ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ МІЖ СТУПЕНЕМ ПРОЯВУ ВЕГЕТАТИВНОЇ ДИСФУНКЦІЇ, РІВНЕМ АДАПТАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ І ФАКТИЧНИМ БІОЛОГІЧНИМ ВІКОМ У СТУДЕНТОК

The 3 rd International scientific and practical conference ―Modern research in world science‖ (June 12-14, 2022) SPC ―Sci-conf.com.ua‖, Lviv, Ukraine. 2022. 1867 p.

ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ МІЖ СТУПЕНЕМ ПРОЯВУ ВЕГЕТАТИВНОЇ ДИСФУНКЦІЇ, РІВНЕМ АДАПТАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ І ФАКТИЧНИМ БІОЛОГІЧНИМ ВІКОМ У СТУДЕНТОК

Леонт’єва Зоряна Романівна к.мед.н., доцент Дутка Роман Ярославович д.мед.н., професор, Марусяк Соломія Володимирівна, асистент

Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького м. Львів, Україна  

Вступ. Життєвий ритм сучасної молоді в даний час характеризується значними емоційними та інтелектуальними перенапруженнями та гіподинамією, що впливає на рівень їх фізичного здоров‘я, викликаючи зміни структурно-функціональних параметрів на різних рівнях регуляції людського організму. Під впливом цих несприятливих чинників створюються передумови для зривів адаптаційних механізмів і підвищення рівнів біологічного віку. Відомо, що при напруженні або зриві механізмів адаптації в організмі людини порушується функція регуляції, що може призводити до синдромів автономних дисфункцій. Вивчення взаємозалежності між проявами вегетативної дисфункції, рівнем адаптаційного потенціалу та біологічного віку людини в умовах активного навчального процесу дозволить проаналізувати їхній адаптаційний потенціал і рівень здоров‘я, оцінити ступінь порушення вегетативних проявів з подальшим запровадженням певних профілактичних чи лікарських заходів.

Мета. Визначити і оцінити ступінь взаємозв‘язків між рівнем прояву вегетативної дисфункції, фактичним біологічним віком та рівнем адаптаційного потенціалу у студенток III та IV курсів Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.

Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 28 дівчат віком від 19 до 21 років з різним ступенем проявів вегетативної дисфункції, контрольну групу склали 25 осіб жіночої статі. До методів обстеження належали: огляд і аналіз джерел літератури, визначення біологічного віку людини методом В.П. Войтенка (анкетування, антропометрія, проба Штанге, проба Генчі, проба Озерецького), визначення рівня адаптаційного потенціалу людини за методикою Р.М. Баєвського (1979) з урахуванням частоти серцевих скорочень, систолічного та діастолічного артеріального тиску, антропометричних показників і коефіцієнтів рівняння множинної регресії. Для виявлення ознак вегетативних змін застосовували стандартизований опитувальник за А.М. Вейном (1998). Для розрахунку фактичного біологічного віку (ФБВ) використовували формулу: ФБВ = 17,4 + 0,82 × СОЗ – 0,005 × АТс + 0,16 × АТд + 0,35 × ПАТ – 0,004 × ЖЄЛ + 0,04 × ЗДВд – 0,06 × ЗДВид – 0,11 × СБ, АП – адаптаційний потенціал серцево-судинної системи за Р.М. Баєвським; • ЧСС – частота серцевих скорочень, уд/хв; • АТс – систолічний артеріальний тиск, мм рт. ст.; • АТд – діастолічний артеріальний тиск, мм рт. ст.; • МТ – маса тіла, кг; • ДТ – довжина тіла, см; • В – вік, роки. Стандартизований опитувальник за Вейном включав 11 питань із відповідями, кожна з яких мала певну кількість балів, які наприкінці підраховувались. Сума балів вище 15 свідчила про наявність вегетативної дисфункції.

 Результати і обговорення. У групі дівчат з проявами вегетативної дисфункції (перша група) середнє значення ФБВ становило 38,1±7,4 р., середнє значення АП відповідало 1,98 ±0,41 у.о., а середнє значення опитувальника складало 34,06±13,78 б. У контрольній групі осіб жіночої статі (друга група) середній ФБВ дорівнював 33,2±6,05 р., середній показник АП – 1,83±0,39 у.о., а середнє значення опитувальника – 17,3±5,18 б. Дані відображені у таблиці 1. Між показниками були вивчені кореляційні зв‘язки. Таким чином, між показником ФБВ і АП у дівчат першої групи був прямий зв‘язок середньої сили між досліджуваними ознаками (r=+0,42, р<0,05). Між даними опитувальника та АП у дівчат першої групи спостерігався прямий слабкий зв‘язок (r=+0,28, р><0,05). Вивчався і кореляційний зв‘язок між показником ФБВ і даними опитувальника (r=+0,41, р><0,05), який був прямий, середньої сили. У дівчат із другої групи між ФБВ і АП спостерігався прямий слабкий зв‘язок (r=+0,13, р>0,05) з не доведеною достовірністю. Між даними опитувальника та АП у цій групі був дуже слабкий зворотний зв‘язок (r=- 0,096, р>0,05). Вірогідність цього результату не доведена. Загалом, в усіх опитаних осіб з проявами вегетативної дисфункції був прямий кореляційний зв‘язок середньої сили між ФБВ і опитувальником (r=0,452, р<0,05). Також між вищевказаними показниками вивчався коефіцієнт регресії. При обчисленні коефіцієнта регресії у дівчат з проявами вегетативної дисфункції між ФБВ та АП виходило значення 0,023 од. Тобто, при збільшенні ФБВ на 1 рік величина АП збільшувалась на 0,023 од. При збільшенні показника опитувальника на 1 бал величина АП зростала на 0,008 од. Таким чином, вегетативна дисфункція у обстежуваних дівчат погіршувала адаптаційний потенціал і впливала на фактичний біологічний вік.

                                                                                                                                 Таблиця  1                                          Показники фактичного біологічного віку, рівня адаптаційного потенціалу і опитувальника за А.М. Вейном у дівчат із проявами вегетативної дисфункції у порівнянні з дівчатами контрольної групи

Висновки. 1. При вивченні показників фактичного біологічного віку і рівня адаптаційного потенціалу у дівчат із проявами вегетативної дисфункції встановлено наявність прямого зв‘язку середньої сили поміж цими досліджуваними ознаками. Тобто, із збільшенням рівня фактичного біологічного віку погіршувався стан адаптації обстежуваних осіб. 2. У дівчат першої групи між даними опитувальника та рівнем адаптаційного потенціалу встановлений прямий слабкий зв‘язок між цими ознаками. Тобто, чим більша кількість балів в опитувальнику, тим вищий ступінь вегетативної дисфункції і гірший рівень адаптації. 3. Загалом, в усіх опитаних осіб з проявами вегетативної дисфункції був прямий кореляційний зв‘язок середньої сили між фактичним біологічним віком і опитувальником (r=0,452) з вірогідністю більше 95% (р<0,05). 4. При обчисленні коефіцієнта регресії у дівчат з проявами вегетативної дисфункції між фактичним біологічним віком та адаптаційним потенціалом виходило значення 0,023 од. Тобто, при збільшенні фактичного біологічного віку на 1 рік величина адаптаційного потенціалу збільшувалась на 0,023 од., а при збільшенні показника опитувальника на 1 бал величина адаптаційного потенціалу зростала на 0,008 од.