Introduction. The increasing number of complications with blood transfusions has led to an increased risk of mortality and the need for complex, expensive, long-term treatment. Auto blood is an alternative method for managing intraoperative blood loss, potentially reducing these risks.
Preoperative auto-blood deposition minimizes the need for allogeneic blood transfusions in various surgical procedures. Studies have shown mixed results regarding its efficacy and safety.
The aim of the study: To evaluate the benefits of preoperative auto-blood collection followed by intraoperative infusion for patients diagnosed with abdominal aortic aneurysms and T2DM, especially when compared to alternative methods of blood loss management.
Materials and methods: 341 case histories of patients aged 56 to 73 years were carefully analyzed, with a distribution of 67 women and 274 men. The treatment was performed in the Department of Vascular Surgery of the Lviv Regional Clinical Hospital for ten years, from 2014
to 2024.
Results. A retrospective analysis showed that successful surgical outcomes and postoperative recovery were strongly associated with proper blood loss management during surgery. Patients who underwent preoperative auto-blood collection did not have problems related to blood transfusions,
unlike those who received donated blood.
Conclusions. Using auto blood significantly reduces the likelihood of perioperative complications in patients with type 2 diabetes mellitus. This approach demonstrates a significant advantage over the use of allogeneic transfusions for patients undergoing surgery for uncomplicated
abdominal aortic aneurysms.
Key words: diabetes, autoblood, insulin resistance, cardiovascular diseases, varicose disease.
This article presents the data on the effectiveness of the treatment complex we developed on the activity of bone remodelling markers in the oral fluid during the treatment of generalized periodontitis,depending on the blood group.
Objective of the research was to identify dominant morphometric features of periodontal phenotype and anthropometric parametrs of the maxillary central incisor in patients with generalized periodontitis and various blood types.
УДК 577.1:612.015
Тетрахлорметан (CCl 4 ) є токсичною хімічною речовиною, відомою у наукових дослідженнях як модель для вивчення ураження
паренхіматозних клітин печінки. Механізми токсичності CCl 4 включають активізацію процесів пероксидного окиснення ліпідів, інтенсивне утворення вільних радикалів і, в результаті, порушення балансу про-/антиоксидантів. Метою роботи було вивчити вплив ліпосомального препарату “Бутаінтерсил” на активність глутатіонової системи антиоксидантного захисту та інтенсивність процесів пероксидного окиснення ліпідів у крові щурів за умов токсичного ураження тетрахлорметаном. Дослідження проводилися на білих статево-зрілих молодих щурах-самцях лінії Вістар масою тіла 180–200 г, яких утримували в інститутському віварії Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок. У крові щурів досліджували зміни активності глутатіонпероксидази та рівня відновленого глутатіону, а також рівні продуктів пероксидного окиснення ліпідів: гідроперекиси ліпідів та ТБК-активних продуктів. Розвиток оксидаційного стресу у щурів першої дослідної групи супроводжувався пригніченням активності глутатіонової системи антиоксидантного захисту, на що вказувало зниження у їх крові активності глутатіонпероксидази та рівня відновленого глутатіону. Водночас спостерігали в інтоксикованих тварин посилення процесів пероксидного окиснення ліпідів, а саме зростання у їх крові рівня гідроперекисів ліпідів та ТБК-активних продуктів протягом усього періоду досліджень. Дослідження показали, що при отруєннях різного походження варто використовувати препарати, які зменшують утворення активних форм кисню та процеси ліпопероксидації, а також проявляють антиоксидантну дію та стабілізують клітинні мембрани. Особливе місце серед таких препаратів займає ліпосомальний препарат “Бутаінтерсил”. Даний препарат забезпечує стабілізацію біологічних мембран. Ліпосомальний препарат “Бутаінтерсил” сприяв пригніченню процесів пероксидного окиснення ліпідів та активізації системи антиоксидантного захисту, що підтверджується високим вмістом відновленого глутатіону та активністю глутатіонпероксидази. Завдяки антиоксидантним властивостям, препарат проявив позитивний вплив на активність мембранозалежних ензимів та зменшив рівень ендогенної інтоксикації, що дозволяє
рекомендувати його до включення у схеми профілактики токсичних уражень печінки, викликаних хімічними сполуками.