УДК [616.12:616.61]:616.379-008.61:615.245

Вступ. Вплив інсулінорезистентності (ІР) на клінічні та лабораторні показники за умов кардіоренального метаболічного синдрому (КРМС) описаний недостатньо.

Мета. Оцінити роль ІР на початкових стадіях КРМС.

Матеріал та методи. Обстежено 86 пацієнтів з гострими формами ішемічної хвороби серця з першою (n=43) та другою (n=43) стадіями КРМС, які за індексом HOMA-IR поділені на підгрупи без ІР (G1А, G2А) та з ІР (G1Б, G2Б). Додатково до стандартного обстеження визначали низку індексів ІР: НОМА-IR; QUICKI; McAuley; Gutt; Cederholm; Matsuda; Avignon; Shuster; Drivsholm; Stumvoll late. Результати опрацьовані статистично, величини представлені як (M±m), відмінності оцінені за t-критерієм, за рівень істотності прийнято р<0,05.

Результати. Інсулінорезистентність впливала на вираженість ліпідного дистресу, запалення, структурно-функціональний стан нирок, серця, печінки. Інсулінорезистентність супроводжувалась підвищенням креатині ну крові, а за умов 1 стадії КРМС – розтягненням камер серця з гіпертрофією, а при 2 стадії – тільки гіпертрофією. У пацієнтів з 1 стадією КРМС ІР асоціювалась з вищими значеннями ТГГІ та відношення ТГ/ЛПВЩ, С-реактивного протеїну, АЛТ, білірубіну та ШОЕ. При 2 стадії КРМС ІР характеризувалась істотно вищими значеннями ТГ та ТГГІ, обох трансаміназ, гемоглобіну.

Висновки. Інсулінорезистентність впливала на структурно-функціональний стан нирок, серця, печінки, зміни вуглеводного та ліпідного метаболізму і запалення.

Ключові слова: інсулінорезистентність, індекси інсулінорезистентності, кардіоренальний метаболічний синдром, тригліцеридглюкозний індекс, гіпертрофія серця, трансамінази.

Ключову роль в успішному лікуванні відіграє рання діагностика захворювання. Найбільш інформативними методами дослідження вважаються мамографія, УЗД, а також КТ або МРТ за наявності показів. Вибір оптимального методу діагностики залежить від типу структури залози. Так, при переважанні жирового компоненту, найбільш показовою є мамографія, а для залоз з переважанням залозистої або сполучної тканини, рекомендується УЗД. Оскільки співвідношення фіброзного, жирового та залозистого компонентів з віком змінюється, мамографію традиційно рекомендують особам після 40 років, а УЗД жінкам молодшого віку.
Метою нашої роботи стало з’ясування частоти виявлення різних типів структури грудних залоз у жінок рандомізованої вибірки за даними УЗД.

УДК 611.441:611.711.6:616 - 073.43 

Впровадження у клініку променевих методів досліджень відкрило широкі перспективи прижиттєвого вивчення анатомії людини. В клініці ультразвук має різноманітне діагностичне, терапевтичне і хірургічне використання. Він став розповсюдженим клінічним діагностичним засобом і зараз широко використовується в різних галузях медицини. Технології ультразвукових обстежень мають вагомі переваги у порівнянні з іншими променевими методами досліджень, суть яких полягає у відсутності іонізуючої радіації і здатності отримувати зображення в реальному масштабі часу Завдання дослідження -- встановити можливості використання ультразвукового дослідження у вивченні анатомії людини, зокрема, на прикладі досліджень щитоподібної залози і кісткової тканини осіб Прикарпатського регіону.

Natural and synthetic opioids are potent analgesic agents that are predominantly used for the management of acute and chronic pain syndromes. However, prolonged opioid exposure is accompanied by the development of dysbiotic and pathomorphological changes in the oral cavity and periodontium, characterized by the progression of inflammatory-dystrophic processes, impaired microcirculation, increased vascular permeability, deterioration of tissue oxygenation, and the development of sclerotic changes. Aim of the study – to investigate the dynamics of quantitative and qualitative changes in the components of the rat gingival mucosa under conditions of prolonged opioid exposure, after its withdrawal, and during pharmacological correction. The study was conducted on 58 adult male rats weighing 200 g, aged 4.5-7 months, which were divided into 5 groups: a control group and experimental groups. Animals of the experimental groups (II–V) were exposed to opioid administration and corrective interventions at different time points. Group II consisted of rats that received injections of the opioid analgesic nalbuphine in increasing doses (0.212-0.283 mg/kg) for 10 weeks. Group III animals received intramuscular nalbuphine (0.212-0.252 mg/kg) for 6 weeks, followed by a 4-week withdrawal period. Group IV rats received nalbuphine for 6 weeks, followed by a 4-week withdrawal period and pharmacological correction with pentoxifylline (2.86 mg/kg) and a 11-day course of the antibiotic ceftriaxone (2.86 mg/kg). In Group V, animals were administered the opioid analgesic for 10 weeks in escalating doses every two weeks (0.212-0.283 mg/kg), alongside pentoxifylline injections (2.86 mg/kg) for 6 weeks and ceftriaxone (2.86 mg/kg) for 11 days at the end of the experiment. Morphometric parameters were determined, including the thickness of the epithelium of the free gingiva and gingival sulcus, the height of connective tissue papillae, and the mean diameter of hemomicrovessels in the superficial vascular network of the rat gingival mucosa. Statistical analysis included normality testing via skewness and kurtosis coefficients, as well as the Shapiro-Wilk test. One-way analysis of variance (ANOVA) with Tukey’s post hoc test was used to determine statistically significant differences among three or more animal groups. The study demonstrated that the most pronounced changes in morphometric parameters were observed in animals subjected to 6-week opioid administration followed by a 4-week withdrawal without pharmacological correction. These changes indicated persistent structural alterations in gingival components and insufficient compensatory-adaptive mechanisms following cessation of opioid exposure. In animals receiving pentoxifylline and ceftriaxone after opioid withdrawal, complete restoration of morphometric parameters of gingival components was not achieved. However, a positive trend in tissue remodeling was observed compared with the group receiving 10-week opioid administration without correction. Administration of pentoxifylline and ceftriaxone under conditions of 10-week opioid exposure contributed to partial restoration of hemomicrocirculatory parameters in the lamina propria of the gingival mucosa

УДК 612.015.3.06:616-008.9

Базовий рівень метаболізму (БРМ) вважається ключовим метаболічним компонентом, що зумовлює стан здоров’я, однак його значення за умов метаболічного синдрому точно не визначено, а наявні дані контроверсійні.

Мета. Оцінити базовий рівень метаболізму за умов метаболічного синдрому у пацієнтів без клінічних маніфестацій кардіоваскулярних та інших хвороб.

Матеріал та методи. У 45 осіб без скарг та клінічних проявів серцево-судинних хвороб і цукрового діабету проведена біоімпедансметрія та визначено основні параметрі вуглеводного, ліпідного та пуринового обмінів. Обстежені були поділені на групу без метаболічного синдрому (6 чоловіків, 11 жінок; середній вік 39,82 рр., відношення обводу талії (ОТ) до зросту 0,47) та з метаболічним синдромом (20 чоловіків, 8 жінок; вік 52,75 рр.; ОТ/зріст 0,63; усі р<0,05). Результати опрацьовано статистично з кореляційним та шансовим аналізами, рівень істотності р<0,05.

Результати. В осіб з метаболічним синдромом БРМ був істотно вищим, ніж за його відсутності (17,34 проти 14,47 ккал/добу, р<0,05). Збільшення БРМ виявилось істотним предиктором розвитку метаболічного синдрому: значення >17 збільшувало його ймовірність у 10,0 разів (чутливість 57,1%; специфічність 88,2%), а рівень нижче 14,5 - зменшувало у 3,7 разів (чутливість 21,4% та специфічність 47,1%). БРМ прямо асоціювався з параметрами ліпідно-вуглеводного метаболізму та стеатозу печінки (усі р<0,05).

Висновки. В осіб без клінічних проявів кардіоваскулярних хвороб та цукрового діабету базовий рівень метаболізму збільшувався за умов метаболічного синдрому та може бути предиктором його розвитку за умов перевищення 17 ккал/добу.

Ключові слова: базовий рівень метаболізму, метаболічний синдром, предиктор метаболічного синдрому, стеатоз печінки, ліпідний метаболізм.