УДК 616-089.5-031.83

ВСТУП. За даними різних досліджень частота хронізації болю після операцій абдомінальних гістеректомій становить від 10 до 50 % пацієнтів, при тому, що достеменно невідомо, наскільки сама операція та якість анестезії викликають чи попереджують її.
МЕТА РОБОТИ: дослідити вплив передопераційних гіповітамінозу кобаламіну і підвищеної концентрації глікозильованого гемоглобіну на формування хронічного післяопераційного болю та вивчити можливості профілактики хронізації болю після абдомінальної гістеректомії.
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ. Проведено ретроспективно-проспективне когортне дослідження та проаналізовано дані
54 медичних карт стаціонарних хворих, яким була проведена абдомінальна гістеректомія з доступом за Пфанненштилем. Медичні карти розділили на дві групи відповідно до того, яку анестезію було використано періопераційно. В обох групах була застосована загальна анестезія з ШВЛ. Додатково до цього передопераційно у I групі виконували епідуральну анестезію з катетеризацією, у II групі – регіонального компоненту не було. Етапи дослідження: 24 години (h24), 48 годин (h48), 72 години (h72) після операції, 90 днів (d90) і 120 днів (d120) після закінчення операції.
Досліджували ймовірність формування хронічного нейропатичного болю за шкалою LANSS і DN4, добову потребу в морфіні, дозування декскетопрофену та парацетамолу, а також оцінювали передопераційний рівень кобаламіну та глікозильованого гемоглобіну.
РЕЗУЛЬТАТИ І ОБГОВОРЕННЯ. Встановлено, що потреба у морфіні на етапі h24 була вищою в II групі та становила в I групі 2,5 [0; 10,0], а в IІ групі – 7,5 [5,0; 10,0] мг/добу. На етапі дослідження h48 виявлено тенденцію до призначення вищих доз декскетопрофену в II групі – 100 [75; 150] мг/добу, в той час як в I групі – 50 [0; 150] мг/добу (p>0,05). Ймовірність формування нейропатичного хронічного болю була вищою в II групі – на етапах дослідження d90 і d120 у 7 і 6 пацієнток у I групі; та в 13 і 12 пацієнток – у II групі, відповідно, (p<0,05). Виявлено, що чотири пацієнтки (в І та ІІ групах разом) мали водночас дефіцит кобаламіну і/або високий рівень глікозильованого гемоглобіну та ознаки хронізації болю на етапах d90 і d120. (p>0,05).
ВИСНОВКИ. Хронічний біль з більшою частотою виникав у групі II, а у всіх пацієнток з гіповітамінозом кобаламіну і/або високим рівнем глікозильованого гемоглобіну були ознаки хронізації болю, що вказує на можливі альтернативні додаткові шляхи профілактики хронізації болю з допомогою контролю над рівнем глікемії та корекції гіповітамінозу В12 на додачу до застосування реґіонарної анестезії при абдомінальних гістеректоміях.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: абдомінальна гістеректомія, епідуральна аналгезія, мультимодальна аналгезія, хронічний біль.

УДК 616-089.5-031.83

Вступ. Дослідження демонструють суперечливі результати при використанні різних видів знеболення абдомінальних гістеректомій. На сьогодні все ще дуже мало опублікованих порівняльних досліджень про різні методи блокад фасціальних площин для знеболення абдомінальних гістеректомій, а якість відновлення після таких операцій оцінюється нечасто. Мета роботи оцінити рівень якості відновлення після анестезії згідно з опитувальником QoR-15 (Quality of recovery – 15) при проведенні абдомінальних гістеректомій з використанням QL-блоку та ESP-блоку на додачу
до загальної анестезії.
Матеріали і методи. Проведене проспективне одноцентрове когортне дослідження, включено 48 пацієнток, які потребували проведення абдомінальної гістеректомії. Всіх пацієнток розділили на дві групи. В обох групах було використано загальну анестезію з ШВЛ. На додачу до цього передопераційно у I групі виконували ESP-блок, у II групі – передній QL-блок. Етапи дослідження: передопераційний період (pre), інтраопераційний період (h0) та 6 годин (h6), 12 годин (h12), 24 години (h24), 48 годин (h48), 72 години (h72) після операції. Досліджували якість відновлення
після анестезії з допомогою опитувальника QoR-15 (Quality of recovery – 15), рівень болю за візуальною аналоговою шкалою (ВАШ), інтраопераційну потребу в фентанілі (в мкг/год), добову потребу в морфіні (в мг/добу), дозування декскетопрофену та парацетамолу.
Результати і обговорення. Встановлено, що якість відновлення після анестезії за даними опитувальника QoR-15 в першій групі складала 124 [92; 131] бали, в ІІ групі – 129 [90; 132] балів (p>0,05). Рівень болю за ВАШ в І групі на етапах дослідження h6 та h12 складав 5,5 [4,0; 9,0] та 4,5 [3,5; 7,5] балів, тоді як в ІІ групі на аналогічних етапах –5,7 [4,1; 9,0] та 4,6 [3,6; 7,3] балів, відповідно (p>0,05). На етапі дослідження h0 кількість фентанілу в ІІ групі становила 500 [300; 700] мкг/год, тоді як у І групі – 400 [300;700] мкг/год (p>0,05). Потреба у морфіні на етапі дослідження h24 була однаковою серед пацієнтів обох груп та становила в I групі 5,0 [5,0; 10,0], в IІ групі – 5,0 [5,0; 10,0] мг/добу. На етапі дослідження h48 виявлено тенденцію до призначення вищих доз декскетопрофену в I групі – 100 [75; 150] мг/добу, в той час як в II групі – 75 [50; 150]
мг/добу (p>0,05).
Висновки. Встановлено, що якість відновлення після анестезії з використанням ESP-блоку і QL-блоку була від «задовільної» до «хорошої» та достовірно не відрізнялася у І та ІІ групах.
Ключові слова: абдомінальна гістеректомія, реґіонарна анестезія, ESP-блок, QL-блок, мультимодальна аналгезія.

УДК 616-089.5-035

Резюме. Інфузійна терапія є важливим, а в деяких випадках — основним лікувальним заходом при більшості критичних станів. Як і будь-які лікувальні засоби, внутрішньовенні рідини мають свої показання та протипоказання до застосування, а також потребують точного дозування. Це все стає можливим лише завдяки якісному моніторингу волемічного статусу пацієнта. Оцінка гемодинаміки відіграє ключову роль у лікуванні критично хворих пацієнтів, дозволяючи провести адекватну інфузійну терапію та кардіоваскулярну підтримку для оптимізації тканинної перфузії та оксигенації. Традиційні методи оцінки відповіді на введення рідини є переважно статичними, як-от центральний венозний тиск та тиск закриття легеневої
артерії. Вони мають значні обмеження щодо прогностичної точності в динамічних клінічних умовах. Відповідно, останнім часом зростає інтерес до динамічних методів оцінки, які аналізують кардіоваскулярну відповідь на конкретні зміни переднавантаження. Огляд літератури на підставі джерел з баз PubMed та MEDLINE має на меті продемонструвати різні динамічні методи оцінки гемодинаміки, їх переваги та обмеження в реальних клінічних умовах.
Ключові слова: інфузійна терапія; гемодинамічний моніторинг; чутливість до рідини; динамічні методи

УДК 616-089.5-031.81+616-089.5-031.83):616.12-008.3:612.172]:617.55-007.43

Резюме. Актуальність. Неінвазивним методом аналізу відповіді цілісного організму на стрес хірургічного втручання є варіабельність ритму серця (ВРС). Адекватність реакції вегетативної нервової системи під час періопераційного періоду відображає як вихідні резерви організму, так і «фізіологічність» виду анестезії. ВРС використовується для прогнозу періопераційних ускладнень, особливо кардіальних, смертності, тривалості
стаціонарного лікування. Метою дослідження було провести порівняльний аналіз динаміки ВРС на етапах хірургічного втручання залежно від виду анестезії пацієнтам під час планових операцій з приводу гриж передньої черевної стінки. Матеріали та методи. Обстежено та проліковано 91 пацієнта з грижами передньої черевної стінки. Пацієнтів поділено на 3 групи за методом анестезії (загальна, нейракcіальна та регіонарні
блокади). Пацієнтам проведено добовий моніторинг ЕКГ з оцінкою ВРС. Зміни ВРС оцінювались у динаміці протягом операції. Для аналізу обрали динаміку 30 інтервалів по 5 хв, сумарно 2 год 30 хв. Моніторування умовно поділили на 3 етапи — початковий, основний і завершення операції. Результати. При проведенні загального знеболювання показники медіани індексів SDNN і pNN50 до кінця операції були вірогідно нижчі за вихідний рівень, а при регіонарному та нейроаксіальному знеболюванні або зросли порівняно з доопераційним рівнем, або повернулися до вихідних значень. У пацієнтів із загальним знеболюванням показники медіани LF/HF до кінця операції продовжували статистично вірогідно знижуватися, а при регіонарному та нейроаксіальному знеболюванні збільшилися та перевищили доопераційний рівень. У всіх пацієнтів разом зі зниженням загальної ВРС відбувалося зниження впливу як симпатичної, так і парасимпатичної ланок вегетативної нервової системи
на кардіальний ритм. Але при проведенні загальної анестезії депресія ВРС утримувалася до кінця зворотного відрізку часу спостереження, на противагу пацієнтам з епідуральною анестезією та регіонарними блокадами, у яких спостерігалося зростання активності як симпатичної, так і парасимпатичної ланки до кінця операційного втручання. Висновки. Динаміка показників ВРС при використанні нейроаксіальних і регіонарних
методів знеболювання відображає найбільш фізіологічну реакцію вегетативної нервової системи пацієнта з коморбідними станами при проведенні планового операційного лікування гриж передньої черевної стінки.
Ключові слова: варіабельність ритму серця; хірургічне лікування гриж передньої черевної стінки; загальна анестезія; епідуральна анестезія; регіонарна анестезія

Книга-спомин присвячена 90-річчю від дня народження непересічної особистості, лікаря, професора Івана Дмитровича Тимчука. В анестезіологічній спільноті ім’я І. Д. Тимчука широко відоме, адже на теренах Західної України він був організатором і першим завідувачем кафедри анестезіології та реаніматології у Львові. У ювілейному виданні зібрано дати, факти, спогади про життя талановитого і відданого своїй професії клініциста, вченого та викладача. Подано хронологічний покажчик наукових праць І. Д. Тaимчука та публікацій про вченого. Зміст книги доповнено фотоматеріалами із родинного архіву. Для науковців, студентів, лікарів та всіх, хто цікавиться розвитком медичної науки та освіти в Україні.