Навчальний посібник для проведення практичних занять зі спеціальної епідеміології для студентів V курсу медичного факультету складено відповідно до типової навчальної програми «Епідеміологія» з урахуванням вимог кваліфікаційних характеристик і стандартів освіти на основі нормативно-директивних матеріалів МОЗ України. У посібнику стисло викладено основи спеціальної епідеміології та підходи до організації та проведення профілактичних і протиепідемічних заходів при різних групах інфекцій.
Видання ілюстровано схемами, таблицями. Кожний тематичний модуль, окрім інформаційного блоку, містить питання для самоконтролю, тестові завдання та ситуаційні задачі, що дає можливість оцінити ступінь засвоєння навчального матеріалу.
Для студентів вищих навчальних закладів — медичних університетів, інститутів й академій.

УДК 576.3+81’374.3

      Компендіум сучасних цитофізіологічних понять і термінів – посібник з цитології з основами молекулярної біології клітини. Книга орієнтована на студентів та викладачів морфологічних дисциплін вищих медичних навчальних закладів України. Посібник містить короткі тлумачення більш як 1200 сучасних цитофізіологічних понять і термінів. Основна мета цього видання – допомогти студентам поглибити знання стосовно засадничих понять і принципів молекулярної патології і медицини через опанування ними сучасної цитологічної та гістологічної термінології.
   Посібник узгоджено з діючою навчальною Програмою з гістології, цитології та ембріології для студентів медичних та стоматологічних факультетів вищих навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації. Усі терміни гармонізовано з діючою Міжнародною гістологічною термінологією. Для студентів і викладачів вищих медичних навчальних закладів, науковців, лікарів.

Рецензенти: 
Воробець З.Д. – доктор біологічних наук, професор кафедри медичної біології, паразитології та генетики Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького;
Стойка Р.С. – доктор біологічних наук, професор, член-кореспондент НАН України, завідувач відділу Інституту біології клітини НАН України; Степаненко О.Ю. – доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри гістології, цитології та ембріології Харківського національного медичного університету.
   Обговорено і затверджено на засіданні Циклової методичної комісії з медико-біологічних дисциплін (протокол № 2 від 21 березня 2024 р.).
   Рекомендовано Вченою радою Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького в якості навчального посібника для студентів та викладачів вищих медичних навчальних закладів ІІІ-ІVрівнів акредитації (протокол № 4-ВР від 24.04.2024 р.). 

УДК: 355.65:664.87: 613.2/.3(477+1-622 НАТО)

Для забезпечення високого рівня фізичного, когнітивного, емоційного стану військовослужбовців, виконання службово-бойових завдань необхідне забезпечення повноцінним харчуванням особового складу, налагодження логістики постачання харчових продуктів у польових умовах з відривом від баз постачання.

Боєздатність Збройних Сил України (ЗСУ) та ефективність виконання ними поставлених завдань у значній мірі залежить від рівня працездатності, фізичної та психоемоційної витривалості, тривалої концентрації уваги бійців, функціональних резервів їх організму, що визначається, серед іншого, якістю харчування. В умовах агресії, розгорнутої проти нашої держави, виникає гостра необхідність забезпечення військовослужбовців безпечним та якісним харчуванням.

Різноманітність раціонів пайків, їх комплектація, технологічні (реторт-пакети) та тактичні (безполуменеві нагрівачі) інновації є суттєвим кроком в напрямку оптимізації харчування військовослужбовців Збройних Сил України. Відповідне харчування з точки зору якості та кількості, а також адекватна гідратація необхідні для забезпечення фізичної здатності та розумової працездатності військовослужбовців на оптимальному рівні.

В Україні вимоги до раціону харчування військовослужбовців регламентуються постановою Кабінету Міністрів України №426 «Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань» від 29 березня 2002 р. Впродовж 2018 - 2019 рр. ЗСУ перейшли на нову систему харчування згідно наказу Міністра оборони України №591 «Про затвердження Каталогу продуктів харчування» від 15 листопада 2019 р. Сухпайки як країн НАТО, так і України забезпечують харчові потреби (енергетичних, макро- та мікроелементів) військовослужбовців, які несуть службу у різноманітних кліматичних умовах. Добовий набір продуктів ДПНП-Р для військовослужбовців ЗСУ відповідає вимогам сухпайків країн НАТО, містить достатню різноманітність харчових продуктів (страв), враховує релігійні, етнічні та культурні особливості, біологічно повноцінний за макро- та мікронутрієнтим складом, відповідає вимогам за органолептичними, фізико-хімічними, мікробіологічними показниками, простий у використанні, придатний до тривалого споживання задля збереження здоров'я, забезпечення високої боєздатності військовослужбовців ЗСУ при виконанні будь-якої складності бойових завдань.

Життя людини неможливе без води. За даними центрів контролю та профілактики хвороб, наявність якісного водозабезпечення, санітарії та гігієни можуть запобігти приблизно 9% глобальних захворювань і 6% глобальних смертей. У цілому світі близько 2,2 млрд. людей позбавлені доступу до безпечної питної води. Більшість із них живе в уразливих регіонах світу, де часто відбуваються як громадянські, так і військові конфлікти.

За цих умов водні ресурси дедалі частіше стають мішенями нападів або самі використовуються як засоби ведення війни. У збройних конфліктах вода та водні об’єкти можуть виступати тригером (вода є ключовою причиною конфлікту, коли виникає суперечка за контроль над водним об’єктом або коли економічний та фізичний доступ до води пов'язаний із насильством); зброєю (водні об’єкти) використовуються як інструмент у насильницькому конфлікті) або жертвою (забруднення водних об’єктів, руйнування або пошкодження водної інфраструктури як навмисно, так і випадково в наслідок збройних конфліктів).

Водна драма торкнулася і України, коли питання водозабезпечення населення та водної безпеки стали вкрай актуальними в умовах збройної агресії російських окупаційних військ.

Дефіцит питної води розглядається як глобальна проблема сучасності. Запаси прісної води на нашій планеті зазнають величезного навантаження через збільшення кількості населення, зростаючий попит на воду та величезні масштаби її забруднення. У різних куточках нашої планети постійно відбуваються воєнні конфлікти, через які значною мірою страждають водні ресурси. За даними ООН 1,1 млрд людей у світі не мають доступу до чистої питної води, забруднена питна вода та відсутність санітарної інфраструктури загрожують життю дітей у світі. Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) у звіті за 2019 рік зазначив, що під час конфліктів небезпечна вода може бути такою ж смертельною, як і зброя. У середньому діти у віці до 15 років, які живуть в умовах конфлікту, мають майже втричі більші ризики померти від хвороб, пов’язаних із небезпечною водою та санітарією, ніж від прямого насильства; для дітей молодшого віку ці ризики зростають у двадцять разів.

У Конституції України (ст. 50) зазначено: «Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди», у законі України «Про охорону навколишнього середовища» (ст. 9) вказано, що кожний громадянин України має право на безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище у тому числі якісне водопостачання. Держава-агресор порушує всі наші екологічні права.

Зараз нашій нації необхідно демонструвати єдність не лише безпосередньо у бою з ворогом, але й у вирішенні внутрішніх питань, особливо таких важливих, як забезпечення населення чистою водою та водовідведенням. Адже від цього залежить здоров’я нашого народу, отже – і майбутнє.

З кожним роком активна діяльність людини сильніше впливає на стан довкілля і, на жаль, негативні наслідки антропогенної діяльності превалюють над позитивними впливами на навколишнє середовище. Впродовж низки останніх років в наукових напрямках досліджень спостерігається радикальна зміна співвідношення наукових інтересів у бік вивчення захворюваності, поширеності, смертності а також пошуку ефективних методів профілактики та лікування епідемічно небезпечних інфекцій – таких як COVID-19. Це одночасно супроводжується поширенням хронічних неінфекційних, екологозалежних та професійних захворювань. Не піддаючи сумніву значущість питань запобігання інфекційних спалахів, слід приділяти чималу увагу розв’язання екологічних проблем у їх сучасному розумінні, пам'ятаючи про беззастережну пріоритетність завдань запобігання виникнення потенційної хімічної екопатології. В наукових публікаціях останніх років підкреслюють значиму роль та окремо розглядають наступні види антропогенного, у т.ч. техногенного, впливу - сельбищного, аграрного, промислового, транспортного, мілітарного, радіоактивного.Величезні за обсягами зміни довкілля відбуваються внаслідок збройної агресії проти України.

Вплив на здоров’я людей здійснюється через фактори забруднення атмосферного повітря, водних ресурсів, ґрунтів. Вплив шкідливого виробничого середовища на працюючих також залишається актуальним для України. Щороку в Україні встановлюється близько 5 тис. нових випадків профзахворювань. Така тенденція спостерігається упродовж останніх років. Близько 25% осіб працездатного віку виконують трудові обов’язки в шкідливих і небезпечних умовах, які не можуть бути поліпшені через неможливість застосування сучасних технологічних і технічних рішень.

До комплексу впливів антропогенних факторів довкілля та виробничого середовища в багатьох випадках додається дія шкідливих звичок на здоров’я сучасної людини. Проблема збереження здоров’я населення та активного довголіття залишається надзвичайно актуальною для світової спільноти, перш за все, для медичної науки і практики. Тому дослідження впливу на здоров’я людини сукупності шкідливих чинників з розробкою та обґрунтуванням профілактичних заходів є надзвичайно актуальними для України.

Питання досягнення активного довголіття людини по суті залишається недосяжним без впровадження ефективних інструментів профілактичної медицини. В числі заходів, спрямованих на оздоровлення умов життя окрім впливових заходів індивідуальної профілактики (передусім у розумінні здорового способу життя), сьогодні в Україні, на жаль, втрачає пріоритет вся гамма можливих медичних і немедичних напрямків профілактики неінфекційних захворювань.

Серед загальноприйнятих моделей виникнення головних неінфекційннх хвороб сьогодні розрізняють екологічну, генетичну, акумуляційну (метаболічну) та онтогенетичну. Це зводить завдання профілактики до усунення зовнішніх патогенних агентів, запобігання та усунення генетичних дефектів, керованої модифікації метаболічних процесів і сповільнення старіння. У такому разі, зважаючи на взаємопроникнення всіх чотирьох механізмів, потрібно вбачати високий сенс профілактичної мінімізації захворюваності з метою досягнення максимальної сумісної з біологічною природою людини тривалості здорового життя на засадах доклінічної і донозологічної діагностики та усунення преморбідних станів.