УДК 616.24-002.5:615.015.8]-022.16-085.281-039.71-053.2/.6

Анотація. Метою роботи було встановлення ефективності лікування новими ПТП на підставі імунологічних методів дослідження.
Матеріали  і  методи.  Порівняльний  когортний  аналіз  ефективності  лікування  із застосуванням  нових  ПТП,  таких  як  бедаквілін  (Bdq)  і деламанід (Dlm)  (40  хворих  дитячого  віку,  основна  група)  і  без  цих  препаратів  (контрольна група ‒ 27 хворих дитячого віку,) проведений у дітей та підлітків, хворих  МР/РИФ-ТБЛ.  Визначення  популяційного  і  субпопуляційного  складу  лімфоцитів  крові  (CD3+,  CD3+CD56+,  CD3+HLA–DR+,  CD3+CD4+,  CD4+45RA+, CD3+CD8+,  CD4+/CD8+,  CD19+,  CD16/56+,  CD16/56+CD8+)  проведено  у в медичній лабораторії «ДІЛА», шляхом прямого методу імунофлюоресценції з використанням анти-СD-моноклональних антитіл з подальшою ідентифікацією поверхневих структур лімфоцитів на проточному цитофлуориметрі FACScan  BD Bioscience, США.
Результати та обговорення. На етапі завершення інтенсивної фази лікування усунення порушень в системі імунного захисту протікало активніше у пацієнтів, у режимах лікування яких був Bdq і Dlm. Сумарно, нормалізацію імунологічних показників відмічали у (29,6 ± 2,8) % в контрольній групі та у (43,4 ± 4,5) % осіб основної групи, р<0,05. Вірогідну різницю між групами отримано з боку показників ІРІ СD3+СD4+/СD3+СD8+, ІgМ та ЦІК.
Висновки.  Позитивну  динаміку  імунологічних  зрушень  виявляли  в  1,5  разів частіше у дітей та підлітків основної групи, що вказувало на зменшення явищ туберкульозної інтоксикації та антигенного навантаження в системі імунітету й кращу результативність лікування.
Ключові слова: туберкульоз, імунологічні критерії, ефективність, нові протитуберкульозні препарати

UDC 616.314.17-008.6-06:616.61-003.7]-08-0

Abstract. The complexity of treating generalised periodontitis arises not only from an incomplete understanding of its developmental mechanisms but also from its strong association with various systemic diseases. On the one hand, such conditions create a favourable environment for the progression of dental pathology. On the other hand, generalised periodontitis itself can often trigger or exacerbate somatic diseases.

This study aimed to confirm the clinical efficacy of a proposed therapeutic and prophylactic agent, applied locally as part of the complex therapy for generalised periodontitis in patients with urolithiasis.

Materials and Methods. A comprehensive treatment protocol was conducted for 148 patients with urolithiasis who presented with generalised periodontitis of first- and second-degree severity. 75 patients (the main group) received the developed product in the form of a topical film, while 73 patients (the control group) were treated according to standard periodontal management and treatment plans. The product in the form of a dental film provides anti-inflammatory, antimicrobial, anti-edematous, wound healing, and localized anaesthetic effects and is intended for topical use in the oral cavity. Its composition includes metronidazole, emulsifier OS-20, saccharin, sodium carboxymethyl cellulose and purified water. According to the utility model, it additionally contains dexpanthenol 20%, decamethoxine and trimethacaine. The effectiveness of treating generalised periodontitis in patients with urolithiasis was determined by both subjective and objective criteria. Objectively - using the PMA, ARI and Loe-Silness indices, which were determined before treatment, immediately after treatment and after 3, 6, 9 and 12-13 months.

The Results and Discussion. The clinical evaluation indicates a positive therapeutic effect of the proposed drug composition in the form of a dental film when used in the complex treatment of generalised periodontitis in patients with urolithiasis. Radiologically, after treatment, stabilisation of the pathological process in patients with first-degree generalised periodontitis and concurrent urolithiasis was noted in 93.55% of patients in the main group, and 82.25% in patients in the control group. For second-degree periodontitis, these values were 75.76% and 61.87%, respectively. The developed method of complex treatment for patients with generalised periodontitis using an anti-inflammatory film achieved sustained stabilisation of the dystrophic-inflammatory process in periodontal tissues after 6 months: in 94% of patients with first-degree periodontitis and 76% of those with second-degree periodontitis in the main group. In the control group, these figures were 53% and 40%, respectively. Twelve-month remission in the main group was observed in 62.76% of patients with first-degree periodontitis and in 45.16% of those with second-degree periodontitis, whereas in the control group, only 5.3% of first-degree periodontitis cases achieved remission.

Conclusions. The obtained results of the periodontal tissue condition showed the high efficiency of the local use of dental film in the complex treatment of generalised periodontitis in patients with urolithiasis, which provides a significant improvement in clinical indicators of treatment effectiveness. The developed method for treating generalised periodontitis helps prevent exacerbations of the pathological process in the long term after treatment and helps prevent complications. The method is simple, affordable, and economical and can be recommended for implementation in medical institutions of any level where patients with generalised periodontitis are treated.

Keywords:generalised periodontitis; urolithiasis; dental film; complex treatment; іndex assessment of periodontal status.

КЛІНІЧНА ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ ЛІКУВАННЯ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ В ХВОРИХ СЕЧОКАМ’ЯНОЮ ХВОРОБОЮ

Анотація. Складність лікування генералізованого пародонтиту обумовлена не тільки відсутністю чітких уявлень про механізми розвитку цього захворювання, а й досить високим ступенем асоціації захворювань пародонта із рядом системних захворювань, які, з одного боку, є сприятливим підґрунтям для розвитку стоматологічної патології, а з іншого - сам генералізований пародонтит нерідко може бути причиною маніфестації розвитку соматичних хворіб.

Мета дослідження – підтвердити клінічну ефективність місцевого використання запропонованого лікувально-профілактичного засобу в комплексній терапії генералізованого  пародонтиту в хворих сечокам’яною хворобою.

Матеріали та методи. Нами проведено комплексне лікування генералізованого пародонтиту І та ІІ ступеня тяжкості в 148 пацієнтів хворих сечокам’яною хворобою (75 пацієнти склали основну групу із застосуванням розробленого нами засобу у вигляді плівки для місцевого застосування та 73 – контрольну групу) по протоколу пародонтологічного ведення та планом лікування. Засіб у формі стоматологічної плівки забезпечує протизапальну, антимікробну, протинабрякову, ранозагоювальну, місцевознечулюючу дію та призначений для місцевого застосування в порожнині рота. Засіб включає метронідазол, емульгатор ОС-20, сахарин, натрійкарбоксиметилцелюлозу та воду очищену, згідно з корисною моделлю, додатково містить декспантенол 20%, декаметоксин і тримекаїн. Ефективність лікування генералізованого пародонтиту в хворих сечокам’яною хворобою визначали за суб’єктивними та об’єктивними критеріями. Об’єктивно – за допомогою індексів РМА, АРІ та LOE-Silness, які визначали до лікування, безпосередньо після завершення лікування та через 3, 6, 9 та 12-13 місяців.

Результати досліджень та їх обговорення. Клінічна оцінка свідчить про позитивний терапевтичний ефект запропонованої лікарської композиції у вигляді стоматологічної плівки при застосуванні в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту у пацієнтів з сечокам'яною хворобою.Рентгенологічно після проведеного лікування стабілізація патологічного процесу в хворих генералізованим пародонтитом І ступеня на фоні сечокам’яної хвороби відмічена в 93,55% хворих основної групи, і 82,25% у пацієнтів контрольної групи. При пародонтиті ІІ ступеня тяжкості ці показники були 75,76% і 61,87% відповідно.Опрацьована методика комплексного лікування хворих генералізованим пародонтитом з використанням протизапальної плівки дозволила добитися стійкої стабілізації дистрофічно-запального процесу в тканинах пародонта через 6 місяців: у 94% I ступеня і 76% II ступеня тяжкості генералізованого пародонтиту хворих основної групи, тоді як в контрольній групі цей показник складав 53% і 40% відповідно. Ремісія тривалістю 12 місяців у пацієнтів основної групи при генералізованому пародонтиті I ступеня відмічена у 62,76% хворих, а при II ступені важкості - у 45,16% обстежених. У контрольній групі хворих тільки у 5,3% хворих з генералізованого пародонтиту I ступеня вдалося добитися ремісії перебігу.

Висновки. Отримані результати стану тканини пародонта засвідчили високу ефективність місцевого використання стоматологічної плівки в комплексному лікуванні генералізованого пародонтиту  пацієнтів із сечокам’яною хворобою, що забезпечує достовірне покращення клінічних показників ефективності лікування. Розроблений метод лікування генералізованого пародонтиту дозволяє уникнути загострення патологічного процесу у віддалені терміни після проведеного лікування і сприяє профілактиці ускладнень. Метод простий, доступний, економічний і може бути рекомендований до впровадження в лікувальних установах будь-якого рівня, де лікуються хворі генералізованим пародонтитом.

Ключові слова: генералізований пародонтит; сечокам’яна хвороба; комплексне лікування; стоматологічна плівка; індексна оцінка пародонтального статусу.

Snail mucin is one of the animal products widely used in cosmetic products. The mucus of Cornu aspersum (C. aspersum) contains compounds that have antibacterial, antioxidant, proliferative, pro-migration, angiogenesis-promoting, and other biological effects. This study aimed to critically analyze and consolidate existing data on the bioactive components of C. aspersum mucus and the mechanisms of their influence on human health, fo cusing mainly on its cosmetic, regenerative, anti-inflammatory, and antimicrobial proper ties. We conducted a literature search analysis on this problem using the following search databases in English: PubMed, PubChem, Mendeley, Google Scholar, Scirus, DOAL, BASE, CORE, Science.gov, and RefSeek up to August 12, 2025. It was shown that snail mucus facilitates wound healing, which could be the prerequisite for the development of innovative formulations for the adjuvant therapy of skin wounds. However, there are problems with the standardization of snail mucus because of the absence of single quality indexes, their limits, and the complicated structure of snail mucins. Moreover, there is a lack of clinical randomized trials evaluating the safety and efficacy of C. aspersum snail 
mucus. In conclusion, snail mucus's biological effects deserve further investigation and pave the way for further studies of its potential as a raw material for pharmaceutical products, including the chemical structure of the still unknown molecules, its standardization, nonclinical and clinical studies, and further studies of snail mucus for its usage in cosmetology. 
Keywords: Cornu aspersum mucus; mucin; snail secretions; cosmetology; wounds

Background: Narrowing or blocking blood vessels in the neck and legs can lead to life-threatening consequences, including stroke, insufficient blood supply to the legs, and delayed wound healing.
Methods: A systematic literature review was conducted using the Cochrane database from 2019 to 2024. Thirteen relevant studies were included using MeSH keywords, encompassing randomized controlled trials (RCTs) and cohort studies.
Results: This review analyzed data from 13 studies conducted between 2019 and 2023, with diverse sample sizes and follow-up durations. A major RCT in 2019 involved 4,754 participants and a follow-up period of 12.4 years. All studies focused on stenotic-occlusive vascular lesions in peripheral lower limb and extracranial arteries. Surgical interventions included bypass surgery, endarterectomy, and endovascular stenting. Outcomes demonstrated high primary patency rates, improved ankle-brachial index (ABI), limb salvage, and enhanced functional results, such as increased walking distance and better quality of life. For instance, SUPERA stenting reported 100% primary patency at 12 months and a procedural success rate exceeding 98%. Complications, including infection, thrombosis, and bleeding, were noted but with low periprocedural mortality. Success rates depended on patient-specific factors and precise surgical planning. Additional follow-up revealed that long-term durability of surgical techniques varied across patient groups, emphasizing the importance of tailored management.
Conclusion: Surgical procedures, including bypass surgery, angioplasty, stenting, and endarterectomy, are highly effective for treating arterial occlusion or stenosis. These approaches significantly improve survival chances and functional outcomes while reducing risks when proper management is ensured. Advancing surgical techniques remains critical for enhancing vascular intervention success rates.

Розглянуто проблему обструктивного апное сну. Вказана патологія охоплює значну частину населення. Нічна гіпоксія, яка обумовлена апное та гіпопное, призводить до значної сонливості вдень, зниження працездатності, якості життя. Зростає ризик серцево-судинної патології, порушень метаболічних процесів, підвищується вірогідність потрапляння у дорожньо-транспортні пригоди. Не зважаючи на значні ризики патологія часто залишається не діагностована і такі пацієнти звертаються до лікарів частіше через скарги оточуючих на гучне хропіння.

Оскільки етіологічних факторів що призводять до розвитку апное та гіпопное є багато, необхідно проводити детальне обстеження верхніх дихальних шляхів у таких пацієнтів. До одного з таких факторів відноситься хронічний риносинусит, який у свою чергу може спричинятись алергічним запаленням у носовій порожнині, одонтогенними причинами. Сприятливим фактором виникнення є також порушення архітектоніки носової порожнини. Серед сучасних методів що допомагають у діагностиці хронічних риносинуситів є конусно-променева комп’ютерна томографія, яка дозволяє у трьохвимірній площині вивчити стан носової порожнини, приносових пазух, носоглотки та верхнього ряду зубів як на початку лікування так і в динаміці.

У дослідженні було детально обстежено потовщення стінок носової порожнини, носоглотки, при одонтогенному процесі потовщення нижньої стінки гайморових пазух. Серед пацієнтів із виявленим алергічним запаленням в носі потовщення слизової переважно стосувалося носової порожнини по фенотипу алергічної хвороби центральних відділів. Потовщення у носоглотці у цих пацієнтів сягало більших величин ніж у носовій порожнині. У двох випадках із позитивними алерготестами спостерігалося тотальне потовщення слизової як в носовій порожнині так і в приносових пазухах. У пацієнтів з одонтогенним процесом були виявлені наступні зміни: каріозні зміни зубів, периапікальні кисти та зміни по типу гранулематозного періодонтиту, екструзії пломбувального матеріалу, залишки кореня зуба у пазусі. Потовщення мембрани Шнайдера спостерігалось у проекції проблемної ділянки і сягало різних величин. Серед пацієнтів із порушенням архітектоніки носа спостерігались різні девіації носової переділки, у трьох випадках спостерігались кісткові розростання по типу шипа носової переділки. У частини пацієнтів спостерігалось поєднання різних чинників.

Дослідження показало високу цінність конусно-променевої комп’ютерної томографії у пацієнтів з обструктивним апное сну, що дозволяло візуалізувати зміни які складно виявити іншими методами обстеження. Ретельний аналіз отриманих результатів дозволяє скласти план лікування із залученням спеціалістів різного профілю для зменшення симптомів обструкції та покращення якості життя пацієнтів.