УДК 81’42 :616-051:355.01

У статті проаналізовано медичний наратив війни як особливий різновид сучасного українськомовного медичного дискурсу, що формується в умовах повномасштабної збройної агресії та відображає досвід тілесної й психічної травми. Актуальність дослідження зумовлена потребою осмислення мовних механізмів репрезентації травматичного досвіду в текстах лікарів і пацієнтів, а також трансформації традиційних моделей клінічної комунікації в екстремальних умовах. Метою статті є виявлення та опис основних лінгвістичних стратегій опису травми в лікарських і пацієнтських наративах воєнного часу. Теоретичним підґрунтям дослідження слугують положення когнітивної лінгвістики, дискурс-аналізу та наративної лінгвістики, а також психолінгвістичні підходи до аналізу травматичного мовлення. Установлено, що в текстах лікарів домінують стратегії деперсоналізації, етичної нейтралізації та наративної компресії, які забезпечують професійну дистанцію, мовну економію та психологічний захист мовця. Натомість пацієнтські наративи характеризуються високим рівнем суб’єктивності, емоційної експресивності, фрагментарності й повторюваності, а також активною метафоризацією. Особливу увагу приділено концептуалізації ТРАВМИ крізь тілесні, предметні та агентні метафори, що відображають спроби осмислення досвіду на помежів’ї. Зроблено висновок, що медичний наратив війни є багаторівневою системою, у якій мова виконує не лише інформативну, а й адаптивну та терапевтичну функції. Перспектива подальших досліджень убачається в корпусному та міжмовному аналізі медичних текстів воєнного часу. Ключові слова: медичний наратив, воєнний дискурс, травма, лінгвістичні стратегії, когнітивна метафора, лікарський і пацієнтський наративи.

УДК 81’23:616-036.8:316.77

Статтю присвячено аналізу мови як терапевтичного чинника в системі медичної реабілітації крізь призму інклюзивно-комунікативного підходу. У фокусі дослідження перебуває мова як інструмент цілеспрямованої взаємодії, що забезпечує не лише передавання інформації, а й активує когнітивні, психоемоційні та соціальні механізми відновлення пацієнтів із різними порушеннями здоров’я. Обґрунтовано положення про багатофункційність мовлення в реабілітаційному процесі, зокрема його роль у зниженні тривожності, подоланні фрустрації, стимуляції пам’яті, уваги та мислення, а також у формуванні відчуття соціальної залученості й комунікативної компетентності. У статті окреслено основні теоретичні засади інклюзивно-комунікативного підходу, що передбачає адаптацію мовних стратегій до індивідуальних можливостей і потреб пацієнта, урахування його когнітивного, емоційного та соціального стану. Проаналізовано мовні практики, застосовувані в нейрореабілітаційній та лінгвопсихотерапевтичній роботі, а також їхній вплив на ефективність реабілітаційних заходів. Показано, що структуровані мовні вправи, діалогічна взаємодія, наративні та метакомунікативні техніки сприяють активізації внутрішніх ресурсів пацієнта та підвищують мотивацію до відновлення. Зроблено висновок, що мова в умовах медичної реабілітації постає не як допоміжний, а системотвірний чинник терапевтичного впливу. Інклюзивно-комунікативний підхід уможливлює розгляд реабілітаційного процесу як простору партнерської взаємодії між фахівцем і пацієнтом, у якому мовлення виконує функцію інструмента підтримки, відновлення та соціальної інтеграції. Результати дослідження можуть бути використані в міждисциплінарних студіях на помежів’ї лінгвістики, медицини та реабілітаційних наук. 

Ключові слова: мова, прикладна лінгвістика, медична реабілітація, інклюзивно-комунікативний підхід, терапевтична комунікація, психолінгвістика, когнітивне відновлення, соціальна адаптація, мовна взаємодія.

У статті здійснено опис текстової категорії «адресатність» в комунікативному і прагматичному аспектах. Подано типи адресатів, їхні дискурсивні вияви та особливості у словесному цілому крізь призму заголовків, присвят, епіграфів. Здійснено класифікацію адресатів за зовнішньотекстовими / внутрішньотекстовими ознаками.
Ключові слова: адресат, комунікація, маніфестація дискурсивна, текст, текстова категорія, тип адресата.

УДК 81’42

Стаття продовжує низку публікацій автора, присвячених теорії тексту. Розкрито семантико-прагматичний вимір віршованих словесних цілих, визначено типологічні ознаки текстових категорій та їхнє мовне вираження у структурі поезій Володимира Тимчука.
Ключові слова: інтертектуальність, інформативність, зв̕язність, цілісність, текст, категорія тексту, семантика, прагматика.

У статті авторка вперше здійснила опис мовних засобів реалізації текстових категорій зв’язності й інтертекстуальності у поезії українського поета і прозаїка Володимира Качкана. Джерельною базою розвідки слугують поетичні словесні цілі понад 150 текстів, із яких здійснено у спосіб точної та повної інвентаризації вибірку лексико-граматичних одиниць, котрі маніфестують текстові категорії. Метод дослідження — описовий. Автором з’ясовано, що особливого вияву набула образно-асоціативна, семантична, словотвірна, граматична й под. текстова категорія зв’язності, а також інтертекстуальність. Інтертекст уводиться у поетичні словесні цілі Володимира Качкана низкою прийомів, таких як: алюзія, ремінісценція, цитата тощо, і трактується як внутрішньотекстовий феномен. Основними способами реалізації категорії інтертекстуальності у поезії досліджуваного автора є алюзії біблійні, міфологічні, фольклорні, покликання на відомих особистостей або на відомі події, алюзії в пародіях на літературні тексти; цитати; ремінісценції. Перспективою подальших досліджень є вивчення текстових категорій письменника у прозових текстах.

Ключові слова:  інтертекстуальність, зв’язність, поетичний текст, категорії тексту.