ФІЗІОЛОГІЧНІ ЗМІНИ СИСТЕМ ОРГАНІЗМУ СПОРТСМЕНІВ З ІНВАЛІДНІСТЮ В РАМКАХ ПРОГРАМИ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ

ФІЗІОЛОГІЧНІ ЗМІНИ СИСТЕМ ОРГАНІЗМУ СПОРТСМЕНІВ З ІНВАЛІДНІСТЮ В РАМКАХ ПРОГРАМИ ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ
Руденко Р. Є., Магльований А. В., Григус І. М., Кунинець О. Б.

ВСТУП

На думку фахівців, спорт інвалідів вищих досягнень розвивається відповідно до спорту вищих досягнень здорових атлетів, зберігаючи свої специфічні особливості, зумовлені функціональними можливостями атлетів різних нозологічних груп, як-от: адаптація правил змагань; розроблення та використання спеціального інвентаря та обладнання; використання специфічних для спорту інвалідів програм діагностики, функціональної та психологічної класифікації; розподіл спортсменів за функціональними класами та проведення змагань у межах кожного окремого класу тощо (1, 2, 3 ). В умовах сучасної системи спортивного тренування спортсменів з інвалідністю, коли високого результату можна досягнути лише завдяки ефективному тренуванню з використанням значних навантажень, велика увага має приділятися повноцінній фізичній реабілітації із застосуванням всіх її засобів, спрямованих на відновлення здоров’я, фізичного стану, працездатності, оздоровлення організму загалом. Важливе місце серед засобів відновлення, що сприяють підвищенню фізичної працездатності спортсменів з інвалідністю та перешкоджають виникненню різних негативних наслідків після фізичних навантажень і вторинних захворювань, мають посідати не медикаментозні засоби, до яких належать засоби фізичної реабілітації. Дослідження науковців за останні десятиліття довели доцільність і необхідність застосування під час тренувального процесу спортсменів з інвалідністю лікувально-оздоровчих та корекційно-відновлювальних заходів ( 4, 5 ). Однак тренувальний процес спортсменів з інвалідністю має свої особливості й суттєві проблеми, які потребують негайного вирішення. Фізичні навантаження, різні за обсягом та інтенсивністю, вимагають інтенсифікації функціонування органів та систем організму, що викликає поглиблення патологічного стану та потребує застосування засобів та методів фізичної реабілітації спрямованих на покращення функціональних можливостей, фізичних якостей, адаптаційних резервів, спортивної спроможності, якості життя спортсменів з інвалідністю. Відзначивши наукове і практичне значення розглянутих праць вітчизняних і зарубіжних науковців, доцільно зауважити, що питання створення особистісно орієнтованих програм фізичної реабілітації спортсменів з інвалідністю з урахуванням нозологічних форм захворювань, адекватної реакції систем організму на запропоновані фізичні навантаження не обговорювалися. Також актуальною проблемою, яку необхідно вирішити, є розробка теоретичних та практичних складових фізичної реабілітації, зокрема масажу, спеціальних вправ лікувальної фізичної культури для спортсменів з інвалідністю. Засоби фізичної реабілітації є достатньо доступні їх можна застосовувати у навчально-тренувальному процесі, перед фізичними навантаженнями, після них, під час пасивного й активного відпочинку, сполучати з іншими засобами відновлення. Питання підготовки спортсменів з інвалідністю з використанням засобів фізичної реабілітації, з урахуванням перебігу патологічного процесу, основного й супутніх захворювань, інтенсивності фізичного навантаження, періодів тренувального циклу в доступній нам літературі не виявлено. Визначальним в обґрунтуванні застосування засобів фізичної реабілітації є фізичні навантаження, які вимагають інтенсифікації функціонування органів та систем організму, що може викликати поглиблення патологічного стану та потребує індивідуально орієнтованого застосування засобів та методів фізичної реабілітації. Адекватність фізичного навантаження спортсменів різних нозологій потребує детального вивчення.