УДК: 615.15:614.255.7

Мета роботи – на підставі критичного аналізу сучасних світових наукових джерел та нормативних вимог теоретично обґрунтувати та структурувати основні вектори професійної активності клінічного фармацевта як ключової ланки мультидисциплінарної команди з трансплантації.

Матеріали і методи. У статті проаналізовані наукові публікації (статті та систематичні огляди), результати рандомізованих клінічних, когортних, ретроспективних, проспективних та амбіспективних досліджень, а також нормативні документи, що стосуються діяльності клінічного фармацевта у складі мультидисциплінарної команди з трансплантації. Використано бібліосемантичний, аналітичний, порівняльний та системний методи дослідження сучасної наукової бази щодо діяльності клінічного фармацевта у сфері трансплантології.

Результати й обговорення. На підставі аналізу літературних джерел струк-туровано вектори професійної активності клінічного фармацевта у складі мультидисциплінарної команди з трансплантології, котрі включають вплив на: клінічні та економічні результати лікування, тривалість перебування у стаціонарі та частоту повторних госпіталізацій; імуносупресивну терапію після трансплантації; профілактику та лікування цитомегаловірусної інфекції; втручання клінічного фармацевта навчально-освітнього характеру та його діяль-ність у межах угод про спільну практику. Проведено структуризацію напрямів втручань клінічного фармацевта на трьох етапах – передтрансплантаційному, перітрансплантаційному, посттрансплантаційному та в амбулаторних умовах.

Висновки. Діяльність клінічного фармацевта у складі мультидисцилінарної команди позитивно впливає на терапевтичну та клінічну ефективність трансплантації, забезпечує виражений позитивний економічний ефект, створення індивідуальних планів фармакотерапії та навчально-освітній супровід пацієнтів після трансплантації, що підвищує їхню прихильність до імуносупресивної терапії. Функціонування клінічного фармацевта у складі мультидисциплінарної команди з трансплантології забезпечує системність його втручань на всіх етапах трансплантації з урахуванням специфіки кожного з них та призводить до розширення його професійних компетенцій завдяки укладенню угод про спільну практику.

Objective: To study the effectiveness of the biocomplex of surfactants based on rhamnolipids Pseudomonas sp. PS-17 (biocomplex PS) as an emulsifier in emulsions for use in dermatology.
Methods: Technological methods of o/w emulsions manufacturing, ultrasonic dispersion, as well as microscopic studies of manufactured emulsions have been used.
Results: To select the concentration of biocomplex PS as an emulsifier, studies of the emulsifying properties of bio complex PS in comparison with polysorbate 80 have been performed, taking into account the similarity of the hydrophilic-lipophilic balance of these substances. Several compositions of emulsions have been studied in which the biocomplex PS has been used as an independent emulsifier in a concentration from 4 to 10%, as well as in combination with other emulsifiers-lanolin and glycerol monostearate.
Conclusion: The creation of stable o/w emulsions requires the use of high concentrations of biocomplex PS as an emulsifier, more than 10%, which is impractical and economically unreasonable. The use of biocomplex PS as a co-emulsifier with emulsifiers of the second type allows obtaining stable emulsions at a total concentration of complex emulsifier 7-10%.
Keywords: Biocomplex PS, Rhamnolipids, Emulsions, Emulsifiers, Biosurfactants