UDC 611.441:611-092.4/.9

Дослідження механізму виникнення тироїдної патології у пацієнтів пульмонологічного профілю, у вітчизняній літературі мало висвітлені. З використанням методу лектин-пероксидазної техніки досліджували роль глікому структурних компонентів легень потомства щурів за умов дисфункції щитоподібної залози материнського організму в експерименті. На віддалених етапах розвитку потомства щурів дослідної групи задекларували перерозподіл рецепторів використаних нами лектинів різної вуглеводної специфічності у структурних компонентах бронхіального дерева, повітряно-кров'яного бар'єру, альвеолярних макрофагів, що може викликати зміну їх функціональних властивостей; сповільнювати процеси газообміну, змінювати імунні властивості та бути тригером запуску патологічних процесів у легенях.
Ключові слова: щури, легені, експериментальний гіпертироз, глікополімери, лектини

The study of the mechanism of the occurrence of thyroid pathology in patients with a pulmonological profile is poorly covered in the domestic literature. With the use of the lectin-peroxidase technique, the role of the glycome of the structural components of the lungs of the offspring of rats under conditions of thyroid dysfunction in the maternal organism was studied in the experiment. At long-term stages of development of the offspring of rats of the experimental group, the redistribution of receptors of lectins of various carbohydrate specificity used by us in the structural components of the bronchial tree, the air-blood barrier, and alveolar macrophages was declared. This can cause changes in their functional properties, slow down gas exchange processes, change immune properties, and be a trigger for starting pathological processes in the lungs.
Key words: rats, lungs, experimental hyperthyroidism, glycopolymers, lectins

Колективом кафедри гістології, цитології та ембріології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького укладений ілюстрований посібник, метою якого є допомогти студентам стоматологічного факультету при самопідготовці та на практичних заняттях у вивченні мікроскопічних препаратів клітин, тканин і органів, інтерпретації отриманих зображень та опануванні специфічної гістологічної та ембріологічної термінології. Запропонована структура посібника покликана допомагати студентам у вивченні матеріалу, а також підготуватися до здачі іспиту з гістології, цитології та ембріології. Навчальний посібник обговорено та затверджено на засіданні профільної методичної комісії з медико-біологічних дисциплін. Протокол № 1 від 19 січня 2023 року.

Колективом кафедри гістології, цитології та ембріології Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького укладений ілюстрований посібник, метою якого є допомогти студентам при самопідготовці та на практичних заняттях у вивченні мікроскопічних препаратів клітин, тканин і органів, інтерпретації отриманих зображень та опануванні специфічної гістологічної та ембріологічної термінології. Запропонована структура посібника покликана допомагати студентам у вивченні матеріалу, а також підготуватися до здачі іспиту з гістології, цитології та ембріології. Навчальний посібник обговорено та затверджено на засіданні профільної методичної комісії з медико-біологічних дисциплін
Протокол № 4 від 30 серпня 2022 року

УДК 616.441-008.61/.64-092.9

Порівняльний аналіз експе-риментальних форм гіпо- та гіпертироїдних станів.
Актуальність. Моделювання гіпо- та гіпертироїдизму в лабораторних тварин широко застосовується у сучасній експериментальній біології та медицині для вивчення патогенетичних механі-змів розвитку захворювань щитоподібної залози, проблем її лікування, а також дослідження впливу дис-балансу тироїдних гормонів на різні органи та системи організму. Найбільш поширеним сучасним мето-дом створення моделі експериментального гіпотироїдизму є введення в організм лабораторних тварин хімічних речовин, здатних блокувати функцію щитоподібної залози. Найбільш уживаним фармакопей-ним тиростатиком є мерказоліл, який застосовують як у клініці для лікування захворювань щитоподібної залози, що супроводжуються гіпертироїдизмом, так і в практиці експериментальних досліджень. Моде-лювання гіпертироїдизму здійснюють шляхом уведення в організм піддослідних тварин препаратів тиро-їдних гормонів. Мета роботи - визначення оптимальних доз препаратів, необхідних для досягнення стій-кого гіпертироїдного або гіпотироїдного станів а також корекції останнього в експериментальних щурів. Методи. Дослід поставлено на 65 статевозрілих самках білих щурів лінії Wistar масою 200-250 г. Усі тварини були поділені на 5 груп: контроль, гіпо- та гіпертироїдизм (по 15 тварин у групі), а також 2 гру-пи з корекцією гіпотироїдизму (по 10 тварин у групі, табл. 2.1). Гіпотироїдний стан моделювали за допо-могою мерказолілу (“Здоров’я”, Харків) у добовій дозі 10 мг/кг; гіпертироїдизм викликали L-тироксином (“Фармак”, Київ) у добовій дозі 100 мкг/кг маси тіла тварин. В усіх дослідних групах мерказоліл і тирок-син у вигляді порошку додавали в їжу щоденно протягом двох тижнів, після чого тварин піддавали евта-назії передозуванням діетилового ефіру. Структуру щитоподібних залоз вивчали на гістологічних препа-ратах, забарвлених гематоксиліном та еозином традиційним методом. Результати та висновки. Під час аналізу мікроморфології щитоподібних залоз тварин, що отримували мерказоліл, була встановлена на-явність струмогенної реакції слугувала доказом гіпотироїдного стану, індукованого у цій групі тварин. Дослідження щитоподібних залоз щурів, яким разом із мерказолілом вводили тироксин у дозі 1,6 мкг/кг маси (перша група корекції), показало, що їх морфологія, як макро-, так і мікроскопічна, не відрізнялася від групи, що отримувала лише мерказоліл, тобто була наявною струмогенна реакція. Це було свідчен-ням недостатньої дози тироксину. При використанні замісної дози тироксину 30 мкг/кг маси тіла (друга група корекції) струмогенна реакція не розвивалася – будова щитоподібних залоз відповідала нормі. Та-ким чином, саме ця доза тироксину компенсувала антитироїдну дію мерказолілу. При дослідженні будо-ви щитоподібних залоз щурів, які отримували тироксин у дозах 100 мкг/кг, були отримані ознаки їх атрофічного стану. Таким чином, макро- та мікроморфологія щитоподібних залоз щурів цієї групи свід-чили, що використана доза тироксину була достатньою для моделювання стійкого гіпертироїдизму.
Ключові слова: щитоподібна залоза, гіпотироїдизм, гіпертироїдизм, мерказоліл, тироксин.

Comparative analysis of experimental forms of hypo- and hyperthyroid conditions. 

The relevance. Modeling of hypo- and hyperthyroidism in laboratory animals is widely used in modern exper-imental biology and medicine to study the pathogenetic mechanisms of the development of thyroid gland diseases, the prob-lems of its treatment, as well as the study of the impact of thyroid hormone imbalance on various organs and systems of the body. The most popular method of creating a model of experimental hypothyroidism is the entry of chemicals capable of blocking the function of the thyroid gland into the body of laboratory animals. The most widely used pharmacopoeial thyro-static is mercazolil, which is used both in clinic for the treatment of thyroid gland diseases which accompanied by hyperthy-roidism, as well as in practical experimental studies. Modeling of hyperthyroidism is carried out by entry thyroid hormone preparations into the body of experimental animals. The aim of the work was to determine the optimal doses of drugs, which are necessary to achieve stable hyperthyroid or hypothyroid states, as well as its correction in the experiment. Methods. The experiment was carried out on 65 sexually mature female white rats Wistar line, weighing 200-250 g. All animals were di-vided into 5 groups: control, hypo- and hyperthyroidism (15 animals in each group), as well as 2 groups with correction of hypothyroidism (10 animals in each group, Table 2.1). The hypothyroid state was modeled with Mercazolil (Zdorovya, Kharkiv) in a daily dose of 10 mg/kg; hyperthyroidism was induced by L-thyroxine (Farmak, Kyiv) in a daily dose of 100 μg/kg body weight of animals. In all experimental groups, mercazolil and thyroxine, in the powder form, were daily added to the food for two weeks, after which the animals were euthanized by an overdose of diethyl ether. The structure of thyroid glands was studied on histological slides stained with hematoxylin and eosin by the traditional method. Results. During the analysis of the micromorphology of the thyroid glands of animals treated with mercazolil, the presence of a goitrogenic reac-tion was established, which served as evidence of the hypothyroid state induced in this group of animals. A study of the thy-roid glands of rats who received thyroxine together with mercazolil at a dose of 1.6 μg/kg of weight (the first correction group) showed that their morphology, both macro- and microscopic, didn`t differ from the group that received only merca-zolil, i.e. goitrogenic reaction was present. This indicates an insufficient dose of thyroxine When using a replacement dose of thyroxine of 30 μg/kg of body weight (the second group of correction), the goitrogenic reaction did not develop - the struc-ture of the thyroid glands corresponded to the norm. Thus, it was this dose of thyroxine that compensated for the antithyroid effect of mercazolil. When studying the structure of the thyroid glands of rats treated with thyroxine at a dose of 100 μg/kg, we found signs of their atrophic state. Thus, the macro- and micromorphology of the thyroid glands of rats in this group indi-cated that the used dose of thyroxine was sufficient to simulate persistent hyperthyroidism.

Key words: thyroid gland, hypothyroidism, hyperthyroidism, mercazolil, thyroxine.

  УДК 611.843.018:615.212.7].08

    Метою представленої роботи було з’ясування фундаментальних питань, що стосуються динаміки змін у шарах сітківки на ранніх термінах опіоїдного впливу на організм. Дослідження проведене на 15 статевозрілих, безпородних щурах- самцях масою 100,0-160,0 г, віком 4 місяці. Опіоїдний вплив моделювали шляхом щоденної ін’єкції препарату налбуфін внутрішньом’язово, 1 раз на добу в одному проміжку часу (10-11 година ранку) впродовж 7 діб. Початкова доза налбуфіну становила 0,212 мг ̸кг.
Гістологічні препарати сітківки готували за загальноприйнятими методиками з використанням барвників (гематоксилін, еозин та азан за методикою Гайденгайна). Усі тварини знаходились в умовах віварію, дослідження проводили з дотриманням положень «Європейської конвенції про захист хребетних тварин, які використовуються для експериментальних та інших наукових цілей» [Страcбург, 1985]. Під час експериментального дослідження встановлені зміни структури шарів сітківки при однотижневому введенні опіоїду. На ранніх термінах введення малих доз опіоїдного анальгетика виявлено впродовж першого тижня появу перших патоморфологічних змін, які проявлялися початковими явищами вакуольної дистрофії пігментного епітелію та дистрофії гангліонарних клітин сітківки, ознаками мікрокістозної дегенерації зовнішнього сітчастого та нервоволокнистого шарів.
Ключові слова: мікроструктура, шари, сітківка, опіоїд, сьома доба, щур.

PATHOMORPHOLOGICAL CHANGES IN THE RETINAL LAYERS AT THE END
OF THE SEVENTH DAY OF EXPERIMENTAL OPIOID EXPOSURE
Abstract. The aim of the work was to clarify the fundamental issues regarding the dynamics of early changes in the retinal layers under experimental exposure of opioids. Research was done on 15 adult 4-months-old mature male mongrel rats, having 100.0-160.0 g weight. Opioid eff ects were modelled by daily intramuscular injections of nalbuphine 1 time per day in one period of time (10-11 am) for 7 days. The initial dose of nalbuphine was 0.212 mg ̸kg. Histological slides were prepared according to generally accepted methods using the dyes, as hematoxylin, eosin and azan according to the Heidenhain method.
All animals were kept in the vivarium and the work was carried out according to the European Convention for the Protection of Vertebrate Animals used for experimental and other scientifi c purposes [Strasbourg, 1985].
During the experimental opioid administration after one week of research the changes in the structure of the retinal layers were established. In the early stages of low-dose opioid analgesia administration, the first pathomorphological changes were de tected during the fi rst week, in the form of initial manifestations of vacuole dystrophy of the pigmental epithelium, signs of microcystic degeneration of the outer retinal and neurofi brous layers with the vacuole dystrophy of retinal ganglion cells appearance.
Key words: microstructure, layers, retina, opioid, seventh day, rat.