Особливості індивідуальної мінливості лобової пазухи людини у віковій динаміці

Василів М.-А.Л. Особливості індивідуальної мінливості лобової пазухи людини – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 222 «Медицина» (22 – Охорона здоров’я). – Львівський національний медичний
університет імені Данила Галицького, Львів, 2024.

Дисертація присвячена вивченню варіантів будови і топографії лобової пазухи у осіб зрілого віку різної статі та з’ясуванню їх вікових особливостей.
Частка захворювань носа і приносових пазух займає сьогодні очільні позиції в загальній структурі ЛОР-патології та має стійку тенденцію до зростання. У структурі амбулаторної зверненості гострі синусити складають 40-60%, їх частота зростає щороку на 1,5-2%. Гострі і хронічні запалення приносових пазух діагностують у 15-20% населення, при цьому майже у 30% пацієнтів патологія з різних причин не виявляється вчасно. Такі тенденції зумовлені численними чинниками – екологічними умовами, ростом кількості респіраторних вірусних та бактерійних інфекцій, алергічних реакцій, зниженням місцевого і загального імунітету. Проте, на думку різних авторів одним з ключових чинників, що визначають частоту маніфестації та важкість перебігу синуситів і їх ускладнень, є особливості будови та топографії приносових пазух. З точки зору морфології, приносові пазухи є складними анатомічними структурами, що привертають увагу дослідників як клінічного, так і морфологічного спрямування. Численні дослідження присвячені вивченню індивідуальної анатомічної мінливості приносових пазух людини упродовж різних етапів онтогенезу, порівнянню будови і розвитку приносової ділянки людини та експериментальних тварин, методів діагностики та способів профілактики і лікування синуситів різного походження та локалізації. Лобові пазухи займають особливе місце серед приносових пазух, зокрема – за рахунок вираженої варіабельності їх форми, розмірів та топографії, варіантів розвитку, близькості до порожнини черепа та орбіти. Кожен з даних чинників має
значення в етіології, патогенезі, клінічному перебігу захворювань лобових пазух, їх диференційної діагностики, поширенні процесу за межі пазух, виборі методу лікування та хірургічного доступу. Сучасна наукова медична література містить численні дані щодо причин виникнення запальних змін слизової оболонки лобових пазух, їх діагностики, методів та способів лікування. Багато досліджень присвячено вивченню закономірностей вікової перебудови лобових пазух, починаючи з ранніх термінів онтогенезу, вивченню динаміки їх розмірів, форми та топографії, гісто-топографічних та морфометричних даних, структурних компонентів їх слизової оболонки, кількісних та якісних характеристик ланок її гемомікроциркуляторного русла, залоз, епітелію слизової оболонки тощо. Проте, в переважній більшості, дослідження присвячені окремим морфологічним, а частіше – клінічним аспектам вивчення лобових пазух, передусім тим, які пов’язані з розвитком певних патологічних процесів. Лише окремі дослідження мають комплексний підхід до прижиттєвого вивчення будови та топографії лобових пазух з урахуванням їх вікових та статевих особливостей та з використанням сучасних високоінформативних морфологічних та клінічних методів. Такий підхід, що передбачає глибоке та досконале знання рентгенологічної та хірургічної анатомії лобової пазухи з урахуванням її варіативності є необхідною умовою успішного лікування патологій даної ділянки, а також зменшення ризику ускладнень під час оперативних втручань та упродовж післяопераційного періоду. В процесі виконання роботи було опрацьовано: 520 рентгенівських знімків та 355 серій комп’ютерних томограм голови осіб зрілого віку, що були пацієнтами «Центру літотрипсії» (м. Львів) і медичного центру «ЛІКАРНЯ ЕКСПЕРТ» (м. Львів) та зверталися за медичною допомогою, і яким виключно за медичними показами було проведено рентгенівське або комп’ютерно-томографічне обстеження. Критерії включення пацієнтів у дослідження: особи без діагностованої патології лобових пазух, лобової кістки зрілого віку. Критерії виключення: травми голови в лобовій ділянці, діагностована патологія лобових пазух, лобової кістки. Для подальшого опрацювання було відібрано 50 рентгенограм та 55 серій комп’ютерних томограм. Всіх обстежених було поділено згідно статі та віку на чотири групи (чоловіки: 22-35/36-60 років; жінки 22-35/36-55 років). В ході виконання роботи були використані променеві методи (цифрова рентгенографія; комп’ютерна томографія); антропометричний та морфометричний методи дослідження, а також методи статистичного аналізу. Рентгенограми були виконані на цифровій мобільній рентгенографічній системі Fujifilm, FDR Nano DR-DX 1000 MBL E (Японія) 2021 року випуску. Знімки виконували в потилично-підборідній проекції за Уотерсом (Water view) в режимі Paranasal sinus, FRN. Комп’ютерне томографічне обстеження пацієнтів було проведене на сучасному комп’ютерному томографі Siemens SOMATOM GO.UP 32 (64) (Німеччина ) 2021 року випуску. Визначення антропометричних, краніометричних та морфометричних показників виконували у процесі аналізу цифрових рентгенограм та окремо під час аналізу серій комп’ютерних томограм за допомогою програмного забезпечення Vidar Dicom Viewer. Окремо для кожного виду дослідження було розроблено свій алгоритм аналізу зображень з метою зменшення розбіжностей, що можуть виникнути під час використання укладок чи позиціонування пацієнтів для проведення сканування. При оцінці цифрових рентгенограм визначали форму та вимірювали висоту і ширину лобових пазух. При опрацюванні серій комп’ютерних томограм визначали форму лобових пазух, їх лінійні розміри та об’єм, а також щільність кісткової тканини зовнішньої та внутрішньої стінок лобових пазух проводили оцінку та визначення діаметру носо-лобового співустя, досліджували варіанти сполучень лобових пазух з суміжним анатомічними структурами, розташування лобової пазухи в частинах лобової кістки. В процесі опрацювання 50 рентгенограм голови осіб зрілого віку, виконаних у проекції за Уотерсом, було виявлено 4 варіанти форми лобових пазух, які зустрічаються з різною частотою: грибоподібна (40%), колбоподібна (20%) бобоподібна (6%), та трапецієподібна (14%). Симетричність форми лобових пазух виявлено у 90% обстежених осіб. В рандомізованій вибірці у 10% осіб виявлено одно- або двобічну аплазію лобових пазух. Результати дослідження лінійних розмірів лобових пазух осіб зрілого віку за даними рентгенографії засвідчили, що у осіб чоловічої статі вони є вищими, ніж у жінок, за винятком висоти лівої лобової пазухи у другій віковій групі. Встановлено, що лінійні розміри лобових пазух мають виражену асиметрію – показники висоти та ширини лівої пазухи є більшими, ніж правої, виняток становлять лише показники чоловіків у другій віковій групі. За винятком висоти правої лоблвої пазухи у чоловіків, всі інші лінійні розміри лобових пазух у осіб другої вікової групи є нижчими, ніж у осіб першої вікової групи. Найбільші лінійні розміри мають пазухи грибоподібної форми, найменші – колбоподібної і бобоподібної форм, найбільш варіабельними є розміри пазух трапецієподібної форми. Дослідження варіантів форми лобових пазух та частоти їх виявлення у осіб різної статі зрілого віку дало змогу з’ясувати, що у 85% обстежених жінок та 75% обстежених чоловіків пазухи є симетричними за формою. При цьому у 30% жінок та 15% чоловіків лобові пазухи симетрично мають форму трапеції, а у 55% жінок та 60% чоловіків – грибоподібну форму. У 5% обстежених жінок та 5% обстежених чоловіків лобові пазухи мають бобоподібну форму, ще у 5% чоловіків – колбоподібну форму (у всіх випадках - односторонньо). Найчастіше лобові пазухи мають грибоподібну форму (у 70% жінок та 85% чоловіків). Результати опрацювання 55 серій комп’ютерних томограм у аксіальній, фронтальній та сагітальній площинах дозволили визначити варіанти локалізації лобової пазухи в різних частинах лобової кістки (носовій, надорбітальній, лусковій) та з’ясувати частоту виявлення кожного з них. У 10% обстежених чоловіків та у 15% обстежених жінок локалізація лобової пазухи в різних частинах лобової кістки є асиметричною. Найчастіше (у 75% обстежених чоловіків та у 70% обстежених жінок) лобові пазухи грибоподібної або трапецієподібної форми локалізуються в носовій, надорбітальній та лусковій частинах лобової кістки, найрідше (у 5% обстежених чоловіків) пазухи бобоподібної форми локалізуються тільки в носовій частині лобової кістки. Дослідження прохідності носо-лобового співустя (НЛС) та варіантів сполучення лобових пазух з суміжними структурами дало змогу з’ясувати особливості, характерні для осіб кожної статі. Встановлено, що у 70% жінок та 60 % чоловіків НЛС мають позитивну оцінку з обох сторін, у 10% жінок та 10% чоловіків – лише з однієї сторони. У 20% жінок та 10% чоловіків НЛС мають негативну оцінку з однієї сторони. У 30% жінок та 20% чоловіків НЛС мають нейтральну оцінку з однієї сторони, ще у 20% чоловіків – з обох сторін. Позитивну оцінку НЛС у жінок мають частіше справа у чоловіків зліва. Діаметр носо-лобового співустя (ДНЛС) і у чоловіків і у жінок характеризується значною варіабельністю 2,9 – 10,2 мм. у жінок та 4 –10,2 мм у чоловіків. У чоловіків ДНЛС більший, ніж у жінок симетрично з обох сторін. У жінок вузький ДНЛС (менше 7,5 мм) встановлено у 50% симетрично з обох сторін, у 40% - лише з однієї сторони, широкий ДНЛС виявлено, відповідно, лише у 30% обстежених жінок справа та 20% зліва. У чоловіків широкий ДНЛС виявлено симетрично з двох сторін у 50% обстежених, з однієї сторони – ще у 20%. У 20% обстежуваних чоловіків виявлено вузький ДНЛС з обох сторін симетрично. Найчастіше в обстежуваній групі осіб зрілого віку візуалізується друга категорія прохідності НЛС (50%), найрідше – четверта категорія (10%). Частота візуалізації НЛС першої та третьої категорій становить 45% та 30% відповідно. Позитивну оцінку носо-лобового співустя (ОНЛС) з широким діаметром має 45% обстежених осіб, позитивну ОНЛС з вузьким діаметром –50% обстежених, нейтральну ОНЛС з широким діаметром – 10%, нейтральну ОНЛС з вузьким діаметром – 30%, негативну ОНЛС з широким діаметром та негативну ОНЛС з вузьким діаметром мають, відповідно, по 5% обстежених. Симетричність категорій прохідності НЛС у чоловіків становила 80% і була удвічі вищою, ніж у жінок, у яких становила всього 40%. У чоловіків найчастіше виявляли першу категорію прохідності НЛС (50% обстежених чоловіків), у жінок – другу категорію (80% обстежених жінок). Найрідше і у чоловіків і у жінок виявляли четверту категорію прохідності НЛС – по 10% від загальної кількості обстежених осіб чоловічої та жіночої статі. Найчастіше лобові пазухи мають сполучення з решітчастими комірками та з верхнім носовим ходом (по 97,5% в обох випадках), дещо рідше – з середнім носовим ходом (82,5%). Найрідше лобові пазухи сполучаються між собою (17,5%). У жінок частіше, ніж у чоловіків лобові пазухи сполучаються з верхнім носовим ходом, всі інші варіанти сполучень візуалізуються у чоловіків частіше, ніж у жінок. Сполучення лобових пазух між собою у чоловіків є частішим, ніж у жінок у 2,5 раза (25% у чоловіків, та 10% у жінок). Різниця між частотою виявлення інших варіантів сполучення лобових пазух із суміжними порожнинами є неістотною і не перевищує 5% . У 5% обстежених осіб лобові пазухи мають лише одне сполучення – з верхнім носовим ходом (2,5%) та з решітчастим лабіринтом 92,5%). У всіх інших випадках лобові пазухи мають по кілька сполучень з різними структурами та у різних комбінаціях. Найчастіше (67,5%) лобові пазухи мають сполучення одночасно з решітчастим лабіринтом, з верхнім носовим ходом та з середнім носовим ходом. У 65% чоловіків лобові пазухи сполучаються з решітчастим лабіринтом, з верхнім носовим ходом та з середнім носовим ходом; у 20% – з решітчастим лабіринтом, між собою, з верхнім носовим ходом та з середнім носовим ходом; у 5% – з решітчастим лабіринтом та з верхнім носовим ходом; у 5% – з решітчастим лабіринтом, між собою та з верхнім носовим ходом; у 5% – тільки з решітчастим лабіринтом. У 70% жінок лобові пазухи сполучаються з решітчастим лабіринтом, з верхнім носовим ходом та з середнім носовим ходом; у 15% – з решітчастим лабіринтом та з верхнім носовим ходом; у 10% – з решітчастим лабіринтом, між собою, з верхнім носовим ходом та з середнім носовим ходом; у 5% – лише з верхнім носовим ходом. У 5% осіб, в тому числі у 5% обстежених чоловіків та у 5% обстежених жінок в латеральній ділянці пазухи є закриті ізольовані комірки, які не мають сполучення ні з іншими частинами пазухи, ні з жодною з суміжних порожнин. При дослідженні лінійних розмірів лобових пазух осіб зрілого віку за даними комп’ютерної томографії, беручи до уваги значну варіабельність їх форми, розмірів та топографії визначали лише максимальні показники їх ширини, висоти та глибини. Встановлено, що максимальні показники висоти, ширини та глибини лобових пазух у чоловіків зрілого віку є більшими, ніж у жінок. Розміри лобових пазух у чоловіків та жінок обох вікових груп характеризуються вираженою асиметричністю, виняток становлять показники глибини пазух у жінок, зокрема – у другій віковій категорії. Об’єми лобових пазух у чоловіків є істотно більшими, ніж у жінок, виняток складають ліві пазухи у групі 22-35 років. У чоловіків вікова динаміка об’єму лобових пазух співпадає справа з динамікою показників їх ширини, а зліва – з динамікою висоти, ширини та глибини. У жінок вікова динаміка об’єму лобових пазух справа співпадає з динамікою їх ширини, а зліва – глибини. Універсальним показником якості кісткової тканини є її мінеральна щільність, значення якої залежить від структурних особливостей кістки та її мінерального складу. Виражена варіабельність розмірів, форми та топографії лобових пазух зумовлює значну неоднорідність структури її стінок, що, своєю чергою, впливає на їх мінеральну щільність. Встановлено, що щільність кісткової тканини внутрішньої та зовнішньої стінок лобових пазух у медіальній, проміжній та латеральній ділянках у жінок є вищою, ніж у чоловіків. Переважно зовнішня стінка лобової пазухи має щільність більшу, ніж внутрішня (виняток – медіальна ділянка лівої лобової пазухи.), а щільність медіальних ділянок є вищою, ніж латеральних і проміжних (винятки – зовнішня стінка лівої лобової пазухи у чоловіків 36-60 років, зовнішня стінка правої та лівої пазух у жінок 22-35 років). У всіх досліджуваних ділянках показники щільності кісткової тканини є асиметричними. Вікові та статеві особливості форми і розмірів лобової пазухи, її топографії та сполучення з суміжними структурами необхідно брати до уваги лікарям оториноларингологам, офтальмологам та нейрохірургам, а також рентгенологам та фахівцям КТ-діагностики при обстеженні пацієнтів різного віку та статі, а також враховувати, як чинники ризику розвитку патології структур приносової ділянки.
Ключові слова: лобові пазухи, рентгенографія, комп’ютерна томографія, лінійні розміри, форма, об’єм, носо-лобове співустя, щільність кісткової тканини, вікові і статеві особливості, голова, морфогенез, головний біль, якість життя.

ABSTRACT
Vasyliv M.-A.L. Features of individual variability of the frontal sinus of a person - Qualifying scientific work on the manuscripts. Dissertation for the degree of Philosophy Doctor in Medicine (specialty 222 "Medicine" (22 - Health Care)). - Danylo Halytsky Lviv National Medical University, Lviv, 2024.
The dissertation is dedicated to studying the structural variations and topography of the frontal sinus in individuals of mature age of different genders and clarifying their age-related features. Nasal and paranasal sinus diseases currently occupy leading positions in the general structure of ENT pathology and have a stable tendency to increase. In the structure of outpatient visits, acute sinusitis accounts for 40-60%, and their frequency increases by 1.5-2% annually. Acute and chronic inflammation of the paranasal sinuses is diagnosed in 15-20% of the population, while in almost 30% of patients, pathology from various reasons is not detected in a timely manner. These trends are determined by numerous factors such as environmental conditions, the increase in the number of respiratory viral and bacterial infections, allergic reactions, and the decrease in local and general immunity. However, according to various authors, one of the key factors determining the frequency of manifestation and severity of sinusitis and its complications is the structural and topographical features of the paranasal sinuses. From a morphological point of view, the paranasal sinuses are complex anatomical structures that attract the attention of researchers in both clinical and morphological directions. Numerous studies are dedicated to studying the individual anatomical variability of the paranasal sinuses in humans during different stages of ontogenesis, comparing the structure and development of the human paranasal area with experimental animals, methods of diagnosis, and methods of prevention and treatment of sinusitis of different origins and localization. The frontal sinuses occupy a special place among the paranasal sinuses, particularly due to the pronounced variability of their shape, size, and topography, variants of development, proximity to the cranial cavity, and orbit. Each of these factors is significant in the etiology, pathogenesis, clinical course of frontal sinus diseases, their differential diagnosis, the spread of the process beyond the sinuses, the choice of treatment method, and surgical access. Modern scientific medical literature contains numerous data on the causes of frontal sinusitis, their diagnosis methods, and treatment methods. Many studies are devoted to studying the regularities of age-related restructuring of frontal sinuses, starting from early ontogenetic terms, studying the dynamics of their size, shape, and topography, histotopographic and morphometric data, structural components of their mucous membrane, quantitative and qualitative characteristics of the branch of its hemimicrocirculatory network, glands, epithelium of the mucous membrane, and etc. However, in the vast majority, studies are devoted to individual morphological, and more often - clinical aspects of studying frontal sinuses, primarily those related to the development of certain pathological processes. Only a few studies take a comprehensive approach to the lifelong study of the structure and topography of frontal sinuses, taking into account their age and gender characteristics and using modern highly informative morphological and clinical methods. Such an approach, which involves a deep and thorough knowledge of the radiological and surgical anatomy of the frontal sinus considering its variability, is a necessary condition for successful treatment of pathologies of this area and reducing the risk of complications during surgical interventions and throughout the postoperative period. During the work, 520 X-ray images and 355 series of head CT scans of mature individuals, who were patients of the "Lithotripsy Center" (Lviv) and the medical center "EXPERT HOSPITAL" (Lviv) and sought medical help exclusively for medical reasons, were processed. Inclusion criteria for patients in the study: individuals without diagnosed pathology of the frontal sinuses, frontal bone, of mature age. Exclusion criteria: head trauma in the frontal region, diagnosed pathology of the frontal sinuses, frontal bone. For further processing, 50 X-rays and 55 series of CT scans were selected. All examined individuals were divided by gender and age into four groups (men: 22-35/36-60 years old; women 22-35/36-55 years old). During the work, were used radiological methods (digital radiography; computed tomography); anthropometric and morphometric research methods, as well as statistical analysis method. X-rays were performed on the digital mobile X-ray system Fujifilm, FDR Nano DR-DX 1000 MBL E (Japan) manufactured in 2021. The images were taken in the posteroanterior projection by Waters view in the Paranasal sinus, FRN mode. Computer tomographic examination of patients was carried out on a modern computer tomograph Siemens SOMATOM GO.UP 32 (64) (Germany) manufactured in 2021. Anthropometric, craniometric, and morphometric indicators were determined during the analysis of digital X-rays and separately during the analysis of series of computer tomograms using Vidar Dicom Viewer software. A separate analysis algorithm was developed for each type of research to reduce discrepancies that may arise during the use of pads or patient positioning for scanning. During the evaluation of digital X-rays, was determined the shape and were measured the height and width of the frontal sinuses. During the processing of series of computed tomography scans, were made determinations of the shape of the frontal sinuses, their linear dimensions, volume, as well as the density of the bone tissue of the outer and inner walls of the frontal sinuses. Were conducted evaluation and determination of the diameter of the nasofrontal ostium, examination of the variants of connections of the frontal sinuses with adjacent anatomical structures, the location of the frontal sinuses in parts of the frontal bone. During the processing of 50 X-rays of the skulls of mature individuals taken in the Waters projection, 4 variants of the shape of the frontal sinuses were identified, which occur with different frequencies: mushroom-shaped (40%), bulbous (20%), bean-shaped (6%), and trapezoidal (14%). Symmetry of the shape of the frontal sinuses was found in 90% of examined individuals. In the randomized sample, unilateral or bilateral aplasia of the frontal sinuses was found in 10% of individuals. The results of the study of linear dimensions of the frontal sinuses of mature individuals based on X-ray data showed that in males they are higher than in females, except for the height of the left frontal sinus in the second age group. It was established that the linear dimensions of the frontal sinuses have pronounced asymmetry - the indicators of height and width of the left sinus are larger than the right one, with the exception of the indicators of men 36-60 years old. Except for the height of the right frontal sinus in men, all other linear dimensions of the frontal sinuses in individuals of the second age group are lower than in individuals of the first age group. The largest linear dimensions are found in mushroom-shaped sinuses, while the smallest are found in bulbous and bean-shaped sinuses, and the dimensions of trapezoidal sinuses are the most variable. The investigation into the variants of frontal sinus shape and the frequency of their occurrence in individuals of different genders of mature age allowed us to ascertain that in 85% of examined women and 75% of examined men, the sinuses are symmetric in shape. Among these, 30% of women and 15% of men have trapezoidal-shaped sinuses symmetrically, while 55% of women and 60% of men have mushroom-shaped sinuses. In 5% of examined women and 5% of examined men, the frontal sinuses have bean-shaped forms, and in 5% of men, they have bulbous shapes (in all cases, unilateral). The most common shape for frontal sinuses is mushroom- shaped, found in 70% of women and 85% of men. Results from processing 55 computer tomograms in axial, frontal, and sagittal planes allowed for determining the variants of frontal sinus localization in different parts of the frontal bone (nasal, supraorbital, squamous) and clarifying the frequency of each. In 10% of examined men and 15% of examined women, the localization of the frontal sinuses in different parts of the frontal bone is asymmetric. Most commonly (in 75% of examined men and 70% of examined women), mushroom-shaped or trapezoidal-shaped frontal sinuses are localized in the nasal, supraorbital, and squamous parts of the frontal bone. Least commonly (in 5% of examined men), bean-shaped sinuses are localized only in the nasal part of the frontal bone. The study of nasofrontal ostium (NFO) patency and the variants of connections of frontal sinuses with adjacent structures revealed characteristics specific to individuals of each gender. It was found that in 70% of women and 60% of men, the NFO have a positive assessment on both sides, while in 10% of women and 10% of men, they have a positive assessment on only one side. In 20% of women and 10% of
men, the NFO have a negative assessment on one side. In 30% of women and 20% of men, the NFO have a neutral assessment on one side, while in 20% of men, they have a neutral assessment on both sides. Positive assessment of NFO in women is more common on the right side, while in men, it's more common on the left side. The nasofrontal ostium diametr (NFOD) in both men and women is characterized by considerable variability, ranging from 2.9 to 10.2 mm in women and from 4 to 10.2 mm in men. In men, NFOD is larger than in women symmetrically on both sides. In women, a narrow NFOD (less than 7.5 mm) is found symmetrically on both sides in 50% of cases, on one side only in 40%, while a wide NFOD is found in only 30% of examined women on the right and 20% on the left. In men, a wide NFOD is foundsymmetrically on both sides in 50% of examined individuals and on one side only in 20%. In 20% of examined men, a narrow NFOD is found symmetrically on both sides. In the examined group of mature individuals, the second category of NFO patency is visualized most frequently (50%), while the fourth category is least common (10%). The frequency of visualization of the first and third categories of NFO patency is 45% and 30%, respectively. Positive naso-frontal ostium grade (NFOG) with a wide diameter is present in 45% of examined individuals, positive NFOG with a narrow diameter in 50%, neutral NFOG with a wide diameter in 10%, neutral NFOG with a narrow diameter in 30%, negative NFOG with a wide diameter, and negative NFOG with a narrow diameter are found in 5% of examined individuals each. Symmetry in NFO patency categories in men was 80%, which was twice as high as in women, where it was only 40%. The first category of NFO patency was most commonly detected in men (50% of examined men), while the second category was most common in women (80% of examined women). The fourth category of NFO patency was least detected in both men and women, with 10% of individuals of both genders exhibiting this category. Frontal sinuses most commonly have connections with ethmoidal cells and thesuperior nasal passage (97.5% in both cases), somewhat less frequently with the middle nasal passage (82.5%). Frontal sinuses are least often connected to each other (17.5%). Women more commonly than men have frontal sinuses connected to the superior nasal passage, while all other connection variants are visualized more often in men than in women. Connections between frontal sinuses among men are 2.5 times more frequent than among women (25% in men and 10% in women). The difference in the frequency of detection of other variants of connections between frontal sinuses and adjacent cavities is insignificant and does not exceed 5%. In 5% of examined individuals, frontal sinuses have only one connection—either with the superior nasal passage (2.5%) or with the ethmoid labyrinth (92.5%). In all other cases, frontal sinuses have multiple connections with different structures and in various combinations. Most commonly (67.5%), frontal sinuses have connections simultaneously with the ethmoid labyrinth, the superior nasal passage, and the middle nasal passage. In 65% of men, frontal sinuses are connected to the ethmoid labyrinth, the superior nasal passage, and the middle nasal passage; in 20% they are connected to the ethmoid labyrinth, to each other, the superior nasal passage, and the middle nasal passage; in 5% they are connected only to the ethmoid labyrinth and the superior nasal passage; in 5% they are connected to the ethmoid labyrinth, to each other, and the superior nasal passage; in 5% they are connected solely to the ethmoid labyrinth. In 70% of women, frontal sinuses are connected to the ethmoid labyrinth, the superior nasal passage, and the middle nasal passage; in 15% to the ethmoid labyrinth and the superior nasal passage; in 10% to the ethmoid labyrinth, to each other, the superior nasal passage, and the middle nasal passage; and in 5% solely to the superior nasal passage. In 5% of individuals, including 5% of examined men and 5% of examined women, isolated cells without connections to other parts of the sinus or adjacent cavities are found in the lateral region of the sinus. During the investigation of the linear dimensions of frontal sinuses in mature individuals using computed tomography, considering the significant variability in shape, size, and topography, only the maximum dimensions of their width, height, and depth were determined. It was found that the maximum height, width, and depth of frontal sinuses in mature men are greater than those in women. The dimensions of frontal sinuses in both men and women exhibit pronounced asymmetry, except for the depth of sinuses in women, especially in second age group. Volumes of frontal sinuses in men are significantly larger than those in women, except for the left sinuses in the group under 35 years old. The age-related dynamics of frontal sinus volume in men coincide with the dynamics of their width on the right side and with the dynamics of height, width, and depth on the left side. In women, the age-related dynamics of frontal sinus volume coincide with the dynamics of their width on the right side and with depth on the left side. Mineral density is a universal indicator of bone tissue quality, dependent on the structural characteristics and mineral composition of the bone. The significant variability in the size, shape, and topography of frontal sinuses results in considerable heterogeneity in the structure of their walls, which, in turn, affects their mineral density. It was established that the mineral density of the internal and external walls of frontal sinuses in the medial, intermediate, and lateral regions is higher in women than in men. Generally, the external wall of the frontal sinus has higher density than the internal wall (except for the medial region of the left frontal sinus), and the density of the medial regions is higher than that of the lateral and intermediate regions (with exceptions for the external wall of the left frontal sinus in men after 35 years old and the external walls of both sinuses in women under 35 years old). Density indicators of bone tissue are asymmetric in all examined regions. Age and gender-specific features of frontal sinus shape and dimensions, its topography and connections with adjacent structures should be considered by otolaryngologists, ophthalmologists, neurosurgeons, radiologists, and CT diagnostic specialists when examining patients of different ages and genders, also taking into account their role as risk factors for the development of pathology in the paranasal sinus structures. Keywords: frontal sinuses, X-ray, computed tomography, linear dimensions, shape, volume, nasofrontal ostium, bone density, age-specific and gender-specific features, head, morphogenesis, headache, quality of life.