УДК 615.9:616.36:577.112.7(043.3)

УДК 615.9:616.3:576:546.3

Анотація. Наночастинки, зокрема діоксиду титану, широко застосовуються в різних галузях, таких як медицина, електроніка, будівництво, косметична та інша промисловість. За  результатами  просвітлюючої  електронної  мікроскопії  встановлено,  що  нанопорошок TiO₂  містить агрегати, наночастинки переважно розміром від 20 нм до 30 нм. Встановлено для нанокомпозиту TiO₂-Ag, що срібло локалізується на поверхні діоксиду титану, середні розміри  наночастинок  TiO₂ становлять  від  13  нм  до  20  нм  і  Ag  – від  35  нм  до  40  нм. Виявлено  залежність  летальності  лабораторних  тварин  від  дози  введених  нанопорошків TiO₂ і TiO₂-Ag внутрішньоочеревинним шляхом. Летальність виявилась вищою при введенні композиту  нано-TiO₂-Ag  у  порівнянні  з  нано-TiO₂.  LD50 для  нанопорошку  TiO₂ дорівнює 4783,30 мг/кг, LD50 для нанопорошку TiO₂-Ag рівна 724,44 мг/кг, що дозволяє їх віднести до 3 класу (помірно небезпечні) небезпечності хімічних речовин за класифікацією ГОСТ 12.1.007-76. Нанопорошки TiO₂ і  TiO₂-Ag  у  нативному  вигляді  викликають  тимчасове  слабковиражене запалення слизової оболонки ока. При одноразовому і повторному нанесенні мазі нано-TiO₂ і нано-TiO₂-Ag на шкіру, подразнення не спостерігалось. Нанопорошки TiO₂ і TiO₂-Ag накопичуються у печінці лабораторних тварин при внутрішньоочеревинному введенні. Встановлено,  що  зі  збільшенням  введеної  дози  (від  4000  мг/кг  до  10000  мг/кг)  в  тканині печінки лабораторних мишей зростає накопичення титану (при дії нано-TiO₂) та титану і срібла  (при  дії нано-TiO₂-Ag).  Характерними  мікроскопічними  ознаками  токсичної  дії нанопорошків  TiO₂ та  TiO₂-Ag  після  внутрішньоочеревинного  введення  лабораторним мишам є дистрофічні зміни гепатоцитів, некроз паренхіми печінки, тоді як запальні реакції зустрічаються  рідше.  В  умовах in  vitro показано,  що  наноматеріали    у  концентраціях 30 мкг/мл  нано-ТіО₂-Ag здатні  підвищувати  функціональну  активність  мононуклеарних клітин  периферичної  крові за  продукцією  прозапальних  цитокінів  IL-1,  IL-6,  TNF-α  та продукцію  IL-4  у  донорів (p<0,05),  що  свідчить  про  можливий  потенційний  вплив  на формування хронічного запалення та алергічних реакцій у відповідній категорії працівників нановиробництва. При вивченні впливу наноматеріалів на статеві клітини кнурів, показано, що  найбільш  чутливим маркером  виявився  показник  виживання  сперміїв,  значення  якого достовірно знизилось за дії наночастинок ТіО₂ в дозі 1/10 LD50, що є наслідком порушенням активності мітохондріальних ензимів і, відповідно, ресинтезом АТФ. Розраховані ОБРВ р.з. математичними рівнями із врахуванням коефіцієнтів нанобезпеки і запасу на рівні для нано-TiO₂ – 0,3 мг/м³, а для нано-TiO₂-Ag – 0,2 мг/м³.

Ключові слова: нанотоксикологія, гігієна праці, наночастинки діоксиду титану

УДК: 615.9+613.632

Анотація. В огляді літератури представлені наукові дослідження токсичних властивостей дипропіленгліколю монометилового ефіру. За параметрами гострої токсичності, при пероральному та інгаляційному шляхах надходження в організм ссавців, дипропіленгліколь монометиловий ефір відноситься до малотоксичних речовин. Речовина не володіє подразнюючою дією на шкіру, не є сенсибілізатором шкіри , але викликає місцево-подразнюючу дію слизових оболонок очей у кроликів. Дипропіленгліколь монометиловий ефір проявляє пригнічувальну дію на ЦНС після гострого впливу високих концентрацій та в умовах хронічного інгаляційного впливу. Дослідження на щурах показали, що метиловий ефір дипропіленгліколю не викликає репродуктивної токсичності та не є канцерогеном.

Abstract. The review presents research and mechanisms of toxicitydipropylene glycol monomethyl ether. It has been shown that according to the parameters of acute toxicity by oral and inhalation routes of entry into the body of mammals, dipropylene glycol monomethyl ether belongs to low-toxic substances. The reagent does not irritate the skin, is not a skin sensitizer, but causes a local irritant effect of the mucous eyes in rabbits. Dipropylene glycol monomethyl ether has a depressant effect on the central nervous system after acute exposure to high concentrations and under conditions of chronic inhalation exposure. Studies in rats have shown that dipropylene glycol methyl ether does not cause reproductive toxicity and is not a carcinogen.

УДК 615.9:577.19:595.78:001.891.53

Анотація. Проведено токсикологічну оцінку інсектициду феромону Lepidoptera. Встановлено, що феромон Lepidoptera при однократному пероральному введенні, інгаляційному  впливі,  нанесенні  на  шкіру  відноситься  до  4  класу  небезпечності. Не   володіє подразнювальним ефектом при попаданні на шкіру та слизові оболонки, не викликає сенсибілізацію організму. Гранично допустима концентрація феромону Lepidoptera у повітрі робочої зони 10 мг/м³, 4 клас небезпечності, пари.

Abstract. A toxicological evaluation of the Lepidoptera pheromone insecticide was  carried out. It has been established that the pheromone of Lepidoptera belongs to the 4th class of danger upon single oral administration, inhalation exposure, application to the skin. Does not have an irritating effect upon contact with the skin and mucous membranes,  does  not  cause  sensitization  of  the  body.  The  maximum  permissible concentration of Lepidoptera pheromone in the air of the working area is 10 mg/m³, hazard class 4, vapors.

УДК 615.9:616-092.9

Вивчення експозиції населення та військовослужбовців під час бойових дій токсичними важкими металами та вплив на здоров’я раніше не проводилися, або результати не були опубліковані у відкритих джерелах. За нашими даними за час війни відбулося статистично достовірне зниження забезпеченості населення цинком, та достовірно зросла експозиція сполуками свинцю. Особливо ці зміни виражені для військовослужбовців. Необхідні подальші епідеміологічні, біомоніторингові та лабораторні дослідження для більш точної характеристики впливу металів, пов’язаних з військовими діями, на віддалені наслідки.

Studies of the exposure of the population and military personnel during the hostilities to toxic heavy metals and the impact on health have not previously been conducted, or the results have not been published in open sources. According to our data, during the war there was a statistically significant decrease in the population’s zinc supply, and exposure to lead compounds significantly increased. These changes are especially pronounced for military personnel. Further epidemiological, biomonitoring, and laboratory studies are needed to more accurately characterize the long-term effects of metals associated with military operations.