Від початку пандемії Covid-19 минає 4 роки, але головні задачі щодо лікування і вакцинації, ще чекають на своє вирішення. Під час глобальної пандемії соціальне дистанціювання стало головною стратегією обмеження розповсюдження коронавірусу, виходячи з передумови, що поширення вірусу сповільниться, якщо громадяни залишатимуться вдома на роботі чи в школі, уникатимуть масових зібрань та утримуватимуться торкатися один одного. Хоча заходи соціального дистанціювання були ключовими компонентами урядових стратегій багатьох країн світу на початку пандемії, на сьогоднішній день існують відносно обмежені докази ефективності багатьох заходів соціального дистанціювання. Багато подібних ініціатив описуються в науковій дослідницькій літературі як помірно ефективні
Представник сімейства Coronaviridae, SARS-CoV-2 — це несегментований РНК-вірус із оболонкою, що характеризується короноподібними шипами на зовнішній поверхні. SARS-CoV-2 містить ланцюги РНК, які кодують чотири основні структурні білки: шип, оболонку, мембрану та нуклеокапсид, 16 неструктурних білків і кілька додаткових білків. Кожен крок циклу інфікування та реплікації SARS-CoV-2 є потенційною мішенню для противірусного втручання, включаючи проникнення в клітину, реплікацію геному, дозрівання вірусу або вивільнення вірусу. Однак зв’язування білка вірусу SARS-CoV-2 з рецептором ангіотензинперетворюючого ферменту-2 (ACE2) на поверхні клітини людини є критичним етапом під час інфікування клітин людини. Таким чином, інгібітори проникнення в клітини можна використовувати для запобігання інфекції SARS-CoV-2, а також для скорочення перебігу інфекцій COVID-19, перешкоджаючи вірусним частинкам інфікувати клітини людини.
Демографічна криза в Україні є соціально-медичною проблемою, що обумовлена соціально-економічними факторами, наслідками пандемії COVID-19, яка продовжується в умовах війни. Пандемія COVID-19 глибоко вплинула на життя населення планети. Захворювання має широкий спектр наслідків на здоров’я людини, в тому числі і на жіночу репродуктивну функцію.
Морфологічний стан кровоносного русла очного яблука безперечно відіграє основну роль у забезпеченні функціонування органа зору. Судинна оболонка ока особливо гостро реагує на вплив патогенних чинників різного генезу. Мета дослідження – з’ясувати закономірності субмікроскопічних структурних змін судинної оболонки очного яблука за умов цукрового діабету та впливу налбуфіну в експерименті.
Цукровий діабет зумовлює розвиток важких ангіопатій органа зору, лікування яких викликає значні труднощі. Без вивчення морфології судинної оболонки очного яблука за умов цукрового діабету неможливе ефективне лікування патології органа зору.