УДК: 615.15:614.255.7

Мета роботи – на підставі критичного аналізу сучасних світових наукових джерел та нормативних вимог теоретично обґрунтувати та структурувати основні вектори професійної активності клінічного фармацевта як ключової ланки мультидисциплінарної команди з трансплантації.

Матеріали і методи. У статті проаналізовані наукові публікації (статті та систематичні огляди), результати рандомізованих клінічних, когортних, ретроспективних, проспективних та амбіспективних досліджень, а також нормативні документи, що стосуються діяльності клінічного фармацевта у складі мультидисциплінарної команди з трансплантації. Використано бібліосемантичний, аналітичний, порівняльний та системний методи дослідження сучасної наукової бази щодо діяльності клінічного фармацевта у сфері трансплантології.

Результати й обговорення. На підставі аналізу літературних джерел струк-туровано вектори професійної активності клінічного фармацевта у складі мультидисциплінарної команди з трансплантології, котрі включають вплив на: клінічні та економічні результати лікування, тривалість перебування у стаціонарі та частоту повторних госпіталізацій; імуносупресивну терапію після трансплантації; профілактику та лікування цитомегаловірусної інфекції; втручання клінічного фармацевта навчально-освітнього характеру та його діяль-ність у межах угод про спільну практику. Проведено структуризацію напрямів втручань клінічного фармацевта на трьох етапах – передтрансплантаційному, перітрансплантаційному, посттрансплантаційному та в амбулаторних умовах.

Висновки. Діяльність клінічного фармацевта у складі мультидисцилінарної команди позитивно впливає на терапевтичну та клінічну ефективність трансплантації, забезпечує виражений позитивний економічний ефект, створення індивідуальних планів фармакотерапії та навчально-освітній супровід пацієнтів після трансплантації, що підвищує їхню прихильність до імуносупресивної терапії. Функціонування клінічного фармацевта у складі мультидисциплінарної команди з трансплантології забезпечує системність його втручань на всіх етапах трансплантації з урахуванням специфіки кожного з них та призводить до розширення його професійних компетенцій завдяки укладенню угод про спільну практику.

УДК 615.014.2:(615.451.3+615.454.1):615.262.2:678.048

Мета роботи – проаналізувати сучасні дані щодо застосування консервантів, зокрема парабенів, у складі косметичної продукції.

Матеріали і методи: у статті проаналізовано публікації з різних баз даних, у тому числі PubMed, ScienceDirect, Google Scholar, нормативну документацію України, а також висновки наукових організацій.

Результати й обговорення. Мікробіологічна оцінка косметичного продукту передбачає мікробіологічну характеристику речовин або сумішей, готового продукту, результати перевірки щодо консервування. Відповідно до сучасних вимог для зменшення ризиків мікробної контамінації виробництво косметичної продукції повинно відповідати вимогам належної виробничої практики, а для забезпечення мікробіологічної чистоти продукту під час зберігання та застосування необхідні консерванти. Водночас із консервантами найчастіше пов’язують виникнення побічних реакцій і безпечність застосування продукції загалом, тому під час їх вибору потрібно враховувати ряд чинників, у тому числі тип продукту та максимально припустиму концентрацію у кінцевому до використання продукті. У статті представлено характеристику одних із найпоширеніших консервантів у косметичній продукції – парабенів, включно з фізико-хімічними та протимікробними властивостями, а також аспекти їх безпечності.

Висновки. Консерванти є важливими інгредієнтами косметичної продукції, що забезпечують мікробіологічну якість, але водночас можуть спричиняти небажані реакції. Серед консервантів у складі косметичної продукції вагоме місце займають парабени. Фізико-хімічні властивості та протимікробна дія парабенів залежать від довжини ланцюга ефірної групи. Зважаючи на потенційну ендокринну активність парабенових ефірів, є певні обмеження та застереження щодо їх застосування.

УДК 615.45:615.012/.014

Метою роботи є розроблення технологічних інструкцій на екстемпоральне виготовлення розчинів калію йодиду для проведення йодної профілактики радіаційних уражень у дорослих і дітей у разі радіаційних ава-рій. Застосування йодної профілактики спрямоване на попередження поглинання радіоактивних ізотопів йоду щитоподібною залозою. Аналіз асортименту лікарських засобів, які містять калію йодид, показав відсутність на українському фармацевтичному ринку препаратів калію йодиду для захисту новонароджених та дітей до трьох років від радіаційних уражень щитовидної залози. Зареєстровані препарати калію йодиду призначені для лікування захворювань щитовидної залози та профілактики йодного дефіциту і містять дозу стабільно-го йоду 100–200 мкг, що є недостатнім для профілактики радіаційних уражень, оскільки рекомендована доза калію йодиду для профілактики радіаційного ураження і доза калію йодиду для профілактичного застосування при екологічній недостатності мікроелемента відрізняються у 500–1000 разів. Тому у разі виникнення масш-табних радіаційних аварій на ядерних об’єктах України в результаті бойових дій військ агресора актуальним є екстемпоральне виготовлення розчинів калію йодиду. Розчини калію йодиду мають низку переваг перед інши-ми лікарськими формами, зокрема зручність використання, рівномірність і швидкість всмоктування лікарських речовин, точність дозування тощо. Оскільки у разі виникнення радіаційних аварій необхідне серійне виготовлен-ня розчинів калію йодиду як внутрішньоаптечних заготовок, у результаті досліджень розроблено технологічні інструкції для виготовлення розчину калію йодиду 0,65% і розчину калію йодиду 0,32% стерильного в умовах аптек відповідно до вимог сучасних нормативних документів.

 УДК 615(091)(092):378(477.83)

У книзі в контексті еволюції фармацевтичної освіти у Львові подано історію заснування і розвитку кафедри технології ліків і біофармації упродовж 1932-2022 рр. Наведено короткі нариси життя, наукової та педагогічної діяльності спіфвробітників кафедри, систематизовано інформацію про дисертаційні роботи на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук.