ОСОБЛИВОСТІ ЛАБОРАТОРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ЕРИТЕМНИХ ТА БЕЗЕРИТЕМНИХ ФОРМ ХВОРОБИ ЛАЙМА У ДІТЕЙ

Мета дослідження – проаналізувати клінічно-лабораторні особливості еритемних та безеритемних форм хвороби Лайма у дітей Львівщини.

Матеріали та методи. У роботі проведено проспективне дослідження за участю 102 дітей віком від 1 рік 4 місяці (16 місяців) до 17 років із підтвердженим діагнозом ранньої локалізованої, ранньої дисемінованої та пізньої стадій хвороби Лайма.

Результати дослідження та їх обговорення. Середнє значення віку пацієнтів складало 8 років у групі 1; 5,5 року – в групі 2 та 8 років – у групі 3.

Середні значення показників периферичної крові були у межах норми в пацієнтів усіх клінічних груп. Встановлено, що С-реактивний протеїн був найвищим у пацієнтів групи 3 і становив 5,0 мг/л. IL- 6 у групі 3 був достовірно вищим порівняно із групами 1 та 2. Серединний рівень КФК–МВ у пацієнтів групи 2 становив 28,0 Од/л і виявився достовірно вищим, аніж такий у дітей клінічних груп 1 та 3. Найвищий серединний рівень антистрептолізин О зареєстровано у пацієнтів групи 3, де цей показник становив 178 МО/мл. У чверті дітей груп 1 та 2 було виявлено рівні IgM >200 Од/мл, тоді як у групі 3 таких показників не було виявлено у жодного із пацієнтів. В усіх клінічних групах найвищими були частки виявлених IgM до p41 та OspC Ba та IgG до p41, VlsE Bb та VlsE Ba.

Висновки. У дітей з Лайм-бореліозом найчастіше діагностовано ізольовану мігруючу еритему (62,75 %). Маркери запального процесу були достовірно вищими у дітей з безеритемною формою хвороби Лайма. IgM>200 Од/мл виявляли лише у пацієнтів з еритемними формами Лайм-бореліозу. Серединні рівні IgG в осіб з безеритемними формами хвороби Лайма були у вісім разів вищими, ніж в дітей з мігруючою еритемою. IgG до VlsE Bа найчастіше виявляли в пацієнтів з безеритемними формами хвороби Лайма.

Докладніше

Клінічні, епідеміологічні та імунологічні особливості Лайм-бореліозу у дітей

УДК 616.98: 579.834.114]-036-036.22-092.19-053.2

Баса Нателла Романівна. Клінічна, епідеміологічні та імунологічні особливості Лайм-бореліозу у дітей :  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 228, 22 /  Н. Р. Баса. - Львів, 2024. - 197 с. - Бібліогр.: с. 159-183 (184 назви).

У ході проведеного комплексного дослідження, в якому прийняли участь 102 дитини з Лайм-бореліозом, були вивчені етіологічні, епідеміологічні,
клінічні, імунологічні та інструментальні характеристики еритемних та безеритемних форм Лайм-бореліозу у дітей. Отримані дані дозволили охарактеризувати клінічний перебіг еритемних та безеритемних форм Лайм-бореліозу, удосконалити їх діагностику та диференційну діагностику безеритемних форм ЛБ, а саме Лайм-артриту. У ході проведеного дослідження отримано наступні результати: 1. Встановлено, що пацієнти з еритемними формами Лайм-бореліозу (ізольована мігруюча еритема, множинна мігруюча еритема) найчастіше зазнавали укусу кліща в червні (28,3%, 44,45%), а з безеритемними формами – у травні (9,09%). У дітей з ізольованою мігруючою еритемою найчастішим місцем присмоктування кліща були нижні кінцівки (28%), з множинною мігруючою еритемою – тулуб та нижні кінцівки (19%); з безеритемними формами Лайм-бореліозу – голова (23%). Водночас у 17,19% дітей з ізольованою мігруючою еритемою, у 43,75% з множинною мігруючою еритемою та у 50% безеритемних форм – відсутня інформація про епізод присмоктування кліща. 2. Найбільшу частку (62,75% ) пацієнтів з еритемними формами Лайм-бореліозу становили діти з ізольованою мігруючою еритемою. У 51,58% з них, діаметр мігруючої еритеми становив 7 см. У 68,75% пацієнтів з множинною
мігруючою еритемою спостерігалось до десяти еритем одночасно і лише в однієї дитини було більше 20 мігруючих еритем. У 21,56% осіб з
безеритемною формою Лайм-бореліозу найчастіше діагностувались Лайм-артрит – у 31,82% дітей та параліч лицевого нерва – у 27,27%.
3. Нами застосовано двоетапний метод діагностики еритемних та безеритемних форм Лайм-бореліозу, що дозволив на першому етапі визначити
рівень антитіл IgM та IgG до B. burgdorferi. Серединні рівні IgM у пацієнтів з ізольованою формою мігруючої еритеми становили 23.8 [5.7; 30.9] Од/мл і були достовірно (р=0.03) вищі, аніж у дітей з безеритемними формами Лайм-бореліозу. На другому етапі дослідження імуноблотаналізом встановлено, що IgM до зовнішнього поверхневого білка С усіх борелій найчастіше виявлялися у дітей з множинною мігруючою еритемою. У пацієнтів з безеритемними формами IgG до антигенів р39 та р83 виявились достовірно вищими (р=0.04), ніж у дітей з множинною мігруючою еритемою. 4. За допомогою лінійного імуноблотаналізу нами встановлено, що у 38 пацієнтів (59,38%) з ізольованою мігруючою еритемою, у 14 дітей (87,5%) з множинною мігруючою еритемою та у 10 осіб з безеритемними формами Лайм-бореліозу, хвороба спричинена одночасно B.afzelii, B.burgdorferi, B.garinii. Поєднання B.afzelii та B.burgdorferi виявлено у 17,19% дітей з ізольованою мігруючою еритемою, а B.afzelii та B. garinii - у 12,5% дітей з множинною мігруючою еритемою. 5. Лайм-артрит характеризується асиметричним моно- або олігоартритом з найчастішим ураженням колінного або плечового суглобів без гіперемії та гіпертермії у їх ділянках. Критерії діагностики Лайм-артриту: проживання в
ендемічній зоні (наявність/відсутність присмоктування кліща); позитивні IgG до B.burgdorferi в імуноферментному та імуноблотаналізах через місяць з моменту появи симптомів. 6. Поетапне дослідження імуноблотаналізу, проведеного при першому зверненні пацієнта та через 6 місяців, дозволило встановити, що найбільша частка позитивних IgG до VlsE Borrelia burgdorferi, виявлялася у всіх пацієнтів з еритемними (75.0 % [51.7-92.4]) та безеритемними формами (77.3%[57.9-91.9]) Лайм-бореліозу, що дає підставу припустити, що B.burgdorferi володіє найвищим біопотенціалом. 7. Використання розробленої регресійної моделі дозволяє спрогнозувати з високою достовірністю (точність - 98,04% та специфічність 97,92%) імовірність виникнення Лайм-артриту та паралічу лицевого нерва у дітей з Лайм-бореліозом.

Докладніше