Сучасні засади лікування генітального герпесу у жінок (огляд літератури; результати власних досліджень)

УДК 618.1:616.523]–08
Генітальний герпес – поширена хвороба, спричинена вірусом простого герпесу (ВПГ), що передається статевим шляхом, характеризується пожиттєвим інфікуванням і періодичною реактивацією. Донедавна генітальний герпес частіше був спровокований типом ВПГ-2. Проте випадки первинної генітальної інфекції ВПГ-1 також дуже поширені й у деяких країнах трапляються частіше, ніж ВПГ-2. Сьогодні понад 400 млн людей у світі мають генітальний герпес, спричинений ВПГ-2. У США майже кожний п’ятий дорослий (майже 40 млн людей) має інфекцію ВПГ-2, причому щороку відбувається близько 1 млн інфікувань. Первинне зараження ВПГ виникає внаслідок тісного контакту попередньо інтактної людини з тим,
хто активно виділяє вірус зі шкіри або піхвових виділень. Може існувати продромальний період (від години до кількох днів), про що свідчать біль, поколювання, свербіж або печіння у місці проникнення вірусу. Ушкодження епітелію у воротах входу спричинює розрив везикул, що виразкуються і повторно епітелізуються під час інкубації, яка триває близько двох тижнів. Під час первинного інфікування вірусна дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК) аксоном переміщується до сенсорних гангліїв спинного мозку, де зберігається усе життя. Реактивація ВПГ зумовлює ретроградну міграцію через аксон, його гілки або контралатеральні аксони до шкіри та слизових. Тоді як ВПГ-1 асоційований як з інфекцією у порожнині рота, так і зі статевими інфекціями, ВПГ-2 майже завжди призводить до захворювання статевих органів. ВПГ-1 і ВПГ-2 є поширеними інфекціями. У 2015–2016 рр. 47,8 і 12,1 % населення США віком 14–49 років були серопозитивними щодо ВПГ-1 і ВПГ-2 відповідно. Серопоширеність ВПГ-1 відображає інфекцію порожнини рота і статевих органів, але ВПГ-1 щораз частіше стає причиною першого прояву
генітального герпесу. У більшости людей генітальний герпес не розпізнається. У дослідженні National Health and Nutrition Examination Survey його діагностовано лише у 13,0 % ВПГ-2-серопозитивних осіб. Точна діагностика генітального герпесу може бути реалізована за допомогою типоспецифічних молеку лярних або вірусологічних тестів, якщо наявні генітальні виразки, і типоспецифічного серологічного тесту для виявлення антитіл, якщо уражень немає. Генітальний герпес можна лікувати або епізодично – короткими курсами з використанням противірусних
лікарських засобів під час рецидиву генітального герпесу, або перманентно, коли пацієнтки щодня вживають лікарські засоби для запобігання рецидивам. Вірус може існувати у статевих шляхах без симптомів, що посилює небезпеку інфікування статевих партнерів або новонароджених. Крім цього, ВПГ-2 корелює з епідемією вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ). Ризик заразитися ВІЛ серед осіб із ВПГ-2 підвищується втричі порівняно з тими, хто не інфікований ВПГ-2
Recently much attention is paid to the elaboration of new approaches in the treatment of genital herpes in women. The problem is extremely important since herpes simplex virus genital infaction (represented by herpes simplex virus (HSV)-1 and HSV-2 subtypes) is fairly common in the world. Namely more than 400 million people worldwide have genital herpes caused by HSV-2. In the USA only about 20.0 % of the adult population (in total 40 million people) have HSV-2 infection, with approx. one million new infections diagnosed annually.
Докладніше

Pragmatic obstetrics and gynecology

Підручник англійською мовою, містить основні положення сучасного акушерства та гінекології. Висвітлені провідні чинники розвитку акушерських ускладнень та гінекологічних захворювань, сучасні прагматичні алгоритми профілактики, діагностики та лікування різноманітної патології.

Докладніше

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ТЕРАПІЇ ГЕНІТАЛЬНОГО ГЕРПЕСУ У ЖІНОК

Генітальний герпес (ГГ) – це поширене захворювання, що передається статевим шляхом, спричинене вірусом простого герпесу (ВПГ), характеризується пожиттєвим інфікуванням та періодичною реактивацією. Донедавна ГГ частіше був викликаний типом ВПГ 2-го типу (ВПГ-2). Однак випадки первинної генітальної інфекції ВПГ 1-го типу (ВПГ-1) зараз є також дуже поширеними і в низці країн трапляються навіть частіше, ніж ВПГ-2 [1, 2]. У всьому світі на сьогодні понад 400 млн людей мають ГГ, спричинений ВПГ-2. У США майже кожен п’ятий дорослий (приблизно 40 млн осіб) має інфекцію ВПГ-2, причому щороку відбувається близько 1 млн нових інфікувань.
Первинне зараження ВПГ виникає внаслідок тісного контакту попередньо неконтактної людини з особою, яка активно виділяє вірус із поверхні шкіри або разом з виділеннями. Може спостерігатися продромальний період в інтервалі від години до кількох днів, на що вказують біль, поколювання, свербіж або печіння в місці проникнення вірусу. Пошкодження епітелію у воротах входу спричиняє розрив везикул, які виразкуються та повторно епітелізуються під час інкубації, яка триває близько двох тижнів. Під час первинного інфікування вірусна ДНК по аксонах переміщується до сенсорних гангліїв спинного мозку, де зберігається протягом усього життя. Реактивація ВПГ спричиняє ретроградну міграцію через аксон, його гілки або через контралатеральні аксони до шкіри та слизових оболонок.
Тоді як ВПГ-1 зумовлює інфікування ротової порожнини та геніталій, ВПГ-2 майже виключно призводить до захворювань статевих органів. ВПГ-1 і ВПГ-2 є поширеними інфекціями: у 2015–2016 рр. 47,8 і 12,1% населення США віком 14–49 років були серопозитивними щодо ВПГ-1 і ВПГ-2 відповідно  Серопоширеність ВПГ-1 свідчить про інфікування порожнини рота та статевих органів, але ВПГ-1 є дедалі частішою причиною першого прояву ГГ. У більшості людей ГГ не розпізнається. У дослідженні National Health and Nutrition Examination Survey лише у 13% ВПГ-2-серопозитивних осіб був діагностований ГГ. Точна діагностика ГГ може бути реалізована за допомогою типоспецифічних молекулярних або вірусологічних тестів, якщо наявні генітальні виразки, і типоспецифічного серологічного тесту для виявлення антитіл, коли уражень немає.
Для лікування ГГ використовують або епізодичну противірусну терапію, коли пацієнти проходять короткі курси противірусної терапії під час рецидиву ГГ, або супресивну противірусну терапію, коли пацієнти щодня приймають ліки для запобігання рецидивам. Вірус може бути присутній у статевих шляхах без наявності симптомів, що сприяє його передаванню статевим партнерам або новонародженим. Крім того, ВПГ-2 корелює з
епідемією вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ), при цьому ризик зараження ВІЛ серед осіб із ВПГ-2 підвищується в 3 рази порівняно з тими, хто не інфікований ВПГ-2

Докладніше