У статті представлено сучасні підходи до лікування пацієнтів з хронічним коронарним синдромом (ХКС), згідно Настанов Європейського товариства кардіологів (ЄТК) від 2019 року [1]. Зазначено, що алгоритм лікувального процесу включає фармакологічний менеджмент, який передбачає контроль симптомів та попередження виникнення серцевих подій, пов’язаних із ХКС, з максимальною прихильністю пацієнта та мінімальними побічними подіями. Наведена поетапна тактика тривалої антиангінальної медикаментозної терапії, з врахуванням специфічних базових характеристик пацієнта. Підкреслена важливість антитромботичного лікування (із збереженням балансу між профілактикою ішемічних подій та ризиком кровотечі), застосування гіполіпідемічних та інших препаратів з метою попередження подій. Відмічено, що реваскуляризація міокарда відіграє центральну роль в лікуванні ХКС, сприяючи полегшенню симптомів та покращенню прогнозу, проте завжди є доповненням до медикаментозної терапії. Важливою умовою досягнення успіху в лікуванні ХКС є здоровий спосіб життя пацієнта.

Ключові слова. Хронічний коронарний синдром, антиангінальна медикаментозна терапія, лікування з метою запобігання серцевих подій, реваскуляризація міокарда, здоровий спосіб життя.

This article presents contemporary approaches to treatment in patients with chronic coronary syndromes (CCS), according to European Society of Cardiology (ESC) 2019 guidelines [1]. It is stated that the algorithm of the treatment process includes pharmacological management, which envision control of symptoms and prevention of occurrence cardiac events that are related to CCS with the maximum patient compliance and with minimal side effects. A step-by-step tactics of long-term antianginal drugs therapy are given, taking into account the patient's specific baseline characteristics. The importance of antithrombotic treatment is underlined (with saving of the balance between prevention of ischemic events and the risk of bleeding), applying of lipid-lowering and other drugs to prevent events. It is noted that myocardial revascularization plays central role in the treatment of CCS, contributing to symptom relief and improving prognosis, but it is always a supplement to drug therapy. A healthy lifestyle for the patient is an important condition for achieving success in the treatment of CCS.

Key words. Chronic coronary syndrome,antianginal drugs therapy, treatment to prevent cardiac events, myocardial revascularization, healthy lifestyle.

Книга-спомин присвячена 90-річчю від дня народження непересічної особистості, лікаря, професора Івана Дмитровича Тимчука. В анестезіологічній спільноті ім’я І. Д. Тимчука широко відоме, адже на теренах Західної України він був організатором і першим завідувачем кафедри анестезіології та реаніматології у Львові. У ювілейному виданні зібрано дати, факти, спогади про життя талановитого і відданого своїй професії клініциста, вченого та викладача. Подано хронологічний покажчик наукових праць І. Д. Тaимчука та публікацій про вченого. Зміст книги доповнено фотоматеріалами із родинного архіву. Для науковців, студентів, лікарів та всіх, хто цікавиться розвитком медичної науки та освіти в Україні. 

Around 60%-80% of the population suffers from back pain, making it one of the most common health complaints. Transforaminal percutaneous endoscopic discectomy (TPED) is an effective treatment for low back pain that can be performed using different anaesthesia techniques. Our primary objective was to test the hypothesis that bilateral Erector spinae plane block (ESP) plus sedation is equally effective as traditional local infiltration anaesthesia plus sedation in TPED.
Materials and methods: Fifty-two patients undergoing TPED were randomly assigned to 2 groups: G1- intravenous sedation with local infiltration anaesthesia; G2-intravenous sedation with bilateral ESP. Primary outcome: volume of fentanyl and propofol administered during surgery. Secondary outcomes: adverse events during sedation reported using the World Society of Intravenous Anaesthesia (SIVA) adverse sedation event tool, level of postoperative sedation measured on the Richmond Agitation-Sedation Scale (RASS), intensity of postoperative pain on a visual analogue scale (VAS), mechanical pain threshold (MPT) measured with von Frey monofilaments on both lower extremities, patient satisfaction with analgesia on 5-point Likert scale. Results: Volume of fentanyl, propofol, and level of postoperative sedation was significantly lower in G2 (p < 0.001). There was no difference between groups in intensity of pain, patient satisfaction with analgesia, and mechanical pain threshold after surgery. There were no adverse events in G2, but in G1 2 patients presented minimal risk descriptors, 5 presented minor risk descriptors, and 1 presented sentinel risk descriptors that required additional medication or rescue ventilation.

Близько 60%-80% населення страждає від болю в спині, що робить його одним із найпоширеніших
скарг на здоров'я. Трансфорамінальна черезшкірна ендоскопічна дискектомія (TPED) є ефективним засобом для лікування болю в попереку, який можна проводити з різними видами анестезії техніки. Нашою першочерговою метою було перевірити гіпотезу про двосторонню площину Erector spinae блок (ESP) плюс седація настільки ж ефективний, як і традиційна місцева інфільтраційна анестезія плюс седація в TPED. Матеріали та методи: 52 пацієнти, які проходили TPED, були випадковим чином розподілені на 2 групи: G1 - внутрішньовенна седація з місцевою інфільтраційною анестезією; G2 - внутрішньовенна седація з двосторонньою ЕСП. Первинний результат: об’єм фентанілу та пропофолу, введених під час хірургія. Вторинні результати: небажані явища під час седації, зареєстровані за допомогою інструменту небажаної седації Всесвітнього товариства внутрішньовенної анестезії (SIVA), рівень післяопераційної седації, виміряний за шкалою збудження-седації Річмонда (RASS), інтенсивність післяопераційного болю за візуальною аналоговою шкалою (VAS), поріг механічного болю (MPT), виміряний монофіламентами фон Фрея на обох нижніх кінцівках, задоволеність пацієнта аналгезією за 5-бальною шкалою Лайкерта масштаб.
Результати: Об’єм фентанілу, пропофолу та рівень післяопераційної седації були суттєвими: нижче в G2 (p < 0,001). Не було різниці між групами в інтенсивності болю, пацієнта задоволеність знеболюванням і порогом механічного болю після операції. Негативних не було подій у G2, але в G1 2 пацієнтів мали дескриптори мінімального ризику, 5 мали незначний ризик дескриптори, а 1 представив дозорні дескриптори ризику, які вимагали додаткового лікування або рятувальної вентиляції.

A large number of spinal deformities with severe pain are treated with complex and traumatic spinal surgeries. The objectives of our study were to test the hypotheses that bilateral erector spinae plane block (BESPB) as a component of combined anaesthesia for spinal surgeries decreases the quantity of opioid analgesic used and reduces hyperalgesia in comparison with general anaesthesia. We additionally proposed the use of serum testosterone, cortisol, C-reactive protein (CRP), and glucose levels as laboratory markers for hyperalgesia. Methods: Fifty-two patients who underwent posterior transpedicular fixation of the spine were randomly assigned to either general anaesthesia – control group (CG) – or combined anaesthesia with BESPB – study group (SG). The main outcomes sought were quantity of opioid analgesic perioperatively; hyperalgesia measured with mechanical pain thresholds; and testosterone, cortisol, CRP, and glucose serum levels before and after surgery. Results: The quantity of fentanyl and morphine was lower in SG in comparison with CG. There was no difference in mechanical pain thresholds in the SG cohort as opposed to CG, where mechanical pain thresholds were lower on the fifth day after surgery. No difference was found before and after surgery in testosterone, cortisol, CRP, and glucose levels in SG. In the CG, the level of testosterone was significantly lower than baseline; the levels of cortisol, CRP, and glucose were significantly higher than baseline on the fifth day after surgery.
Conclusion: Bilateral erector spinae plane block as a component of combined anaesthesia for spinal surgeries reduces the quantity of opioid analgesic used and hyperalgesia. Also, we can propose to use the serum testosterone, cortisol, CRP, and glucose levels as the laboratory markers of hyperalgesia.

Велика кількість деформацій хребта з сильним болем лікується складним і травматичним спинномозковим методом. Завданнями нашого дослідження було перевірити гіпотези про те, що двосторонній блок, що випрямляє хребет (BESPB), як компонент комбінованої анестезії при операціях на хребті зменшує кількість використовуваного опіоїдного анальгетика та зменшує гіпералгезія в порівнянні із загальною анестезією. Ми додатково запропонували використовувати сироватковий тестостерон, кортизол, С-реактивний білок (СРБ) і рівень глюкози як лабораторні маркери гіпералгезії.
Методи: 52 пацієнти, які пройшли задню транспедикулярну фіксацію хребта, були розподілені випадковим чином: до загальної анестезії – контрольна група (КГ) – або комбінованої анестезії з БЕСПБ – дослідницька група (ДГ). Основними очікуваними результатами були кількість опіоїдних анальгетиків у періопераційний період; гіпералгезія, виміряна з механічним болем пороги; і рівні тестостерону, кортизолу, СРБ і глюкози в сироватці до і після операції. Результати: кількість фентанілу та морфіну була нижчою в СГ порівняно з КГ. Не було в мені різниці-
механічні больові пороги в когорті SG на відміну від CG, де механічні больові пороги були нижчими на п’ятому день після операції. Не було виявлено жодної різниці до та після операції в рівнях тестостерону, кортизолу, CRP та глюкози в СГ. У КГ рівень тестостерону був достовірно нижчим від вихідного; рівні кортизолу, СРБ і глюкози
були значно вищими за вихідні на п’ятий день після операції.
Висновок. Двосторонній плоский блок, що випрямляє хребет, як компонент комбінованої анестезії при операціях на хребті зменшує кількість використаного опіоїдного анальгетика та гіпералгезія. Також ми можемо запропонувати використовувати сироваткові тестостерон, кортизол, СРБ і рівень глюкози як лабораторні маркери гіпералгезії.

615.816.2:616.24-002-022.6-036.17

Актуальність. Висока частота захворюваності на тяжку пневмонію при інфікуванні грипом H5N1, A/H1N1, SARS, MERS та COVID-19 привертає особливу увагу та змушує переглядати та вдосконалювати сучасні ланки комплексної інтенсивної терапії. Мета: проаналізувати основні ланки інтенсивної терапії клінічного випадку тяжкої негоспітальної вірусно-бактеріальної пневмонії, наголосити на основні проблеми та запропонувати шляхи вирішення. Матеріали та методи. Ми проаналізували клінічний випадок лікування тяжкої негоспітальної вірусно-бактеріальної пневмонії пацієнта, який перебував на лікуванні у ВАІТ КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» м. Львів, та виділили основні ключові аспекти інтенсивної терапії: респіраторну терапію, неінвазивну штучну вентиляцію легень (ШВЛ), вчасність інтубації, протективну ШВЛ та початок відлучення; cедацію, анальгезію та міорелаксацію; оцінку волемічного статусу, інфузійну терапію й ентеральне харчування. Результати. Загальний термін проведення ШВЛ становив 26 днів. З 16-го дня розпочато процес відлучення, який становив 10 днів. Основні режими ШВЛ, які застосовувались, такі: SIMV-PC (8 днів), BIPPV (7 днів), CPAP+PS (10 днів). Період застосування дексмедетомідину становив 12 днів. Використання NIV не забезпечило належного ефекту, про що свідчить погіршення стану пацієнта після 24 годин даної респіраторної підтримки. Волемічний статус у критичному періоді (перші 48 годин після інтубації) оцінювався за допомогою ультрасонографії функції серця та стану магістральних судин, що виявилось дуже ефективним. Висновки. Пацієнти з тяжкою негоспітальною вірусною пневмонією потребують раннього початку ШВЛ та обов’язкового застосування протективної стратегії. Саме респіраторна терапія є основною та першочерговою ланкою інтенсивної терапії. Забезпечення адекватної та комфортної седації для пацієнта є однією з важливих ланок комплексу інтенсивної терапії, яка вирішує проблему асинхронії. Ультразвукове дослідження дозволяє провести неінвазивну оцінку волемічного статусу, ризику набряку легень та передбачити відповідь пацієнта на інфузійну терапію. З цією метою слід проводити комплексний УЗД-моніторинг нижньої порожнистої вени, легень та серця у всіх пацієнтів у критичному стані, яким планується чи вже налагоджена інфузійна терапія.