та на практичних заняттях у вивченні мікроскопічних препаратів клітин, тканин і органів, інтерпретації отриманих зображень та опануванні специфічної гістологічної та ембріологічної термінології. Запропонована структура посібника покликана допомагати студентам у вивченні матеріалу, а також підготуватися до здачі іспиту з гістології, цитології та ембріології. Навчальний посібник обговорено та затверджено на засіданні профільної методичної комісії з медико-біологічних дисциплін. Протокол № 1 від 19 січня 2023 року.
Генітальний герпес (ГГ) – це поширене захворювання, що передається статевим шляхом, спричинене вірусом простого герпесу (ВПГ), характеризується пожиттєвим інфікуванням та періодичною реактивацією. Донедавна ГГ частіше був викликаний типом ВПГ 2-го типу (ВПГ-2). Однак випадки первинної генітальної інфекції ВПГ 1-го типу (ВПГ-1) зараз є також дуже поширеними і в низці країн трапляються навіть частіше, ніж ВПГ-2 [1, 2]. У всьому світі на сьогодні понад 400 млн людей мають ГГ, спричинений ВПГ-2. У США майже кожен п’ятий дорослий (приблизно 40 млн осіб) має інфекцію ВПГ-2, причому щороку відбувається близько 1 млн нових інфікувань.
Первинне зараження ВПГ виникає внаслідок тісного контакту попередньо неконтактної людини з особою, яка активно виділяє вірус із поверхні шкіри або разом з виділеннями. Може спостерігатися продромальний період в інтервалі від години до кількох днів, на що вказують біль, поколювання, свербіж або печіння в місці проникнення вірусу. Пошкодження епітелію у воротах входу спричиняє розрив везикул, які виразкуються та повторно епітелізуються під час інкубації, яка триває близько двох тижнів. Під час первинного інфікування вірусна ДНК по аксонах переміщується до сенсорних гангліїв спинного мозку, де зберігається протягом усього життя. Реактивація ВПГ спричиняє ретроградну міграцію через аксон, його гілки або через контралатеральні аксони до шкіри та слизових оболонок.
Тоді як ВПГ-1 зумовлює інфікування ротової порожнини та геніталій, ВПГ-2 майже виключно призводить до захворювань статевих органів. ВПГ-1 і ВПГ-2 є поширеними інфекціями: у 2015–2016 рр. 47,8 і 12,1% населення США віком 14–49 років були серопозитивними щодо ВПГ-1 і ВПГ-2 відповідно Серопоширеність ВПГ-1 свідчить про інфікування порожнини рота та статевих органів, але ВПГ-1 є дедалі частішою причиною першого прояву ГГ. У більшості людей ГГ не розпізнається. У дослідженні National Health and Nutrition Examination Survey лише у 13% ВПГ-2-серопозитивних осіб був діагностований ГГ. Точна діагностика ГГ може бути реалізована за допомогою типоспецифічних молекулярних або вірусологічних тестів, якщо наявні генітальні виразки, і типоспецифічного серологічного тесту для виявлення антитіл, коли уражень немає.
Для лікування ГГ використовують або епізодичну противірусну терапію, коли пацієнти проходять короткі курси противірусної терапії під час рецидиву ГГ, або супресивну противірусну терапію, коли пацієнти щодня приймають ліки для запобігання рецидивам. Вірус може бути присутній у статевих шляхах без наявності симптомів, що сприяє його передаванню статевим партнерам або новонародженим. Крім того, ВПГ-2 корелює з
епідемією вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), при цьому ризик зараження ВІЛ серед осіб із ВПГ-2 підвищується в 3 рази порівняно з тими, хто не інфікований ВПГ-2