УДК 614.2:615.89:354: 615.5`0973

Актуальність, місія традиційної - східної медицини. Інтеграція досвіду сучасної класичної, західної та традиційної, східної медицини з метою створення ефективних технологій як профілактики, так і лікування, медичної реабілітації різних захворювань.

УДК 615.038;615.276

Метою роботи було виявити протизапальний ефект нового похідного з групи 4-тіазолідинонів — Les6490, для чого проведено порівняльне дослідження впливу двох засобів: сполуки Les6490 і німесуліду, який належить до групи нестероїдних протизапальних препаратів з вираженою протизапальною, анальгезивною та жарознижувальною дією. Німесулід зараховують до високоселективних інгібіторів циклооксигенази та її ізоферментів (ЦОГ-2) і використовують за різних патологій опорно-рухового апарату. Новосинтезована сполука Les6490 належить до групи похідних 4-тіазолідинонів. Тіазолідинонове кільце входить до складу багатьох наявних потенційних антибактеріальних та протизапальних засобів, може комбінуватись з піразоловими фрагментами, які є фармакоформами тієї ж структури, і здатне сприяти підвищенню терапевтичної ефективності. У роботі досліджено особливості змін гематологічних показників у щурів за експериментального відтворення асоційованого запального процесу за використання моделі ад’ювант Фрейнда (ПАФ). У результаті дослідження протизапальної активності за гематологічними показниками препаратів — Les6490 та німесуліду — виявлено їхню протизапальну активність, яку можна вважати співставною з незначною перевагою сполуки Les6490. При цьому, не виявляючи впливу на кількісний рівень еритроцитів за ізольованого введення, в умовах запального процесу німесулід та Les6490 спричиняли вірогідне збільшення загальної кількості еритроцитів порівняно групою з модельованим запаленням. Не виявлено жодного впливу на кількість гемоглобіну. За аналізу показників лейкоцитарної формули активність сполуки Les6490 є схожою до німесуліду. Найбільш виражені зміни лейкоцитарної формули за АФ-індукованого запалення спостерігали з боку нейтрофілів: дія досліджуванної речовини Les6490 була вираженішою порівняно з дією німесуліду. Введення сполуки Les6490 частково спричиняло нормалізацію моноцитів, а за умов АФ-асоційованого запального процесу вірогідних змін не спостерігали.
Ключові слова: німесулід, Les6490, 4-тіазолідинони, нестероїдні протизапальні препарати, еритроцити, гемоглобін, лейкоцити

The aim of the work was to identify the anti-inflammatory effect of a newly synthesized drug from the group of 4-thiazolidinones. Thus, a comparative study of the effect of two agents was conducted: the drug Les6490 and the non-steroidal anti-inflammatory drug nimesulide. This drug belongs to the group of non-steroidal anti-inflammatory drugs (NSAIDs), which have pronounced anti-inflammatory, analgesic and antipyretic effects. Nimesulide belongs to highly selective inhibitors of cyclooxygenase and its isoenzymes (COX-2) and is used for treatment in various pathologies of the musculoskeletal system. The newly synthesized compound Les6490 belongs to the group of 4-thiazolidinone derivatives. The thiazolidinone ring is part of many existing potential antibacterial and anti-inflammatory agents, and can be combined with pyrazole fragments, which are pharmacophores of the same structure, and can contribute to …

УДК 616.831-005.1-039.76-085.81/.84

Актуальність. Проблема відновлення пацієнтів після перенесеного геморагічного інсульту є однією із актуальних питань сучасної реабілітації. Згідно статистичних даних у 48% хворих, які перенесли інсульт, спостерігаються інвалідизуючі геміпарези, у 30% — розвиваються психоорганічні синдроми та лише 10-15% пацієнтів повертаються до праці. Це свідчить про актуальність даної проблеми та необхідність пошуку шляхів удосконалення та оптимізації відновного процесу в даної групи хворих. Одним із факторів порушень мозкового кровообігу є дисбаланс нуклеїнового номеостазу, він корелює із важкістю захворювання, що дозволяє оцінити динаміку вогнищевої та загальномозкової симптоматики.

 Мета дослідження – оцінити й проаналізувати ефективність застосування запропонованої схеми лікування захворювань тканин пародонта у осіб середнього віку. Матеріал та методи дослідження. У дослідженні взяли участь 62 особи віком від 46 до 60 років, з яких: 32 особи – чоловіки, 30 осіб – жінки, із захворюваннями тканин пародонта. Серед обстежених: 24 хворих на хронічний катаральний гінгівіт, та 38 хворих на генералізований пародонтит початкового – I ступенів розвитку. Обстеження проводили на базі Стоматологічного медичного центру Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького. У групі порівняння проводили базове лікування, особам основної групи додатково рекомендували використання розчину для полоскання «Фортеза» та таблетки «Хлорофіліпт». У всіх пацієнтів досліджували наступні індекси: індекс Гріна-Вермільйона, пародонтальний індекс та папілярний індекс кровоточивості. До лікування, одразу після лікування та через 6 місяців після лікування. Результати. За результатами дослідження індекси гігієни, кровоточивості та пародонтальний індекс у осіб із хронічним катаральним гінгівітом після лікування суттєво (р>0,05) знизились у обох групах, однак у основній групі показники були кращими ніж у групі порівняння. Саме така тенденція зберіглась через 6 місяців після лікування. Схожі результати отримали у пацієнтів із генералізованим пародонтитом початкового-І ступеню: досліджені індекси знижувались в усіх хворих одразу після лікування, проте у осіб основної групи показники були вірогідно кращими як одразу після лікування, так й через півроку. Висновки. Дослідження підтвердило достовірно кращі результати лікування в основній групі. Зокрема, у пацієнтів з хронічним катаральним гінгівітом дані папілярного індексу кровоточивості та пародонтального індексу через шість місяців були достовірно кращими в групі І Б в 1,6 рази (р>0,05), ніж в групі І А. Аналогічний результат отримано і у пацієнтів з початковим І ступенем генералізованого пародонтиту, а саме, в групі ІІ Б папілярний індекс кровоточивості був достовірно кращим в 1,6 рази (р>0,05), ніж в групі ІІ А, а пародонтальний індекс - в 1,4 рази, відповідно. Тому, перспективою подальших досліджень є впровадження ефективної схеми лікування пародонтиту в осіб різних вікових груп.

Ключові слова: Фортеза, хлорофіліпт, хронічний катаральний гінгівіт, генералізований пародонтит, бензидамін гідрохлорид. 

 Під нашим спостереженням перебувало 67 хворих на хронічний генералізований пародонтит 1 і 2 ступеня важкості у фазі загострення без істотних супутніх захворювань. При встановленні клінічного діагнозу використовували загальноприйняті методи. Пацієнтів основної групи (36 осіб) лікували за допомогою запропонованого засобу, в контрольній групі (31 особа) – застосовували традиційну терапію. Для оцінки ефективності лікування визначали пародонтальний індекс (Russel, 1967), вимірювали глибину пародонтальних кишень, з метою об’єктивізації результатів впродовж усього спостереження контролювали гігієнічний стан ротової порожнини. Отримані нами клінічні дані оцінювали безпосередньо після лікування, а також через один і три місяці після нього.

Результати. Спостереження за пацієнтами основної групи засвідчило, що застосоване лікування спричинило швидку ліквідацію симптомів запалення вже після 1-2 сеансів терапії. Бажаний терапевтичний ефект від проведеного лікування в основній групі зафіксований в 78% випадків, у контрольній – у 51%.

Висновки. Запропоновані нами лікарські форми – гель та плівка на основі амізону є ефективними засобами для лікування пародонтитів, вони зручні у використанні, не викликають побічних ефектів і можуть бути рекомендовані для широкого клінічного застосування. Ключові слова: лікування пародонтиту, гель, плівка, амізон.