UDC 618.11-007.1

Polycystic ovary syndrome (PCOS), an endocrine and metabolic disorder in women of reproductive age, is characterized by high androgen levels, irregular periods, and small cysts in the ovaries. PCOS affects approximately 10 % of reproductive age women of all races and ethnicities. PCOS has been recognized to affect women of reproductive age since antiquity and in the 21st century, it emerges as the most widespread and serious reproductive metabolic disorder in the world. PCOS is a multifactorial disorder that affects both the reproductive and metabolic health of women. In addition, PCOS is a leading symptom of infertility in women. Nevertheless, women with PCOS who become pregnant unfortunately have an increased risk of complications, such as gestational diabetes mellitus (GDM), preterm birth. Many people believe GDM disappears after childbirth, despite the fact that GDM is a warning symptom of type 2 diabetes mellitus, metabolic syndrome, and cardiovascular disease. According to growing evidence, GDM complicates 40 % of PCOS pregnancies, suggesting that PCOS is a risk factor for GDM. Hence, PCOS is a lifelong disorder that can eventually lead to various long-term health complications, including chronic menstrual irregularity, infertility, endometrial hyperplasia, and endometrial cancer. Thus, it’s a scientific fact that both PCOS and GDM are significantly associated with each other. However, most studies on the risk of GDM in PCOS patients are retrospective. Therefore, there is no strong evidence whether PCOS is a risk factor for GDM or any other related factor. PCOS, a polygenic endocrinopathy, is in a true sense a set of diseases that worsen the state of the body. Reproductive and metabolic disorders associated with PCOS cause several clinical symptoms, such as irregular and painful periods, hirsutism, acanthosis nigricans, acne, psoriasis, anxiety, mood swings, patterned baldness, cardiovascular problems, type 2 diabetes, infertility, pelvic pain, low libido, low self-esteem, etc. Further studies are needed to understand the genetic and epigenetic contributions of PCOS, PCOS-related comorbidities, the role of placenta in nutrient availability, and influence of medications that may affect the long-term offspring health.

Актуальність. Первинна дисменорея (ПД) — один з найпоширеніших видів гінекологічної патології, що спостерігається у 31–52 % молодих жінок, серед яких у 10 % інтенсивність процесу призводить до інвалідності. Патогенез ПД враховує вплив представника ейкозаноїдів тромбоксану А2 з вираженою судинозвужувальною дією. У статті надані результати клініко-гормонального обстеження жінок з ПД та розроблена на цій основі методика лікування. Мета: розробити й оцінити ефективність лікування ПД з урахуванням багатокомпонентного патогенезу захворювання. Матеріали та методи. Під спостереженням перебувало 60 жінок, випадковим чином розподілених на дві групи: 30 жінок із ПД (основна група) та 30 здорових жінок (контрольна група). Діагноз ПД встановлювався на підставі скарг пацієнток на болючі менструації та супутні симптоми, за винятком органічної гінекологічної патології та захворювань внутрішніх органів, на консультаціях у гінеколога й ендокринолога. Лікування хворих на ПД проводили комбінованим препаратом, до складу якого входять стандартизований екстракт Vitex agnus castus L., індол-3-карбінол, 3,3-диіндоліл-метан, екстракт пасифлори, екстракт каліфорнійської ешольції. Результати. В результаті лікування у хворих на ПД значно зменшилася інтенсивність болю, а у 60 % біль зник повністю, у всіх зник страх очікування наступної менструації, значно зменшилися прояви вегетативно-судинної системи (з 17 до 3 % пацієнток), вегетативні (від 10 до 0 % хворих), метаболічні й ендокринні (від 13 до 0 % хворих) розлади та розлади емоційно-психічної сфери (від 23 до 7 % хворих). Через 1 місяць після лікування поліпшення якості життя відзначали 70 % (21/30) пацієнток з ПД, а підвищення працездатності — 60 % (18/30), через 2 місяці — 93 % (28/30) і 83 % (25/30) відповідно. В жодної пацієнтки під час лікування не було виявлено побічних ефектів. Висновки. З огля­ду на безпеку та високу терапевтичну ефективність препарат на основі екстракту Vitex agnus castus можна рекомендувати для лікування молодих хворих із ПД тривалістю не менше трьох місяців.

Abstract.  Background. Primary dysmenorrhea (PD) is one of the most common types of gynecological pathology and is observed in 31–52 % of young women, in 10 % of them the pain is so intense that leads to disability. In the pathogenesis of PD consider a representative of eicosanoids — thromboxane A2 with a pronounced vasoconstrictor effect. The article presents the results of clinical and hormonal examination of women with PD and developed on this basis a method of treatment. The purpose was to develop and evaluate the effectiveness of treatment of PD, taking into account the multicomponent pathogenesis of the disease. Materials and methods. There were 60 women observation, randomly divided into two groups: 30 women with PD (main group) and 30 healthy women (control group). PD was diagnosed on the basis of patients’ complaints of painful menstruation and related symptoms, excluding organic gynecological pathology and diseases of the internal organs in consultation with a physician and endocrinologist. Treatment of patients with PD was performed with a combined drug, which includes a standardized extract of Vitex agnus castus L., indole-3-carbinol, 3,3-diindolyl-methane, passionflower extract, California escholzia extract. Results. As a result of treatment in patients with PD significantly reduced the intensity of pain, and 60 % completely disappeared pain, all disappeared fear of waiting for the next menstruation, significantly reduced the manifestations of autonomic vascular (from 17 % of patients to 3 %), autonomic (from 10 % of patients to 0 %), metabolic and endocrine (from 13 % of patients to 0 %) disorders and disorders of the emotional and mental sphere (from 23 % of patients to 7 %), no patient had a combination of symptoms.
Conclusions. Given the safety, high therapeutic efficacy, the drug based on Vitex agnus castus extract can be recommended for the treatment of young patients with PD lasting at least 3 months.
Keywords:  menstrual pain; hormonal balance; primary dysmenorrhea

Генітальний герпес (ГГ) – це поширене захворювання, що передається статевим шляхом, спричинене вірусом простого герпесу (ВПГ), характеризується пожиттєвим інфікуванням та періодичною реактивацією. Донедавна ГГ частіше був викликаний типом ВПГ 2-го типу (ВПГ-2). Однак випадки первинної генітальної інфекції ВПГ 1-го типу (ВПГ-1) зараз є також дуже поширеними і в низці країн трапляються навіть частіше, ніж ВПГ-2 [1, 2]. У всьому світі на сьогодні понад 400 млн людей мають ГГ, спричинений ВПГ-2. У США майже кожен п’ятий дорослий (приблизно 40 млн осіб) має інфекцію ВПГ-2, причому щороку відбувається близько 1 млн нових інфікувань.
Первинне зараження ВПГ виникає внаслідок тісного контакту попередньо неконтактної людини з особою, яка активно виділяє вірус із поверхні шкіри або разом з виділеннями. Може спостерігатися продромальний період в інтервалі від години до кількох днів, на що вказують біль, поколювання, свербіж або печіння в місці проникнення вірусу. Пошкодження епітелію у воротах входу спричиняє розрив везикул, які виразкуються та повторно епітелізуються під час інкубації, яка триває близько двох тижнів. Під час первинного інфікування вірусна ДНК по аксонах переміщується до сенсорних гангліїв спинного мозку, де зберігається протягом усього життя. Реактивація ВПГ спричиняє ретроградну міграцію через аксон, його гілки або через контралатеральні аксони до шкіри та слизових оболонок.
Тоді як ВПГ-1 зумовлює інфікування ротової порожнини та геніталій, ВПГ-2 майже виключно призводить до захворювань статевих органів. ВПГ-1 і ВПГ-2 є поширеними інфекціями: у 2015–2016 рр. 47,8 і 12,1% населення США віком 14–49 років були серопозитивними щодо ВПГ-1 і ВПГ-2 відповідно  Серопоширеність ВПГ-1 свідчить про інфікування порожнини рота та статевих органів, але ВПГ-1 є дедалі частішою причиною першого прояву ГГ. У більшості людей ГГ не розпізнається. У дослідженні National Health and Nutrition Examination Survey лише у 13% ВПГ-2-серопозитивних осіб був діагностований ГГ. Точна діагностика ГГ може бути реалізована за допомогою типоспецифічних молекулярних або вірусологічних тестів, якщо наявні генітальні виразки, і типоспецифічного серологічного тесту для виявлення антитіл, коли уражень немає.
Для лікування ГГ використовують або епізодичну противірусну терапію, коли пацієнти проходять короткі курси противірусної терапії під час рецидиву ГГ, або супресивну противірусну терапію, коли пацієнти щодня приймають ліки для запобігання рецидивам. Вірус може бути присутній у статевих шляхах без наявності симптомів, що сприяє його передаванню статевим партнерам або новонародженим. Крім того, ВПГ-2 корелює з
епідемією вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), при цьому ризик зараження ВІЛ серед осіб із ВПГ-2 підвищується в 3 рази порівняно з тими, хто не інфікований ВПГ-2