УДК 616.89-056.7-02:613.861.3

У статті подано огляд літератури з проблеми психічних розладів, зокрема тривоги, депресії та посттравматичних стресових розладів, які є одними з найсерйозніших медико-соціальних наслідків війни та хронічного психосоціального стресу. Сучасні наукові дані свідчать, що ці стани мають полігенну природу і формуються внаслідок складної взаємодії генетичних, епігенетичних та чинників довкілля. Генетичні варіанти, залучені до регуляції нейромедіаторних систем, функціонування гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової осі, нейропластичності, а також запальних процесів, визначають індивідуальну вразливість або стійкість до стресу. Результати великих геномних асоціативних досліджень (GWAS) підтверджують, що ризик тривожних і стрес-асоційованих розладів зумовлений кумулятивним ефектом численних генетичних варіантів, переважно локалізованих у регуляторних ділянках геному. Важливу роль відіграють гени серотонінергічної системи (SLC6A4), катехоламінового обміну (COMT, MAOA), регуляції стресової відповіді (FKBP5, CRHR1), нейропластичності (BDNF), а також балансу між глутаматергічною та ГАМК-ергічною нейротрансмісією. Епігенетичні механізми, індуковані тривалим стресом, здатні закріплювати патологічні нейробіологічні зміни та сприяти хронізації психічних порушень. В умовах війни в Україні, де мільйони людей зазнають тривалого й повторюваного психотравмувального впливу, реалізація генетичної та епігенетичної вразливості набуває особливої клінічної значущості. Розуміння молекулярно-генетичних механізмів розвитку тривоги, депресії та ПТСР створює підґрунтя для впровадження персоналізованих стратегій профілактики, раннього виявлення та лікування психічних розладів у загальнолікарській практиці та системі охорони здоров’я України загалом.

УДК 616.89-008.441.44:616-001.45-036.8:355

Тривожні розлади є однією з найпоширеніших форм психічних порушень у військовослужбовців після бойової травми. Обстежено 35 військовослужбовців із тривожними розладами та 20 осіб контрольної групи. Переважали генералізований тривожний і змішаний тривожно-депресивний розлади. Після лікування гідроксизином відзначено достовірне зниження ситуативної тривожності, депресивних проявів і частоти психопатологічних синдромів, підвищення позитивного афекту та зменшення негативного. Побічних ефектів не зафіксовано. Застосування гідроксизину є ефективним і безпечним компонентом комплексної терапії.

УДК 616.89-072.8:612.821.33:614.2.07

Емоційне вигорання є однією з ключових проблем сучасної медичної психології, яка загрожує не лише психічному здоров’ю медичних працівників, а і якості медичної допомоги. У статті розглянуто теоретичні основи синдрому емоційного вигорання, його причини, прояви та наслідки. Проаналізовано основні індивідуальні та організаційні чинники ризику, серед яких – хронічний стрес, надмірне навантаження, емоційне виснаження, моральна травма та стигматизація звернення за психологічною допомогою. Окрему увагу приділено наслідкам вигорання для системи охорони здоров’я – підвищенню ризику медичних помилок, «плинності» кадрів, депресії та суїцидальності серед медиків. Представлено сучасні підходи до профілактики та подолання вигорання – когнітивно-поведінкову терапію, практики усвідомленості, самодопомогу, а також структурні інтервенції на рівні закладів охорони здоров’я. Підкреслюється необхідність системного підходу до підтримки медичних працівників і формування культури психічного благополуччя, яка враховує як особисті, так й організаційні потреби. Запропоновано комплексні рекомендації щодо запобігання емоційному вигоранню на національному та місцевому рівнях.

УДК: 616.89-008.615.1+616.89-008.441.13/.14)-085-085.851]: 355.1

   Лікування поєднаного перебігу посттравматичного стресового розладу (ПТСР) з розладами вживання алкоголю є складною проблемою, підходи до якої ще вивчаються.

   З урахуванням визначених соціоекономічних, психометричних, гормональних, лабораторних характеристик була оптимізована стратегія реінтеграції ветерані   в з ПТСР та алкогольною залежністю, яка включала медичну допомогу та психотерапію, професійну і соціальну адаптацію, інтеграцію через громади та суспільну роботу зі стигмою та запропонований індивідуалізований комплекс лікування, який показав достатню ефективність щодо зменшення вираженості алкогольної залежності, поліпшення когнітивний функцій, зменшення тривоги і депресії.

   Мета дослідження — оптимізувати стратегію і тактику лікування пост травматичного стресового розладу, поєднаного з розладами вживання алкоголю, у комбатантів.

   Ефективність запропонованого модифікованого лікування пацієнтів з ПТСР та розладами вживання алкоголю оцінювали за серією валідизованих тестів: AUDIT — зменшення вираженості з рівня небезпечного вживання алкоголю до верхньої межі безпечного рівня вживання алкоголю (15,75 проти 7,75 балів); за тестом CIWA-Ar — з помірного абстинентного синдрому до незначного чи сумнівного (19,20 проти 9,60 балів); за тестом MAST — висока вірогідність наявності алкогольної залежності змінилась на її відсутність (8,28 проти 4,00 балів); тоді як за тестом CAGE і на початку, і наприкінці не діагностовано клінічно значущих проблем, зумовлених вживанням алкоголю (1,88 проти 0,38 бала); усі p < 0,05.

   The treatment of co-occurring post-traumatic stress disorder (PTSD) and alcohol use disorders is a complex problem, approaches to which are still being studied.

   Taking into account the identified socioeconomic, psychometric, hormonal, and laboratory characteristics, a strategy for the reintegration of veterans with PTSD and alcohol dependence was optimized, which included medical care and psychotherapy, professional and social adaptation, integration through communities and social work with stigma through the proposed individualized treatment complex, which has shown sufficient effectiveness in reducing the severity of alcohol dependence, improving cognitive functions, and reducing anxiety and depression.

   The aim of the study is to optimize the strategy and tactics of treating post-traumatic stress disorder combined with alcohol use disorders in combatants.

   The effectiveness of the proposed modified treatment for patients with PTSD and alcohol use disorders was assessed using a series of validated tests: AUDIT — reduction in severity from the level of hazardous alcohol use to the upper limit of safe alcohol use (15.75 vs. 7.75 points); CIWA-Ar — from moderate withdrawal syndrome to minor or doubtful (19.20 vs. 9.60 points); MAST — high probability of alcohol dependence changed to its absence (8.28 vs. 4.00 points); while CAGE test showed no clinically significant alcohol use problems diagnosed at baseline or end (1.88 vs. 0.38 points); all p < 0.05.

УДК: 616.89-008.615-008.441.13-036]: 355.11

   Комплекс емоційно-соматичних реакцій в учасників бойових дій є фоном для розвитку адиктивної поведінки, що передусім належить до алкогольної адикції. Переважно високу ймовірність розвитку залежності мають особи морально незрілі, з підвищеним рівнем тривожності з ознаками депресії, дефіцитом мотивації, недостатнім усвідомленням шляхів розвитку власної особистості, зумовленим прагненням усунути «гостроту» спогадів, відкинути нездорові відчуття. Різноманітність комбінацій психогенних, ендогенних, соматогенних етіопатогенетичних чинників і їх комбінацій спричиняє поліморфізм клінічної симптоматики, частоту комор бідних та адиктивних станів, що зумовлює доцільність й актуальність нашого дослідження.

   Посттравматичні розлади, які пов’язані з бойовими діями, спричиняють найглибші зміни у свідомості, емоціях і поведінці людини і тривають десятиріччями або й усе життя та часто провокують низку негативних психічних станів (тривожні розлади, депресію), пост травматичний стресовий розлад, соціальну дезадаптацію, асоціальну поведінку, залежність від алкоголю.

   Мета дослідження — оцінити якісні психометричні характеристики комбатантів з посттравматичним стресовим розладом, поєднаним з алкогольною адикцією.

   The complex of emotional and somatic reactions in combatants is the background for the development of addictive behavior, which primarily belongs to alcohol addiction. Сomorbid and addictive conditions, which determines the expediency and relevance of our research. Post-traumatic stress disorders associated with combat actions cause the most profound changes in a person's consciousness, emotions and behavior and last for decades or a lifetime and often provoke a number of negative mental states (anxiety disorders, depression), post-traumatic stress disorder, social maladjustment, antisocial behavior, alcohol addiction.

   The purpose of the study is to assess the qualitative psychometric characteristics of combatants with post-traumatic stress disorder combined with alcohol addiction.