УДК: 616.988:[578.834.1+578.825.11]-001-008.6-092.19

Надіжко Олена Миколаївна. Оцінка стану імунної відповіді за умов постковідного синдрому та посттравматичного стресового розладу з активацією герпесвірусу 6 типу : дис. ... д-ра філософії :[спец.] 222, 22 / О. М. Надіжко. - Львів, 2026. - 242 с. - Бібліогр.: с. 188 -214. (218 назв).
У дисертаційній роботі запропоновано шляхи вирішення актуального наукового та практичного завдання, яке полягало в оцінці стану імунної відповіді за умов постковідного синдрому та посттравматичного стресового розладу з активацією герпесвірусу 6 типу, оптимізації діагностики зумовленої герпесвірусом імунопатології, прогностичних моделей формування постковідного синдрому та посттравматичного стресового розладу з підбором ефективної противірусної та імуномодулюючої терапії.
1.У пацієнтів після COVID-19 і стресу в анамнезі встановлені клінічні характеристики, що відповідали ПТСР і постковідному синдрому (PCC) і супроводжувались достовірними змінами лабораторних показників: лімфопенія– у 18,9 % осіб, лімфоцитоз – у 32,9 %, моноцитоз – у 39,2 %, нейтропенія – 22,8 %, а в 34,1 % пацієнтів – підвищення кількості нейтрофілів, підвищення рівнів CРП - у 23,4 %, ШОЕ - у 24,1 %, печінкових ферментів у 11,4 %. Виявлені клінічні та лабораторні дані свідчили про дисрегуляцію імунної відповіді та вказували на високий ризик формування імунопатології, що посилювався на тлі реактивації HHV-6.
2.У пацієнтів з постковідним синдромом після тяжкого перебігу COVID-19 в анамнезі на тлі реактивації HHV-6 виявлено: зниження кількості CD3+ T клітин (р=0,009), NK клітин (р=0,013), CD8+ T клітин (р=0,008), CD4+ T клітин (р=0,045) і CD4+CD25+CD127− Treg клітин на тлі підвищення кількості B лімфоцитів CD19+ (р=0,0002) порівняно з відповідними пацієнтами без HHV-6, що сигналізує про формування дефіциту за клітинним типом з порушенням регуляторного контролю імунної відповіді.
3.У пацієнтів з ПТСР на тлі реактивації HHV-6 виявлене достовірне зниження кількості CD3+ T клітин (р<0,05), тенденцію до зниження CD8+ T клітин, CD4+CD25+CD127− Treg клітин, CD4+ T клітин при одночасному підвищенні кількості B лімфоцитів CD19+ і NK клітин (р<0,05). Виявлені зміни вказували, що реактивація HHV-6 розбалансовує хелперно-супресорний тип регуляції і посилює ризик автоагресії за гуморальним і цитотоксичним механізмами.
4.Уперше встановлено, що у пацієнтів з постковідним синдромом експресія інгібіторного рецептора TIM-3 на NK клітинах була зниженою порівняно з контрольною групою, причому достовірно нижчі рівні виявлені на тлі реактивації HHV-6 (p<0,01), що вказувало на пригнічення апоптичної активності з ймовірним ризиком формування імунних порушень за Th1-типом.
5.Уперше показано, що у пацієнтів з постковідним синдромом на тлі реактивації HHV-6 були достовірно знижені рівні Fas (p<0,01), TIM-3 (p<0,01) і висока експресія активаційно-регуляторного маркера CD38 (p<0,01) після середнього ступеня COVID-19 в анамнезі на відміну від пацієнтів після тяжкого перебігу COVID-19. Виявлене посилення експресії CD38 (p<0,01) навіть після легкого перебігу COVID-19. Отримані дані дозволяють розглядати Fas, TIM-3 і CD38 як предиктивні маркери формування постковідного синдрому після легкого та середнього перебігу COVID-19. Зниження експресії Fas (р=0,019) у пацієнтів із ПТСР може бути використане для прогнозування розвитку неврологічних і когнітивних ускладнень даної патології.
6.Доведено, що реактивація HHV-6 у пацієнтів з постковідним синдромом і ПТСР призводить до зниження цитотоксичної активності імунокомпетентних клітин і розбалансування активізаційно-регуляторних механізмів імунної відповіді. Рівень експресії інгібіторного рецептора TIM-3 (CD56+/366+) доцільно використовувати як обґрунтування необхідності корекції лікувальної тактики з включенням противірусної імуномодулюючої терапії.
7.Показано, що тривалий курс лікування інозин пранобексом пацієнтів з постковідним синдромом, ПТСР і коморбідною патологією продемонстрував клінічну (60,4 %), вірусологічну (62,9 %) та імунологічну ефективності, що проявлялось покращенням загального стану та якості життя пацієнтів, зменшенням клінічної симптоматики, позитивними достовірними змінами лабораторних показників і зниженням вірусного навантаження у всіх біологічних середовищах. Терапія супроводжувалась підсиленням процесів апоптозу на NK-клітинах і CD8 цитотоксичних лімфоцитах з посиленням регуляторної активності Т-хелперів.
8.Встановлено, що імуномодулюючий ефект інозин пранобексу щодо CD8+ цитотоксичних лімфоцитів реалізувався через активацію механізмів «раннього» апоптозу вірусінфікованих клітин за участю PD-1/PD-L1 шляхом Gal-9/TIM-3 та активації процесу остаточного доведення їх до апоптозу NK- клітинами за участю системи Fas/FasL, що має ключове значення в обмеженні поширення вірусної інфекції в організмі.
9.Уперше запропоновано і впроваджено в практичну діяльність графічно-логістичні моделі прогнозу формування ПТСР і постковідного синдрому після перенесеного COVID-19 у різних формах перебігу на тлі реактивації HHV-6, які грунтуються на ступенях зниження експресії Fas (p=0,0001), FasL (p=0,001), PD-1 (p=0,001), PD-1L (p=0,003) і дозволяють обгрунтувати доцільність проведення тривалої противірусної терапії з імуномодулюючою дією інозин пранобексом.

УДК : 616.61-008.64-085.38 : [616-002 + 616.155.194 + 616.71-007] : (616-07 + 616-036.8)

Бардаш Владислав Олександрович. Діагностична та прогностична значимість прозапальних біомаркерів у хворих із хронічною хворобою нирок 5 ступеня, які знаходяться на програмному гемодіалізі : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 / В. О. Бардаш. - Львів, 2025. - 165 с. - Бібліогр.: с. 131 -158. (189 назв).

На основі проведеного дисертаційного дослідження, що включало комплексний аналіз клініко-лабораторних показників, вивчення ролі сучасних біомаркерів та оцінку відповіді на терапевтичні втручання у пацієнтів із хронічною хворобою нирок 5 стадії на програмному гемодіалізі, сформульовано наступні висновки:
1. Встановлено, що етіологія ХХН 5 стадії достовірно визначає клініко-лабораторний профіль та спектр ускладнень у пацієнтів на ПГД. Пацієнти з ХГН, незважаючи на молодший вік (середній вік 47,5±2,24 років),
характеризуються найтяжчими порушеннями мінерально-кісткового обміну (найвищий рівень іПТГ, 343,0 [162,0; 590,0] пг/мл , та фосфору, 2,1±0,12 ммоль/л ) та найвищою частотою резистентної артеріальної
гіпертензії (58,6%), тоді як пацієнти з ЦД мають найгірші показники нутритивного статусу (найнижчий рівень альбуміну, 37,96 [31,98; 41,55] г/л ) та найнижчий рівень паратгормону (131,0 [96,1; 245,3] пг/мл), що
статистично значущо (p&lt;0,005) відрізняється від групи ХГН.  
2. Доведено, що при ТНН відбувається розєднання фізіологічних регуляторних зв"язків в осі FGF23-Клото. Незважаючи на те, що рівень FGF23 у пацієнтів на гемодіалізі (1258,32 [169,46; 1338,46] пг/мл) є
достовірно вищим (p&lt;0,05) порівняно з пацієнтами з ХХН 3 стадії (150,5 [74,22; 929,12] пг/мл), він не корелює з ключовими маркерами мінерального обміну. Аналіз у групі ПГД не виявив статистично
значущого зв"язку ані з концентрацією фосфору (r=0,13; p&gt;0,05), ані з рівнем паратгормону (r=0,08; p&gt;0,05).  
3. Рівень FGF23 є потужним та незалежним предиктором прогресуючої втрати ЗФН у пацієнтів на ПГД. Встановлено сильний негативний кореляційний зв"язок між концентрацією FGF23 та добовим діурезом (r =
-0,84; p &lt; 0,0001). FGF23 також позитивно корелює з тривалістю гемодіалізу (r = 0,57; p &lt; 0,0001). Модель множинної лінійної регресії (F=92,45, p &lt; 0,0001) показала, що FGF23 (p &lt; 0,0001) та тривалість
діалізу (p = 0,0073) є двома незалежними предикторами , які разом пояснюють 73,7% (R² = 0,7369) варіабельності об"єму сечі. 

4. Клінічно підтверджено центральну роль гепсидину в патогенезі функціонального дефіциту заліза. У пацієнтів, які отримували ін"єкції заліза (група Fe+, n=24), через місяць спостерігалося достовірне (p &lt;
0,001) підвищення медіани гепсидину до 421,8 нг/мл та медіани феритину до 416,0 мкг/л. Ці показники були значно вищими порівняно з групою, що не отримувала залізо (Fe−, n=45), де медіани становили 81,4 нг/мл та 85,7 мкг/л відповідно. При цьому введення заліза не призвело до клінічно значущого приросту гемоглобіну (p=0,545), що свідчить про наявність стійкої «гепсидинової блокади» еритропоезу (рівень гепсидину в групі які отримували залізо 421,8 нг/мл).
5. Продемонстровано недостатню інформативність феритину як маркера запасів заліза в умовах уремії. У загальній когорті (n=129) рівень феритину (медіана 234,00 [127,00; 421,00] нг/мл) не корелює з рівнем
гемоглобіну (r=0,02; p&gt;0,05). Натомість феритин демонструє статистично значущий негативний зв&#39;язок з альбуміном (r = -0,23; p &lt; 0,01), що підтверджує його роль переважно як білка гострої фази запалення, а не надійного маркера доступних запасів заліза.

Aim: To explore the potential for preventing cancer development through CRC screening programmes.
Materials and Methods: A number of foreign articles, international guidelines were analysed using PubMed, Google Scholar, Web of Science, and information
from national government websites about the aspects of CRC screening programmes in countries with high rates of participation of the average-risk population
as well as the stages of their implementation for national colorectal cancer screening program development in Ukraine.
Conclusions: The final goal of CRC screening is to decrease mortality by detecting disease at an early stage, which increases treatment effectiveness and provides a better prognosis, as well as reducing incidence in the long term. This decrease in CRC incidence is the result of massive detection of early asymptomatic
cases before they progress to later stages.
KEY WORDS: model, public health, colorectal cancer, screening, cancer prevention, fecal immunochemical test

УДК: 614.25:616.35-006.6-036-084

Вступ. Лікарі загальної практики - сімейні лікарі (ЛЗП-СЛ) відіграють ключову роль у скринінгу колоректального раку (КРР), оскільки є першою контактною ланкою для пацієнтів. Дотримання рекомендацій щодо скринінгу напряму впливає на ефективність виявлення захворювання. Важливість обізнаності ЛЗП-СЛ щодо скринінгу КРР підтверджується дослідженнями, які вказують на значний вплив лікарів на участь пацієнтів у профілактичних обстеженнях.

Мета. Оцінити рівень обізнаності ЛЗП-СЛ щодо КРР та його скринінгу, а також визначити основні бар'єри та фактори, що впливають на впровадження профілактичних заходів у практиці первинної медичної допомоги.

Матеріал і методи. Проведено соціологічне опитування 343 ЛЗП-СЛ у трьох областях західного регіону України. Опитування включало 21 запитання щодо симптомів, факторів ризику та методів скринінгу КРР. Використано методи системного аналізу, соціологічного дослідження та статистичного аналізу даних.

Результати й обговорення. Аналіз відповідей показав, що 71,14±2,45% лікарів (n=244, 95% ДІ: 66,23-75,81%) отримують запити від пацієнтів щодо скринінгу КРР. Основними факторами, що впливають на рекомендації лікарів, є вік пацієнта (88,63±1,71% респондентів: n=304, 95% ДІ: 85,06-91,77%), родинний анамнез (87,46±1,79% респондентів: n=300, 95% ДІ: 83,76-90,75%) та анамнез пацієнта (83,38±2,01% респондентів: n=286, 95% ДІ: 79,26-87,13%). Основною стратегією скринінгу за думкою ЛЗП-СЛ є комбінація аналізу калу на приховану кров та колоноскопії (90,67±1,57% респондентів: n=311, 95% ДІ: 87,37-93,52%). Оптимальною частотою скринінгу більшість лікарів вважають проведення обстеження раз на 2 роки.

Висновки. Результати дослідження підтверджують достатній рівень обізнаності ЛЗП-СЛ щодо скринінгу КРР та важливість їхньої ролі у підвищенні участі населення у профілактичних заходах. Разом з тим, виявлено необхідність удосконалення системи інформування лікарів щодо сучасних методів скринінгу та їх ефективності. Майбутні зусилля мають бути спрямовані на покращення професійних знань ЛЗП-СЛ та модернізувати систему надання медичної допомоги шляхом усунення організаційних бар'єрів.

Abstract

Introduction. General practitioners - family doctors play a crucial role in colorectal cancer (CRC) screening as they are the first line of contact for patients. Adherence to screening recommendations has a direct impact on the effectiveness of disease detection. The importance of awareness about CRC screening among GPs-FDs is confirmed by studies that demonstrate a significant impact of GPs-FDs on patient participation in preventive examinations.

Aim. To assess the level of GPs-FDs' awareness regarding CRC and its screening, as well as to identify the primary barriers and factors affecting the implementation of preventive measures in primary healthcare practice.

Materials and Methods. A sociological survey was conducted among 343 GPs-FDs in three regions (oblasts) of Western Ukraine. The survey included 21 questions concerning symptoms, risk factors, and methods of CRC screening. Methods of systematic analysis, sociological research, and statistical data analysis were used.

Results and Discussion. Analysis of responses showed that 71.14±2.45% of doctors (n=244, 95% CI: 66.23-75.81%) received patient questions about CRC screening. The main factors influencing physicians' recommendations included patient age (88.63±1.71% of respondents: n=304, 95% CI: 85.06-91.77%), family anamnesis (87.46±1.79% of respondents: n=300, 95% CI: 83.76-90.75%), and personal anamnesis (83.38±2.01% of respondents: n=286, 95% CI: 79.26-87.13%). The main screening strategy, according to the opinion of the GPs-FDs, is a combination of faecal occult blood test and colonoscopy (90.67±1.57% of respondents: n=311, 95% CI: 87.37-93.52%). The majority of doctors consider screening to be performed every 2 years as the optimal screening frequency (47.23±2.70% of respondents: n=162, 95% CI: 41.97-52.52%).

Conclusions. The research results confirm a sufficient level of awareness of CRC screening among GPs-FDs and the importance of their role in promoting the population's participation in preventive measures. At the same time, the necessity of improving the system of informing GPs-FDs about modern screening methods and their effectiveness was identified. Future efforts should be directed to improve the professional knowledge of the GPs-FDs and to modernise the healthcare services by removing organisational barriers.