УДК 615.47-114:616-07-08;615.03;615.1/3, 616.036.82;615.8 

Tuberculous pleural lesions (exudative pleurisy, tuberculous empyema) remain an urgent clinical and social 
problem, especially in conditions of high comorbidity, consequences of COVID-19, migration processes, hostilities, 
and disruption of the organisation of drug supplies. Despite the effectiveness of first-line antituberculosis medi cines 
(isoniazid, rifampicin, pyrazinamide, ethambutol), the effectiveness of treatment of pleural forms is determined not 
only by the pharmacological properties of drugs, but also by their availability, the availability of appropriate 
dosages, fixed combinations, paediatric forms and confirmed production quality. Most clinical guide lines are based 
on data on pulmonary forms of tuberculosis, which leads to a lack of direct evidence for pleural localisations and 
emphasises the importance of a structured analysis of the range of drugs by manufacturer.
Objective — based on the modern evidence base, evaluate the clinical perspective and perform a manufacturer-
oriented content analysis of the first-line antituberculosis medicines assortment (dosage forms, dosages, fixed 
combinations, registration status) for tuberculous pleural lesions (pleurisy, empyema), considering the effective-
ness, safety, availability and continuity of treatment. Offer practical recommendations for clinicians (phthisiat-
rician, pulmonologist, family doctor), clinical pharmacist, healthcare manager, administration of the institution, 
protocol and formulary commission.
Materials and methods. A manufacturer-oriented content analysis of first-line antituberculosis medicines 
registered and approved for medical use in Ukraine in 2023—2025 was carried out. Data from international and 
national clinical guidelines (World Health Organization, American Thoracic Society, Centers for Disease Cont-
rol and Prevention, European Respiratory Society, Infectious Diseases Society of America, standards of the 
Ministry of Health of Ukraine), registration dossiers, official instructions for medical use and the State Register 
of Medicines were used. Good Manufacturing Practice (GMP) compliance, inclusion in national evidentiary 
documents, compliance with international recommendations were assessed. The grouping of drugs by 
manufacturers was carried out according to the Sturges’ formula; dosage forms, dosages, fixed-dose combinations, 
pediatric suitability and the availability of bioequivalence data were evaluated separately.
Results and discussion. A full range of dosage forms and dosages of first-line antituberculosis medicines 
necessary for the implementation of standard treatment regimens for pleural forms of tuberculosis has been 
identified. Differences between manufacturers in the presence of fixed combinations, low-dose and paediatric 
forms have been established, which determines the different level of their clinical suitability. The significance of 
penetration of drugs into the pleural space and the risks of subtherapeutic concentrations of rifampicin and 
pyrazinamide have been shown, which emphasise the importance of observing full-fledged regimens without 
interruption. Algorithms for the correction of adverse reactions, concomitant therapy and principles of intensive 
and continuation phases are analysed. Four groups of manufacturers were formed according to a comprehensive 
assessment of quality, availability, and stability of supply. An assortment of 41 drugs relevant for different patient 
categories, including children, has been identified. Gaps in fixed combinations and certain dosages have been 
identified, which require formulary and logistical solutions.
Conclusions. Manufacturer-oriented content analysis is an effective tool for optimising the pharmacotherapy 
of tuberculous pleural lesions, providing a structured assessment of the range of first-line antituberculosis 
medicines in terms of effectiveness, safety, availability of dosages and quality of production. The results obtained 
make it possible to form reasonable recommendations for TB doctors, clinical pharmacists, formulary and 
procurement commissions, considering the need for continuity of treatment, minimisation of risks of resistance 
and increased patient adherence. The study highlights the need for further clinical work aimed at optimising 
treatment regimens specifically for pleural forms of tuberculosis and the introduction of Therapeutic Drug 
Monitoring in at-risk groups.
Keywords 
Tuberculous pleural disease, pleuritis, pleural empyema, first-line antituberculosis medicines, content analysis, 
manufacturer assortment, clinical suitability. 

УДК 81’373:616-08

У статті здійснено комплексний лінгвістичний аналіз термінів фізичної терапії та реабілітації як структурно-семантичних і функційно-комунікативних складників сучасного біомедичного дискурсу. Актуальність дослідження зумовлена трансформацією медичної парадигми, переходом до біопсихосоціальної моделі охорони здоров’я та активною інтеграцією українського професійного мовлення у міжнародний науково-клінічний простір. Обґрунтовано, що терміни фізичної терапії та реабілітації функціюють не лише як номінативні одиниці терміносистеми, а як інструменти міждисциплінарної взаємодії, клінічної комунікації та людиноцентричного підходу до пацієнта. У роботі окреслено місце реабілітаційної термінології в структурі біомедичного дискурсу, проаналізовано її міждисциплінарний характер, зумовлений помежів’ям медицини, фізичної терапії, ерготерапії, психології, соціальної роботи та мовної терапії. Здійснено класифікацію термінів за галузевою належністю, структурою, походженням і семантикою, виявлено продуктивні моделі термінотворення та способи адаптації іншомовних запозичень в українській фаховій мові. Особливу увагу приділено метафоричним і епонімним термінам, їхній когнітивній доцільності та нормативності у клінічній документації.
Проаналізовано типові семантичні неточності, кальки, зросійщені й застарілі одиниці та запропоновано нормативні варіанти відповідно до сучасних мовних, етичних і правових стандартів. Зроблено висновок, що системне впорядкування термінів фізичної терапії та реабілітації як складників біомедичного дискурсу є необхідною умовою уніфікації реабілітаційних протоколів, підвищення якості професійної комунікації та подальшого розвитку української біомедичної терміносистеми. Ключові слова: фізична терапія, реабілітація, термінологія, терміносистема, біомедичний дискурс, міждисциплінарна комунікація, нормативність, людиноцентричний підхід

УДК : 616-001.17:355-079.4-004.8-089-037

Фармага Тарас Ігорович. Оптимізація діагностики та лікування ран опікового ґенезу : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 / Т. І. Фармага. - Львів, 2025. - 182 с. - Бібліогр.: с. 159 -174 (148 назв).

У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання — підвищення ефективності діагностики та лікування хворих з опіковими ранами шляхом інтеграції цифрової планіметрії та безконтактної термографії, розроблення прогнозуючої моделі для обґрунтованого вибору хірургічної тактики та удосконалення методики хірургічного лікування.

1. Розроблено комп‘ютерну програму «Аналізатор рани», що забезпечує швидке, точне та безконтактне вимірювання площі рани з можливістю збереження й обробки даних; може широко застосовуватись у практичній хірургії як об‘єктивний інструмент контролю загоєння, а його точність, підтверджена порівнянням із методом R. W. Sessions, становить: ширина — 98,96 % ± 1,28 %, довжина — 99,43 % ± 0,79 %, радіус — 99,61 % ± 0,65 %, периметр — 98,96 % ± 1,19 %, площа — 99,52 % ± 0,67 %.
2. Підтверджено, що безконтактна термографія є надійною, неінвазивною та економічно ефективною методикою диференціації поверхневого та глибокого опіків, згідно якої температура здорової шкіри становить 34,7 °C (34,4–35,1 °C), що вище за глибокий опік (32,4 °C; 32,0–32,8 °C) і нижче за поверхневий (35,8 °C; 35,5–36,2 °C), температурні різниці: здоровий – поверхневий опік 1,1 °C (0,7–1,5 °C), здоровий – глибокий опік 2,3 °C (2,2–2,4 °C), поверхневий – глибокий опік 3,4 °C (3,0–3,8 °C).
3. Доведено, що комплексна оцінка глибини опікових ран із використанням клінічних та інструментальних маркерів володіє високою прогностичною значущістю для об‘єктивної диференціації поверхневих та глибоких уражень: капілярний рефіл (AUC = 0,81), колір рани (AUC = 0,70), характер пухирів (AUC = 0,63) та температурні показники (AUC = 0,94– 0,99), що підвищує точність діагностики та забезпечує надійну основу для вибору оптимальної хірургічної тактики.
4. Створено модель штучного інтелекту, що інтегрує клінічні, планіметричні та термографічні дані і забезпечує високу точність диференціації глибини опікових уражень (Accuracy ≈ 96,8%; F1-score = 0,97), де найінформативнішими ознаками виступали термографічні параметри.
5. Запропоновано та впроваджено методику тангенціального висічення з одночасною аутодерматопластикою, доповнену термографічним контролем і цифровими технологіями оцінки глибини рани, яка дозволила оптимізувати обсяг висічення, зменшити кількість оперативних втручань (з 3,0 ± 1,4 до 1,6 ± 0,9 втручань), частоту інфекційних ускладнень (з 31,0 % до 16,4 %) та інших ускладнень (з 53,4 % до 25,4 %), скоротити термін загоєння ран (з 28,3 ± 5,4 до 15,5 ± 3,9 доби) і забезпечити кращі функціональні та косметичні післяопераційні результати.