УДК 615.26:615.451.3.065:616.15-07]-092.9

Резюме. Мета роботи. Дослідити в експериментальних умовах вплив лосьйону, що містить 5% міноксидилу, на клітинну та гуморальну ланки імунітету лабораторних тварин.

Методи. Експериментальні дослідження проводилися на статевозрілих мурчаках світлої масті масою 300–350 г. Сенсибілізацію мурчаків проводи- ли комплексно за методом О.Г. Алєксєєвої, А.І. Петкевич, визначали зміни гематологічних показників периферичної крові контрольних і дослідних тварин, вираховували гематологічні індекси, оцінювали клітинну та гуморальну ланки імунітету організму.

Результати. Після завершення експерименту в дослідних тварин виявлено достовірні зміни в лейкоцитарній формулі крові порівняно з контрольною групою: збільшення еозинофілів на 56,2% та моноцитів на 79%, зменшення лімфоцитів на 5,1%. Аналіз гематологічних індексів показав зниження в сенсибілізованих тварин: ІСЛМ на 88,1%, що вказує на порушення афекторної ланки імунної відповіді; ІСНЕ на 57,1% та ІСЛЕ на 64,2%, що вказує на зміщення міжклітинної рівноваги в бік клітин, що беруть участь у реакціях гіперчутливості негайного типу й активування механізмів імунно-алергічних реакцій. Оцінка клітинного імунітету показала у дослідній групі: достовірне зростання пулу СД3 на 27,5% за рахунок збільшення СД4 на 31,8%, що підкреслює перевагу хелперних механізмів імунної відповіді, очевидно, адаптивного характеру; підвищення СД 22 у відсотках на 54% та в абсолютних величинах на 82,8%; підвищення ФІ на 74% та ФП на 35,5%; ЦІК на 43,4%, що вказує на стимуляцію імунної відповіді на надходження антигенів.

Висновки. Лосьйон із вмістом 5% міноксидилу при комплексній сенсибілізації мурчаків викликав достовірні зміни показників периферичної крові, зрушення імунологічного гомеостазу. Спостерігалися зрушення клітинної ланки імунітету, вплив на стан фагоцитарної ланки імунітету та порушення гуморальної відповіді адаптивного імунітету.

Summary. Purpose of the study. To investigate in experimental conditions the effect of lotion containing 5% minoxidil on the cellular and humoral immunity of laboratory animals.

Methods. Experimental studies were conducted on mature guinea pigs of light color weighing 300–350 g. Sensitization of guinea pigs was carried out comprehensively according to the method of O.H. Alieksieieva, A.I. Petkevych, changes in hematological parameters of peripheral blood of control and experimental animals were determined, hematological indices were calculated, and cellular and humoral links of the body’s immunity were evaluated.

Results. At the end of the experiment, the experimental animals showed significant changes in the leukocyte blood count compared to the control group: an increase in eosinophils by 56.2% and monocytes by 79%, and a decrease in lymphocytes by 5.1%. The analysis of hematological indices showed a decrease in the sensitized animals: the ratio of lymphocytes to monocytes by 88.1%, indicating a violation of the effector link of the immune response; neutrophil to eosinophil ratio by 57.1% and lymphocyte to eosinophil ratio by 64.2%, indicating a shift in intercellular balance towards cells involved in immediate hypersensitivity reactions and activation of immune-allergic reactions. The assessment of cellular immunity showed a significant increase in the CD3 pool by 27.5% due to an increase in CD4 by 31.8%, which emphasizes the superiority of helper mechanisms of the immune response, obviously of an adaptive nature, an increase in CD22 in percentage terms by 54% and in absolute terms by 82.8%, an increase in the experimental group: phagocytic index by 74% and phagocytic indicator by 35.5%, circulating immune complexes by 43.4%, indicating a stimulation of the immune response to antigenic intake.

Reports. The lotion containing 5% minoxidil in the complex sensitization of guinea pigs caused significant changes in peripheral blood parameters and shifts in immunological homeostasis. There were changes in the cellular part of the immune system, an impact on the phagocytic part of the immune system and a violation of the humoral response of adaptive immunity

УДК 616.981.711:615.371/.372(092)

Вступ. Від Rickettsia Рrowazekii – збудника епідемічного висипного тифу, що передається одежною вошею (Pediculus humanus corporis), за час існування земної цивілізації загинуло більше людей, ніж за всі відомі війни. На прикладі першої ефективної вакцини проти епідемічного висипного тифу, яку розробив видатний польський учений, професор Львівського університету Рудольф Вайґль, проведено дослідження історії створення вакцини та способу культивування R. Рrowazekii у кишці Pediculus humanus corporis.

Мета. За результатами вивчення наукових джерел дослідити факти з історії технології розробки вакцини Р. Вайґля проти епідемічного висипного тифу від перших її серій, отриманих у лабораторних умовах, та з 1930 р., коли розпочалося її виробництво.

Матеріали й методи. Застосовано контент-аналіз, метод системного аналізу досліджень стосовно розробки вакцини проти епідемічного висипного тифу. Відбір джерел здійснено в архівах і наукових бібліотеках м. Львова та Науково-дослідного інституту епідеміології і гігієни ЛНМУ імені Данила Галицького, в наукометричних базах інформації PubMed, Medline, Web of Science, Googl Scholar за ключовими словами: воші, висипний епідемічний тиф, Рудольф Вайґль, R. Prowazekii.

Результати. Вакцина, яку розробив професор Рудольф Вайґль, автор методу культивування і нагромадження збудника цієї хвороби – R. Рrowazekii в кишці лабораторної популяції вошей, незважаючи на складність її приготування, понад 20 років була єдиним імунобіологічним засобом у боротьбі з висипним тифом.

Висновки. Завдяки Рудольфу Вайґлю та його учням, які часто ціною власного життя вивчали R. Рrowazekii і створили вакцину проти епідемічного висипного тифу, який винищив мільйони людей на планеті, земна цивілізація уникла нищівних епідемій.

Introduction. Vaccination has made a breakthrough in history by overcoming the infectious diseases that have plagued humanity for millennia. The twentieth century was marked by the invention of vaccines against epidemics typhus, which have become the only salvation in overcoming this disease. The history of the vaccine was developed on the example of the first effective vaccine against epidemic typhus, developed by a prominent Polish scientist, professor at the University of Lviv Rudolf Weigl, the history of vaccine development and the method of culturing R. Prowazekii in the intestine of Pediculus humanus corporis was studied. From Rickettsia Рrowazekii - the causative agent of epidemic typhus transmitted by aphids (Pediculus humanus corporis) in the history of mankind killed more people than in all known wars. Brazilian researcher Enrique da Rocha Lima differentiated described in detail and gave a specific name to the causative agent of typhus in 1916. In 1920, GW Epstein, as well as S. Burt Weilbach, John L. Todd and FW Palfrey in 1922 confirmed the etiological significance of R. Prowazekii in the presence of typhus. Biological and morphological characteristics, the life cycle of the pathogen and the impossibility of reproduction on artificial nutrient media were established.

The aim of the study. According to the study of scientific sources to investigate the history of the technology of R. Weigl vaccine against epidemic typhus from its first series obtained in the laboratory and from 1930, when its production began, the period covering the 20-30s of the twentieth century. To establish that the scientific achieve ments of the scientists are not only the history of microbiology and virology, it is relevant today.

Materials and methods. Content analysis, a method of systematic analysis of research on the typhus vaccine, was used. The implementation of scientific research began with a retrospective analysis of the scientific works of R. Weigl and his students. Selection of sources was carried out in the archives and scientific libraries of Lviv and the Research Institute of Epidemiology and Hygiene of Danylo Halytsky Lviv National Medical University, in scientometric data bases PubMed, Medline, Web of Science, Google Scholar by keywords: lice, typhus, rubella, R. Prowazekii. 174 scientific works in English, Ukrainian, Polish, French and Russian were analyzed and sources were selected in which the issue of creating a vaccine against typhus, technology of its production, efficiency of application was covered.

Results. The vaccine, developed by Professor Rudolf Weigl, author of the method of cultivating and accumulat ing the causative agent of this disease - R. Prowazekii in the intestine of the laboratory population of lice, despite the complexity of its preparation, for over 20 years was the only immunobiological drug to control typhus.

Conclusions. We should be grateful to Rudolf Weigl and his students, who have often studied R. Рrowazekii at the cost of their lives and developed a vaccine against typhus, which has killed millions of people on our planet. Vaccination with a full dose of R. Weigl’s vaccine does not guarantee protection against infection, but reduces morbidity, completely eliminates mortality and facilitates the course of epidemic typhus.

UDC 613.6.02:616-02:615.012(048.8)

The issue of occupational diseases in chemical and pharmaceutical workers is urgent because it stems from the rapid pace of development, the functional features, and the high biological activity of raw materials used by that industry. The study is aimed at summarizing the information on preconditions and nature of occupational diseases among chemical and pharmaceutical workers based on the analysis of literature data. An important prerequisite for the emergence of occupational diseases is the shortcomings in the production process, leading to pollution of surfaces and workspace air with chemicals through the use of semi-automatic equipment in particular. The harmful substances then enter the bodies of workers through the respiratory system, which is the main and most harmful way. The most dangerous processes are the production and processing of substances with high pharmacological activity, and thus the active pharmaceutical ingredients maybe considered to be the leading causative agents of occupational diseases in the industrial production of medicinal products. The range of diseases diagnosed in pharmaceutical workers is diverse and includes acute intoxication, effects on internal organs, reproductive function, changes in hormonal status, and changes in the hemic system and nervous system. The most common are diseases of respiratory organs and diseases of allergic origin. As a result, influential international organizations and many authors emphasize the need to develop criteria and methods for assessing the harmful effects of medicinal products on the health of workers when authorizing their production.

Стрімкі темпи розвитку, особливості функціонування та висока біологічна активність сировинних матеріалів, що застосовуються, зумовлюють актуальність проблеми професійної захворюваності в працівників хіміко-фармацевтичного виробництва. Метою дослідження було узагальнення інформації про передумови та характер професійної захворюваності серед робітників хіміко-фармацевтичного виробництва, яке проводилось на основі аналізу літературних даних. Показано, що вагомою передумовою виникнення професійних захворювань є недосконалість технологічного процесу виробництва, що призводить до забруднення поверхонь та повітря робочої зони хімічними речовинами за рахунок використання, зокрема, напівавтоматизованої праці. При цьому надходження шкідливих речовин в організм робітників через органи дихання є основним і найбільш небезпечним шляхом. Найбільша небезпека існує під час отримання та переробки субстанцій, що пояснюється високою фармакологічною активністю останніх, і тому саме активні фармацевтичні інгредієнти можна вважати провідним етіологічним чинником професійних захворювань при промисловому виробництві ліків. Спектр захворювань, які фіксувались у робітників фармацевтичних підприємств, є досить різноманітним і включає гострі отруєння, вплив на роботу внутрішніх органів, на репродуктивну функцію, зміни гормонального статусу, зміни в роботі системи крові та нервової системи. Проте найпоширенішими є патології органів дихання та захворювання алергічного генезу. З огляду на це впливовими міжнародними організаціями та багатьма авторами наголошується, що при авторизації лікарських препаратів мають бути одночасно розроблені критерії та методи оцінки їх шкідливого впливу на здоров’я робітників.

Background. Actinomycetes Streptomyces davaonensis and Streptomyces cinnabarinus synthesize a promising broad-spectrum antibiotic roseoflavin, with its synthesis starting from flavin mononucleotide and proceeding through an immediate precursor, aminoriboflavin, that also has antibiotic properties. Roseoflavin accumulation by the natural producers is rather low, whereas aminoriboflavin accumulation is negligible. Yeasts have many advantages as biotechnological producers relative to bacteria, however, no recombinant producers of bacterial antibiotics in yeasts are known.

Results. Roseoflavin biosynthesis genes have been expressed in riboflavin- or FMN-overproducing yeast strains of Candida famata and Komagataella phaffii. Both these strains accumulated aminoriboflavin, whereas only the latter produced roseoflavin. Aminoriboflavin isolated from the culture liquid of C. famata strain inhibited the growth of Staphylococcus aureus (including MRSA) and Listeria monocytogenes. Maximal accumulation of aminoriboflavin in shake-flasks reached 1.5 mg L^− 1 (C. famata), and that of roseoflavin was 5 mg L^− 1 (K. phaffii). Accumulation of aminoriboflavin and roseoflavin by K. phaffii recombinant strain in a bioreactor reached 22 and 130 mg L^− 1, respectively. For comparison, recombinant strains of the native bacterial producer S. davaonensis accumulated near one-order less of roseoflavin while no recombinant producers of aminoriboflavin was reported at all.

Conclusions. Yeast recombinant producers of bacterial antibiotics aminoriboflavin and roseoflavin were constructed and evaluated

УДК 616.9:616.981[616.921.8:616.931:616.981.58:616.348]

 Представлено сучасні погляди на «класичні» інфекційні хвороби на прикладі дифтерії, кашлюка, бешихи та псевдомембранозного коліту, спричиненого Clostridium difficile. Розглядаються таксономічні аспекти та роль молекулярно-генетичних методів у дослідженні факторів патогенності бактерій. Проаналізовано дані останніх років, на підставі яких до збудників інфекційних хвороб людини включають нові види бактерій. Так, розглядається розширення кола збудників кашлюкоподібних захворювань, зокрема значення Bordetella holmensii в розвитку хвороби. Останніми роками переглядається структура виду Corynebacterium diphtheriae, сформувалась думка про «комплекс видів збудників дифтерії». Проілюстровано приклади протилежної ситуації, коли застосування молекулярних методів дало змогу звузити коло імовірних збудників для інфекцій із схожими клінічними картинами. Відповідно до результатів досліджень останніх років, роль інших видів, крім Streptococcus pyogenes, у виникненні бешихи видається дискусійною. Для псевдомембранозного коліту основним етіологічним агентом визначено Clostridium difficile.

SUMMARY. Modern views on «classical» infectious diseases using the examples of whooping cough, diphtheria, erysipelas and pseudomembranous colitis are presented. The role of molecular genetic methods in the study of bacterial pathogenicity factors, as well as for the taxonomy of infectious disease agents, is considered. The data of recent years, on the basis of which new species of bacteria are included among the causative agents of human infectious diseases, have been analyzed. In particular, the expansion of the range of causative agents of pertussis-like diseases, such as Bordetella holmensii, is being considered. In recent years, the structure of the species Corynebacterium diphtheriae has been revised, and the opinion about the «diphtheriae species complex» has been formed. Examples of the opposite situation are illustrated, when the use of molecular methods made it possible to narrow  down the circle of possible pathogens for infections with similar clinical pictures. According to the results of research inrecent years, role of pathogens other than Streptococcus pyogenes as causative agents of erysipelas is to discussible. Clostridium difficile is identified as the main etiological agent for pseudomembranous colitis.