УДК 614.253:347.61:378.661

У роботі наведено результати першого в Україні досвіду викладання основних засад сімейно орієнтованої медицини (СОМ) серед студентів 4 курсу спеціальностей 222 «Медицина» та 228 «Педіатрія» Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (ЛНМУ). З метою оцінки якості впровадження викладання принципів СОМ на платформі google.com/forms було проведено онлайн-тестування студентів: 170 студентів взяли участь у вхідному опитуванні, 176 – у заключному. Навчальний курс з вивчення базових засад сімейно орієнтованої медицини включав 20 годин навчання, з яких – 2 години лекцій, 6 годин практичних занять та 12 годин самостійної роботи студентів у межах дисципліни «Соціальна медицина, громадське здоров’я» (Змістовий модуль 2 «Громадське здоров’я»). Для ефективного впровадження курсу СОМ у навчання студентів викладачами кафедри було розроблено методичні рекомендації на кожну тему лекції, практичного заняття та самостійної роботи, які були оптимізовані кафедрою українознавства та кафедрою латинської та іноземної мов університету й отримали позитивні рецензії від колег з інших медичних ЗВО України. Результати опитування студентів засвідчили доцільність впровадження цього курсу: 92,05±2,04% позитивно оцінили виклад матеріалу, а 86,36±2,59% опитаних студентів підтвердили необхідність прицільної підготовки до фахової комунікації з родинами пацієнтів під час навчання в медичному університеті. Отриманий досвід започаткування викладання основних принципів сімейно орієнтованої медицини в ЛНМУ імені Данила Галицького є актуальним для впровадження у навчальний процес інших закладів вищої медичної освіти України.

УДК 614.2:616-082:616-073.75:616.988:578.834-036.21]:355:311.212

Мета: вивчити думку лікарів щодо організації роботи служби променевої діагностики в умовах надзвичайних ситуацій.
Матеріали і методи. Проведено експертне опитування 42 практикуючих лікарів-рентгенологів міста Львова, які висловлювали свою думку стосовно впливу пандемії COVID-19 та запровадження воєнного стану в Україні на якість надання послуг променевої діагностики в закладах охорони здоров’я.
Результати. За даними опитування лікарів, встановлено, що більшість опитуваних лікарів ((64,29±7,39) %) зазначає про покращення якості та можливостей надання медичної допомоги при пандемії COVID-19 в Україні, (28,57±6,97) % фахівців вказали незмінний рівень надання медичної допомоги, (7,14±3,97) % респондентів не звернули на це уваги. Водночас на покращення якості надання променевої діагностики із запровадженням воєнного стану в Україні вказали лише (38,10±7,49) % фахівців, на незмінний рівень – близько половини опитаних лікарів ((47,62±7,71) %) і (14,29±5,40) % анкетованих відзначили погіршення якості.
Серед робочих проблем, які виникали у лікарів-рентгенологів до 24 лютого 2022 р., найпоширенішими були неприхід пацієнта на обстеження при попередньому записі ((28,57±6,97) %), понаднормова робота та відмова пацієнта обстежуватися з фінансової чи психологічної причини (по (21,43±6,33) % рентгенологів). Натомість найчастішими проблемами, поширеність яких зросла під час воєнного стану, були відключення електропостачання ((66,67±7,27) %; p<0,05) та тривожність щодо відключення світла чи повітряної тривоги під час дослідження
((59,52±7,57) %; p<0,05).
Висновки. Думка практикуючих лікарів-рентгенологів є важливою при врахуванні заходів щодо вдосконалення
роботи служби променевої діагностики. Виявлена низка проблем у роботі служби променевої діагностики може
бути вирішена організаційно без додаткового фінансування.

УДК: 614.2:616-073.7:303.4

Метою дослідження є оцінка задоволеності населення Львівської області з роботою в діагностична радіологічна служба, для виявлення проблем і способи їх вирішення. Матеріали та методи. Проведено соціологічне опитування 409 осіб, яким проведено рентгенологічне обстеження обстеження в медичних закладах Львова та Львів область. Результати і обговорення. Пацієнти оцінили якість обстеження в приватних медичних установах вище, ніж у державних. Загалом 64,79% [60,1-69,34] від респонденти були повністю задоволені наданим лікувально-діагностичних послуг, а 25,67% [21.56-30.01] становили задоволено частково. У пацієнтів були зауваження щодо якість медичного обладнання, конфіденційність під час огляду та обстеження, а також чистота і комфорт в офісі/ відділ. Є потреба покращити спілкування між лікарем і пацієнтом: приблизно чверть респонденти (23,72% - 28,61%) підкреслили, що так не мати можливості поспілкуватися з лікарем і вільно задавати питання, і пояснення лікаря огляду та алгоритму процедури не було повністю зрозумілий і доступний. Визначено, що після введення воєнного стану (з 24 лютого 2022 року), хворі почали частіше скаржитися на незручний графік прийому (10,02% [7.31-13.12]), неможливість або складність запису на прийом (11,25% [8,37-14,49]), труднощі з отриманням направлення для обстеження (12,71% [9,67-16,11]), психолог проблеми (страх, хвилювання за результат обстеження) - 15,16% [11,85-18,79], відстань необхідної діагностичного закладу за місцем проживання (15,40% [12.07-19.06]). Натомість великі черги (12,96% [9,88-16,38]), необхідність мати особисті домовленості та контакти з рентгенологів (4,16% [2,44-6,30]), незручність зал очікування (3,42% [1,88-5,40]), а також тривал самого обстеження (2,69% [1,35-4,48]) стало менше турботи про пацієнтів.

УДК: 614.2:616-073.7:303.4

Метою даної роботи було оцінити сучасний стан рентгенодіагностичної служби у Львівській області, а саме виявити існуючі проблеми та розробити шляхи їх вирішення.

Матеріал і методи. Проведено ретроспективний аналіз сучасного стану рентгенодіагностичної служби у Львівській області у порівнянні з даними по Україні за 2015-2020 роки. Інформація отримана за даними Державної служби статистики України. Результати і обговорення. Аналіз зміни загальної кількості рентгенодіагностичних апаратів у Львівській області за 2015-2020 роки показав незначну тенденцію до їхнього зменшення. Так, станом на кінець 2020 року загальна кількість таких апаратів на балансі закладів охорони здоров’я області становила 452 одиниці, що нана 7,38% менше, ніж у 2015 році. У Львівській області та в Україні в цілому зменшилась кількість апаратів підсилювачів рентгенівського зображення (РПЗ) ((на -10,96% та -5,28%) та флюорографів (на - 23,08% і - 17,49% відповідно).В той же час суттєво збільшилися ангіографічні апарати (на +66,67% і +81,54%), комп'ютерні томографи (на +40,00% і +26,32%), та мамографів (на +33,33% та +12,46% відповідно).Кількість проведених діагностичних флюорограм на 1 діючий апарат у Львівській області протягом досліджуваного періоду зменшувалася, а стільки ж. тенденція зберігалася і в 2020 році: Ріст2018/2015=-5,07%, Ріст2020/2019=-7,64%, так само як і кількість діагностичних флюорограм на одну посаду лікаря рентгенолога: Ріст2018/2015=-11,76%, Òріст2020/2019=-20,78%.При цьому кількість КТ на один операційний апарат та на одну посаду лікаря-рентгенолога у Львівській області за останні 5 років значно зросла і у 2020 році становила 10605 досліджень /1 апарат 220 досліджень/ 1 лікаря, але тільки за останній рік зростання склало +29,16% та +41,03%, хоча кількість працюючих томографів залишається незмінною за останні 5 років (n=5). Така значна позитивна динаміка пояснюється інтенсивною роботою рентгенодіагностичної служби під час пандемії Cоvid-19.

Aim: To determine the prevalence and to estimate factors associated with food hypersensitivity in young children of the Lviv region in Ukraine.

Methods: A prospective cross-sectional survey study was conducted between 2016 and 2017 in the Lviv region of Ukraine. A specially designed questionnaire about food hypersensitivity of young children developed and validated by M. J. Flokstra-de Blok was used after translation into the Ukrainian language. The questionnaire included 34 questions, grouped into general and detailed information. Parents of children aged 0–3 years were asked to complete the questionnaire at pre-schools and medical institutions.

Results: Among 4,500 distributed questionnaires, 3,214 (71%) were completed and processed. Parents reported that 25% of their young children had food hypersensitivity. According to the survey the most common agents involved in food hypersensitivity in young children were cow's milk (34%), egg (28%), and wheat (24%). Hypersensitivity to milk occurred in 50% of children in the age group of 1–2 years. Regional differences associated with food hypersensitivity were also found. Namely, in the Carpathians, there was more hypersensitivity to fish (27%) and honey (22%) than in other regions, while hypersensitivity to soy was detected mostly in Lviv City residents (8.5%). Unknown causes of food hypersensitivity were highly reported (34%) in the Carpathians.

Conclusion: Prevalence and some distinctiveness of food hypersensitivity revealed in four geographic and climate zones as well as in Lviv City have a considerable practical use for formulation of recommendations for children with food hypersensitivity.