Актуальність. Проблема надання невідкладної допомоги дітям, які ковтають гострі сторонні пред-мети, залишається актуальною і знаходиться в площині вирішення таких питань: у які терміни надається така допомога, який пошуковий алгоритм визначення характеру стороннього тіла (СТ) і які методичні аспекти техніки проведення самої маніпуляції лікарем-ендоскопістом. Мета:удосконалення методики видалення фік-сованого гостро-колючого предмета зі стравоходу в дітей. Матеріали та методи. У статті описаний клініч-ний випадок ендоскопічного видалення розкритої шпильки довжиною 2 см гострим кінцем догори з вклиненням у першому фізіологічному звуженні стравоходу. Результати. Ендоскопічна операція видалення гостро-колючого стороннього тіла з вклиненням в стравоході проводилась в три етапи. Перший етап складався з послідовного та безпечного опускання розкритої шпильки в шлунок для її переорієнтації гострим кінцем донизу для уникнення пошкодження стінок кардії стравоходу та його гирла на виході. Другий етап полягав у розвертанні та переорі-єнтації голівки шпильки гострим кінцем донизу. Третій етап — безпечна й надійна фіксація СТ гострим кінцем донизу та його повільне виведення назовні. Висновки. Обстеження й лікування хворих дітей з підозрою на СТ верхніх відділів травного каналу повинно здійснюватися в екстреному порядку в умовах хірургічного відділення спеціалізованого багатопрофільного стаціонару. Оптимальною є централізація такої допомоги в одній установі області з відповідним забезпеченням її спеціалізованим обладнанням та інструментарієм. Будь-яке виявлене в просвіті верхніх відділів травного каналу СТ повинно бути видаленим, по змозі, за допомогою гнучкої ендоскопії. Для діагностики характеру СТ і вивчення причини фіксації його в просвіті необхідне поєднання рентгенологіч-ного й ендоскопічного методів дослідження. З метою мінімізації ризику перфорації стінки порожнистого органа ендоскопічне втручання в дітей слід обов’язково проводити під загальним знечуленням в умовах операційної. За-стосування гнучких ендоскопів відповідного типу з урахуванням вікових анатомо-фізіологічних особливостей мі-німізує травматизацію стінок стравоходу і зводить до мінімуму ризик перфорації стінки порожнистого органа

УДК:612.776.1-053.2:(616.98:578.834COVID-19)-036.8

Сімейний автозапальний синдром з імунодифіцитом,або без нього, спричинений гетерозиготною мутацією в гені SOCS1 на хромосомі 16р 13, характеризується появою різних аутоімунних ознак зазвичай у перші десятиліття життя, хоча повідомлялося й про пізніший початок. До типових ознак AISIMD належить аутоімунна цитопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія і лімфаденопатія. Можливі також зміни у клітинному імунітеті та гіпогаммаглобулінемія.