УДК 616.13-002-036-053.2-07:616.155.02

Kawasaki disease (KD) is an acute systemic vasculitis that is the most common cause of acquired heart disease in children under 5 years of age with hyperthermia. Diagnosis of KD is a clinical challenge, given the wide range of clinical manifestations and similarities with many viral and bacterial diseases. Purpose - to describe a clinical case of refractory КD in a three-month-old girl with an emphasis on the importance of echocardiography and coronary angiography for the final verification of the disease, urgent initiation of treatment with minimal suspicion of КD. Clinical case. The article reports on a three-month-old patient with a difficult diagnosis of refractory form of КD. The disease debuted with hyperthermia, enterocolitis, obstructive bronchitis, and hepatoliver syndrome. The manifestations of skin exanthema were initially considered as an allergic dermatitis to the use of a cephalosporin antibiotic. Multisystemic inflammatory syndrome associated with SARS-CoV-2 infection was suspected. After the use of immunosuppressive therapy with mega-doses of dexamethasone and intravenous human immunoglobulin 2 g/kg/day for 3 days, clinical improvement was achieved. Subsequently, the haemogram showed an increase in neutrophilic hyperleukocytosis to the appearance of blast cells, hyperthrombocytosis and severe anaemia. A differentiation was made between a leukemic reaction, the debut of myeloproliferative disease, juvenile myelomonocytic leukaemia. Against the background of a rapid decrease in the number of leukocytes, the girl developed hyperthermia, migratory intermittent maculopapular rash, and foots edema. Laboratory findings included thrombocytosis and an increase in acute-phase parameters. Echocardiography revealed left ventricular dilation, a small amount of excess fluid in the pericardium, dilatation of the left coronary artery evenly to the bifurcation. Computed tomography revealed giant coronary artery aneurysms, which gave grounds to diagnose KD

УДК: 616.53-002:616.155.3-008.13]-085.8-078.73

Introduction. Acne is one of the most common dermatological diseases. It may have a chronic course, leaving permanent marks, and in last years has been tending to have more and more severe clinical course with widespread skin lesions. According to recent studies, the development of acne is due to the combined effect of endogenous and exogenous factors, among which endocrine diseases, disorders of metabolic processes, reduced systemic immunity and phagocytic ability of mononuclear phagocytes and granulocytes at various stages of phagocytosis of pyogenic cocci, which contributes to more severe clinical course, and frequent relapse of this diseases. It was also proved that the intestinal microbiota plays an important role in the formation of homeostasis and immune response. The Objective of the study is to determine the evolution of phagocytosis indices in patients with acne under different comprehensive treatments, using oral antibiotics, immunotherapy (PRPtherapy), probiotics, low-dose birth control pills and IPL- therapy.
Materials and methods. We observed 93 women with acne aged from 18 to 25 years old. In 19 (20.43%) patient mild acne was diagnosed, in 41 (44.09%) – moderate acne, in 33 (35.48%) persons – severe acne, 54 (58.06%) persons suffered from acne up to 1 year, 39 (41.93%) – from 1 to 3 years. To assess the state of phagocytosis in patients with acne vulgaris, we determined phagocytic activity (PA) and phagocytic index (PI) of polymorphonuclear leukocytes, nitro blue tetrazolium recovery test (NBT test spontaneous) and NBT-test pyrogenal stimulated by recognized methods.
Results. Analysis of the studied parameters of phagocytosis at the end of treatment showed a significant increase in patients of the core group who were administered a comprehensive treatment which included oral antibiotic, probiotic, and low-dose birth control pills, PRP-therapy and IPLtherapy, as compared with the patients of other groups under study.
Conclusions. Using combined therapy for women with acne occurring against the backdrop of a sluggish process of phagocytosis and concomittant intestinal dysbiosis leads to normalization of the leading indices of phagocytosis (PI, PA, NBT tests both spontaneous and stimulated), and enchances their phagocytic activity both during capture and formation of bactericidal activity and in the final stages of phagocytosis justifying the feasibility of a combined use of antibiotics, probiotic, low-dose birth control pills PRP-therapy and IPL-therapy in the treatment of acne.
Key words: acne, phagocytosis, probiotic, PRP-therapy, IPL-therapy, low-dose birth control pills. 

УДК 616.311.2-002+616.314.17-008.6:616.12-005.4]-085.272-07(048.8)

Реферат. Плейотропные эффекты статинов при лечении генерализованного пародонтита у пациентов с ишемической болезнью сердца: клинические и экспериментальные исследования (обзор литературы). Мартовлос (Годована) О.И., Скибчик О.В., Соломенчук Т.М. Высокая распространенность генерализованного пародонтита у больных ишемической болезнью сердца (ИБС) диктует необходимость совершенствования существующих методик и поиска новых путей пародонтологического лечения данной категории кардиологических больных. Статины группа гиполипидемических препаратов, которые широко применяются в качестве лекарственных средств первичной и вторичной профилактики сердечно-сосудистых заболеваний, в основе которых есть атеросклеротическое повреждение сосудов. Кроме функции снижения холестерина, статинам присущ целый ряд плейотропных эффектов, в том числе и противовоспалительных, иммуностимулирующих, антибактериальных, антиоксидантных, а также остеотропных эффектов. В результате анализа научных работ отечественных и зарубежных авторов, посвященных изучению влияния плейотропных эффектов статинов на состояние тканей пародонта, установлено улучшение пародонтологических показателей, в частности структуры десен, уменьшение глубины пародонтальных карманов, кровоточивости десен и подвижности зубов у пациентов, принимавших статины. Экспериментальные исследования in vitro и in vivo демонстрируют снижение уровня провоспалительных цитокинов (IL-6, IL-8, IL-1β, TNF и др.), которые играют ключевую роль в развитии генерализованного пародонтита, а также ускорение репаративных процессов в костной ткани альвеолярного отростка с участием статинов местного применения. Несмотря на перспективность использования статинов в качестве основного или дополнительного медикаментозного средства при лечении заболеваний пародонта, вопрос дозировки и способ местного введения препарата во избежание нежелательных побочных эффектов остается спорным и требует дальнейших исследований

The high prevalence of generalized periodontitis in patients with coronary artery disease (CAD) requires improving the existing ways of periodontal treatment of this category of cardiac patients and finding new ones. Statins are a group of lipid-lowering medications that are widely used for primary and secondary prevention of cardiovascular diseases due to atherosclerotic vascular lesions. In addition to the cholesterol-lowering effect, statins have several pleiotropic effects, including anti-inflammatory, immune-stimulating, antibacterial, antioxidant, osteotropic etc. The analysis of scientific studies of native and foreign authors devoted to studying the influence of pleiotropic effects of statins on the condition of periodontal tissues revealed improvement of periodontal indicators, in particular, gum structure, reduction of the periodontal pockets depth, gum bleeding, and tooth mobility in patients on statin therapy. Experimental in vitro and in vivo studies show a decrease in proinflammatory cytokines (IL-6, IL-8, IL-1β, TNF-a, etc.), which play a key role in the development of generalized periodontitis, as well as the acceleration of reparative processes in alveolar bone tissue when administering topical statins. Despite the prospects of using statins as the main or additional agent in the treatment of periodontal diseases, the question of dosage and method of local delivery of the medication for avoiding the undesirable side effects remains controversial and requires further research.

Abstract. Pleiotropic effects of statins in treatment of generalized periodontitis in patients with coronary artery disease: clinical and experimental study (literature review). Martovlos (Hodovana) O.I., Skybchyk O.V., Solomenchuk T.M.

The high prevalence of generalized periodontitis in patients with coronary artery disease (CAD) requires improving the existing ways of periodontal treatment of this category of cardiac patients and finding new ones. Statins are a group of lipid-lowering medications that are widely used for primary and secondary prevention of cardiovascular diseases due to atherosclerotic vascular lesions. In addition to the cholesterol-lowering effect, statins have several pleiotropic effects, including anti-inflammatory, immune-stimulating, antibacterial, antioxidant, osteotropic etc. The analysis of scientific studies of native and foreign authors devoted to studying the influence of pleiotropic effects of statins on the condition of periodontal tissues revealed improvement of periodontal indicators, in particular, gum structure, reduction of the periodontal pockets depth, gum bleeding, and tooth mobility in patients on statin therapy. Experimental in vitro and in vivo studies show a decrease in proinflammatory cytokines (IL-6, IL-8, IL-1β, TNF-a, etc.), which play a key role in the development of generalized periodontitis, as well as the acceleration of reparative processes in alveolar bone tissue when administering topical statins. Despite the prospects of using statins as the main or additional agent in the treatment of periodontal diseases, the question of dosage and method of local delivery of the medication for avoiding the undesirable side effects remains controversial and requires further research.

УДК 611.216.2-053:616.216.2-053

Василів Марта-Анастасія Любомирівна. Особливості індивідуальної мінливості лобової пазухи людини у віковій динаміці :  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 /  М.-А. Л. Василів  - Львів, 2024. - 195 с. - Бібліогр.: с. 154-177 (203 назви).

У дисертаційній роботі подано теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального наукового завдання, що полягає у з’ясуванні особливостей та варіантів будови лобової пазухи у осіб зрілого віку різної статі та дослідження закономірностей її морфологічних змін у віковому аспекті.
1. За даними рентгенографії в рандомізованій вибірці обстежуваних осіб виявлено 4 варіанти форми лобових пазух, які зустрічаються з різною частотою: грибоподібна (40%), колбоподібна (20%) бобоподібна (6%), та трапецієподібна (14%). У 10% осіб виявлено одно- або двобічну аплазію лобових пазух. Симетричність форми лобових пазух виявлено у 90% обстежених осіб. За даними комп’ютерної томографії найчастіше лобові пазухи мають грибоподібну форму (у 70% жінок та 85% чоловіків). У 85% обстежених жінок та 75% обстежених чоловіків пазухи є симетричними за формою. При цьому у 30% жінок та 15% чоловіків лобові пазухи симетрично мають форму трапеції, а у 55% жінок та 60% чоловіків – грибоподібну форму. У 5% обстежених жінок та 5% обстежених чоловіків візуалізовано лобові пазухи бобоподібної форми, ще у 5% чоловіків –колбоподібної форму (у всіх випадках – односторонньо). У 10% обстежених чоловіків та у 15% обстежених жінок локалізація лобової пазухи в
різних частинах лобової кістки є асиметричною. Найчастіше (у 75% обстежених чоловіків та у 70% обстежених жінок) лобові пазухи грибоподібної або трапецієподібної форми локалізуються в носовій, надорбітальній та лусковій частинах лобової кістки, найрідше (у 5% обстежених чоловіків) пазухи бобоподібної форми локалізуються тільки в носовій частині лобової кістки. 2. За даними рентгенографії лінійні розміри лобових пазух у осіб чоловічої статі є вищими, ніж у жінок (за винятком висоти лівої лобової пазухи у віковій групі після 35 років) і мають вікову тенденцію до зниження (за винятком висоти правої лобової пазухи у чоловіків). За даними комп’ютерної томографії максимальні показники висоти, ширини та глибини лобових пазух у чоловіків зрілого віку є більшими, ніж у жінок. Об’єми лобових пазух у чоловіків є істотно більшими, ніж у жінок, виняток складають ліві пазухи у групі до 35 років. У чоловіків вікова динаміка об’єму лобових пазух співпадає справа з динамікою показників їх ширини, а зліва – з динамікою висоти, ширини та глибини. У жінок вікова динаміка об’єму лобових пазух справа співпадає з динамікою їх ширини, а зліва – глибини. Лінійні та просторові розміри лобових пазух мають виражену асиметрію, Найбільші лінійні розміри мають пазухи грибоподібної форми, найменші – колбоподібної і бобоподібної форм, найбільш варіабельними є розміри пазух трапецієподібної форми. 3. У 70% жінок та 60 % чоловіків носо-лобові співустя мають позитивну оцінку з обох сторін, у 10% жінок та 10% чоловіків – лише з однієї сторони. У 20%
жінок та 10% чоловіків носо-лобові співустя мають негативну оцінку з однієї сторони. У 30% жінок та 20% чоловіків носо-лобові співустя мають нейтральну оцінку з однієї сторони, ще у 20% чоловіків – з обох сторін. Позитивну оцінку носо-лобові співустя у жінок мають частіше справа у чоловіків зліва. Діаметр носо-лобового співустя і у чоловіків і у жінок характеризується значною варіабельністю 2,9 – 10,2 мм. у жінок та 4 –10,2 мм у чоловіків. У чоловіків він більший, ніж у жінок симетрично з обох сторін. У жінок вузький діаметр (менше 7,5 мм) встановлено у 50% симетрично з обох сторін, у 40% - лише з однієї сторони, широкий діаметр виявлено, відповідно, лише у 30% обстежених жінок справа та 20% зліва. У чоловіків широкий діаметр виявлено симетрично з двох сторін у 50% обстежених, з однієї сторони – ще у 20%. У 20% обстежуваних чоловіків виявлено вузький діаметр співустя з обох сторін симетрично. 4. Найчастіше в обстежуваній групі осіб зрілого віку візуалізується друга
категорія прохідності носо-лобового співустя (50%), найрідше – четверта категорія (10%). Частота візуалізації носо-лобового співустя першої та третьої категорій становить 45% та 30% відповідно. Симетричність категорій прохідності носо-лобового співустя у чоловіків становила 80% і була удвічі вищою, ніж у жінок, у яких становила всього 40%. У чоловіків найчастіше виявляли першу категорію прохідності носо-лобового співустя (50%), у жінок – другу категорію (80%). Найрідше і у чоловіків і у жінок виявляли четверту категорію прохідності носо-лобового співустя – по 10% відповідно. 5. Найчастіше лобові пазухи мають сполучення з решітчастими комірками та з верхнім носовим ходом (по 97,5% в обох випадках), дещо рідше – з середнім носовим ходом (82,5%). Найрідше лобові пазухи сполучаються між собою (17,5%). У жінок частіше, ніж у чоловіків лобові пазухи сполучаються з верхнім носовим ходом, всі інші варіанти сполучень візуалізуються у чоловіків частіше, ніж у жінок. Сполучення лобових пазух між собою у чоловіків є частішим, ніж у жінок у 2,5 раза (25% у чоловіків, та 10% у жінок). Різниця між частотою виявлення інших варіантів сполучення лобових пазух із суміжними порожнинами не перевищує 5%. У 5% обстежених осіб лобові пазухи мають лише одне сполучення – з верхнім носовим ходом (2,5%) та з решітчастим лабіринтом 92,5%). У всіх інших випадках лобові пазухи мають по кілька сполучень з різними структурами та у різних комбінаціях. 6. У 65% чоловіків лобові пазухи сполучаються з решітчастим лабіринтом, з верхнім носовим ходом та з середнім носовим ходом; у 20% – з решітчастим лабіринтом, між собою, з верхнім носовим ходом та з середнім носовим ходом; у 5% – з решітчастим лабіринтом та з верхнім носовим ходом; у 5% – з решітчастим лабіринтом, між собою та з верхнім носовим ходом; у 5% – тільки з решітчастим лабіринтом. У 70% жінок лобові пазухи сполучаються з решітчастим лабіринтом, з верхнім носовим ходом та з середнім носовим
ходом; у 15% – з решітчастим лабіринтом та з верхнім носовим ходом; у 10% – з решітчастим лабіринтом, між собою, з верхнім носовим ходом та з середнім носовим ходом; у 5% – лише з верхнім носовим ходом. У 5%, в тому числі у 5% обстежених чоловіків та у 5% обстежених жінок в латеральній ділянці пазухи є закриті ізольовані комірки, які не мають сполучення ні з іншими частинами пазухи, ні з жодною з суміжних порожнин.
7. Щільність кісткової тканини внутрішньої та зовнішньої стінок лобових пазух у медіальній, проміжній та латеральній ділянках у жінок є вищою, ніж у чоловіків. Переважно зовнішня стінка лобової пазухи має щільність більшу, ніж внутрішня (виняток – медіальна ділянка лівої лобової пазухи.), а щільність медіальних ділянок є вищою, ніж латеральних і проміжних (винятки – зовнішня стінка лівої лобової пазухи у чоловіків після 35 років, зовнішня стінка правої та лівої пазух у жінок до 35 років). У всіх досліджуваних ділянках показники щільності кісткової тканини є асиметричними.

УДК 616.311.2-002+616.314.17-008.6)]-06:616.12-005.4]-085.272.4.454.1-036

Резюме. Упродовж останніх років зросла кількість наукових даних, що вказують на покращення клінічних та рентгенологічних показників стану тканин пародонта у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС), котрі приймали препарати групи статинів. Статинам, окрім гіполіпідемічної дії та кардіопротекторних властивостей, притаманна ціла низка плейотропних ефектів, зокрема протизапальних, імуностимулюючих, антибактерійних, остеотропних тощо. З огляду на вище сказане, очікується, що статини у складі місцевих лікарських засобів можуть проявляти сприятливий вплив на стан тканин пародонта у комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту (ГП).

Мета дослідження. Провести оцінку клінічної ефективності використання екстемпоральної гелевої композиції, яка містить активну субстанцію аторвастатину кальцію, у комплексному лікуванні ГП у хворих на ІХС.

Матеріали і методи. Проведено пародонтологічне лікування 60 пацієнтів (середній вік - 56,6±0,9 років) з діагностованими ІХС та хронічним генералізованим пародонтитом (ХГП) початкового-І та ІІ ступенів тяжкості. Учасників дослідження було розподілено на дві групи: основна група та група порівняння (по 30 осіб у кожній групі). Додатково для місцевої терапії пацієнтам основної групи застосовували у вигляді пародонтальних пов’язок розпрацьовану гелеву композицію, що містить активну субстанцію аторвастатину кальцію. Ефективність лікування ХГП у групах порівняння оцінювали через 7 днів за допомогою клінічного обстеження та пародонтальних індексів.

Результати дослідження та їх обговорення. За данимиоб’єктивного пародонтологічного обстеження та індексної оцінки після проведеного лікування у пацієнтів основної групи спостерігалися більш високі темпи зниження запального процесу в тканинах пародонта. Покращення стану тканин пародонта в основній групі відбувалося у 1,5 рази швидше, ніж у групі порівняння, та характеризувалося вірогідно нижчими показниками глибини пародонтальних кишень (ПК) – 2,36±0,12 мм проти 2,82±0,13 мм, р<0,05; ступеня запалення ясен згідно індексу РМА – 22,78±1,80% проти 34,29±2,25%, р<0,001; кровоточивості ясен згідно індексу РВІ - 0,67±0,05 бали проти 1,02±0,07 бали, р<0,001.  

Висновки. На основі динаміки змін клінічних та індексних показників тканин пародонта виявлено виражену терапевтичну ефективність гелевої композиції, що містить активну субстанцію аторвастатину кальцію. Дана гелева композиція може бути рекомендована як місцевий лікарський засіб у комплексному лікуванні ХГП у хворих на ІХС.