УДК: 616.314.21/.22-089.23-071-072:616.314.26-07

Мета. Проведення порівняльного клініко-інструмен- тального аналізу результатів реєстрації оклюзійних співвідношень інтеркуспідаційної контактної позиції в пацієнтів з дефектами зубних рядів до та після протезу­вання при застосуванні різних реєстраційних матеріалів. Матеріал і методи. На клінічних базах кафедри хі­рургічної та ортопедичної стоматології факультету післядипломної освіти Львівського національного ме­дичного університету імені Данила Галицького було проведене обстеження 5 осіб різної статі віком від 28 до 51 року. Клінічно всім пацієнтам був здійснений стандартний діагностичний стоматологічний огляд з перевіркою стану скронево-нижньощелепного су­глоба, жувальних м'язів, а також статичної та ди­намічної оклюзії артикуляційним воском і папером згідно з двоетапним методом Bausch. Отримані від­битки зубних рядів обох щелеп і виготовлені їхні гіп­сові моделі для лабораторного дослідження. Після одержання реєстратів з використаних матеріалів (Футар Д, металізований віск, Консіфлекс) їх повтор­но перевіряли на відповідність інтеркуспідаційній контактній позиції в усіх пацієнтів. Проводили ви­значення розташування ділянок оклюзійних контак­тів зубів-антагоністів за допомогою артикуляційного паперу BauschProgress100® товщиною 0,1 мм (Bausch, Німеччина). Паралельно здійснювалася інстру­ментальна реєстрація цифрових показників оклюзії за допомогою приладу T-scanIII (Boston, США). Результати й обговорення. Порівнюючи середні зна­чення розподілу відсотків між лівою та правою по­ловинами, найбільшу асиметрію зафіксували при ви­користанні матеріалу Футар Д у режимі А як до, так і після лікування. За результатами інструмен­тального дослідження оклюзійних співвідношень за допомогою пристрою T-ScanIII встановлено, що при застосуванні реєстраційного матеріалу Футар Д у па­цієнтів до протезування середні значення оклюзійних сил при MAXзліва складали (50,72±13,86) %, справа - (49,28±13,86) %, після протезування зліва - (50,12±8,75) %, справа - (49,88±8,75) %. При використанні реєстрацій­ного матеріалу Консіфлекс у пацієнтів до протезу­вання виявлено, що середні значення COFпри MAXзліва становили (41,28±16,97) %, справа - (58,72±16,97) %, після протезування зліва - (54,72±13,39) %, справа - (45,28±13,39) %. Проведені інструментальні дослі­дження демонструють перспективні можливості ви­явлення індивідуалізованих особливостей статичної та динамічної оклюзійноїрівноваги при клінічній ре­єстрації міжщелепного положення інтеркуспідації різними реєстраційними матеріалами та методами. Висновки. Важливою ознакою фізіологічно узго­дженого функціонування зубощелепної системи па­цієнтів є рівномірне змикання зубних рядів із синх­ронним контактом усіх груп зубів. Під час статичної та динамічної оклюзії спостерігаються часті ковзаючі контакти в кінцевій інтер- куспідаційній контактній позиції. Зі зростанням оклюзійного тиску в напрямі максимальної інтеркус­підаційної контактної позиції (максимальної інтер­куспідації) ширшає площа контактуючих поверхонь зубів. Водночас виникає оклюзійний тиск, що зумов­лює перерозподіл функціонального навантаження складових зубощелепної системи пацієнтів. Інтервал оклюзійного змикання зубів між положен­нями інтеркуспідаційної контактної позиції та мак­симальної інтеркуспідації або показник А, що можна визначити за допомогою цифрової технології "TekscanIII", маніфестує просторово-часові показ­ники перерозподілу міжщелепних співвідношень. Особливу цікавість викликають значення цих показ­ників у пацієнтів із частковою втратою зубів. При застосуванні реєстраційного матеріалу Футар Д клінічно-інструментальний аналіз цифрових показників переходу від інтеркуспідаційної контакт­ної позиції до максимальної інтеркуспідації дозволив установити подовження тривалості часу оклюзій­ного змикання зубів після протезування в 1,02 раза, зменшення довжини траєкторії змикання в 1,37 раза; Консіфлекс - ідентичну довжину траєкторії змикан­ня та подовження тривалості часу оклюзійного зми­кання зубів після протезування в 1,04 раза; металі­зований віск - ідентичну довжину траєкторії зми­кання та подовження тривалості часу оклюзійного змикання зубів після протезування в 1,61 раза.

 Aim. The research aims at carrying out a comparative clinical and instrumental analysis related to registering occlusal relations of intercuspal contact position in patients with edentulous spaces before and after prosthetic rehabilitation using various registration materials. Material and Methods. Examination of 5patients of both genders aged 28 to 51 years was performed at clinical bases of the department of surgical and prosthetic dentistry of the Faculty of Postgraduate Education at Danylo Halytskyi Lviv National Medical University. Clinically, all patients were provided with a standard diagnostic dental examination including the control of a temporomandibular joint condition, examination of masticatory muscles, as well as the static and dynamic occlusion with the help of articulating wax and paper according to the two-stage Bausch method. The examination also involved impressions of dental arches of both jaws. Their cast models were produced for laboratory study. The received register, involving the use of materials, namely Futar D, metalized wax, and Consiflex, were reexamined for compliance with the intercuspal contact position in all patients. Location of the occlusal contact areas of antagonistic teeth was determined using Bausch Progress 100® 0.1 mm thick articulating paper (Bausch, Germany). Simultaneously, instrumental registration of digital occlusion indices was performed using the T-scan III device (Boston, USA). Results and Discussion. While comparing mean values of the percentage distribution between the left and right halves, the greatest asymmetry was recorded with the use of Futar D material in the А mode both before and after treatment. According to the results of performed instrumental study concerning occlusal relations with the help of the T-Scan III device, it was found that in case of applying Futar D registration material in patients before prosthetic rehabilitation, mean values of occlusal forces at MAX on the left were (50.72 ± 13.86)%, on the right they were (49.28±13.86)%, after prosthetic rehabilitation they made up (50.12±8.75)% on the left, and (49.88±8.75)% on the right. In case of Consiflex registration material application in patients before prosthetic rehabilitation, it was found that COF mean values at MAX on the left accounted (41.28±16.97) %, while on the right they accounted (58,72±16,97) %. After prosthetic rehabilitation - (54.72±13.39) % on the left, and (45.28±13.39) % on the right, respectively. The conducted instrumental studies demonstrate challenging opportunities for revealing personalized features of static and dynamic occlusal balance at clinical registration of intermaxillary position of intercuspation by various registration materials and methods. Conclusions. A uniform contact of dental arches with synchronous contact of all tooth groups is an important feature of physiologically coordinate dentofacial system functioning. Frequent sliding contacts are observed in ending intercuspal contact position at static and dynamic occlusion. Area of the contact surfaces of the teeth expands with the increase of occlusal pressure in the direction of the maximum intercuspal contact position (maximum intercuspation). At the same time, occlusal pressure occurs in this area, causing the redistribution of functional load of the patients' dentofacial system components. Occlusal space in the intercuspal contact position and the maximum intercuspation or the А index, which can be established using the "Tekscan III" digital technology, manifests the spatiotemporal indices of inter-maxillary relations redistribution. The values of these indices in patients with partial anodontia provoke a special interest. The use of Futar D registration material at performing clinical and instrumental analysis of digital indices of the transition from intercuspal contact position to maximum intercuspation, allowed establishing the extension of occlusaljoining of teeth duration after dental prosthetics by 1.02 times, reduction of the length of joining trajectory by 1.37 times. The use of Consiflex resulted in the identical length of joining trajectory and extension of the duration of occlusal joining of teeth after dental prosthetics by 1.04 times. The application of metalized wax was characterized by the identical length of joining trajectory and prolonged occlusion time after dental prosthetics by 1.61 times.

Клінічно-інструментальне обґрунтування ефективності реєстраційних матеріалів для встановлення міжщелепових співвідношень у пацієнтів при незнімному протезуванні / Clinical and instrumental substantiation of the effectiveness of registration materials for the establishment of inter-maxillary relations in patients with fixed restoration

УДК: 616.314-77:(616.314-71+616.314.21/.22)-071-072

  Глушко Тарас Романович. Клінічно-інструментальне обґрунтування ефективності  реєстраційних матеріалів для встановлення міжщелепових співвідношень у  пацієнтів при незнімному протезуванні : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 / Т. Р. Глушко - Львів, 2022. - 223 с. - Бібліогр.: с. 194-207 (150 назв).

    У сучасній ортопедичній стоматологічній практиці діагностика порушень горбково­ямкових контактів у пацієнтів з інтактними зубними рядами та при їх одно­ та двосторонніх дефектах має проводитися шляхом поєднання клінічно­лабораторного обстеження й інструментального функціонального визначення цифровими способами просторово­часових характеристик максимальної інтеркуспідації стоматогнатичної системи з репрезентативною фіксацією міжщелепового положення пропонованими способами індивідуалізованого застосування реєстраційних матеріалів Futar D, металізований віск і Консіфлекс.
    Результати проведених досліджень виявили особливості порушення статичного та динамічного позиціювання максимального горбково­ямкового контакту через втрату зубів, формування включених і кінцевих дефектів бічних відділів зубних рядів (відповідно до систематизації Eichner A2, A3 класів), що зумовлює необхідність диференційованого підходу до застосування способів встановлення міжщелепових співвідношень при максимальній інтеркуспідації та вибору матеріалу для реєстрації максимальної інтеркуспідації.
    При виконанні порівняльних досліджень клінічних показників біометричного відхилення міток зубів­антагоністів у фронтальній і бічних ділянках зубних рядів, величин відхилень цих показників на гіпсових моделях у положенні максимальної інтеркуспідації встановлено, що при застосуванні реєстраційного матеріалу Futar D у хворих контрольної групи вони складали 0,04±0,05 мм, 1­ї основної – 0,04±0,04 мм, 2­ї основної – 0,03±0,03 мм; Консіфлекс – 0,07±0,06 мм, 0,06±0,05 мм, 0,06±0,04 мм відповідно; металізованого воску – 0,07±0,06 мм, 0,06±0,05 мм, 0,06±0,04 мм відповідно. Отримані результати дають підставу засвідчувати фактичну тотожність клінічних і лабораторних значень біометричного відхилення міток, що об’єктивно підтверджує практичні можливості використання застосовуваних реєстраційних матеріалів у пацієнтів як з інтактними зубними рядами, так і при їх одно­ та двосторонніх дефектах.
    У результаті порівняльних досліджень інструментальних показників застосованих методик реєстрації максимальної інтеркуспідації та встановлення міжщелепових співвідношень при максимальній інтеркуспідації досліджуваними матеріалами в пацієнтів контрольної групи виявлено, що після використання металізованого воску медіана значень
параметра симетричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації становила 5,80 %, інтеркуспідації – 8,00 %, ∆ – 19,20 % при тривалості оклюзійного змикання зубів у міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації 0,33 с. При застосуванні матеріалу Futar D порівняно з металізованим воском значення медіани параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів пацієнтів зростали при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації вдвічі (11,80 %), інтеркуспідації – в 1,53 раза (12,20 %), ∆ – 2,64 раза (50,60 %) при подовженні тривалості оклюзійного змикання в міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації в 1,2 раза до 0,41 с. При використанні реєстраційного матеріалу Консіфлекс порівняно з металізованим воском значення медіани параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних дуг хворих збільшувалися при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації у 2,3 раза (13,40 %), інтеркуспідації – 1,05 раза (8,40 %), ∆ – 2,2 раза (42,00 %) при подовженні тривалості оклюзійного змикання в міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації в 1,15 раза (0,38 с). Застосування реєстраційних матеріалів Futar D і Консіфлекс і їх клінічно­інструментальне порівняння з металізованим воском дозволило встановити зростання значень показників оклюзійних просторових положень інтеркуспідації, максимальної інтеркуспідації, ∆ у 2­2,64 раза та часових параметрів оклюзійного змикання зубів у максимальній інтеркуспідації порівняно з інтактними зубними рядами в 1,15­1,2 раза, що об’єктивно підтверджує доцільність практичного використання реєстраційного матеріалу металізований віск при збереженій цілісності зубних рядів у хворих у ході ортопедичної модифікації оклюзійних поверхонь зубів способами мікропротезування. 
    У результаті проведення порівняльних досліджень інструментальних показників застосованих способів визначення та фіксації максимальної інтеркуспідації реєстраційними матеріалами в пацієнтів основної та контрольної груп було встановлено, що після застосування металізованого воску медіана значень параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації зростала вдвічі та становила 11,6 %, інтеркуспідації – 1,83 раза (14,60 %) і лише при ∆ знижувалася до 9,00 %. При використанні матеріалу Futar D порівняно з даними, отриманими в контрольній групі, показники медіани параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів хворих основної групи при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації мали більші значення в 1,25 раза та складали 14,80 %, інтеркуспідації – 1,1 раза (14,40 %), ∆ – менші в 3,3 раза (15,20 %).
    При застосуванні реєстраційного матеріалу Консіфлекс порівняно з даними, одержаними в контрольній групі, значення медіани параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів пацієнтів основної групи при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації збільшувалися в 1,6 раза та становили 21,00 %, інтеркуспідації – 1,8 раза (15,20 %), ∆ – зменшувалися в 1,53 раза (27,40 %).
    Отримані результати порівняльних значень просторової симетричності цифрових показників оклюзії в основній групі хворих дозволяють об’єктивно стверджувати про переваги рекомендованих способів використання реєстраційного матеріалу Futar D порівняно з Консіфлексом і металізованим воском при включених і кінцевих дефектах бічних відділів зубних рядів A2, A3 класів за класифікацією Eichner.
    Проведеним порівняльним аналізом клінічно­інструментальних показників пацієнтів основної групи до та після завершення протезування незнімними протезними конструкціями встановлено, що при використанні реєстраційного матеріалу Futar D медіана значень параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації зменшувалася у 2,3 раза (до 10,00 %), інтеркуспідації – 1,17 раза (19,00 %), ∆ – 1,38 раза (до 28,60 %). При застосуванні матеріалу Консіфлекс медіана значень параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації знижувалася у 2,26 раза (до 10,00 %), інтеркуспідації – 1,38 раза (до 17,00 %), ∆ – 1,32 (до 17,00 %). При використанні металізованого воску медіана значень параметра асиметричності оклюзійного навантаження правої та лівої сторін зубних рядів при міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації, навпаки, збільшувалася в 1,63 раза (до 15,40 %), інтеркуспідації – 1,08 раза (до 10,20 %), ∆ – 5,11 раза (до 26,60 %). Отже, порівняльні клінічні та цифрові інструментальні дослідження застосовуваних способів і матеріалів реєстрації максимальної інтеркуспідації дозволили об’єктивно встановити, що використання реєстраційних матеріалів Futar D і Консіфлекс у вказаній послідовності достатньо ефективно забезпечує стабільність просторово­часових параметрів цифрових характеристик оклюзії у міжщелепових співвідношеннях при максимальній інтеркуспідації для незнімного протезування хворих з включеними та кінцевими дефектами зубних рядів.
    Проведені порівняльні наукові дослідження дозволили обґрунтувати диференційований підхід до вибору способів реєстрації міжщелепових співвідношень при максимальній інтеркуспідації та використання реєстраційних матеріалів, комплексно розпрацювати практичні рекомендації їх застосування в сучасній стоматологічній практиці, що суттєво покращує якість і підвищує ефективність кінцевого клінічного результату незнімного протезування хворих з дефектами зубних рядів.