Часто в засобах масової інформації, в соціальних мережах, веб-сайтах при висвітленні медичної тематики, просуванні медичного бізнесу публікуються фотографії пацієнтів. Такі дії нерідко межують з дотриманням права на приватність.
У медичних справа (справах, пов’язаних з правовідносинами у сфері медичного обслуговування) важливе значення має таке процесуальне джерело доказів як висновок експерта.
Кримінальний кодекс є своєрідною межею свободи при обранні людиною поведінки та свободи реальної – після зробленого вибору. Отож, формується конституція свободи людини, обмеження якої окреслені кримінальним кодексом.
Проблематика персональних, зокрема медичних, даних перманентно на вістрі актуальності через уразливість сфери і чутливість у цьому контексті прав людини. Відзначимо, що гарантії захисту медичних даних є як конвенційними (ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі — Конвенція)), так і конституційними (ст. 32, 34 Основного Закону України). У рішенні Європейського суду з прав людини (далі — ЄСПЛ) у справі «Л. Х. проти Латвії» [1] зазначено: Конвенція залишає державам широку свободу розсуду щодо балансу між конфіденційністю медичних даних та необхідністю збереження конфіденційності пацієнтів у медичній професії, а також в наданні медичних послуг взагалі. Аби не допустити при балансуванні порушення прав людини необхідно мати чітке і визначене законодавство в цій царині, що слугуватиме нормативною превенцію. Запровадження електронної системи охорони здоров’я має свої переваги та недоліки, останні з яких породжені насамперед нормативними недоліками.
Умови воєнного часу актуалізують проблематику прав людини, адже в такий особливий період загроза порушення досягає апогею. Євроінтеграційний вектор України, вкотре повертає до практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ), аби формувати національну доктрину та практику в праволюдинній системі координат.