УДК: 616.831-002.5:[616.98:578.828]-092-036-018

Анотація. Робота представляє вивчення клініко-морфологічних особливостей перебігу туберкульозу мозкових оболонок і ЦНС на тлі ВІЛ/СНІД-інфекції в аспекті патоморфозу специфічного процесу. Проаналізували 31 медичний файл хворих на ко-інфекцію ВІЛ/СНІД з туберкульозним ураженням мозкових оболонок і ЦНС за період 2020-2024 рр., а також 79 протоколів розтину померлих у Львівської області від ТБМО і ЦНС протягом 55 років. Досліджувані роки були поділені на 6 періодів: 1-й ‒ 1948-1957, 2-й ‒ 1958-1967, 3-й ‒ 1968- 1977, 4-й ‒ 1978-1987, 5-й ‒ 1988-1998, 6-й ‒ 2020-2024 рр. Хворим у стаціонарі було проведено комплексне клініко-лабораторне і рентгенотомографічне обстеження органів дихання та інших систем, а при летальному завершенню специфічного процесу – гістологічне дослідження патологічного матеріалу.
Результати дослідження показали, що туберкульозне ураження головного мозку діагностували у 77,4 % чоловіків з ВІЛ/СНІД-інфекцією, мешканців міста (80,6 %), середній вік яких був 39 років. Важкість процесу нерідко була обумовлено поєднанням легеневого процесу з менінгоенцефалітом (58,1 %). При цьому, найчастіше діагностували дисемінований ТБ легень (61,3 %) і міліарний ТБ (23,6 %), що супроводжувались респіраторною недостатністю (90,3 %) і майже у половини обстежених – хронічним обструктивним захворюванням легень. Одним з найважливіших синдромів при менінгітах і менінгоенцефалітах є менінгеальний. При ураженні мозкових оболонок і головного мозку у хворих найчастіше спостерігали: головний біль, блювоту, загальну шкірну гіперестезію з підвищеною чутливістю до звукових та світлових подразників, наявність позитивних менінгеальних симптомів (97,7 %). При ко-інфекції ВІЛ/СНІД/ТБ найчастіше спостерігали таку супутню патологію і ускладнення як хронічний гепатит С (45,2 %), цироз печінки (22,6 %), асцит (9,6 %), спастичну параплегію (32,1 %), спастичну тетралгію (19,5 %) і церебральний криптококоз – (48,4 %), фенову ретинопатію (38,7 %), ураження сітківки (32,2 %) і асигматизм (19,4 %) тощо. Поєднання легеневого процесу і ураження ЦНС на тлі ВІЛ/СНІД-інфекції сприяло інвалідизації у 54,8 % або навіть смерті у 29,3% випадків. При вивченні впливу патоморфозу на морфологічні зміни при ТБ ЦНС було встановлено, що протягом останніх 55 років відбувались значні зміни у перебігу туберкульозного менінгіту і ЦНС. Зокрема, констатовано вірогідне зменшення числа випадків смерті від даного захворювання з 44,1 % у 1-ому періоді до 1,7 % у 4-ому періоді з наступним його збільшенням до 5,0 % у 5-ому і різке збільшення у 6-ому періодах до 37,5 %, а на тлі ко-інфекції (80,6 %). Внаслідок поступового удосконалення режимів хіміотерапії і збільшення частоти ко-інфекції ВІЛ/СНІ/ТБ відбувся індукований патоморфоз специфічного процесу як в легенях, так і в ЦНС. Зокрема, найчастіше стали виявляти дисемінований ТБ легень та міліарний ТБ. У м'яких мозкових оболонках і головному мозку спостерігається периваскулярна лімфоїдна інфільтрація, численні васкуліти і тромбоваскуліти, фібринозно-гнійні нашарування, що сприяло виникненню зон демієлінізації і розм'якшення мозкової тканини. Проте в той же час значно рідше констатували наявність у мозковій речовині туберкульозних гранульом. Важкість туберкульозного процесу обумовлюється поєднанням змін в легенях, мозкових оболонках, мозковій тканині та ускладнень. Все вказане призвело у половини випадків до інвалідизації, у третини  до летального кінця.
Ключові слова: клініка, патоморфологія, патоморфоз, туберкульоз легень, ЦНС, ВІЛ/СНІД.

Випадок ілюструє, що Micrococcus luteus може викликати важкий перебіг септицемії з поліорганним ураженням – зокрема пневмонією, плевритом, перикардитом та менінгітом – навіть у імунокомпетентних пацієнтів. Хоча антибіотикотерапія була розпочата при госпіталізації, клінічний успіх був досягнутий лише після ретельного додаткового обстеження, специфічної бактеріологічної ідентифікації та тестування на чутливість, що підкреслює необхідність розглядати M. luteus як потенційного збудника у складних клінічних сценаріях.

Інфекційні та респіраторні захворювання продовжують становити основне навантаження на потужності «Львівської обласної клінічної інфекційної лікарні». Хоча кількість пацієнтів із захворюваннями системи кровообігу є меншою, їхнє високе споживання ресурсів на одну особу вказує на специфічну зону для оптимізації ефективності. Збереження госпіталізацій через COVID-19 у 2025 році підкреслює необхідність продовження стратегій управління інфекційними захворюваннями та оцінки витрат.

UDC 616.5–002.36–085–036.2

Сучасний погляд на етіологію, патогенез, діягностику, лікування і профілактику бешихи, пошук ефективних методів профілактики рецидивів.

Вступ. Бешиха посідає чільне місце серед інфекційних хвороб шкіри та м’яких тканин, що становить значну загрозу для системи охорони здоров’я як в Україні, так і в усьому світі. Попри тривалу історію вивчення цієї недуги та наявність ефективних антибактерійних лікарських засобів, бешиха й досі характеризується високою частотою рецидивів, що суттєво погіршує якість життя пацієнтів і збільшує навантаження на медичні заклади. Саме тому пошук ефективних методів профілактики повторних загострень є одним із пріоритетних напрямів сучасних досліджень.

Мета. Систематизувати сучасні знання щодо етіології, патогенезу, діягностики, лікування і профілактики бешихи, а також окреслити шляхи й методи ефективної профілактики рецидивів.Матеріяли й методи. Проаналізовано наукові публікації, відібрані через пошук у базах PubMed, EMBASE, Cochrane Library, а також вивчено клінічні настанови професійних організацій, присвячені етіології, патогенезу, діягностиці, лікуванню й профілактиці бешихи та методам ефективної профілактики рецидивів.

Результати. Бешиха є поширеним інфекційним захворюванням шкіри та м’яких тканин у світі. Щороку реєструють близько 200 випадків на 100 000 населення. Утім ці показники суттєво різняться залежно від регіону та соціяльно-економічних умов. Лікування бешихи, особливо її рецидивів, стало складним завданням через зростання резистентности стрептококів до антибіотиків.

Висновки. Бешиха – найпоширеніша інфекційна хвороба шкіри та м’яких тканин із вираженою властивістю до рецидивування. Профілактика рецидивів – основний метод надання медичної допомоги пацієнтам, включає антибіотикопрофілактику пеніциліном, а також компресійні методи.

Основним висновком проведених досліджень є припущення, що відкриття антиретровірусних препаратів з новими механізмами дії, включаючи пригнічення Tat-мутації, може покращити результати лікування ВІЛ-інфекції та покращити якість життя людей, які живуть з ВІЛ.