Ефективність черезшкірних коронарних втручань при гострому інфаркті міокарда у пацієнтів, які перенесли коронавірусну хворобу: відновлення перфузії міокарда, клінічні особливості післяінфарктного періоду

Баган У. Р. Ефективність черезшкірних коронарних втручань при гострому інфаркті міокарда у пацієнтів, які перенесли коронавірусну хворобу: відновлення перфузії міокарда, клінічні особливості післяінфарктного періоду. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 222 – Медицина (22 – Охорона здоров’я). – ДНП «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» МОЗ України, Львів, 2026.
Гострий інфаркт міокарда (ГІМ) залишається однією з провідних причин смертності, що зумовлено доволі частим виникненням ускладнень, потенційно загрозливих для життя пацієнта. Ризик їх появи суттєво зростає за наявності традиційних чинників ризику (ЧР), зокрема артеріальної гіпертензії (АГ), цукрового діабету (ЦД), ожиріння, дисліпідемії, куріння та ін., корекція яких асоціюється з покращенням прогнозу захворювання.
На сьогодні особливого значення набуває такий ЧР як перенесена коронавірусна хвороба (coronavirus disease 2019, COVID-19), патогенез впливу якої включає ендотеліальну дисфункцію, гіперкоагуляцію та запальне
ушкодження міокарда, що може модифікувати перебіг ГІМ та результати реперфузійних втручань.
Мета дослідження – оптимізація діагностично-лікувальної тактики ведення пацієнтів із STEMI, які перенесли COVID-19 та піддавались первинному ЧКВ із стентуванням інфарктпов’язаної коронарної артерії (ІПКА), з
врахуванням ефективності відновлення перфузії міокарда й особливостей перебігу післяінфарктного періоду та з визначенням їх ролі у формуванні близького й віддаленого прогнозу. Завдання дослідження: виявити особливості відновлення епікардіального коронарного кровоплину (згідно зі шкалою TIMI – Thrombolysis in Myocardial Infarction) та перфузії міокарда (згідно зі шкалою MBG – Myocardial Blush Grade) після стентування ІПКА у пацієнтів із STЕМІ, що перенесли коронавірусну хворобу; з’ясувати вираженість активності системного запалення (згідно з вмістом у крові маркера запалення – С-реактивного протеїну, СРП) і прояви СН (згідно з вмістом у крові маркера СН NT-proBNP – N-terminal pro-B-type natriuretic peptide, N-кінцевого фрагменту пропептиду мозкового натрійуретичного гормону) при виникненні STЕМІ та динаміку СРП й NT- proBNP упродовж 6 тижнів спостереження, з врахуванням наявності такого ЧР як перенесений COVID-19; оцінити структурно-функціональний стан міокарда (за даними ехокардіографії, ЕхоКГ) в пацієнтів із STЕМІ й перенесеним COVID- 19 (у порівнянні з іншими ЧР) при госпіталізації та його динаміку упродовж 6 тижнів лікування; з’ясувати наявність аритмій у пацієнтів із STЕМІ й перенесеною коронавірусною хворобою, у порівнянні з іншими ЧР; виявити особливості клінічних проявів STЕМІ у пацієнтів, що перенесли COVID-19, на стаціонарному етапі лікування й під час амбулаторного спостереження (до 6 місяців з моменту виникнення ІМ) та визначити предиктори появи ускладнень в ранній і віддалений післяінфарктний періоди; з’ясувати вплив застосування інгібіторів натрійзалежного котранспортера глюкози 2 типу (іНЗКТГ2) у складі
комплексної терапії на близький та віддалений прогноз пацієнтів із STЕМІ, що перенесли коронавірусну хворобу.
Об’єкт дослідження: гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST у пацієнтів, що перенесли коронавірусну хворобу. Предмет дослідження: клінічно-анамнестичні дані; анатомія коронарних артерій (КА) згідно з результатами коронароангіографії (КАГ); стан відновлення коронарного кровоплину (згідно зі шкалою TIMI) та перфузії міокарда (згідно зі шкалою MBG) після стентування ІПКА; показники структурно-функціонального стану міокарда (за даними ЕхоКГ – при госпіталізації та через 6 тижнів спостереження); вміст у крові маркерів СН (NT-proBNP) й активності системного запалення (СРП) – при госпіталізації та через 6 тижнів спостереження; порушення ритму і провідності серця, згідно з результатами добового моніторування (ДМ) електрокардіограми (ЕКГ) – упродовж 24 годин після стентування ІПКА та через 6 тижнів спостереження. У дослідження було залучено 155 пацієнтів із STEMI, згідно з критеріями включення та виключення. На першому етапі дослідження виділено дві групи хворих, залежно від наявності в анамнезі перенесеної коронавірусної хвороби: основна група (група 1) включала 80 пацієнтів із STEMI, які перенесли COVID- 19; до групи порівняння (групи 2) було залучено 75 пацієнтів із STEMI, без наявності в анамнезі перенесеної коронавірусної хвороби. Контрольну групу склали 30 практично здорових осіб, без наявності гострої чи хронічної патології та перенесеної коронавірусної хвороби. На другому етапі дослідження аналізували особливості перебігу STEMI в пацієнтів, що перенесли COVID-19 – на стаціонарному етапі лікування та упродовж амбулаторного спостереження (6 міс. з моменту виникнення STEMI), залежно від ефективності відновлення перфузії міокарда під час проведення первинного ЧКВ. Група пацієнтів з повним відновленням епікардіального кровоплину та мікросудинної перфузії – група А (TIMI 3, MBG = 3) налічувала 92 хворих і включала підгрупи 1а (пацієнти з перенесеним COVID-19, n = 47) та 2а (пацієнти без COVID-19 в анамнезі, n = 45). Групу Б склали пацієнти з оптимальним відновленням прохідності ІПКА, проте з недостатньою міокардіальною реперфузією (TIMI 3, MBG ≤ 2) – 63 хворих, серед яких теж було виділено дві
підгрупи: 1б (пацієнти з перенесеним COVID-19, n = 33) та 2б (пацієнти без COVID-19 в анамнезі, n = 30). Перебіг STЕМІ у хворих з перенесеною коронавірусною хворобою порівнювали з відповідним за наявності таких ЧР як АГ, ЦД та ожиріння – з метою з’ясування особливостей вкладу перенесеного COVID-19 у формування клінічних проявів ІМ. Дослідження проводилось на кафедрі сімейної медицини, кардіології та
медицини невідкладних станів ФПДО ДНП «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького» упродовж 2022-2025 років. Пацієнти, які взяли участь у дослідженні, перебували на стаціонарному лікуванні з приводу STЕМІ у відділенні кардіології та реперфузійної терапії Центру серця і судин ВП «Лікарня Святого Пантелеймона» КНП «1 територіальне медичне об’єднання м. Львова», а також в інфарктному та кардіологічному відділеннях КНП ЛОР «Львівський обласний клінічний лікувально-діагностичний кардіологічний центр». При виконанні дисертаційної роботи використані методи дослідження:
загальноклінічні; лабораторні: стан ліпідного обміну та системи зсідання крові, визначення NT-proBNP і СРП у периферичній крові; інструментальні: ЕКГ, ЕхоКГ, КАГ, ДМ ЕКГ; статистичний аналіз, із застосуванням сучасних пакетів прикладних програм (Microsoft Excel 2022, Statistica 10). Як свідчать результати дослідження (розділ 2), групи пацієнтів 1 (з перенесеним COVID-19) і 2 (без COVID-19 в анамнезі) були репрезентативними
за статтю й поширеністю таких ЧР як АГ, ЦД та ожиріння. ЧКВ із стентуванням ІПКА забезпечило повне відновлення епікардіального коронарного кровоплину (TIMI 3) у всіх пацієнтів. Адекватна перфузія міокарда (MBG = 3) у загальній когорті пацієнтів була досягнута у більш ніж половини хворих (група А, 92 пацієнти, 59,35 (51,54-66,94) %); у 63 хворих (40,65 (33,06-48,46) %) зберігались ознаки недостатнього відновлення
мікросудинного кровоплину (група Б, MBG ≤ 2); відмінність між групами А і Б була статистично значущою (р = 0,02). Середній вік саме цих пацієнтів (62,0 ± 12,1 років, підгрупа 1б) був достовірно нижчим від відповідного у хворих без COVID-19 в анамнезі (підгрупа 2б; 68,6 ± 10,2 років) (p=0,03), що свідчить про
залучення більш молодшого контингенту до групи пацієнтів з недостатнім відновленням перфузії міокарда.
Феномен no-reflow (MBG = 1-0) був наявний майже у кожного п’ятого пацієнта загальної вибірки. Відмічена тенденція до частішого його виникнення у хворих, які перенесли COVID-19 (p = 0,67). Серед пацієнтів з недостатнім відновленням мікроваскулярного кровоплину після стентування ІПКА (MBG ≤ 2) достовірно більшою була частка осіб з кількома ЧР (АГ, ЦД, ожиріння), у порівнянні з такою серед хворих з оптимальною реперфузією, що вказує на тісний зв’язок багатокомпонентної коморбідності з недостатньо успішною реперфузією міокарда (розділ 3). За наявності адекватної реперфузії міокарда (TIMI 3, MBG = 3) рівень NT- proBNP у пацієнтів з перенесеним COVID-19 (0,7 (0,6;1,2) нг/мл) при госпіталізації достовірно перевищував відповідний у хворих без COVID-19 в анамнезі (0,3 (0,3;0,6) нг/мл) (p<0,001). При цьому значення NT-proBNP перевищували референтні у групі 1а у 85,1 (73,64-93,72) % пацієнтів, у групі 2а – у 35,6 (22,38-49,96) %. Рівень СРП за наявності повної реперфузії міокарда в осіб з перенесеним COVID-19 (6,7 (4,1;14,9) мг/л) теж був достовірно вищим від відповідного в пацієнтів без цього ЧР (5,3 (2,4;8,9) мг/л) (p=0,048). При цьому в осіб підгрупи 1а підвищені рівні СРП виявляли у 48,9 (34,88-63,08) % випадків,
підгрупи 2а – у 44,4 (30,37-58,99) %. Кореляційний зв’язок між NT-proBNP та СРП у підгрупі 1а був прямим, середньої сили (r = 0,53; p = 0,00012), у підгрупі 2а – теж прямим, проте слабким (r = 0,29; p = 0,047).
Отже, при COVID-асоційованому STEMI, особливо у випадку недостатнього відновлення мікросудинної перфузії, системне запалення та гемодинамічне перевантаження міокарда шлуночків взаємно посилюють одне одного. Суттєво вищі вихідні значення NT-proBNP у пацієнтів з перенесеним COVID-19 (група 1 – в порівнянні з групою 2) незначно знижувались за умов оптимальної реперфузії міокарда (MBG = 3) – від 0,7 (0,6;1,2) до 0,5 (0,3;0,7) нг/мл (р = 0,0027) та практично не змінювались за наявності неповної реперфузії
(1,1 (0,5;1,5) нг/мл при госпіталізації та 1,1 (0,7;1,7) нг/мл через 6 тижнів спостереження), в обох випадках залишаючись достовірно вищими від відповідних у хворих без COVID-19 в анамнезі. Отже, найбільш несприятливою динаміка NT-proBNP була в пацієнтів із перенесеним COVID-19 та MBG ≤ 2, що, очевидно, є свідченням поєднаного впливу на міокард перенесеної коронавірусної інфекції та недостатнього
відновлення мікроваскулярної перфузії після стентування. Таких пацієнтів слід розглядати як групу потенційно високого ризику виникнення хронічної СН. У пацієнтів групи 1 (з перенесеним COVID-19), незалежно від ступеня відновлення міокардіальної перфузії (розділ 4), спостерігали (в порівнянні з нормою), збільшення розмірів правого шлуночка (ПШ) і лівого передсердя (ЛП), товщини міжшлуночкової перегородки (ТМШП) і задньої стінки лівого шлуночка, кінцево- діастолічного розміру (КДР) ЛШ, діаметра висхідної аорти, а також зниження фракції викиду (ФВ) ЛШ (p<0,05). Значення цих показників у пацієнтів групи 2 (без перенесеного COVID-19) теж істотно відрізнялись від відповідних у практичноздорових осіб (p<0,05).Недостатнє відновлення міокардіальної перфузії (MBG ≤ 2) асоціювалось зі зсувом структури геометрії ЛШ у бік менш сприятливих варіантів ремоделювання (концентричне та ексцентричне, ексцентрична гіпертрофія), з тенденцією до їх переважання в пацієнтів з перенесеним COVID-19. У хворих з недостатнім відновленням міокардіальної перфузії (MBG ≤ 2), у порівнянні з оптимальним (MBG = 3) (розділ 5), поряд із практично однаковою
загальною кількістю суправентрикулярних екстрасистол (ЕС), спостерігалась виражена тенденція до переважання частоти виникнення парних ЕС, триплетів, епізодів бі-, тригеміній, а також суправентрикулярних тахікардій (p > 0,05). Шлуночкові екстрасистоли (ШЕ) теж значно частіше реєструвались у пацієнтів
із неповним відновленням мікроперфузії міокарда після стентування ІПКА (1245,0 (502,8; 3759,5)), в порівнянні з хворими з оптимальним відновленням (802,5 (315,0; 1051,0), p = 0,450). За умов недостатньо відновленої мікроциркуляції достовірно частіше, у порівнянні з її оптимальним відновленням, виявлялись ШЕ «R на T» (142,0 (65,0; 172,0 і 40,0 (2,4;67,0) відповідно, p = 0,010), триплети ШЕ (26,0 (12,0; 41,0) і 3,5 (1,8; 10,8) відповідно, р = 0,020) та бігемінії (46,0 (16,0; 101,5) і 14,0 (4,0; 34,0 відповідно, р = 0,022). Через 6 тижнів лікування спостерігали істотне зменшення частоти суправентрикулярних порушень ритму (р < 0,05) та регресію шлуночкових аритмій (р < 0,05), з персистенцію складних варіантів останніх у випадку
неповної реперфузії. Згідно з результатами статистичного аналізу (розділ 6), у пацієнтів з перенесеним COVID-19 ризик появи аритмій був достовірно пов’язаний із підвищенням рівнів NT-proBNP та СРП: їх вплив у цих хворих був достовірно сильнішим, ніж у пацієнтами без COVID-19 в анамнезі (interaction OR 1,28-1,44;
p<0,05), що дає підставу вважати нейрогуморальну активацію та системне запалення ключовими механізмами електрофізіологічної нестабільності міокарда за умови перенесеної коронавірусної хвороби. У хворих без COVID-19 в анамнезі аритмічні ускладнення в більшій мірі асоціювались із показниками
мікроперфузії та функціональним станом міокарда. Результати дослідження характеризуються науковою новизною. Розширено наукову уяву щодо особливостей клінічних проявів STEMI за наявності перенесеної коронавірусної хвороби. Вперше показано, що перенесений COVID- 19 є суттєвим чинником формування мікроваскулярної дисфункції після стентування ІПКА. З’ясовано, що в пацієнтів з перенесеним COVID-19 час від появи симптомів до інвазивної процедури достовірно більший, у порівнянні з таким у хворих без цього ЧР (p=0,004), що, очевидно, зумовлене схильністю до атипових клінічних проявів ГКС за умови перенесеної коронавірусної хвороби.Вперше встановлено, що при недостатньому відновленні мікроваскулярної
перфузії пацієнти з COVID-19 в анамнезі представлені достовірно молодшим віковим контингентом, у порівнянні з хворими без перенесеної коронавірусної хвороби (62,0 ± 12,1 проти 68,6 ± 10,2 років відповідно, p=0,03), що свідчить про зсув ризику мікросудинних порушень у бік молодших осіб.
Встановлено, що за наявності недостатньої мікросудинної реперфузії (TIMI 3, MBG ≤ 2), як і за достатньої (TIMI 3, MBG = 3), рівні NT-proBNP та СРП у пацієнтів із перенесеним COVID-19 при поступленні у стаціонар достовірно вищі, ніж у хворих без перенесеного COVID-19 (p<0,001 і p=0,03, відповідно); прямі, середньої сили кореляційні зв’язки між NT-proBNP та СРП (r = 0,53; p = 0,00012 при MBG=3 і r=0,51; p=0,002 при MBG ≤ 2) у пацієнтів з перенесеною коронавірусною хворобою свідчать про взаємне посилення системного запалення та гемодинамічного перевантаження міокарда шлуночків при COVID- асоційованому STEMI. Вперше встановлено, що (згідно з даними ДМ ЕКГ упродовж 24 год після стентування ІПКА) за умов недостатньо відновленої мікроциркуляції достовірно частіше, у порівнянні з її оптимальним відновленням, виникають ШЕ «R на T» (p = 0,010), триплети ШЕ (р = 0,020) та бігемінії (р = 0,022). У цих же пацієнтів
наявна виражена тенденція до переважання парних ШЕ (р = 0,170), «пробіжок» (р = 0,570) та епізодів ШТ (р = 0,050). Уточнено (згідно з результатами статистичного аналізу), що у пацієнтів з перенесеним COVID-19 ризик появи аритмій достовірно пов’язаний із підвищенням рівня NT-proBNP та СРП, що дає підставу розглядати нейрогуморальну активацію та системне запалення ключовими механізмами
електрофізіологічної нестабільності міокарда.З’ясовано, що зниження ФВ ЛШ < 50 % за наявності перенесеного COVID- 19 прогнозується з доброю точністю (AUC 0,78–0,80), тоді як для пацієнтів без перенесеного COVID-19 дискримінаційна здатність нижча (AUC 0,70-0,72), з досягненням статистичної значущості між групами (p<0,05). Результати дисертаційного дослідження мають практичне значення,
оскільки обгрунтовують доцільність стратифікації пацієнтів з перенесеним COVID-19 та недостатньою мікроваскулярною реперфузією у групу високого ризику виникнення ускладнень та формування хронічної СН. Такі пацієнти вимагають ретельного динамічного спостереження та своєчасної, за показами,
оптимізації медикаментозної терапії. Ефективність мікроваскулярної реперфузії (згідно зі значеннями MBG) після первинного ЧКВ із стентуванням ІПКА слід враховувати для визначення прогнозу пацієнтів та персоніфікованих алгоритмів лікування.
Результати дисертаційної роботи впроваджені у практичну діяльність відділень кардіологічного профілю Львівської та Волинської областей. Теоретичні положення дослідження використовуються в навчальному процесі на кафедрах сімейної медицини, кардіології та медицини невідкладних станів ФПДО, а також терапії No1, медичної діагностики та гематології і трансфузіології ФПДО ДНП «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького».
Ключові слова: інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST, перенесений COVID-19, реперфузія міокарда, ранні прояви серцевої недостатності (згідно зі значеннями NT-proBNP), активність системного запалення (згідно зі значеннями СРП), структурно-функціональний стан міокарда, аритмії, коморбідна патологія.

ABSTRACT

Bagan U. R. The effectiveness of percutaneous coronary interventions in acute myocardial infarction in patients who have had coronavirus disease: restoration of myocardial perfusion, clinical features of the post-infarction period. – Manuscript. Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy (PhD) in specialty 222 – Medicine (22 – Health Care). – Public Non-Profit Institution «Danylo Halytsky Lviv National Medical University», of the Ministry of Health of Ukraine, Lviv, 2026. Acute myocardial infarction (AMI) remains one of the leading causes of mortality, due to the relatively frequent occurrence of complications that are potentially life-threatening to the patient. The risk of their occurrence increases significantly in the presence of traditional risk factors (RF), in particular, arterial hypertension (AH), diabetes mellitus (DM), obesity, dyslipidemia, smoking, etc., the correction of which is associated with an improvement in the prognosis of the disease. Currently, a particular concern is the presence of a history of coronavirus disease (coronavirus disease 2019, COVID-19), the pathogenesis of which includes endothelial
dysfunction, hypercoagulation, and inflammatory myocardial damage, which can modify the course of AMI and the results of reperfusion interventions. The aim of the study is to optimize the diagnostic and therapeutic management of patients with STEMI who have had COVID-19 and undergone primary PCI with stenting of the infarct-related coronary artery (IRCA), taking into account the effectiveness of myocardial perfusion restoration and the characteristics of the post- infarction period, and to determine their role in shaping the short- and long-termprognosis. Research objectives: to identify the characteristics of epicardial coronary blood flow recovery (according to the TIMI scale – Thrombolysis in Myocardial Infarction) and myocardial perfusion (according to the MBG scale – Myocardial Blush Grade) after PCI stenting in patients with STEMI who have had coronavirus disease; to determine the severity of systemic inflammation (according to the blood content of the inflammation marker C-reactive protein, CRP) and manifestations of HF (according to the blood content of the HF marker NT-proBNP – N-terminal pro-B-type natriuretic peptide, N-terminal fragment of brain natriuretic peptide) at the onset of STEMI and the dynamics of CRP and NT-proBNP during 6 weeks of observation, taking into account the presence of such a RFas COVID-19; to assess the structural and functional state of the myocardium (according to echocardiography, ECHO) in patients with STEMI and a history of COVID-19 (compared to other CR) at hospitalization and
changes in echocardiographic parameters during 6 weeks of treatment; to determine the presence of arrhythmias in patients with STEMI and a history of coronavirus disease, compared to other CR; to identify the characteristics of clinical manifestations of STEMI in patients who have had COVID-19 during inpatient treatment and outpatient follow-up (up to 6 weeks from the onset of MI) and to determine predictors of complications in the early and remote post-infarction periods; to determine the effect of sodium-dependent glucose cotransporter 2 inhibitors (SGLT2i) as part of complex therapy on the short- and long-term prognosis of patients with STEMI who have had
coronavirus disease. Object of study: acute myocardial infarction with ST segment elevation in patients who have had coronavirus disease. Subject of the study: clinical and anamnestic data; anatomy of the coronary arteries (CA) according to the results of coronary angiography (CAG); the state of restoration of coronary blood flow (according to the TIMI scale) and myocardial perfusion (according to the MBG scale) after PCI stenting; indicators of the structural and functional state of the myocardium (according to echocardiography data – at hospitalization and after 6 weeks of observation); blood content of HF markers (NT- proBNP) and systemic inflammation activity (CRP) – at hospitalization and after 6 weeks of observation; heart rhythm and conduction disturbances, according to the
results of 24-hour electrocardiogram (ECG) monitoring – within 24 hours after ICP stenting and after 6 weeks of observation. The study involved 155 patients with STEMI, according to the inclusion and exclusion criteria. At the first stage of the study, two groups of patients were identified, depending on the presence of a history of coronavirus disease: the main group (group 1) included 80 patients with STEMI who had COVID-19; the comparison group (group 2) included 75 patients with STEMI who had no history of coronavirus disease. The control group consisted of 30 practically healthy individuals with no acute or chronic pathology and no history of coronavirus disease. In the second stage of the study, the characteristics of STEMI in patients who had COVID-19 were analyzed during inpatient treatment and outpatient follow-up (6 weeks from the onset of STEMI), depending on the effectiveness of myocardial perfusion restoration during primary PCI. The group of patients with complete restoration of epicardial blood flow and microvascular perfusion – group A (TIMI 3, MBG = 3) consisted of 92 patients and included subgroups 1a (patients with a history of COVID-19, n = 47) and 2a (patients without a history of COVID-19, n = 45). Group B consisted of patients with optimal restoration of LCA patency but insufficient myocardial reperfusion (TIMI 3, MBG ≤ 2) – 63 patients, among whom two subgroups were also identified: 1b (patients with a history of COVID-19, n = 33) and 2b (patients without a history of COVID-19, n =
30). The course of STEMI in patients with a history of coronavirus disease was compared with that in patients with comorbidities such as AH, DM, and obesity in order to determine the specific contribution of COVID-19 to the clinical manifestations of MI. The study was conducted at the department of family medicine, cardiology, and
emergency medicine of the faculty of postgraduate education of the Danylo Halytsky Lviv National Medical University during 2022-2025. The patients who participated in the study were hospitalized for STEMI at the department of cardiology and reperfusion therapy of the heart and vascular centre of St. Panteleimon Hospital, Municipal Non- Commercial Enterprise «1st Territorial Medical Association of Lviv», as well as at the infarction and cardiology departments of the Lviv Regional Clinical Diagnostic and Treatment Cardiology Centre The following research methods were used in the dissertation: general clinical; laboratory: lipid metabolism and blood coagulation system status, determination of NT-proBNP and CRP in peripheral blood; instrumental: ECG, echocardiography, CAG, DM ECG; statistical analysis using Statistica 10 software. As evidenced by the results of the study (section 2), groups 1 (with a history of COVID-19) and 2 (without a history of COVID-19) were representative in terms of gender and the prevalence of such RF as AH, DM, and obesity. PCI with stenting of the IRCA ensured complete restoration of epicardial coronary blood flow (TIMI 3) in all patients. Adequate myocardial perfusion (MBG =3) in the overall cohort of patients was achieved in more than half of the patients (group A, 92 patients, 59.35 (51.54-66.94) %); in 63 patients (40.65 (33.06-48.46) %) there were signs of insufficient restoration of microvascular blood flow (group B, MBG ≤ 2); no statistically significant differences were found between groups A and B. The average age of these patients (62.0 ± 12.1 years, subgroup 1b) was significantly lower than that of patients without a history of COVID-19 (subgroup 2b; 68.6 ± 10.2 years) (p=0.03), indicating the involvement of a younger contingent in the group of patients with insufficient restoration of myocardial perfusion. The no-reflow phenomenon (MBG = 1-0) was present in almost one in five patients in the general sample. There was a tendency for it to occur more frequently in patients who had had COVID-19 (p = 0.67). Among other general clinical characteristics, it should be noted that individuals who had had coronavirus disease had significantly higher levels of low-density lipoprotein cholesterol compared to patients who had not had COVID-19. In the presence of adequate myocardial reperfusion (TIMI 3, MBG = 3), the NT- proBNP level in patients with a history of COVID-19 (0.7 (0.6; 1.2) ng/mL) at hospitalization was significantly higher than that in patients without a history of
COVID-19 (0.3 (0.3;0.6) ng/mL) (p<0.001). At the same time, NT-proBNP values exceeded the reference values in group 1a in 85.1 (73.64-93.72) % of patients, and in group 2a in 35.6 (22.38-49.96) % of patients. The CRP level in the presence of complete myocardial reperfusion in individuals who had COVID-19 (6.7 (4.1;14.9) mg/L) was also significantly higher than that in patients without this RF (5.3 (2.4;8.9) mg/L) (p=0.048). At the same time, elevated CRP levels were found in 48.9 (34.88- 63.08) % of cases in subgroup 1a and in 44.4 (30.37-58.99) % in subgroup 2a. The correlation between NT-proBNP and CRP in subgroup 1a was direct and moderate (r = 0.53; p = 0.00012), while in subgroup 2a it was also direct but weak (r = 0.29; p = 0.047). Thus, in COVID-associated STEMI, especially in the case of insufficient restoration of microvascular perfusion, systemic inflammation and hemodynamic
overload of the ventricular myocardium mutually reinforce each other. Significantly higher baseline NT-proBNP values in patients with a history of COVID-19 (group 1 compared to group 2) decreased slightly under conditions of optimal myocardial reperfusion (MBG = 3) – from 0.7 (0.6; 1.2) to 0.5 (0.3;0.7) ng/ml (p = 0.0027) and remained virtually unchanged in the presence of incomplete reperfusion (1.1 (0.5;1.5) ng/ml at hospitalization and 1.1 (0.7; 1.7) ng/ml after 6 weeks of observation), in both cases remaining significantly higher than those in patients
without a history of COVID-19. Thus, the most unfavorable NT-proBNP dynamics were observed in patients
with a history of COVID-19 and MBG ≤ 2, which is apparently evidence of the combined effect on the myocardium of a previous coronavirus infection and insufficient restoration of microvascular perfusion after stenting. Such patients should be considered as a group at potentially high risk of developing chronic HF. In patients in group 1 (who had COVID-19), regardless of the degree of myocardial perfusion recovery (section 4), an increase in the size of the right ventricle (RV) and left atrium (LA), the thickness of the interventricular septum (IVST) and the
posterior wall of the left ventricle, the end-diastolic dimension (EDD) of the LV, the diameter of the ascending aorta, as well as a decrease in the ejection fraction (EF) of the LV (p<0.05). The values of these indicators in patients in group 2 (without a history of COVID-19) also differed significantly from those in practically healthy individuals (p<0.05). Insufficient restoration of myocardial perfusion (MBG ≤ 2) was associated with a shift in LV geometry toward less favorable remodeling patterns (concentric and eccentric, eccentric hypertrophy), with a tendency for these to predominate in patients with a history of COVID-19. In patients with insufficient restoration of myocardial perfusion (MBG ≤ 2), compared to optimal (MBG = 3) (section 5), along with a practically identical total number of supraventricular extrasystoles (ES), there was a marked tendency toward a predominance of paired ES, triplets, episodes of bigeminy and trigeminy, as well as supraventricular tachycardia (p > 0.05). Ventricular extrasystoles (VEs) were also significantly more frequently recorded in patients with incomplete restoration of
myocardial microperfusion after PCI stenting (1245.0 (502.8; 3759.5)), compared to patients with optimal recovery (802.5 (315.0; 1051.0), p = 0.450). In conditions of insufficiently restored microcirculation, R on T (142.0 (65.0; 172.0 and 40.0 (2.4; 67.0), respectively, p = 0.010), triplets of (26.0 (12.0; 41.0) and 3.5 (1.8; 10.8), respectively, p = 0.020) and bigeminia (46.0 (16.0; 101.5) and 14.0 (4.0; 34.0, respectively, p = 0.022). After 6 weeks of treatment, there was a significant decrease in the frequency of supraventricular arrhythmias (p < 0.05) and regression of ventricular arrhythmias (p < 0.05), with persistence of complex variants of the latter in cases of incomplete reperfusion.
According to the results of statistical analysis (section 6), in patients with a history of COVID-19, the risk of arrhythmias was significantly associated with increased levels of NT-proBNP and CRP: their effect in these patients was significantly stronger than in patients without a history of COVID-19 (interaction OR 1.28-1.44; p<0.05), which gives reason to consider neurohumoral activation and systemic inflammation as key mechanisms of myocardial electrophysiological instability in patients with a history of coronavirus disease. In patients without a history of COVID- 19, arrhythmic complications were more strongly associated with microperfusion parameters and myocardial function. The results of the study are characterized by scientific novelty. The scientific understanding of the features of clinical manifestations of STEMI in the presence of a history of coronavirus disease has been expanded. For the first time, it has been shown that a history of COVID-19 is a significant factor in the development of microvascular dysfunction after PCI stenting. It has been found that in patients with a history of COVID-19, the time from the onset of symptoms to invasive procedures is significantly longer compared to patients without this RF(p=0.004), which is apparently due to a tendency toward atypical clinical manifestations of ACS in the presence of a history of coronavirus disease. It has been established for the first time that with insufficient restoration of microvascular perfusion, patients with a history of COVID-19 are represented by a
significantly younger age group compared to patients without a history of coronavirus disease (62.0 ± 12.1 vs. 68.6 ± 10.2 years, respectively, p=0.03), indicating a shift in the risk of microvascular disorders toward younger individuals. It has been established that in the presence of insufficient microvascular reperfusion (TIMI 3, MBG ≤ 2), as well as in the presence of sufficient reperfusion (TIMI 3, MBG = 3), NT -proBNP and CRP levels in patients with a history of COVID- 19 upon admission to the hospital are significantly higher than in patients without a history of COVID-19 (p<0.001 and p=0.03, respectively); direct, moderate correlations between NT-proBNP and CRP (r = 0.53; p = 0.00012 at MBG=3 and r=0.51; p=0.002 at MBG ≤ 2) in patients with a history of coronavirus disease indicate a mutual exacerbation of systemic inflammation and hemodynamic overload of the ventricular myocardium in COVID-associated STEMI. It has been established for the first time that (according to ECG data within 24 hours after PCI stenting) in conditions of insufficiently restored microcirculation, R on T (p = 0.010), triplets (p = 0.020), and bigeminy (p = 0.022) occur significantly more often than with optimal restoration. In these same patients, there is a marked tendency toward a predominance of paired ES (p = 0.170), “runs” (p = 0.570), and episodes of
VT (p = 0.050). It has been clarified (according to the results of statistical analysis) that in patients who have had COVID-19, the risk of arrhythmias is significantly associated with an increase in NT-proBNP and CRP levels, which gives reason to consider neurohumoral activation and systemic inflammation as key mechanisms of myocardial
electrophysiological instability. It has been found that a reduction in LVEF < 50% in patients who have had
COVID-19 can be predicted with good accuracy (AUC 0.78–0.80), while for patients without a history of COVID-19, the discriminatory ability is lower (AUC 0.70–0.72), with statistical significance between groups (p<0.05).
The results of the dissertation research are of practical importance, as they justify the stratification of patients with a history of COVID-19 and insufficient microvascular reperfusion into a group at high risk of complications and the development of chronic HF. Such patients require careful dynamic monitoring and timely, indicated optimization of drug therapy. The effectiveness of microvascular reperfusion (according to MBG values) after primary PCI with stenting of the LCA should be taken into account when determining the prognosis of patients and personalized treatment algorithms. The results of the dissertation have been implemented in the practical activities
of cardiology departments in the Lviv and Volyn regions. The theoretical provisions of the study are used in the educational process at the departments of family medicine, cardiology, and emergency medicine of the Faculty of Postgraduate Education, as well as therapy No. 1, medical diagnostics, hematology, and transfusiology of the Faculty of Postgraduate Education of the Public Non-Profit Institution «Danylo Halytsky Lviv National Medical University».

Keywords: myocardial infarction with ST segment elevation, previous COVID- 19, myocardial reperfusion, early manifestations of heart failure (according to NT- proBNP values), systemic inflammation activity (according to CRP values), structural and functional state of the myocardium, arrhythmias, comorbid pathology.

https://drive.google.com/file/d/186g4Q38J5O0tyNyCx6ikjL4wRrn8GC7J/view?usp=sharing