УДК: 616.89:[616.988:578.834.1]-036
As the COVID-19 pandemic progresses, the observed increase in mental health issues requires more and more clinical attention. Mental disorders have become a major cause for disturbances in social adjustment, primarily due to disorders that fall into three clusters: prolonged fatigue (asthenia) with cognitive impairment; anxiety disorders with sleep disorders; and depression. The last two are also found in individuals who have not contracted SARSCoV-2; they are seen as a result of their exposure to the stress of the pandemic. Therefore, to successfully manage the consequences of the pandemic, it is necessary to develop a cohesive clinical interpretation of mental disorders related to COVID-19 infection. Our proposed model would encompass all the above manifestations as follows: а) for the general population — by the triad of ‘nosogenic reactions’ with excessive (hyper-), normal (normo-) or ignoring (hyponosognostic) psychological responses to stress related to the semantics and individual signifi cance of the SARS-CoV-2 diagnosis (nosos); b) for long COVID — by the biopsychosocial model as a typical combination of neurotoxic asthenia with cognitive impairment (Bonhoeff er’s neurobiological factor) that exacerbates ‘nosogenic’ anxiety and sleep disorders (psychological factor) and thus provokes a depressive response (as a social maladaptive factor).
З прогресуванням пандемії COVID-19 спостерігається зростання проблем з психічним здоров’ям, що вимагає дедалі більшої уваги клініцистів. Саме ці проблеми призводять до основних порушень соціальної адаптації, передусім через розлади, розподілені на три «кластери»: тривалу астенію (втому) з когнітивними порушеннями, тривожні розлади з розладами сну та депресії. Останні виявляються також в осіб, які не хворіли на SARS-CoV-2, та оцінюються як результат впливу стресу внаслідок пандемії. Щоб успішно подолати наслідки пандемії необхідно випрацювати цілісну клінічну інтерпретацію психічних розладів, пов’язаних із коронавірусною інфекцією COVID-19. Запропонована у нашому дослідженні модель охопила б усі вищезазначені прояви в такий спосіб: а) для загальної популяції — тріадою «нозогенних реакцій» з надмірним (гіпер-), нормальним (нормо-) або іґноруючим (гіпо-нозогностичним) психологічним реагуванням на стрес, пов’язаний зі смислом та особистою значимістю діагнозу «SARS-CoV-2» (нозосом); б) для лонг COVID: біопсихосоціальною моделлю, як типовою комбінацію нейротоксичної астенії з когнітивними порушеннями за К. Бонгофером (нейробіологічний фактор), яка посилює «нозогенну» тривогу і порушення сну (психологічний фактор), що в низці випадків провокує депресію (як фактор соціальної дезадаптації).