Клініко-експерементальне обгрунтування профілактики і лікуваня зазхворювань слинних залоз у хворих з гепатобіліарною патологією

Борис Г. З. Клініко-експериментальне обґрунтування профілактики і лікування захворювань слинних залоз у хворих з гепатобіліарною
патологією. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 14.01.22 - стоматологія. – Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України; ДУ «Інститут стоматології та щелепно-лицевої хірургії НАМН України»,
Одеса, 2020.
Метою роботи було дослідження ролі дисбіозу в розвитку запальнодистрофічних уражень слинних залоз при гепатобіліарній патології в
експерименті і в клініці та на цій основі розробити антидисбіотичний засіб для їх профілактики і лікування.
Експерименти було проведено на 88 щурах, розподілених у 3 експериментальних серіях з відтворенням токсичного гепатиту, неалкогольного стеатогепатиту, переокисленого стоматиту.
Клінічні дослідження були проведені на 203 пацієнтах, з яких 95 були з ГБП. Стан хворих оцінювали за клінічними даними, результатами УЗД і
лабораторними показниками ротової рідини і сироватки крові. Наявність стоматологічної патології встановлювали за рівнем біохімічних показників запалення (активність еластази, козеїнолітична активність, активність кислої фосфатази, вміст МДА, бактеріального
обсіменіння (активність уреази), неспецифічного імунітету (активність лізоциму), антиоксидантного захисту (активність каталази, антиоксидантнопрооксидантний індекс АПІ). Ступінь дисбіозу розраховували за ферментативним методом А. П. Левицького.
Наявність ГБП встановлювали за рівнем маркерів запалення і холестазу в гомогентах печінки, а також за рівнем печінкових маркерів в сироватці
крові (вміст загального білірубіну, активність трансаміназ і лужної фосфатази).
Стан слинних залоз оцінювали на основі клінічних даних, УЗД, кількості, швидкості слиновиділення та фізико-хімічних властивостей ротової рідини.
Токсичний гепатит відтворювали у щурів за допомогою тетрахлорметану або гідразину сульфату (гідрохлориду). Експериментальний дисбіоз у щурів відтворювали за допомогою антибіотика лінкоміцину (метод А. П. Левицького). Неалкогольний стеатогепатит відтворювали утриманням щурів на
високожировому раціоні (ВЖР) з одночасним відтворенням кишкового дисбіозу. В експериментальних дослідженнях встановлене суттєве підвищення у щурів з токсичним гепатитом рівня маркерів запалення в слинних залозах (привушної і підщелепової) в середньому на 35–90 % для привушної залози і на 20–35 % для підщелепової. В слизовій оболонці порожнини рота (СОПР) встановлене суттєве підвищення активності еластази (на 30–40 %). За умов токсичного гепатиту суттєво (в 1,5–2,5 раза) в СОПР зростала активність уреази, що свідчило про ріст бактеріального обсіменіння тканин ротової порожнини, і значно знижувалась активність лізоциму, що свідчило про зниження рівня неспецифічного імунітету. У результаті в 4–5 раза зростав ступінь дисбіозу СОПР. В клінічних дослідженнях було обстежено 95 хворих з наступними
діагнозами: хронічний холецистит, хронічний гепатохолецистит, хронічний холецистопанкреатит, хронічний гепатит і неалкогольний стеатогепатит.
Аналіз стану слинних залоз і тканин ротової порожнини оцінювали за зміною рівня біохімічних маркерів в ротовій рідині. Виявляли значне
зростання активності еластази, особливо у хворих на хронічний холецистит (ріст більше ніж у 4 раза) і суттєве зростання вмісту МДА. Максимальне
зростання активності уреази в слині встановлено у хворих на хронічний  холецистопанкреатит (в 4 раза). Навпаки, активність лізоциму в слині хворих на ГБП суттєво знижувалась, що дало значний ріст ступеню дисбіозу ротової порожнини (в 4–5 раза).
Встановлено також у хворих на ГБП суттєве зниження активності антиоксидантного фермента каталази (в 2–3 раза) та індекса АПІ (в 3–10
разів). Сполучення патології слинних залоз, гострий сіалоаденіт привушної залози з хронічним холециститом викликає розвиток майже у всіх хворих гіпосалівацію, а у кожного шостого – ксеростомію зі значним погіршенням стану тканин ротової порожнини. Для профілактики ускладнень слинних залоз у хворих на гепатобіліарну патологію було використано антидисбіотичний засіб з гепатопротекторною і стоматопротекторною активністю «Лізоцим-форте» (лізоцим + кверцетин + інулін + желатин + цитрат Са). Дослідження його лікувально-профілактичної дії було проведено на експериментальних моделях ГБП (токсичний гепатит, гепатит на тлі дисбіозу, перекисний стоматит, неалкогольний стеатогепатит).
Встановлена його здатність знижувати достовірно рівень маркерів запалення (еластаза і МДА) в привушній залозі, не поступаючись за своєю
дією препарату порівняння «Квертулін». На моделі перекисного стоматиту (з використанням переокисленої соняшникової олії) встановлена здатність «Лізоциму-форте» суттєво знижувати в СОПР активність еластази, уреази і ступінь дисбіозу та підвищувати активність лізоциму.
За сукупністю даних експериментальних досліджень найбільш ефективним АДЗ виявився «Лізоцим-форте», який містить додатково до складу «Квертуліну» харчовий желатин. Застосування «Лізоциму-форте» натлі базової медикаментозної терапії у хворих на ГБП патологію виявило
суттєве зниження рівня в сироватці крові печінкових маркерів (активність АлАТ і ЛФ). Так, в групі порівняння активність АлАТ знизилась на 20 %, а в основній групі (яка отримувала «Леквін») на 56 %. Активність ЛФ в групі порівняння знизилась на 41 %, а в основній групі на 58 %.
У хворих, які отримували «Лізоцим-форте», індекс РМА знизився у 9 разів (р>0,05) та становив 5,18±0,19 (р>0,05). Лізоцим повністю нормалізує знижену у хворих салівацію, активність в слині лізоциму, уреази, вміст МДА та суттєво знижує активність МДА і
ступінь дисбіозу в ротовій порожнині. На цій підставі ми досліджували дію нового препарату «Лізоцимфорте», який містить флавоноїди, пребіотик, лізоцим. На нього розроблена нормативно-технічна документація і отримано дозвіл МОЗ України на використання в якості профілактичного засобу. В якості практичних рекомендацій для діагностики важкості гепатоорального синдрому слід визначати в слині хворих активність лізоциму,
еластази, а для профілактики стоматологічних ускладнень у хворих на ГБП застосовувати поліфункціональний антидисбіотичний засіб «Лізоцимфорте».
Ключові слова: гепатобіліарна патологія, слинні залози, ротова порожнина, дисбіоз, антидисбіотичні засоби

Borys G. Z. Clinical-experimental substantiation of prevention and treatment of salivary gland diseases in patients with hepatobiliary patholog. – Qualification scientific work with the manuscript copyright. The thesis for a candidate of medical science degree in speciality 14.01.22 –
dentistry. – Danylo Halytsky Lviv National Medical University, Ministry of Health of Ukraine; State Establishment "The Institute of Stomatology and Maxillo-Facial Surgery National Academy of Medical Sciences of Ukraine", Odessa, 2020.
The aim of the work was to study the role of dysbiosis in the development of inflammatory and dystrophic lesions of the salivary glands in the hepatobiliary pathology in experiment and in clinic and, on this basis, to develop antidysbiotics for their prophylaxis and treatment. Experiments were carried out on 88 rats, distributed in 3 experimental series with reproduction of toxic hepatitis, dysbiosis, systemic endotoxemia. Clinical studies were performed on 203 patients, of which 95 were hepatotoxic. The condition of patients was evaluated according to clinical data, ultrasound results and laboratory parameters of saliva and serum blood. The presence of dental pathology was determined by the level of biochemical parameters of inflammation (activity of elastase, casinolytic activity, acidic phosphatase activity, MDA content, bacterial insemination (urease activity), nonspecific immunity (lysozyme activity), antioxidant defense (catalase activity, antioxidant and pro-oxidant API index). The degree of dysbiosis was calculated using the enzymatic method of A. P. Levitsky. The presence of hepatobiliary pathology was determined by the level of inflammation markers and cholestasis in liver homogenates, as well as by the level liver markers in serum blood (bilirubin content, activity of transaminases and alkaline phosphatase). The condition of the salivary glands evaluated on the basis of clinival data, ultrasound diagnostics, quantities, velocity of salivation and physical and chemical properties of saliva. Toxic hepatitis was reproduced in rats using tetra chloromethane or hydrazine sulfate (hydrochloride). Experimental dysbiosis in rats was reproduced using the antibiotic lincomycin (A. P. Levitsky`s method). Non-alcoholic steatohepatitis was reproduced using the retention of rats on a high-fat diet (HFD) with simultaneous reproduction of intestinal dysbiosis. In experimental studies, a significant increase in the level of markers of inflammation in the salivary glands (the parotid and submandibular) in rats with toxic hepatitis was found to be on average 35–90 % for the parotid gland and 20– 35 % for the submandibular gland. A significant increase (by 30–40 %) in the activity of elastase was found in the oral mucosa (OM). Under the conditions of
toxic hepatitis, the activity of urease increased significantly (1.5–2.5 times) in OM, which indicated the growth of bacterial insemination of the tissues of the oral cavity, and the activity of lysozyme significantly decreased, indicating a decrease in the level of nonspecific immunity. As a result, the degree of dysbiosis of OM increased 4–5 times. In clinical studies, 95 patients with the following diagnoses were examined: chronic cystitis, chronic hepatocholecystitis, chronic cholecystopancreatitis, chronic hepatitis and nonalcoholic steatohepatitis. Analysis of the condition of the salivary glands and tissues of the oral cavity evaluated by changing the level of biochemical markers in saliva. It was revealed a significant increase in the activity of elastase, especially in patients with acute cholecystitis (growth more than 4 times) and a significant increase in the content of MDA. The maximum increase in the urease activity in saliva is established in patients with chronic cholecystopancreatitis (4 times). On the contrary, the activity of lysozyme in the saliva of patients with hepatotoxic biliary pathology significantly decreased, which gave a significant increase in the degree of oral dysbiosis (4–5 times).
Patients with hepatotoxic biliary pathology also have a significant decrease in the activity of the antioxidant enzyme catalase (2–3 times) and the API index
(3–10 times). The combination of the pathology of the salivary glands, acute sialoadenitis with chronic cholecystitis causes the development of hypo-salivation in almost all patients, and in every fourth – xerostomia with a significant deterioration of the tissues of the oral cavity. For the prevention of complications of the salivary glands in patients with hepatotoxicity, anti-dysbiotic agent with hepatoprotective and dental protective activity, namely lysozyme forte, was used (lysozyme + quercetin + inulin + gelatin + Ca citrate). Research on the therapeutic and prophylactic action of lysozyme forte was
carried out on experimental models of hepatotoxicity (toxic hepatitis, hepatitis against dysbiosis, peroxide hepatitis, nonalcoholic steatohepatitis).
Its ability to reduce the level of inflammation markers (elastase and MDA) in the parotid gland is established, not inferior in its action to the comparison drug Kvertulin. In the model of peroxide hepatitis (using peroxide sunflower oil), the ability of lysozyme forte to significantly reduce the activity of elastase, urease and degree of dysbiosis and increase the activity of lysozyme in SOPR is established. According to the data of experimental studies, the most effective ADR was lysozyme forte, which contains lecithin and food gelatin in addition to quertulin. The use of lysozyme forte on the background of basic drug therapy in patients with hepatotoxicity revealed a significant decrease in serum levels of liver blood markers (ALT and AP). Thus, in the comparison group, the activity of ALT  decreased by 20 %, and in the main group (which received lequin) by 56 %. The activity of LF in the comparison group decreased by 41 %, and in the main group by 58 %. In patients receiving lysozyme forte, the PMA index is reduced by 9 times ( p>0.05) and was 5.18±0.19 (p>0.05). Lysozyme forte completely normalizes low salivation in patients, activity in the saliva of lysozyme, urease, the content of MDA, and significantly reduces the activity of elastase and the degree of dysbiosis in the oral cavity. On this basis, we have developed action of new agent lysozyme forte, that contains flavonoids, lecithin, prebiotics, lysozyme. The regulatory and technical documentation has been developed for this drug and the  of the Ministry of Health of Ukraine has been obtained for its use as prophylactic agent. As practical recommendations for diagnosing the severity of hepato-oral
syndrome, it is necessary to determine the activity of lysozyme of elastase in saliva patients, and to use polyfunctional antidysbiotic agent lysozyme forte for the prevention of dental complications in patients with hepatotoxic biliary pathology,
Key words: hepatobiliary pathology, salivary glands, oral cavity, dysbiosis, antidysbiotics.