КЛІНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ПСИХОПАТОЛОГІЧНОГО ФЕНОМЕНУ ВЛАСНОЇ НЕПОВНОЦІННОСТІ У ФОРМУВАННІ ТА ПЕРЕБІГУ ПОСТТРАВМАТИЧНОГО СТРЕСОВОГО РОЗЛАДУ

Березюк О. Р. Клінічне значення психопатологічного феномену власної неповноцінності у формуванні та перебігу посттравматичного стресового розладу. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 222 – Медицина (22 – Охорона здоров’я). – Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького МОЗ України, м. Львів, 2024.
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального наукового завдання психіатрії: комплексної оцінки клінікопсихопатологічних проявів феномену власної неповноцінності (ФВН) як валідного предиктора формування та перебігу посттравматичного стресового розладу (ПТСР) у пацієнтів-чоловіків з перенесеною бойовою психічною травмою, що дозволить проводити своєчасну ефективну діагностику та якісне лікування таких пацієнтів, та тим самим підвищити їх якість життя.
Мета дослідження: розкриття психопатологічної сутності феномену власної неповноцінності у пацієнтів-чоловіків, що отримали бойову психічну травму та мають діагноз ПТСР, шляхом вивчення рівня порівняльного індексу почуття неповноцінності (ПІПН), ґрунтовного аналізу і комплексної оцінки клініко-психопатологічних проявів почуття неповноцінності як валідного предиктора формування, перебігу ПТСР та вдосконалення діагностики. Для реалізації цієї мети було проведено аналітичний огляд міжнародного та вітчизняного досвіду у вивченні феномену власної неповноцінності; здійснено переклад і валідизацію психометричного інструменту вимірювання рівня
феномену власної неповноцінності; вивчено клініко-психопатологічні прояви феномену власної неповноцінності в загальній популяції; здійснено порівняльний аналіз та встановлення взаємозв’язку особистісних, індивідуально-типологічних особливостей з рівнем порівняльного індексу почуття неповноцінності у популяції чоловіків з ПТСР, що перенесли бойову психічну травму; вивчено клініко-психопатологічні прояви ФВН та його значення у формуванні та перебігу ПТСР у популяції чоловіків, що перенесли бойову психічну травму; удосконалено систему діагностичного алгоритму при ПТСР. Для вирішення поставлених завдань було використано бібліосемантичний метод, метод системного підходу, метод анкетування та медико-статистичний методи досліджень.
Проведений аналіз міжнародних та вітчизняних наукових джерел засвідчив актуальність дослідження асоціацій феномену власної
неповноцінності, що дозволяє суттєво розширити та поглибити клінічну кваліфікацію досліджуваних психічних розладів, а також сприяти
конструктивному розвитку оздоровчих ресурсів особистості. Досліджено прояви феномену власної неповноцінності/надцінності у
структурі ПТСР і, зокрема, його компонентів – рівня самоефективності та самооцінки, що набуває особливої вагомості у сучасних травматичних умовах клінічної видозміни коморбідних депресивних та тривожних розладів, а також і відповідних проявів особистісної дезадаптації. У роботі здійснено переклад українською мовою та проведено валідизацію усіх складових опитувальника ПІПН з його україномовними описовими прикметниками; при цьому загальні показники альфи Кронбаха склали 0,85 для шкали сімейної оцінки та 0,80 – для шкали самооцінки, що засвідчує високий ступінь валідності та надійності україномовного перекладу шкали ПІПН; пілотне
тестування перекладеного опитувальника та повторний ре-тест показали високу валідність на надійність (validity) опитувальника ПІПН загалом. На рівні загальної популяції у більшості анкетованих – 81,86±1,56 % – встановлено відсутність феномену зміненої самооцінки (Norma), тоді як у 11,11±1,27 % респондентів виявлено індекс надцінності (index of superiority), а у 7,03±1,03 % – індекс неповноцінності (index of inferiority) ФВН. Встановлено достовірні відмінності між рівнями самоефективності (р=0,03) та самооцінки (р=0,0004) залежності від наявності ФВН. Анкетовані з індексом надцінності (index of superiority) ФВН мали достовірно (р=0,04) найменше медіанне значення самоефективності (28 [25; 32] балів) порівняно з групою з відсутністю феномену зміненої самооцінки (Norma) (30 [27; 34] балів)
та групою з індексом неповноцінності (index of inferiority) ФВН, де аналізований показник становив 31 [28; 33] бал. Отримане значення у осіб з індексом надцінності відповідає «середньому» рівню самоефективності, що є на порядок нижчим, ніж у групах з відсутністю феномену зміненої самооцінки та з індексом неповноцінності, де рівень самоефективності трактується як «вище середнього».
Анкетовані з відсутністю феномену зміненої самооцінки (Norma) мали найвище медіанне значення самооцінки – 22 бали [18; 25]. Натомість у осіб із індексом неповноцінності (index of inferiority) ФВН значення показників самооцінки становили 19 [17; 24] балів.
Для чотирьох з п’яти рис особистості (екстраверсія, дружелюбність, добросовісність та емоційна стабільність) найнижчі середні бали були встановлено для групи осіб з індексом надцінності ФВН. Достовірні різниці (p<0,05) для цієї групи, порівняно з особами з відсутністю феномену зміненої самооцінки, встановлено щодо добросовісності та емоційної стабільності. Середні значення щодо відкритості новому досвіду достовірно не відрізнялись поміж аналізованими підгрупами, а найбільше значення виявлено в групі осіб з
індексом надцінності ФВН. З-поміж чоловіків групи з індексом надцінності ФВН 18,42±6,29% мали низькі бали екстраверсії, а 10,53±4,98% – низькі бали добросовісності; натомість серед жінок з індексом надцінності 16,67±6,80% мали низькі бали дружелюбності, а 50,00±9,13% – низькі бали емоційної стабільності. Встановлено, що 54,95% [45,67-64,07] опитаних осіб з ФВН мали прояви тривоги, тоді як у групі опитуваних з відсутністю феномену зміненої самооцінки (Norma) таких було 43,91% [39,60-48,28] осіб, р=0,035. Медіанні значення балів за шкалою тривоги Бека були суттєво вищими у осіб з індексом надцінності ФВН – 8,5 [5; 16,3] балів (р=0,029) порівняно з опитуваними з відсутністю феномену зміненої самооцінки, де цей показник становив 6 [3; 12] балів). Медіанні бали тривоги в осіб з індексом неповноцінності ФВН (6 [3; 13,5] балів) суттєво не відрізнялись від балів у опитуваних з відсутністю феномену зміненої самооцінки та з індексом надцінності ФВН (р>0,05). Порівняння балів тривоги за ста́ттю у групах з різним індексом почуття неповноцінності довело значне переважання балів тривоги за шкалою Бека у жінок, порівняно з чоловіками у всіх групах (р<0,05).
У роботі доведено, що найчастіше депресія зустрічалась у групі осіб з індексом надцінності ФВН, в яких були присутні ознаки екстремального прагнення будь-яким способом компенсувати надмірне почуття неповноцінності. Близько третини (32,35% [21,83-43,86]) опитаних з цим феноменом мали депресію, тоді як у групі опитуваних з відсутністю феномену зміненої самооцінки таких осіб було 21,36% [17,88-25,05] (р=0,042). Найвище медіанне значення за шкалою депресії було у групі осіб з індексом надцінності ФВН (10 [6; 15] балів), р<0,001 порівняно з опитуваними з відсутністю феномену зміненої самооцінки. Аналіз співставлення балів депресії у групах чоловіків та жінок з різним порівняльним індексом почуття неповноцінності довів суттєву різницю за статтю (р<0,05) зі значним переважанням балів депресії у жінок у всіх досліджуваних підгрупах. У чоловіків з ПТСР, які перенесли бойову психічну травму, виявлено наступні особливості: - загальна сума балів відповідно до шкали PCL-5 є достовірно більшою (р=0,04) для пацієнтів, які мали будь-який прояв феномену зміненої самооцінки (індекс неповноцінності + індекс надцінності) – 66,00 [63,00; 69,50] балів,
порівняно з пацієнтами із відсутнім феноменом зміненої самооцінки, де цей показник становив 59,00 [51,50; 64,75] балів;
- згідно з опитувальником загальної самоефективності Шварцера і Єрусалима, у 100% чоловіків з будь-якими проявами феномену зміненої самооцінки (сукупний ФВН = індекс неповноцінності + індекс надцінності) виявлено рівень самоефективності на рівні «нижче середнього», що достовірно (р=0,03) перевищує такий рівень самоефективності («нижче середнього») серед чоловіків, у яких феномен зміненої самооцінки відсутній – 32,00% [19,92-45,45]) пацієнтів; - чоловіки з ПТСР та з будь-якими проявами феномену зміненої
самооцінки достовірно (p=0,04) відрізнялись від чоловіків з відсутнім феноменом зміненої самооцінки за показником важкості депресії, вимірюваним за шкалою депресій Бека: рівень депресії у чоловіків з індексом надцінності ФВН становив 36,00 [27,75; 44,25] балів, у чоловіків з індексом неповноцінності ФВН – 38,00 [32,50; 43,00] балів (показники «важкої депресії), коли ж у чоловіків з
відсутнім феноменом зміненої самооцінки рівень депресії був найнижчим (23,00 [18,25; 31,75] балів), що відповідало рівню «середня депресія»;- згідно з даними кореляційного аналізу встановлено, що високі рівні депресії поєднуються з низькими балами самооцінки (r=-0,64; p<0,05) тасамоефективності (r=-0,46; p<0,05), а також з високими балами загальної тривожності відповідно до шкали Бека (r=0,65; p<0,05) та з високими балами опитувальника PCL-5 (r = 0,56; p<0,05); водночас високі бали шкали тривожності
Бека достовірно поєднувались з високими балами опитувальника PCL-5 (r = 0,40; p<0,05). З’ясовано, що високі бали за шкалою самооцінки Розенберга достовірно поєднувались з високими балами згідно опитувальника загальної самоефективності Шварцера і Єрусалима (r=0,36; p<0,05) та з низькими балами згідно зі шкалою тривоги Бека (r=-0,46; p<0,05) і низькою загальною кількістю
балів згідно з опитувальником PCL-5 (r=-0,43; p<0,05). Високі бали за шкалою самооцінки достовірно поєднувались з високими балами екстраверсії (r=0,34; p<0,05), доброзичливості (r=0,38; p<0,05) та відкритості новому досвіду (r=0,26; p<0,05) згідно з аналізом рис особистості за шкалою ТІРІ. Водночас високі бали шкали тривожності Бека достовірно поєднувались з високими балами
опитувальника PCL-5 (r=0,40; p<0,05). За допомогою методу логістичної регресії з’ясовано, що у чоловіків, які перенесли бойову психічну травму, розвиток ПТСР провокують наступні фактори:

1) відсутність феномену зміненої самооцінки; 2) високі бали згідно з опитувальником PHQ-9; та 3) високі бали за шкалою GAD-7. Таким чином, наявність Superiority або Inferiority ФВН матиме запобіжний вплив на появу ПТСР. Також з’ясовано, що наявність Superiority матиме запобіжну дію на розвиток симптомів інтрузії ПТСР (критерій В), тоді як наявність Inferiority – на появу негативних думок та емоцій (критерій D) та на появу надмірної реактивності (критерій Е у структурі ПТСР). Прогностично несприятливими на появу окремих критеріїв у структурі ПТСР є низькі бали самооцінки, високий рівень тривожності згідно з опитувальником Бека, відкритість новому досвіду відповідно до опитувальника ТІРІ, високі бали згідно з опитувальниками PHQ-9 та GAD-7, а також старший вік чоловіків, які перенесли бойову психічну травму. Результати, отримані у роботі, показують, що інтеграція шкал для вимірювання почуття неповноцінності, самоефективності та самооцінки, а саме – шкали ПІПН (Comparative Feeling of Inferiority Index – CFII), шкали загальної
самоефективності Шварцера і Єрусалима та шкали самооцінки Розенберга – дозволяє суттєво удосконалити діагностичний алгоритм для ПТСР, а також адаптувати лікування до унікальних потреб пацієнта та потенційно вплинути на покращення результатів терапії.
Для мінімізації впливу феномену власної неповноцінності на розвиток симптоматики ПТСР визначено рекомендації для п’яти терапевтичних алгоритмів з виокремленням специфічних мішеней психотерапевтичних інтервенцій:

1) когнітивно-поведінкова терапія (КПТ);

2) схемна терапія;

3)терапія прийняття та відповідальності (Acceptance and Commitment Therapy –
ACT);

4) десенсибілізація та репроцесуалізація рухом очей (Eye Movement
Desensitization and Reprocessing – EMDR);

5) адлеріанська психотерапія.
Використання цих психотерапевтичних методів дозволить розробляти більш
персоналізовані та ефективні плани лікування, потенційно покращуючи
ментальне здоров’я пацієнтів.
Ключові слова: посттравматичний стресовий розлад, бойова психічна
травма, діагностика, клінічний випадок, феномен власної неповноцінності,
самоефективність, самооцінка, риси особистості, психічні розлади, депресія,
тривога.

ABSTRACT
Berezyuk O. R. Clinical Significance of the Psychopathological Phenomenon of Self-Inferiority in the Formation and Course of Post-Traumatic Stress Disorder. – Thesis Manuscript.
The thesis for the Degree of Doctor of Philosophy in Specialty 222 – Medicine (22 – Healthcare). – Danylo Halytsky Lviv National Medical University, Ministry of
Health of Ukraine, Lviv, 2024.
This thesis presents a theoretical generalization and a novel solution to a topical scientific problem in psychiatry: the comprehensive assessment of the clinical and psychopathological manifestations of the phenomenon of self-inferiority as a valid predictor for the development and course of post-traumatic stress disorder ( PTSD) in male patients who have experienced combat mental trauma. This enables timely and
effective diagnosis and high-quality treatment of such patients, thereby improving their quality of life. The objective of the study: to reveal the psychopathological essence of the phenomenon of self-inferiority (PSI) in male patients who experienced combat mental trauma and have been diagnosed with PTSD, through studying the Comparative Feeling of Inferiority Index (CFII), a thorough analysis, and a comprehensive
evaluation of the clinical and psychopathological manifestations of inferiority as a valid predictor of PTSD development and course, and to improve diagnostic techniques. To achieve this objective, the following actions were conducted: An analytical
review of international and domestic experiences in studying the phenomenon of selfinferiority; Translation and validation of a psychometric tool for measuring the level of the self-inferiority phenomenon; Examination of the clinical and psychopathological manifestations of the self-inferiority phenomenon in the general population; Comparative analysis and determination of correlations between personality traits, individual typological features, and the level of the Comparative Feeling of Inferiority Index in a population of men with PTSD who experienced combat mental trauma; Investigation of the clinical and psychopathological manifestations of the PSI and its role in the development and course of PTSD in men who experienced combat mental trauma; Improvement of the diagnostic algorithm for PTSD. Methods employed: bibliosemantic analysis, systematic approach methodology, surveys, and medical-statistical methods. The analysis of international and domestic scientific sources confirmed the relevance of studying the associations of the self-inferiority phenomenon, allowing significant expansion and deepening of the clinical qualification of the studied mental disorders and promoting the constructive development of personal health resources.
The study examined the manifestations of self-inferiority/self-superiority within the PTSD structure, particularly its components – self-efficacy and self-esteem, which are of critical importance under current traumatic conditions involving comorbid depression and anxiety disorders, as well as related manifestations of personal maladjustment. The study involved translating the CFII questionnaire into Ukrainian and
validating all its components, including the descriptive adjectives in Ukrainian. The overall Cronbach's alpha coefficients were 0.85 for the family assessment scale and 0.80 for the self-assessment scale, indicating a high degree of validity and reliability of the Ukrainian version of the CFII scale. Pilot testing of the translated questionnaire and subsequent retesting demonstrated the high validity and reliability of the CFII
questionnaire. At the general population level, most respondents – 81.86±1.56% showed no signs of altered self-esteem (Norma). Meanwhile, according to the PSI, 11.11±1.27% of respondents demonstrated a superiority index, and 7.03±1.03% exhibited an
inferiority index. Statistically significant differences in self-efficacy (p=0.03) and self-esteem (p=0.0004) were noted depending on the presence of PSI. Respondents with the PSI superiority index had the lowest median self-efficacy score (28 [25; 32] points, p=0.04)
compared to the group without the phenomenon of altered self-esteem (Norma) (30 27; 34] points) and the group with the PSI inferiority index (31 [28; 33] points). The self-efficacy score in the superiority index group corresponds to an "average" selfefficacy level, lower than the "above average" level observed in the other two groups. Respondents without the phenomenon of altered self-esteem (Norma) had the highest
median self-esteem score of 22 points [18; 25], while individuals with the PSI inferiority index had self-esteem scores of 19 [17; 24] points.
For four out of five personality traits (extraversion, agreeableness, conscientiousness, and emotional stability), the lowest average scores were recorded in the superiority index group. Significant differences (p<0.05) were found in conscientiousness and emotional stability scores between this group and the group without altered self-esteem. Scores for openness to experience did not differ significantly among the analyzed subgroups, but the highest values were observed in the superiority index group. Among men with the PSI superiority index, 18.42±6.29% had low extraversion scores, and 10.53±4.98% had low conscientiousness scores. In contrast, among women with the superiority index, 16.67±6.80% had low agreeableness scores, and 50.00±9.13% had low emotional stability scores. It was found that 54.95% [45.67-64.07] of PSI respondents exhibited symptoms of anxiety, compared to 43.91% [39.60-48.28] of those without the phenomenon of altered self-esteem (Norma) (p=0.035). Median Beck Anxiety Inventory (BAI) scores were significantly higher in the PSI superiority index group (8.5 [5; 16.3] points,
p=0.029) compared to respondents without altered self-esteem (6 [3; 12] points). Median anxiety scores in the inferiority index group (6 [3; 13.5] points) did not significantly differ from those in the other two groups (p>0.05). A gender comparison revealed significantly higher anxiety scores among women in all subgroups according to BAI (p<0.05). Depression was most prevalent in the PSI superiority index group, characterized by extreme efforts to compensate for an increased feeling of inferiority. Approximately one-third (32.35% [21.83-43.86]) of respondents in this group reported depression, compared to 21.36% [17.88-25.05] in the Norma group (p=0.042). The highest median value on the depression scale was observed in the group of individuals with an overvalued self-worth index (10 [6; 15] points), p<0.001 compared to respondents without the phenomenon of altered self-esteem. The analysis of depression scores in groups of men and women with varying comparative inferiority indices revealed a significant gender difference (p<0.05), with a marked predominance of depression
scores in women across all studied subgroups. Among men with PTSD caused by combat trauma, the following characteristics
were identified: The total score on the PCL-5 scale was significantly higher (p=0.04) in patients exhibiting any manifestation of the phenomenon of altered self-esteem (inferiority index + superiority index) – 66.00 [63.00; 69.50] points, compared to patients without
this phenomenon, whose score was 59.00 [51.50; 64.75] points. - According to the General Self-Efficacy Scale by Schwarzer and Jerusalem, 100% of men with any manifestations of the phenomenon of altered self-esteem (combined PSI = inferiority index + superiority index) were found to have a self-efficacy level "below average," significantly (p=0.03) exceeding the proportion of men without the
phenomenon of altered self-esteem who showed the self-efficacy level ("below average") – 32.00% [19.92–45.45]. Men with PTSD and any manifestations of altered self-esteem were significantly different (p=0.04) from men without this phenomenon in terms of the severity of
depression, measured by the Beck Depression Inventory (BDI). The depression level among men with the PSI superiority index was 36.00 [27.75; 44.25] points, and for those with the PSI inferiority index, it was 38.00 [32.50; 43.00] points (both indicating "severe depression"), while men without the altered self-esteem phenomenon showed the lowest depression level (23.00 [18.25; 31.75] points), corresponding to "moderate
depression."- Correlation analysis revealed that high depression levels were associated with low self-esteem scores (r=-0.64; p<0.05) and low self-efficacy scores (r=-0.46; p<0.05), as well as with high levels of general anxiety according to BAI (r=0.65; p<0.05) and high scores on the PCL-5 questionnaire (r=0.56; p<0.05). At the same time, high BAI scores were significantly correlated with high PCL-5 scores (r=0.40; p<0.05).
- High scores on the Rosenberg Self-Esteem Scale were significantly associated with high scores on the General Self-Efficacy Scale by Schwarzer and Jerusalem (r=0.36; p<0.05) and low BAI scores (r=-0.46; p<0.05), as well as a low total score on the PCL-5 questionnaire (r=-0.43; p<0.05). High self-esteem scores were also significantly associated with high scores for extraversion (r=0.34; p<0.05), agreeableness (r=0.38; p<0.05), and openness to experience (r=0.26; p<0.05) according to the analysis of personality traits according to the TIPI scale.- Logistic regression revealed that in men who experienced combat mental trauma, PTSD development is provoked by three factors: 1) absence of the altered self-esteem
phenomenon, 2) high scores on the PHQ-9 questionnaire, and 3) high scores on the GAD-7 scale. Thus, the presence of PSI superiority or inferiority has a preventive effect on the occurrence of PTSD. Additionally, the presence of superiority has a preventive effect on the development of PTSD intrusion symptoms (Criterion B). At the same time, inferiority prevents the occurrence of negative thoughts and emotions (Criterion D) and excessive reactivity (Criterion E in PTSD structure). - Prognostically unfavorable factors for the development of specific criteria in the PTSD structure include low self-esteem scores, high anxiety levels on the Beck Anxiety Inventory, openness to experience on the TIPI questionnaire, high PHQ-9 and GAD-7 scores, and older age in men who experienced combat mental trauma. The results suggest that the integration of scales for measuring inferiority feelings, self-efficacy, and self-esteem – namely, the Comparative Feeling of
Inferiority Index (CFII), General Self-Efficacy Scale by Schwarzer and Jerusalem, and Rosenberg Self-Esteem Scale – can significantly improve diagnostic algorithms for mPTSD. This approach enables treatment adaptation to the unique needs of patients, potentially improving therapeutic outcomes. To minimize the impact of the phenomenon of self-inferiority on the development of PTSD symptoms, recommendations were developed for five therapeutic algorithms with specific targets for psychotherapeutic interventions:
1. Cognitive Behavioral Therapy (CBT)
2. Schema Therapy
3. Acceptance and Commitment Therapy (ACT)

4. Eye Movement Desensitization and Reprocessing (EMDR)
5. Adlerian Psychotherapy
These therapies can help develop more personalized and effective treatment plans, potentially improving patients' mental health.
Keywords:
Post-traumatic stress disorder, combat mental trauma, diagnostics, clinical case,
phenomenon of self-inferiority, self-efficacy, self-esteem, personality traits, mental
disorders, depression, anxiety.

https://drive.google.com/file/d/1GtgOn8XYzfb5b_l2HgZKQrmDBXwjeR3h/view?usp=sharing